трусики женские украина

На головну

Суть і зміст можливих стратегій виходу на зовнішній ринок - Валютні відносини

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ПО МІЖНАРОДНОМУ МАРКЕТИНГУ.

Тема. СУТЬ І ЗМІСТ МОЖЛИВИХ СТРАТЕГІЙ ВИХОДУ на ЗОВНІШНІЙ РИНОК.

ПЛАН.

Вступ.

1. Стратегія експорту.

2. Стратегія спільної підприємницької деятельності.

3. Стратегія прямого інвестування.

Висновок.

Список використаної літератури.

ВСТУП.

Важливою межею сучасного світового господарства є діяльність його суб'єктів в умовах жорсткої конкуренції, зумовленої, насамперед, непрекращающейся боротьбою за ринки збуту. Тому для будь-якої фірми, бажаючої включитися в міжнародні економічні відносини, першорядною задачею стає забезпечення успішного виходу на зовнішній ринок, як правило, вже заполнений товарами, що пропонуються і послугами. У зв'язку з цим для фірми стає необхідним звернення до методів міжнародного маркетингу. І оскільки маркетинг ставить в центр уваги споживача, вся робота підприємства, що використовує принципи і методи маркетингу, напрвлена на підкорення виробництва інтересам споживача.

Организуя маркетингову діяльність в своїй фірмі, її керівники застосовують певну стратегію маркетингу. Тямущий термінологічний словник-довідник "Маркетинг" пропонує їй таке визначення: "Стратегія маркетингу <англ. Strategy of marketing; ньому. Strategie f des Marketings. Формування і реалізація цілей і задач підприємства - виробника і експортера - по кожному окремому ринку (сегменту ринку) і кожному товару на певний період часу (довгостроковий, середньостроковий) для здійснення виробниче-комерційної діяльності відповідно повному до ринкової ситуації і можливостей підприємства. Розробляється на основі досліджень і прогнозування доңюнктуры товарного ринку, вивчення товарів, покупців, конкурентів"[2;116].

Стратегія виходу на ринок певної країни з певним товаром є однією з найбільш поширених стратегій міжнародного маркетингу. "У залежності від прийнятої стратегії формулюються заходи маркетингових програм. Вони можуть бути орієнтовані: на максимум ефекту незалежно від міри ризику; на мінімум ризику без очікувань великого ефекту; на різні комбінації цих двох підходів"[3; 205].

1. СТРАТЕГІЯ ЕКСПОРТУ.

Експорт являє собою самий простий спосіб виходу на зовнішній ринок. У міжнародному маркетингу розрізнюють нерегулярний і активний експорт. "Нерегулярний експорт - це пассивний рівень залучення, коли фірма час від часу експортує свої надлишки і продає товари місцевим оптовикам, що представляють зарубіжні фірми. Активний експорт має місце в тих випадках, коли фірма задається метою розширити свої експортні операції на конкретному ринку"[1;620].

Застосовуючи стратегію експорту фірма виробляє всі свої товари у власній країні, пропонуючи їх на експорт в модифікованому або в немодифікованому вигляді. Перевага даної стратегії складається в тому, що вона вимагає мінімальних змін в товарний асортимент фірми, її структуру, капітальні витрати і програму діяльності.

Експорт має два різновиди: непрямий і прямий експорт. При непрямому експорті фірма користується послугами незалежних міжнародних маркетингових посередників, при прямому - проводить експортні операції самостійно.

Фірми, які тільки починають свою експортну діяльність, частіше використовують непрямий експорт. Вони віддають перевагу даному варіанту через дві причини. По-перше, такий експорт вимагає менше капіталовкладень, оскільки фірмі не доводиться створювати за рубежем власний торговий апарат або налагоджувати мережу контактів. По-друге, при непрямому експорті фірма менше ризикує. Оптовою реалізацією товару займаються міжнародні маркетингові посередники - вітчизняні купці-експортери, вітчизняні агенти по експорту або кооперативні організації, які привносять в цю діяльність свої специфічні професійні знання, уміння і послуги, і тому продавець, як правило, здійснює менше помилок.

2. Спільна підприємницька діяльність.

Дана стратегія виходу фірми на зовнішній ринок засновується на з'єднанні її зусиль з комерційними підприємствами країни-партнера з метою створення виробничих і маркетингових потужностей. На відміну від експорту при спільної підприємницької деятельностим (СПД) формується партнерство, внаслідок якого за рубежем створюються певні потужності.

Міжнародний маркетинг використовує чотири вигляду СПД:

а) ліцензування;

б) підрядне виробництво;

в) управління за контрактом;

г) підприємства спільного володіння.

Ліцензування є одним з найбільш простих шляхів виходу на зовнішній ринок. "Лицензиар вступає в угоду з ліцензіатом на зарубіжному ринку, пропонуючи права на використання виробничого процеса, товарного знака, патенту, торгового секрету або якоїсь інакшої ціннісної значущості в обмін на гонорар або ліцензійний платіж. Лицензиар отримує вихід на ринок з мінімальним ризиком, а ліцензіату не доводиться починати з нуля, бо він відразу отримує виробничий досвід, добре відомий товар або ім'я" [1;621].

Як приклади успішного проведення ліцензійних операцій Ф.Котлер приводить діяльність фірми "Гербер", яка таким шляхом вивела на японський ринок свої продукти для дитячого харчування. Інший приклад - діяльність по міжнародному маркетингу, здійснюваного фірмою "Кока-кола", який надає ліцензії різним підприємствам в різних частинах світу, точніше, надає їм торгові привілеї, оскільки концентрат, необхідний для виробництва напою, фірма надає сама.

Однак ліцензування має і потенційні недоліки, які полягають в тому, що при ліцензуванні фірма має в своєму розпорядженні менший контроль над ліцензіатом, чому над своїм знову створеним підприємством. До того ж, у разі великого успіху ліцензіата, прибутки підуть саме йому, а не лицензиару. У результете, виходячи на зовнішній ринок такоим образом, фірма може сама створити собі конкурента.

Другим різновидом стратегії СПД є підрядне виробництво, тобто висновок контракту з місцевими виробниками на випуск товару. Таким методом, зокрема, скористалася фірма "Сирс" при відкритті своїх універмагів в Мексіці і Іспанії, відшукавши там кваліфікованих виробників, які могли виготовляти багато які з товарів, що продаються нею.

Цей спосіб виходу на зовнішній ринок також має недоліки. Застосовуючи його, фірма менше контролює процес виробництва, що здатний викликати втрату пов'язаних з цим виробництвом потенційних прибутків. Однак підрядне виробництво дає фірмі можливість розвернути свою діяльність на зовнішньому ринку швидше, з меншим ризиком і з перспективою вступу в партнерство з місцевим виробником або купівлі його підприємства.

Ще одним способом виходу на зовнішній ринок, що відноситься до стратегії СПД, є управління за контрактом. При цьому способі фірма надає іноземному зарубіжному партнеру "ноу-хау" в області управління, а той забезпечує необхідний капітал. Інакше говорячи, фірма експортує не товар, а швидше управлінські послуги. Такий метод використала фірма "Хилтон", организуя роботу готелів в різних частинах світу.

Даний спосіб виходу на зовнішній ринок характеризується мінімальним ризиком і отриманням доходу з самого початку діяльності. Нестача його полягає в тому, що для виходу на зовнішній ринок фірмі необхідно мати достатній штат кваліфікованих керівників, яких можна використати з більшою вигодою для себе. До даного способу також недоцільно прибігати в тому випадку, коли самостійне здійснення всього підприємства принесе фірмі, що виходить на зовнішній ринок, набагато набагато великі прибутки. Крім того, управління за контрактом на деякий час позбавляє фірму можливості розвернути власне підприємство.

Нарешті, ще одним способом проникнення на зовнішній ринок є створення підприємства спільного володіння. Таке підприємство являє собою об'єднання зусиль зарубіжних і місцевих вкладників капіталу з метою створення місцевого комерційного підприємства, яким вони володіють і управляють спільно. Існують різні шляхи до виникнення такого підприємства, наприклад, зарубіжний інвестор може купити собі частку в місцевому підприємстві, або місцева фірма може купити собі частку у вже існуючому місцевому підприємстві зарубіжної компанії, або обидві сторони можуть спільними зусиллями створити абсолютно нове підприємство.

Підприємство спільного володіння може виявитися необхідним або бажаним з економічних або політичних міркувань. Зокрема, виходячи на зовнішній ринок, фірма може не мати досить фінансових, фізичних або управлінських ресурсів для здійснення проекту поодинці. Інша можлива причина переваги підприємства спільного володіння - іноземний уряд тільки таким чином допускає на ринок своєї країни товари инонациональных виробництв.

Спосіб, що Характеризується, як і інші, не позбавлений недоліків. Партнери, що відносяться до різних країн, можуть розходженням у думках з питань, пов'язаних з капіталовкладеннями, маркетингом і іншими принципами діяльності. Наприклад, багато які американські фірми, вивозячи капітал в ті або інакші країни, прагнуть використати запрацьовані кошти для повторного інвестування на расшмрение виробництва, а місцеві фірми цих країн нерідко вважають за краще вилучати ці надходження з обороту. Американські фірми велику роль відводять маркетингу, а місцеві вкладники часто покладаються виключно на організацію збуту. Крім того, створення підприємств спільного володіння може утруднити транснаціональній компанії проведення в життя конкретних політичних установок в сфері виробництва і маркетингу у всесвітньому масштабі.

3. Стратегія прямого інвестування.

Стратегією виходу на зовнішній ринок, забезпечуючого найбільш повне залучення фірми в діяльність на ньому, є приміщення капіталу в створення за рубежем власних складальних або виробничих підприємств. По мірі накопичення фірмою досвіду експортної роботи і при досить великому об'ємі даного зовнішнього ринку виробничі підприємства за межею обіцяють їй явні вигоди.

Одна з переваг даної стратегії в тому, що фірма може зекономити гроші за рахунок більш дешевої робочої сили або більш дешевої сировини за рахунок пільг, що надається іноземними урядами зарубіжним вкладникам, за рахунок скорочення транспортних витрат і т.д. Далі, створюючи робочі місця в країні-партнерові, фірма забезпечує, тим самим собі більш сприятливий образ в цій країні.

Застосовуючи стратегію прямого інвестування, фірма встановлює більш глибокі відносини з державними органами, клієнтами, постачальниками і дистриб'юторами країни, на ринок якої вона виходить. Це дає можливість краще пристосовувати свої товари до місцевої маркетингової середи.

І нарешті, важлива властивість прямого інвестування в тому, що здійснюючи його, фірма зберігає повний контроль над над своїми капіталовкладеннями і, отже, може розробляти такі політичні установки в області виробництва і маркетингу, які будуть відповідати її довготривалим задачам в міжнародному масштабі.

ВИСНОВОК.

Ухваливши рішення вийти на зовнішній ринок, фірма повинна вибрати найкращу для даної ситуації стратегію маркетингу. Існують три можливі стратегії виходу на зарубіжний ринок:

· експорт;

· спільна підприємницька діяльність;

· пряме інвестування.

Стратегія експорту, в свою чергу, можлива в двох варіантах: на основі непрямого і на основі прямого експорту. Непрямий експорт може здійснюватися:

· через вітчизняного купця-експортера;

· через вітчизняного агента по експорту;

· через вітчизняну кооперативну організацію

Прямий експорт може здійснюватися:

· через экспортний відділ, що знаходиться у власній країні;

· через збутове відділення або філію за рубежем;

· через зарубіжних дистриб'юторів або агентів.

Стратегія спільної підприємницької діяльності може бути використана в чотирьох різновидах:

· ліцензування;

· підрядне виробництво;

· управління за контрактом;

· підприємства спільного володіння.

І, нарешті, стратегія прямого інвестування має на озброєнні такі два способи:

· створення за рубежем складальних підприємств;

· створення за рубежем виробничих підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Котлер Ф. Основи маркетингу: Пер. з англ. / Общ. ред. і вступ. ст. Е.М.Пенькової. - М.: Прогрес, 1990. - 736 з.

2. Маркетинг: Тямущий термінологічний словник-довідник. - М.: СП "Інфоконт", 1991. - 224 з.

3. Основи зовнішньоекономічних знань: Словник-довідник / С.І.Долгов, В.В.Васильев, С.П.Гончарова і інш. - М.: Висш. шк., 1990. - 432 з.

Авіація і космонавтика
Автоматизація та управління
Архітектура
Астрологія
Астрономія
Банківська справа
Безпека життєдіяльності
Біографії
Біологія
Біологія і хімія
Біржова справа
Ботаніка та сільське господарство
Валютні відносини
Ветеринарія
Військова кафедра
Географія
Геодезія
Геологія
Діловодство
Гроші та кредит
Природознавство
Журналістика
Зарубіжна література
Зоологія
Видавнича справа та поліграфія
Інвестиції
Інформатика
Історія
Історія техніки
Комунікації і зв'язок
Косметологія
Короткий зміст творів
Криміналістика
Кримінологія
Криптологія
Кулінарія
Культура і мистецтво
Культурологія
Логіка
Логістика
Маркетинг
Математика
Медицина, здоров'я
Медичні науки
Менеджмент
Металургія
Музика
Наука і техніка
Нарисна геометрія
Фільми онлайн
Педагогіка
Підприємництво
Промисловість, виробництво
Психологія
Психологія, педагогіка
Радіоелектроніка
Реклама
Релігія і міфологія
Риторика
Різне
Сексологія
Соціологія
Статистика
Страхування
Будівельні науки
Будівництво
Схемотехніка
Теорія організації
Теплотехніка
Технологія
Товарознавство
Транспорт
Туризм
Управління
Керуючі науки
Фізика
Фізкультура і спорт
Філософія
Фінансові науки
Фінанси
Фотографія
Хімія
Цифрові пристрої
Екологія
Економіка
Економіко-математичне моделювання
Економічна географія
Економічна теорія
Етика

8ref.com

© 8ref.com - українські реферати


енциклопедія  бефстроганов  рагу  оселедець  солянка