На головну

Поняття та види договору перевезення вантажів. - Логістика

1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ДОГОВОРУ

ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ

За договором перевезення транспортна організація (пере -

возій) зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж

в пункт призначення і видати його уповноваженій на отри -

ня вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується упла -

тить за перевезення вантажу встановлену плату (ст, 72 Основ,

ст. 373 ЦК) .

Договір перевезення вантажів - один з найважливіших господа -

ничих договорів, завдяки якому здійснюється зв'язок

між промисловістю та сільським господарством, промислов -

ністю і торгівлею.

Сторонами за договором перевезення вантажу є транс -

кравці організації - перевізник і вантажовідправник. Дого -

злодій перевезення вантажів державних та громадських органі -

заций укладається на підставі плану, обов'язкового для

обох сторін. Таким чином, договір перевезення вантажів -

плановимй. І перевізник, і вантажовідправник мають права і

несуть обязайності, отже, договір перевезення двусто -

ронний, Договір перевезення вантажів - реальний, так як він

вважається укладеним з моменту здачі вантажу транспортній

організації та відмітки на перевізному документі, зробленої

перевізником.

Договір укладається між перевізником і грузоотправі -

телем. Одинако в договорі перевезення вантажу бере участь третя

особа, яка в результаті нього набуває права і зобов'язаний -

ності. Ця особа називається одержувачем. У договорі перевіз -

ки третю особу має не тільки права, а й несе Обязаннос -

ти: Прийняти вантаж, вимагати складання актів, своєчасно

вивезти вантаж, хоча до укладення договору перевезення третя

особа - вантажоодержувач - ніякого відношення не має. Його

обов'язки випливають з його взаємин з грузоотправі -

телем (як правило, з постачальником).

Види договору перевезення залежать від виду транспорту,

осуществляюшего перевезення. Розрізняють залізничні, морс -

кі, річковими, повітряні та автомобільні перевезення. В ка -

- 2 -

честве перевізників виступають юридичні особи: управління

залізниць, морські та річкові пароплавства, автотранс-

кравці предпиятия та ін. Кожен вид перевезення регулюється

спеціальними нормативними актами.

Класифікація договорів здійснюється тактиці в залеж -

мости від числа транспортних підприємств, що беруть участь в пе -

перевезенні Розрізняють місцеві, прямі і прямі змішані пере -

візки. Місцевими називають перевезення, в яких бере

участь одне транспортне підприємство.

Перевезення оформляється накладною. Вона містить всі су -

мадські умови договору і по суті є формою

договору перевезення (на морському транспорті перевезення оформ -

ляется коносаментом). Накладну заповнює відправник в ус -

тановленной формі і вручає перевізникові з вантажем. У ній

вказуються найменування відправника, одержувача, місце

відправлення і доставки вантажу, число місць, маса вантажу, рід

упаковки і характеристика перевезеного вантажу.

На перевезення вантажу автомобільним транспортом виписуючи -

ється товарно-транспортна накладна в чотирьох примірниках.

так як вона є не тільки перевізним документом, в

одночасно і документом обліку товарних цінностей грузоот -

правителя і вантажоодержувача.

Вантажовідправник несе відповідальність за неправиль -

ність і неповноту відомостей у накладній.

У відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язаний

доставити переданий йому вантаж до пункту призначення в цілості

і схоронності і видати його уповноваженій на його отримання

обличчю.

Якщо вантаж перевізником був втрачений, зіпсований або пов-

режден, то він зобов'язаний відшкодувати вантажовідправнику або грузо -

одержувачу виникли в результаті цього збитки. За втрату

або нестачу вантажу перевізник виплачує одержувачу стои -

мость втраченого чи відсутнього вантажу.

Перевізник зобов'язаний доставити вантаж у встановлений термін .

Термін доставки визначається в залежності від виду транспорту

і від відстані між пунктом відправлення та пунктом призначе -

- 3 -

чення. На залізниці терміни доставки обчислюються також

залежно від виду швидкості (велика швидкість, вантажна

швидкість).

За затримку доставки вантажу перевізник сплачує штраф.

На залізниці він визначається в залежності від прос -

рочки і розміру провізної плати. Розмір штрафу не може

перевищувати 75% розміру провізної плати.

При прийманні вантажу вантажоодержувач зобов'язаний перевірити сох -

ранность прибулого вантажу, а саме: цілісність пломб,

справність вагонів, льдоснабяеніе, відповідність вантажу дан -

вим, вказаними в накладній. Якщо вантажоодержувач виявить

якесь відхилення від статутних правил, він повинен буде потрібно -

вать складання комерційного акта. Вимога про складанні цьо -

нии комерційного акта повинно бути заявлено і в тому випадку,

коли швидкопсувний вантаж прийшов з простроченням.

Комерційний акт є підставою для покладання від -

ветственности на перевізника, відправника та грузополучате -

ля. Статут залізниць (п. 168) передбачає обстоя -

тва, які повинні бути засвідчені комерційним ак -

тому: а) невідповідність між найменуванням, масою або ко

личеством місць вантажу та даними, зазначеними в перевізному

документі; б) псування і пошкодження вантажу і багажу та і інших

випадках.

Комерційний акт складається органом транспорту, як

правило, по вимогу вантажоодержувача на спеціальних блан -

ках. Його підписують на залізниці начальник станції,

завідуючий вантажним двором (доглядач пакгауза, старший

вагар) і вагар станції, а також вантажоодержувач, якщо

він брав участь у перевірці. Якщо у прийманні брав участь екс -

перт, повинен бути складений спеціальний акт із зазначенням

цього в комерційному акті.

2. ПОНЯТТЯ ВЛАСНОСТІ, ВИДИ

Власність - це суспільні відносини між людьми

з приводу речей, а не ставлення людей до речей.

- 4 -

1. Право володіння - власника означає можливість

володіння майном. Під володінням розуміється фактичне

володіння річчю, панування над нею. Як правило, владель -

цем майна є його власник. Однак право владе -

ня може належати і несобственнику в наступних випад -

ях: власник за своїм бажанням передає річ (майно)

у володіння іншої особи (здає її на зберігання за договором

зберігання), річ (майно) може на підставі закону пере -

даватися у володіння іншої особи (при передачі майна

однієї організації іншій).

2. Право користування - означає експлуатацію речі в со -

ответствии з її соціально господарським призначенням, т. е.

вилучення з речі її корисних властивостей, різноманітних ви -

рік. Право користування (як і право володіння) може принади -

лежати не тільки власникам, але й іншим особам. Собс -

твенники може дозволити іншій особі користуватися річчю

(наприклад, у разі укладення договору на оренду житлового

приміщення).

3. Право розпорядження - власника означає определе -

ня юридичної та фактичної долі речі за бажанням собс -

твенніка, т. е . власник має право продати річ, обміняти

її, віддати борг іншій особі тощо. д. Якщо власник

знищує річ, то це також здійснення правомочності рас -

започаткували, тому що по суті це є визначення факти -

чеський долі речі, Як правило, таке право належить

тільки власнику. В деяких випадках право розпорядження

майном (річчю) може бути й у невласника. Про такі

випадках йдеться в законі. Наприклад, судовий виконавець

в порядку виконання судового рішення може призвести

опис і реалізувати майно громадянина для погашення його

боргу.

Право власності у набувача майна за дого -

злодію (або право оперативного управління майном) метушні -

кає з моменту передачі йому речі, якщо інше не передбачено -

але законом або договором (ст. 135ГК). Законодавство

передбачає, що передачею визнається вручення приобре -

- 5 -

татель майна або розпорядчих документів на нього,

а також здача транспортній організації (наприклад, постачальник

передає залізниці товари для доставки їх одержувачу)

або на пошту речей для відправки їх набувачеві . Визначен -

ня моменту переходу права власності важливо для того,

щоб встановити, хто і коли став власником.

3. ПОХОДЖЕННЯ І СУТНІСТЬ ПРАВА

Одночасно з державою виникає право. Право -

це сукупність правил (норм) поведінки, створених гос -

подствующего класом і спрямованих на підтримку влади

цього класу. Сутність права висловили К. Маркс і Ф. Ен -

гельс. Звертаючись до буржуазії, вони писали, що <ваше право

є лише зведена в закон воля вашого класу, воля, со -

тримання якої визначається матеріальними умовами життя

вашого класу>.

Будучи залежним від економічного ладу, право в свою

чергу активно впливає на розвиток обшественно відно -

шений. Воно може надавати прогресивне вплив, помо -

гаю суспільному розвитку, але може надавати і реакційним -

ве вплив, ставлячи перешкоди розвитку суспільства.

Право регулює не всі відносини, а тільки ті, в охра -

не й для розвитку яких зацікавлений панівний клас.

При цьому право не є дзеркальним відображенням економіки .

Ф. Енгельс у своєму листі до Конраду Шмідту 27 жовтня 1890

р писав: <Основа спадкового права - економічна,

якщо припустити однакову ступінь розвитку сім'ї. Нес -

Мотря на це, буде дуже важко довести, що, наприклад, в

Англії абсолютна свобода заповітів, а у Франції сильне

її обмеження пояснюються у всіх деталях тільки еконо -

мическими причинами. Але й те й інше робить дуже зна -

чительное зворотну дію на економіку завдяки тому.

Що впливає на розподіл майн>. Оскільки право

служить панівному класу, держава вживає заходів до

- 6 -

точному виконанню норм права. У разі порушення права го -

сударство використовує органи примусу для забезпечення його

дотримання всіма особами.

Виходячи з вищевикладеного можна виділити основні риси

права. Право - система встановлених або санкціонованих

державними органами загальнообов'язкових правил (норм)

поведінки, які виражають волю панівного класу,

котру визначаємо економічними умовами життя в суспільстві, і

охороняються від порушень примусовою силою держави.

4. НОРМАТИВНІ АКТИ,

ПОНЯТТЯ, ВИДИ

Джерелами права є норматівиие акти, які видаються

уповноваженими органами. Нормативними актами називаються

такі правові акти держави, в яких містяться пра -

вила поведінки (Норми права) загального характеру (що не мають

конкретнсго адресата). Поряд з нормативними актами дер -

дарчі органи або за їх дорученням громадські органі -

зації видають так звані акти застосування. Ці акти адре -

потикаються конкретним особам і не можуть поширюватися на дру -

гих осіб.

Закон - нормативний акт вищої юридичної сили. Все

решта (підзаконні акти) нормативні акти повинні соблю -

датися в рамках закону.

Іншим видом нормативних актів є укази президен -

та, вони можуть бути як нормативним актом, так і актом при -

менения.

© 8ref.com - українські реферати
8ref.com