На головну

Проблеми погіршення інноваційного клімату. - Економічна теорія

Одна з найважливіших проблем, характерних для сьогоднішньої ріс -

сийской економіки, - це проблема погіршення інноваційного клімату.

У середині 80-х років в нашій країні середній термін служби оборудо -

вання становив 28 років, а з тих пір він міг хіба що збільшитися .

40% основних виробничих фондів в будівництві фізично

зношене. У машинобудуванні більше половини ОПФ потребує немед -

ленной модернізації, а більш четверті- негайної заміни.

Чи варто говорити про те, що дозвіл цих проблем неможливо в

силу катастрофічної нестачі інвестиційних ресурсів.

Ситуація є ще більш важкою, якщо врахувати, що нова

техніка коштує дорожче і дорожчає значно швидше, ніж нізкок -

валіфіцірованная робоча сила. В результаті технологічна мо -

дернізація виробництва стає в принципі невигідною, пос -

Кольку підприємства, які не здійснюють інновації, мають більш низ -

кі витрати і, отже, кращі індивідуальні умови вос -

виробництва.

Таким чином, в нашій економіці не високі технології вис -

вобождаемой робочу силу, а, навпаки, дешева робоча сила витес -

няет передову техніку, робочі заміщають живою працею прийшли в

непридатність машини, оскільки придбання нових для підприємства

невигідно.

Не слід думати, що становище, що склалося в нашій еконо -

кість робочих місць, є унікальним: навпаки, при всій його парадоксальнос -

ти воно досить типово і характерно для періодів економічно -

го кризи. Зокрема, криза в світовому господарстві початку 70-х

років призвів до аналогічних наслідків: підприємства, які вус -

співали модернізувати виробництво, зазнали краху через різке

зльоту цін на електрику, і нова техніка дісталася впослед -

відно їх конкурентам за низькими цінами.

Чим нижче фондоозброєність підприємства, тим менш наукоем -

кім є виробничий процес, чим нижче його технічний

рівень, тим менше - за інших рівних умов - індиві -

дуальні витрати виробництва. Такий стан речей оборач -

ється істотним зниженням продуктивності праці в масшта -

бе всієї країни. Ця загроза ще більш істотна і тягне за со -

бій ще більші негативні наслідки, ніж простий спад физичес -

ких обсягів виробництва. Тому глибину економічного спаду в

нашій країні слід вимірювати навіть не за масштабами спаду вироб -

ництва (і вже, звичайно, не рівнем бюджетного дефіциту), а паде-

ням продуктивності праці, за яке нам, бути може, перед -

варто розплачуватися протягом довгих десятиліть.

Зрозуміло, тенденція заміщення машин живою працею призводить

до зниження темпів безробіття, але чи варто цьому радіти? Адже

приховане безробіття неминуче перейде у відкриту, тільки-но поч -

нется фаза пожвавлення економічної кон'юнктури. До того ж сегод -

няшная технологічна відсталість завтра обернеться серйозними від -

галузевими та відтворювальними диспропорціями, що само по се -

бе значно утруднить вихід з кризи, так що проблему ріс -

та безробіття доведеться вирішувати якраз тоді, коли економіка бу -

дет найменш готова до цього.

При дослідженні економічної кризи однією з головних за -

дач стає відділення процесів і явищ, що випливають із само -

го факту входження в фазу економічної кризи і тому в з -

вестной ступеня неминучих, від процесів, що носять преимуществен -

але суб'єктивний характер і пов'язаних з помилковими діями від -

слушних осіб та їх неправильною оцінкою економічної ситуації. Без ре -

шення цієї проблеми неможливо ставити питання про ефективність

державного регулювання економіки нашої країни і, таким чи -

тельно, про тих змінах, які необхідно внести в дану сфе -

ру.

При цьому коригування курсу економічних реформ предпола -

гает не відмова від них, а посилення їх соціальної спрямованості,

яке компенсувало б найбільш важкі наслідки, пов'язаний -

ниє зі значним зниженням рівня соціального захисту населення.

Завдання полягає в тому, щоб знайти розумний компроміс між

стабілізацією економіки та вирішенням питань соціального захисту, то

є поєднати досягнення двох цілей, які здаються важко

сумісними.

Ключ до вирішення даної проблеми в тому, що цілі стабілізації

економіки та соціального захисту населення суперечать один одному

тільки на перший погляд і тільки в період економічної кризи,

логіка якого, як ми бачили, часто протилежна логіці еко -

номического підйому . Тому єдиний вихід із

становища- по можливості швидше зупинити спад виробництва і

наблизити наступ депресії, під час якої закладаються

передумови поліпшення інвестиційного клімату і створюються умо -

вия для подальшого підйому економіки.

Перш за все держава повинна зробити рішучі ме -

ри з метою припинення економічного спаду. Невтручання го -

сударства в цей процес обертається серйозними економічними

наслідками. Якщо в конкурентній ринковій економіці падіння

платоспроможного попиту викликає зниження цін, то монополії від -

вечают на зниження попиту не зниженням цін, а скороченням обсягів по -

мов виробництва. Ніяке зниження попиту в монополістичної

економіці не дозволяє досягти так званої "ціни рівноваги",

тому дану проблему треба вирішувати на основі розумної цінової

політики держави, що включає ефективний державний кон -

троль за монопольним ціноутворенням.

Водночас негайна демонополізація нашої економіки,

яку наполегливо пропонують радикал-реформатори, теж не веде

до її стабілізації, оскільки спад виробництва ще триває,

а в періоди спаду і депресії багатопрофільні концерни більш жиз-

нездатні, ніж вузькоспеціалізовані малі та середні підприєм -

тия. Тому руйнування вже сформованих монополістичних об'єд -

нений, насамперед у виробничій сфері, може лише кутку -

бити економічна криза в країні.

Навпаки, російський уряд повинен стимулювати ство -

дание потужних виробничих корпорацій, які зосередили

б у своїх руках весь виробничий цикл аж до випуску ко -

нечного продукту, причому корпорацій транснаціональних, дея -

ність яких була б безпосередньо спрямована на віднов -

новление господарських зв'язків з ближнім зарубіжжям.

Наукомісткі виробництва (приладобудування, біотехнологія,

тонка хімія і т.д.), які в період кризи не мають практи -

тично ніяких ринкових стимулів до існування, потребують го -

сударственной підтримці. Оскільки ринковий попит на продукцію

даних галузей в період кризи неминуче падає (і тим швидше,

чим глибше загальний спад виробництва), його повинна забезпечити систе -

ма державного замовлення.

Для якнайшвидшого виходу з кризи необхідне посилення прямо -

го втручання держави в економіку. Тільки воно здатне

створити структурні передумови для виходу з кризи, підтримай -

вая галузі, які потребують довгострокових капітальних вкладень. Тре -

бует якнайшвидшого вирішення питання про пріоритетні напрямки науч -

но-технічного прогресу, які в першу чергу повинні

користуватися економічним заступництвом держави.

Суперечливість і непродуманість дій ряду органів го -

сударственной влади ускладнюють вихід з економічної кризи.

Сьогодні необхідно втілити курс реформ в ясну програму після -

довательности і взаємно погоджених заходів, які б намічали не «*******> тільки загальні напрямки руху нашої економіки, але і конкурують -

ниє етапи цього шляху. Хочеться вірити в те, що творчий по -

-тенціал нашої економіки буде використаний на благо людей, і ви -

хід з кризи виявиться не таким довгим і болісним, як це

може бути за відсутності єдиної комплексної програми дій.

__ @ _________ _______________A____*.FRM_________________________________________*.MAC______________________________________________________________(__ Б ____ @ __ _

(999 999)

© 8ref.com - українські реферати
8ref.com