трусики женские украина

На головну

Про співвідношення розпаду і розвитку психіки - Психологія, педагогіка

Б.В. Зейгарник

Проблема співвідношення розпаду і розвитку особистості завжди привертала увагу не тільки медиків, але і психологів. Л. С. Виготський неодноразово затверджував, що для повного освітлення проблеми розвитку і дозрівання психіки необхідні знання даних про її розпад (1960, з. 364), При цьому генетичний підхід, вживаний до тварин, не може бути просто продовжений при аналізі разів- вития людини. При переході до людини закони біологічної еволюції поступаються місцем законам суспільно-історичного розвитку. Продовжуючи думку Л. С. Виготського, А. Н. Леонтьев (1959) підкреслював, що розвиток людини полягає не в пристосуванні до навколишнього середовища, а в усвое- нді і привласненні всього того, що накопичене чоло- вечеством.

Проблема розпаду і розвитку повинна тому вирішуватися в психології інакше, чим в біологічних науках. Однак для конкретної аргументації це- го загального положення були потрібні багато які спе- циальные патопсихологические дослідження; на деяких з них ми зупинимося в даному очер- ке.

Справа в тому, що дослідженнями в області па- тологической анатомії і гістології показано, що при хворобах мозку здивовується більше за всю моло- дое, т. е. филогенетически найбільш пізно раз- утворення, що вилося кори головного мозку.

Експериментальними дослідженнями І.П.Пав- лову і його співробітників на тваринних подтвержда- ют положення про те, що при патологічному про- цессе раніше усього порушується те, що було приоб- ретено пізніше. Так, придбані умовні реф- лексы руйнуються при хворобі мозку значитель- але легше, ніж безумовні. Подальшими исследо- ваниями в області фізіології вищої нервової діяльності встановлене, що поразка більш пізніх в филогенетическом відношенні образова- ний спричиняє за собою ослаблення їх регулюючої ролі і приводить до «вивільнення» діяльності більш ранніх.

З цих даних нерідко робиться висновок, що при деяких хворобах мозку поведінка і дії людини здійснюються на більш низькому рівні, відповідному ніби певному етапу подітий- ского розвитку. Виходячи з концепції про регрес психіки душевнохворої людини на більш низ- кий в онтогенетическом відношенні рівень, багато які дослідники намагалися знайти відповідність між структурою розпаду психіки і певним цією- пом дитинства. Так, ще Е. Кречмер (1927) зближував мислення хворих шизофренією з мисленням дитини в пубертатном віці.

Той, що Виступив на XVIII Міжнародному конг- рессе психологів (1966) відомий швейцарський вчений Ж. Ажюріагерра також відстоював точку зре- ния про регрес психічної діяльності душевно- хворої людини на онтогенетически більш низ- кий рівень розвитку.

У основі цих поглядів лежить ідея про послойном розпад психіки - від її вищих форм до нижчих. Матеріалом, живильним ці уявлення, були наступні спостереження: 1) при багатьох заболева- ниях психіки хворі перестають справлятися з більш складними видами діяльності, зберігаючи при цьому прості навики і уміння; 2) деякі форми порушень мислення і способи поведе- ния хворих по своїй зовнішній структурі действи- тельно нагадують мислення і поведінку дитини на певних етапах його розвитку.

Однак при найближчому розгляді ці наб- людения виявляються неспроможними. Передусім далеко не завжди при хворобі обнаружива- ется розпад вищих функцій. Нерідко саме на- рушення елементарних сенсомоторных актів соз- дають основу для складних картин хвороби (Лурия, 1969).

Аналіз другої групи фактів (співвіднесення по- ведіння хворих з етапами дитинства) показує, що мова йде в цих випадках лише об зовнішню ана- логии.

Зупинимося, наприклад, на порушеннях навы- ков, оскільки їх онтогенетическое формування виступає особливо чітко. Дослідження розпаду різних навиків - листи, читання, звичних дій - у психічно хворих пізнього возра- ста виявили їх різну структуру при різних захворюваннях. Так, при хворобі судин головного мозку без осередкової симптоматики спостерігалися дискоординация, уривчастість дій і парап- риксии, незручність рухів, що виступали через і корекцію, що запізнюється руху, що грубіла (Рубинштейн, 1965). У хворих, страждаючих бо- лезнью Альцгеймера (атрофическое захворювання головного мозку), виявляється утрата рухових стереотипів (листа, читання), випадання складних людських умінь, зумовлене утратою прош- лого досвіду. Ніяких дійових компенсаторных механізмів у них виявити не вдавалося, в той час як порушення навиків у хворих сосуди- стыми захворюваннями мозку виступали "в обрам- лении" компенсаторных механізмів (які, в свою чергу, ускладнювали картину порушень).

Отже, розпад навиків носить складний і неоднорідний характер. У одних випадках його механізмом є порушення руху, в дру- гих - порушення компенсаторных механізмів, в деяких випадках - порушення самої структури дії. При всіх цих формах порушень навы- ков не був виявлений механізм дії, напоми- нающий етап розвитку навиків у дитини.

До цього ж висновку приводить аналіз різних форм порушень мислення. Звернемося до форм патології мислення, позначених нами як «зниження рівня узагальнення». Хворі (в основ- ном з грубими органічними поразками мозку) могли в своїх думках і діях нагадувати дітей молодшого шкільного віку. У думках подібних хворих домінують безпосередні уявлення про предмети і явища при выпол- нении ряду експериментальних завдань, таких як «класифікація предметів», вони керуються конкретно-ситуационными ознаками і властивості- мі предметів. Узагальнені форми систематизації замінюються конкретними, ситуационными зв'язками (Зейгарник. 1962,1969).

При поверхневому погляді мислення цих хворих є певною мірою аналогом мыш- ления дітей-дошкільнята, які також опирають- ця на образно-почуттєві зв'язки. Однак при більш глибокому аналізі розкривається якісне отли- чие мислення недоумкуватого дорослого хворого від мислення дитини. Недоумкуватий дорослий хворий не в змозі оволодіти системою нових зв'язків, встановити при виконанні розумових завдань незвичні для нього відносини між предмета- мі, досить володіючи в той же час запасом преж- них знань і навиків, якими він оперує. Дитина, не володіючи міцним запасом знань, ши- роким довкола зв'язків, легко утворить нові поня- тия і опановує новою системою знань. Коло ас- социаций дитини в процесі навчання швидко рас- ширяется, його знання про навколишній світ уве- личиваются і ускладнюються. Хоч мислення ма- ленького дитини дійсно охоплює лише малу частину явищ, однак в ході практичної життєдіяльності дитини воно постійне совер- шенствуется завдяки могутній орієнтувальній діяльності, спілкуванню з навколишніми людьми. Дитина швидко засвоює самі різні знання про предмети, накопичує і синтезує їх. Навіть мислено відстала дитина завжди навчаємо, в той час як дементный хворої практично не обу- чаєм. Таким чином, незважаючи на зовнішнє схід- ство мислення дорослого недоумкуватого хворого і дитини, вони по своїй структурі якісно раз- личаются.

Розглянемо ще одне зіставлення. Нерідко проводиться аналогія між тим патологічним станом, який може бути назване «откли- каемостью», і отвлекаемостью маленької дитини. Хворі з «откликаемостью» не в змозі стійко діяти в напрямі чи наміченої це-. Будь-який об'єкт, будь-який подразник, не адре- сованный до хворого, викликає підвищену реак- цию з його сторони. Подібна «откликаемость» дорослих хворих є відхиленням від нір- мального поведінки. У навколишньому нас середовищі име- ется безліч різноманітних об'єктів і раздра- жителів з яких нормальний психічний про- цесс сприйняття відбирає потрібні і відволікається від сторонніх, що порушують струнку течію думки. У описаних же хворих будь-який об'єкт може ви- ступити як сигнальний подразник і направити у свій бік їх думки і дії.

«Откликаемость дорослих хворих може внеш- не нагадувати отвлекаемость дітей молодшого віз- раста, яких також легко залучають будь-які подразники. Прихильники того погляду, що бо- лезненные явища являють собою регрес на. більш ранні рівні розвитку, могли б, каза- лось, знайти в цьому феномені підтвердження своїм висновкам. Насправді генез отвлека- емости дитини абсолютно інакший. У її основі ле- жит орієнтувальна діяльність, т. е. висока міра пильнування кори, тому отвлекаемость дитини збагачує його розвиток, воно дає йому можливість утворити велику кількість зв'язків, з яких пізнє утвориться человече- ская цілеспрямована діяльність. На відміну від цього «откликаемость» є слідством сни- жения пильнування кори, вона не тільки не об- гащает їх розумову діяльність, але, навпаки, сприяє в кінцевому результаті руйнуванню її це- ленаправленности.

І, нарешті, можна було б, здавалося, провести аналогію між поведінкою некритичного боляче- го (наприклад, хворого прогресивним паралічем) і безтурботною поведінкою дитини. Однак і в цьому випадку мова знову йде лише про чисто внеш- нею аналогії. Поведінка дитини в тому відношенні бездумна, що він не може внаслідок маленького объ- ема своїх знань передбачити результат своїх дій. Для нього ще не наступають у всій пар- кістки причинно-слідчі відносини між яв- лениями, тому його дії здаються безцільні- мі. Насправді це не так. Цілі, які переслідує дитина, обмежені, вони не включені в більш загальний складний ланцюг відносин. Однак ця обмежена мета у маленької дитини все ж існує, всяка його дія зумовлена потребою (нехай елементарної), і в цьому смыс- ле воно завжди вмотивоване, цілеспрямовано.

Інакше йде справа у дорослих некритичних хворих. Як показують наш експериментальний матеріал і клінічні спостереження, дії та- ких хворих недостатньо зумовлювалися лич- ностными установками і намірами. Їх дії не регулювалися поставленою метою. Критиче- ская оцінка своїх дій був відсутній. Ці форми порушення поведінки лише зовні напоми- нают структуру поведінки дитини на визначений- ном етапі його розвитку.

Таким чином, психологічний аналіз клини- ческого матеріалу показує, що структура пове- дения і мыслительной діяльності дорослого хворого не відповідає структурі поведінки і мислення дитини. Жодна з хвороб не приво- дит до повторення особливостей, властивих разів- витию психічних процесів по етапах дитинства.

Цей висновок, отриманий на основі конкретних патопсихологических досліджень, узгодиться із загальними положеннями вітчизняної психології. А. Н. Леонтьев, А. Р. Лурія неодноразово подчер- кивали, що матеріальним субстрат вищих психічних функцій є не окремі кор- ковые дільниці пли центри, а функціональні ці- стемы спільно працюючих коркових зон. Ці функціональні системи дозрівають самостоятель- але при народженні дитини, а формуються в процес- це його життєдіяльність, поступово набуваючи характеру складних, міцних межфункциональных зв'язків. А. Н. Леонтьев пропонує (услід за А. А. Ухтомським) означати їх як «функцио- нальные органи» (1559).

Ці положення корінним образом міняють наші уявлення про суть розвитку психіки: пси- хические процеси і властивості особистості не виявляють- ця (на відміну від психіки тварин) результатом дозрівання окремих дільниць або зон мозку. Вони складаються в онтогенезе і залежать від образу життя дитини.

Хвороба протікає по біологічних законо- мірність, які не можуть повторити закономер- ности розвитку психіки. У тих випадках, коли вона по- ражает найбільш молоді, специфічно человече- ские відділи мозку, психіка хворої людини не приймає структуру психіки дитини на ранній стадії її розвитку. Той факт, що хворі утрачи- вают можливість думати і міркувати на більш високому рівні, означає лише, що ними втрачені більш складні форми поведінки і пізнання, але подібна втрата не означає повернення до етапу дитинства. Розпад не є негативом розвитку. Різні види патологічного процесу приводять до якісно різних картин расп

Авіація і космонавтика
Автоматизація та управління
Архітектура
Астрологія
Астрономія
Банківська справа
Безпека життєдіяльності
Біографії
Біологія
Біологія і хімія
Біржова справа
Ботаніка та сільське господарство
Валютні відносини
Ветеринарія
Військова кафедра
Географія
Геодезія
Геологія
Діловодство
Гроші та кредит
Природознавство
Журналістика
Зарубіжна література
Зоологія
Видавнича справа та поліграфія
Інвестиції
Інформатика
Історія
Історія техніки
Комунікації і зв'язок
Косметологія
Короткий зміст творів
Криміналістика
Кримінологія
Криптологія
Кулінарія
Культура і мистецтво
Культурологія
Логіка
Логістика
Маркетинг
Математика
Медицина, здоров'я
Медичні науки
Менеджмент
Металургія
Музика
Наука і техніка
Нарисна геометрія
Фільми онлайн
Педагогіка
Підприємництво
Промисловість, виробництво
Психологія
Психологія, педагогіка
Радіоелектроніка
Реклама
Релігія і міфологія
Риторика
Різне
Сексологія
Соціологія
Статистика
Страхування
Будівельні науки
Будівництво
Схемотехніка
Теорія організації
Теплотехніка
Технологія
Товарознавство
Транспорт
Туризм
Управління
Керуючі науки
Фізика
Фізкультура і спорт
Філософія
Фінансові науки
Фінанси
Фотографія
Хімія
Цифрові пристрої
Екологія
Економіка
Економіко-математичне моделювання
Економічна географія
Економічна теорія
Етика

8ref.com

© 8ref.com - українські реферати


енциклопедія  бефстроганов  рагу  оселедець  солянка