Головна
Банківська справа  |  БЖД  |  Біографії  |  Біологія  |  Біохімія  |  Ботаніка та с/г  |  Будівництво  |  Військова кафедра  |  Географія  |  Геологія  |  Екологія  |  Економіка  |  Етика  |  Журналістика  |  Історія техніки  |  Історія  |  Комунікації  |  Кулінарія  |  Культурологія  |  Література  |  Маркетинг  |  Математика  |  Медицина  |  Менеджмент  |  Мистецтво  |  Моделювання  |  Музика  |  Наука і техніка  |  Педагогіка  |  Підприємництво  |  Політекономія  |  Промисловість  |  Психологія, педагогіка  |  Психологія  |  Радіоелектроніка  |  Реклама  |  Релігія  |  Різне  |  Сексологія  |  Соціологія  |  Спорт  |  Технологія  |  Транспорт  |  Фізика  |  Філософія  |  Фінанси  |  Фінансові науки  |  Хімія

Одіссея. Гомер - Короткий зміст творів

Одіссея. Епічна поема (VIII-VII вв. до н. е.)

Троянская війна була затіяна богами для того, щоб кінчився час героїв і наступив нинішній, людський, залізний вік. Хто не загинув у стін Трої, той повинен загинути на зворотному шляху.

Більшість вцілілих грецьких вождів попливли на батьківщину, як пливли на Трою, - загальним флотом через Егейськоє море. Коли вони були на півдороги, морський бог Посейдон пролунав бурею, кораблі разметало, люди потонули в хвилях і розбилися об скелі. Врятуватися призначено було тільки вибраним. Але і тим довелося нелегко. Мабуть, тільки старому мудрому Нестору вдалося спокійно досягнути свого царства в місті Пілосе.

Переміг бурю верховний цар Агамемнон, але лише потім, щоб загинути ще більш страшною смертю - в рідному Аргосе його убила власна дружина і її месник коханець; про це потім напише трагедію поет Есхил. Менелая з поверненою йому Оленою занесло вітрами далеко в Єгипет, і він дуже довго добирався до своєї Спарти. Але довше за всіх і важче всіх був шлях хитромудрого царя Одіссея, якого море носило по світлу десять років. Про його долю і склав Гомер свою другу поему: "Муза, скажи мені про того многоопытном чоловіка, який, / Мандруючи довго з дня, як святий Іліон ним зруйнований, / Багатьох людей, міста відвідав і звичаї бачив, / Багато і горя терпів на морях, про порятунок піклуючись..." "Илиада" - поема героїчна, дія її відбувається на лайливому полі і у військовому стані. "Одіссея" - поема казкова і побутова, дія її розвертається, з одного боку, в чарівних краях велетнів і чудовиськ, де поневірявся Одіссей, з іншою - в його маленькому царстві на острові Ітака і в її околицях, де чекали Одіссея його дружина Пенелопа і його син Телемах. Як в "Іліаде" для оповідання вибраний тільки один епізод, "гнів Ахилла", так і в "Одіссеї" - тільки самий кінець його мандрівок, останні два перегони, з дальнього західного краю землі до рідний Ітаки. Про все, що було раніше, Одіссей розкаже на бенкету в середині поеми, і розкаже дуже стисло: на всі ці казкові пригоди в поемі доводиться сторінок п'ятдесят з трьохсот. У "Одіссеї" казка відтіняє побут, а не навпаки, хоч читачі, і древні і сучасні, більш охоче перечитували і згадували саме казку.

У Троянської війні Одіссей дуже багато зробив для греків - особливо там, де потрібна була не сила, а розум. Це він здогадався зв'язати женихів Олени клятвою спільно допомагати її обранцю проти будь-якого кривдника, а без цього військо ніколи не зібралося б в похід.

Це він залучив в похід юного Ахилла, а без цього перемога була б неможлива.

Це він, коли на початку "Іліади" грецьке військо після загальних зборів ледве не ринулося з-під Трої в зворотну дорогу, зумів його зупинити. Це він умовляв Ахилла, коли той посварився з Агамемноном, повернутися в бій. Коли після загибелі Ахилла доспехи убитого повинен був отримати кращий воїн грецького стану, їх отримав Одіссей, а не Аякса. Коли Трою не вдалося взяти облогою, це Одіссей вигадав побудувати дерев'яного коня, в якому сховалися і проникли таким чином в Трою самі хоробрі грецькі вожді, - і він в їх числі. Богиня Афіна, покровителька греків, більше усього з них любила Одіссея і допомагала йому щокроку. Зате бог Посейдон його ненавидів - ми скоро взнаємо чому, - і це Посейдон своїми бурями десять років не давав йому добратися до батьківщини. Десять років під Троєй, десять років в мандрівках, і тільки на двадцятий рік його випробувань починається дія "Одіссеї".

Починається воно, як і в "Іліаде", "Зевсової волею". Боги тримають раду, і Афіна заступається перед Зевсом за Одіссея. Він в полону у закоханої в нього німфи Каліпсо, на острові в самій середині широкого моря, і тужить, марно бажаючи "бачити хоч дим, від ррдных берегів вдалині висхідний". А в царстві його, на острові Ітака, все вже вважають його загиблим, і навколишні вельможі вимагають, щоб цариця Пенелопа обрала собі з них нового чоловіка, а острову - нового царя.

Їх більше сотні, вони живуть в Одіс-сеєвом палаці, шалено бенкетують і п'ють, розоряючи Одіссеєво господарство, і розважаються з Одіссе-евимі рабинями. Пенелопа намагалася їх обдурити: вона сказала, що дала обітницю оголосити своє рішення не раніше, ніж витче саван для старого Лаерта, Одіссеєва батька, який ось-ось помре.

Вдень вона у всіх на вигляду ткала, а вночі таємно розпускала виткане. Але служниці видали її хитрість, і їй важче стало чинити опір наполяганню женихів.

З нею син її Телемах, якого Одіссей залишив ще немовлям; але він молодий, і з ним не вважаються.

І ось до Телемаху приходить незнайомий мандрівник, називає себе старим другом Одіссея і дає йому раду: "Споряди корабель, обійди навколишні землі, збери вести про того, що зник Одіссеї; якщо почуєш, що він живши, - скажеш женихам, щоб чекали ще рік; якщо почуєш, що мертвий, - скажеш, що справиш поминки і схилиш матір до заміжжя". Порадив і зник, бо в образі його з'явилася сама Афіна.

Так Телемах і поступив. Женихи противилися, але Телемаху вдалося піти і сісти на корабель непоміченим, бо і в цьому йому допомогла Афіна.

Телемах пливе на материк - спершу в Пі-лос до дряхлому Нестору, потім в Спарту до щойно Менелаю, що повернувся і Олені. Балакучий Нестір розказує, як пливли герої з-під Трої і тонули в бурі, як загинув потім в Аргосе Агамемнон і як помстився вбивці його син Орест; але про долю Одіссея він нічого не знає. Гостинний Менелай розказує, як він, Менелай, заблукавши в своїх мандрівках, на єгипетському березі підстеріг віщого морського старця, тюленячого пастуха Протея, що умів поводитися і в лева, і у вепра, і в барса, і в змія, і у воду, і в дерево; як боровся він з Протеєм, і переміг його, і взнав у нього зворотний шлях, а заодно взнав і про те, що Одіссей живши і страждає серед широкого моря на острові німфи Каліпсо. Обрадуваний цією звісткою, Телемах має намір вернутися на Ітаку, але тут Гомер перериває свою розповідь про нього і звертається до долі Одіссея.

Заступництво Афіни допомогло: Зевс посилає до Каліпсо вісника богів Гермеса: час настав, час відпустити Одіссея. Німфа горює: "Для чи того я врятувала його з моря, для чи того хотіла обдарувати його бессмертьем?" - але не послухатися не сміє. Корабля у Одіссея немає - треба збити пліт. Чотири дні він працює сокирою і бурав, на п'ятий - пліт спущений. Сімнадцять днів пливе він під вітрилом, правлячи -по зірках, на вісімнадцятий вибухає буря. Це Посейдон, увидя вислизаючого від нього героя, взмел пучину чотирма вітрами, колоди розлетілися, як солома.

"Ах, навіщо не загинув я під Троєй!" - закричав Одіссей. Допомогли Одіссею дві богині: добра морська німфа кинула йому чарівне покривало" що спасає від потоплення, а вірна йому Афіна угамувала три вітри, залишивши четвертий нести його-уплав до ближнього берега. Два дні і дві ночі пливе він, не змикаючи очей, а на третій хвилі викидають його на сушу. Голий, утомлений, безпорадний, він заривається в купу листя і засинає мертвим сном.

Це була земля блаженних феаков, якими правив добрий цар Алкиной у високому палаці: мідні стіни, золоті двері, шиті тканині на лавках, стиглі плоди на гілках, вічне літо над садом. У царя була юна дочка Навсикая; вночі їй з'явилася Афіна і сказала: "Скоро тобі заміж, а одяг твої не стираны; збери служниці, візьми колісницю, ступайте до моря, періть плаття". Виїхали, попрали, висушили, стали грати в м'яч; м'яч залетів в морі, дівчата голосно викрикнули, крик їх розбудив Одіссея. Він підіймається з кущів, страшний, покритий морською всохлою тванню, і благає: Чи "Німфа ти або смертна, допоможи: дай мені прикрити наготу, укажи мені дорогу до людей, і так пошлють тобі боги доброго чоловіка". Він омивається, умащается, одягається, і Навсикая, любуючись їм, думає: "Ах, якби дали мені боги такого чоловіка"- Він йде в місто, входить до царя Алкиною, розказує йому про свою біду, але себе не називає; зворушений Алкиной обіцяє, що феакийские кораблі відвезуть його, куди він ні попросить.

Одіссей сидить на Алкиноєвом бенкету, а мудрий співак Демодок розважає тих, що бенкетують піснями. "Заспівай про Троянської війну!" - просить Одіссей; і Демодок співає про Одіссеєвом дерев'яного коня і про взяття Трої. У Одіссея сльози на очах. "Навіщо ти плачеш?- говорить Ая- Для того і посилають боги героям смерть, щоб нащадки співали їм славу. Вірно, у тебе пас під Троєю хтось з близьких?" І тоді Одіссей відкривається: "Я - Одіссей, син Лаерта, цар Ітаки, маленької, каменистої, але дорогою серцю..." - і починає розповідь про свої поневіряння. У розповіді цій дев'ять пригод.

Перша пригода -- у лотофагов. Буря понесла Одіссеєви кораблі з-під Трої на дальній південь, де зростає лотос -- чарівний плід, покуштувавши якого людина забуває про все і не хоче в житті нічого" крім лотоса Лотофаги пригостили лотосом Одсеєвих супутників, і забули об родной'Итаке і відмовилися пливти далі силою їх, плачучих відвели на корабель і пустилися в дорогу.

Друга пригода -- у циклопів (киклопов). Те були жахливі велетні з одним, оком посеред л6а; вони; пасли вівці і кіз і незнали вина. Головним серед них був Поліфем, син морського бога Посейдона. Одіссей з дюжиною товаришів забрів в його пусту печеру. Увечері прийшов Поліфем, величезний, як гора, загнав в печеру стадо, загородив вихід,, брилою, спитав: "Хто ви?" -- "Мандрівники. 3евс наш охоронець, ми просимо допомогти нам", -- "Зевса я не боюся!" І циклоп схопив двох, размозжил об стіну, зжер з кістками і захріп. Вранці він пішов зі стадом, знову заваливши вхід; і тут Одіссей вигадав хитрість; Він з товаришами взяв циклопову дубину, велику, як щогла, загострив, обпалив на вогні" приховав; а коли лиходій прийшов і зжер: ще двох товаришів, то підніс йому вина, щоб приспати; Вино сподобалося чудовиськові" "Як тебе кличуть?" спитав він. "Ніхто!" - відповів Одіссей,'За таке пригощання, я тебе, Ніхто, знімання останнім!".

Хмільний циклоп -- захріп. Тут Одіссей соспутниками взяли дубину, підійшли, розгойдали її і встромили в єдиний велетнів очей. Засліплений людоїд заревів, втеклися інші циклопи: "Хто тебе образив, Поліфем?" "Ніхто!", -- "Ну" коли ніхто те і шуміти чогось", - і розійшлися. А щоб, вийти з. пещеры, Одіссей прив'язав товаришів під черево циклоповым баранам, щоб циклоп їх не намацав, і так разом з стадом вони покинули вранці печеру.

Але, вже відпливаючи, Одіссей не стерпів і крикнув "Ось за образу гостям страта від мене, Одйсеєя з Ітаки!" І циклоп люто змолився батькові своєму Посейдону: "Не дай Одіссею доплисти до Ітаки - а якщо уже призначено, то нехай допливе нескоро, один, на чужому кораблі!" І бог почув його молитву.

Третя пригода - на острові бога вітрів Еола. Бог послав їм попутний вітер, а інші зав'яз в шкіряний мішок і дав Одіссею: "Допливеш - відпусти". Але коли вже виднілася Ітака, утомлений Одіссей заснув, а супутники його розв'язали мішок раніше за час; піднявся ураган, їх прибило зворотно до Еолу. Значить, боги проти тебе!" - гнівно сказав Еол і відмовився допомагати ослушнику.

Четверта пригода - у лестригонов, диких велетнів-людоїдів. Вони втеклися до берега і обрушили величезні скелі на Одіссеєви кораблі; з дванадцяти судів загинуло одинадцять, Одіссей з трохи товаришами врятувався на останньому.

П'ята пригода - у чарівниця Цирцеї (Кирки), цариця Заходу, всіх пришельців що обертала в звірів. Одиссеевым посланцям вона піднесла вина, меду, сиру і муки з отруйним зіллям - і вони звернулися в свинь, а вона загнала їх в хлів. Врятувався один і в жаху розказав про це Одіссею; той взяв лук і пішов на допомогу товаришам, ні на що не сподіваючись. Але Гермес, вісник богів, дав йому божу рослину: корінь чорний, квітка біла, - і чара виявилися безсилі проти Одіссея. Загрожуючи мечем, він примусив чарівниця повернути людський вигляд його друзям і зажадав: "Вороти нас в Ітаку!" - "Спитай шлях у віщого Тіресия, пророка з пророків", - сказала чаклунка. "Але він же помер!" - "Спитай у мертвого!" І вона розказала, як це зробити.

Шоста пригода - саме страшна: спуск в царство мертвих. Вхід в нього - на краю світу, в країні вічної ночі. Душі мертвих в ньому безплотні, бездушні і бездумні, але, випивши жертовній крові, знаходять мова і розум. На порогу царства мертвих Одіссей зарізав в жертву чорного барана і чорну вівцю; душі мертвих зліталися на запах крові, але Одіссей відганяв їх мечем, поки перед ним не з'явився віщий Тіресий. Випивши кров, він сказав: "Біди ваші - за образу Посейдону; порятунок ваш - якщо не образите ще і Солнце-Гелиоса; якщо ж образите - ти повернешся в Ітаку, але один, на чужому кораблі і нескоро. Будинок твій розоряють женихи Пенелопи; але ти їх подужаєш, і буде довге царство і мирна старість".

Після цього Одіссей допустив до жертовної крові і інших привидів. Тінь його матері розказала, як померла вона від туги по сину; він хотів обійняти її, але під руками його було тільки пусте повітря. Агамемнон розказав, як загинув він від своєї дружини: "Будь, Одіссей, обережний, на дружин покладатися небезпечно".

Ахілл сказав йому: "Краще мені бути батраком на землі, чому царем між мертвих".

Тільки Аякс не сказав нічого, не пробачивши, що Одіссею, а не йому дісталися доспехи Ахилла. Здалека бачив Одіссей і пекельного суддю Міноса, і гордеца Тантала хитруна, що Вічно страчуються Сизіфа, нахаби Тітія; але тут жах охопив його, і він поспішив геть, до білого світла.

Сьомою пригодою були Сирени - хищницы, спокусливим співом що заманюють мореплавців на смерть.

Одіссей перехитрив їх: супутникам своїм він заклеїв вуха воском, а себе велів прив'язати до щогли і не відпускати, незважаючи ні на що. Так вони проплили мимо, неушкоджені, а Одіссей ще і почув спів, слаще якого немає.

Восьмою пригодою була протока між чудовиськами Сциллой (Скиллой) і Харібдой: Сцилла - про шести голів, кожна з трьома рядами зубів, і про дванадцяти лап; Харибда - про одну гортань, але такої, що одним ковтком затягує цілий корабель. Одіссей віддав перевагу Сциллу Харібде - і був прав: вона схопила з корабля і шістьма ротами зжерла шістьох його товаришів, але корабель залишився цілий.

Дев'ятою пригодою був острів Солнца-Гелиоса, де паслися його священні стада - сім стад червоних биків, сім стад білих баранів. Одіссей, памятуя заповіт Тіресия, взяв з товаришів страшну, клятву не торкатися їх, але дули противні вітри, корабель стояв, супутники зголодніли і, коли Одіссей заснув, зарізали і з'їли кращих биків. Було жахливо: зідрані шкури ворушилися і м'ясо на рожен мычало-Солнце-Гелиос, який все бачить, все чує, все знає, змолилося Зевсу: "Покарай кривдників, не то я зійду в підземне царство і буду світити серед мертвих". І коли стихли вітри і відплив від берега корабель, Зевс підняв бурю, ударив блискавкою, корабель розсипався, супутники потонули у вирі, а Одіссей один на обломке колоди носився по морю дев'ять днів, поки не викинуло його на берег острова Каліпсо.

Так закінчує Одіссей свою повість.

Цар Алкиной виконав обіцянку: Одіссей зійшов на феакийский корабель, занурився в зачарований сон, а прокинувся вже на туманному березі Ітаки. Тут його зустрічає покровителька Афіна.

"Прийшла пора для твоєї хитрості, - говорить вона, - таись, стережися женихів і чекай сина твого Телемаха!" Вона торкається його, і він робиться невпізнанний: старий, лисий, убогий, з палицею і торбою. У цьому вигляді йде він в глибочину острова - просити притулку у старого доброго свинопаса Бвмея. Бвмею він розказує, неначе родом він з Кріта, воював під Троєй, знав Одіссея, плавав в Єгипет, попав в рабство, був у піратів і ледве врятувався. Евмей кличе його в хатину, саджає до вогнища, пригощає, горює про того, що зник без звістки Одіссеї, скаржиться на буйних женихів, жаліє цариця Пенелопу і царевича Телемаха. На інший день приходить і сам Телемах, що повернувся з своєї мандрівки, - звісно, його також направила сюди сама Афіна. Перед ним Афіна повертає Одіссею справжній його вигляд, могутній і гордий. Чи "Не бог ти?" - запитує Телемах.

"Ні, я батько твій", - відповідає Одіссей, і вони, обнявшись, плачуть від щастя.

Близиться кінець. Телемах відправляється в місто, у палац; за ним бредуть Евмей і Одіссей, знов в образі убогого. У палацового порога здійснюється перше узнание: дряхлий Одіссеєв пес, за двадцять років голос господаря, що не забув, підіймає вуха, з останніх сил подползает до нього і вмирає у його ніг. Одіссей входить в будинок, обходить світлицю, просить подаяння у женихів, терпить насмішки і побої.

Женихи підбурюють його з іншим убогим, молодше і міцніше; Одіссей несподівано для всіх перекидає його одним ударом. Женихи регочуть: "Нехай тобі Зевс за це пошле, чого ти бажаєш!" - і не знають, що Одіссей бажає їм швидкої погибелі. Пенелопа кличе чужоземця до себе: чи не чув він звісток про Одіссею? "Чув, - говорить Одіссей, - він в недальньому краю і скоро прибуде".

Пенелопе не віриться, але вона вдячна гостеві. Вона велить старій служниці омити мандрівнику перед сном його запорошені ноги, а самого його запрошує бути у палаці на завтрашньому бенкету. І тут здійснюється друге узнание: служниця вносить таз, торкається до ніг гостя і відчуває на гомілці шрам, який був у Одіссея після полювання на кабана в його молоді роки. Руки її затремтіли, нога вислизнула: "Ти - Одіссей!" Одіссей затискає їй рот: "Так, це я, але мовчи - інакше погубиш всю справу!" Наступає останній день.

Пенелопа скликає женихів в пиршественную світлицю: "Ось лук мого загиблого Одіссея; хто натягне його і пустить стрілу крізь дванадцять кілець на дванадцяти сокирах в ряд, той і стане моїм чоловіком!" Один за іншим сто двадцять женихів примериваются до лука - що ні єдиний не в силах навіть натяг тятиву. Вони вже хочуть відкласти змагання до завтра - але тут встає Одіссей в своєму убогому вигляді: "Дайте і мені спробувати: адже і я колись був сильним!" Женихи обурюються, але Телемах заступається за гостя: "Я - спадкоємець цього лука, кому хочу - тому даю; а ти, мати, ступай до своїх жіночих справ". Одіссей береться за лук, легко згинає його, дзвенить тятивою, стріла пролітає крізь дванадцять кілець і встромлюється в стіну. Зевс гримить громом над будинком, Одіссей випрямляється у все богатирське зростання, поруч з ним Телемах з мечем і списом. "Ні, не розучився я стріляти: спробую тепер іншу мету!" І друга стріла вражає самого зухвалого і буйного з женихів. "А, ви думали, що мертвий Одіссей? Ні, він живши для правди і відплати!" Женихи хапаються за мечі, Одіссей разит їх стрілами, а коли кінчаються стріли - списами, які підносить вірний Евмей. Женихи кидаються по палаті, незрима Афіна помрачает їх розум і відводить їх удари від Одіссея, вони падають один за іншим. Купа мертвих тіл громадиться посеред вдома, верг ные раби і рабині товпляться навколо і тріумфують, бачачи пана.

Пенелопа нічого не чула: Афіна наслала на неї в її теремі глибокий сон. Стара служниця біжить до неї з радісною звісткою: Одіссей повернувся, Одіссей покарав женихів! Вона не вірить: ні, вчорашній убогий зовсім не схожий на Одіссея, яким він був двадцять років тому; а женихів покарали, напевне, розгнівані боги. "Що ж, - говорить Одіссей, - якщо в цариця таке недобре серце, нехай мені постелят постіль одному". І тут здійснюється третє, головне узнание. "Добре, - говорить Пенелопа служниці, - винеси гостеві в його спокій постіль з царської спальні" - "Що ти говориш, жінка? - вигукує Одіссей. - Цю постіль, не здвинути з місця, замість ніжок у неї - пень олійного дерева, я сам колись збив її на ньому і приладнував". І у відповідь Пенелопа плаче від радості і кидається до чоловіка: це була таємна, ним одним ведена прикмета.

Це перемога, але це ще не мир. У женихів, що пасли залишилися родичі, і вони готові мстити. Озброєним натовпом вони йдуть на Одіссея, він виступає їм назустріч з Телемахом і декількома підручними. Вже гримлять перші удари, проливається перша кров, але Зевсова воля кладе кінець розбрату, що затівається. Блищить блискавка, ударяючи в землю між бійцями, гуркотить грім, є Афіна з гучним криком: ".. Крови. не лийте марно і злу ворожнечу припините!" - і злякані месники відступають.

І тоді: "Жертвою і клятвою скріпила союз між царем і народом / Світла дочка громовержця, богиня Афіна Паллада".

Цими словами закінчується "Одіссея".

***

Алкиной - персонаж "Одіссеї" (пісні 6- 13), цар феаков, чоловік Арети і батько Навсикаї. Після прибуття Одіссея на острів феаков Схе-рію А. привітно приймає чужоземця в своєму будинку, пригощаючи його на бенкету, і обіцяє благополучне повернення в батьківщину. Він влаштовує гру, під час яких феакийские юнаки викликають Одіссея посостязаться з ними. Одіссей перемагає в метанні і викликається позмагатися в будь-якому з вояцьких мистецтв, але А. припиняє суперечку, що ледве почалася, пропонуючи звернутися до співу і танця, а потім велить своїм вельможам обдарувати мандрівника, особливо спонукаючи до цього юнака Евріала, що образив Одіссея зухвалим викликом. Після того як подарунки вручені Одіссею, поновлюється спів, і Одіссей не може стримати сліз пісні про взяття Трої. А. просить його нарешті відкрити своє ім'я, і герой називає себе і повествует про свої попередні мандрівки. Після закінчення розповіді А. велить своїм підданим помножити дари Одіссею і на наступний день відправляє його на кораблі в Ітаку.

На зворотному шляху цей корабель обертає в скелю Посейдон, розгніваний тим, що, всупереч його волі, Одіссей все-таки досяг батьківщини. Побачивши це чудо А. благає богів обмежитися цим і не насилати інакших бід на землю феаков.

У "Одіссеє" А. з'являється мудрим правителем і господарем будинку, що печеться про спокій в ньому і що дотримує божественні закони гостинності. Саме цим продиктована його турбота про Одіссею: А. двічі перериває свого співака Демодока, бачачи, що спогади про події, їм що описуються, заподіюють біль чужоземцю. Точно так само він прагне попередити передбачувану образу гостя, даючи йому можливість виявити себе в змаганнях з юнаками, але потім припиняючи їх, а згодом примушуючи Евріала вибачитися за виклик, кинутий Одіссею. Постійно підкреслюється повага, яку випробовують до свого царя феаки, серед яких він "перший серед рівних".

Афіна - богиня, дочка Зевса, персонаж "Одіссеї" і "Іліади". У "Іліаде" А. незмінно виступає на стороні грецьких героїв, осаждающих Трою. У "Одіссеє" А. - головне діюче божество. На початку "Одіссеї" саме вона нагадує Зевсу про пригоди Одіссея і умовляє батька, щоб той дозволив герою повернутися на Ітаку. Коли Одіссей нарешті прибуває на батьківщину і б'ється із зухвалими женихами, Афіна допомагає йому справитися з ними, після чого запобігає розбрату між Одіссеєм і родичами убитих ним женихів. Богиня протегує і сину Одіссея, Телемаху, захищаючи його від женихів, які намагаються убити юнака після того, як він публічно засудив їх негідну поведінку.:, Навсикая - царівна феаков, дочка Алкиноя і Арети. У образі Н. підкреслені передусім Краса (Одіссей порівнює стрункість її стану з молодою пальмою), скромність, що личить незаміжній дівчині (Одіссей навіть благає її, стоячи у віддаленні, бо, "торкнувши коліна її, він прогнівав би чисту діву"), але одночасно разумность і рішучість, підкріплена Афіною. Вона передбачливо велить Одіссею не супроводити її, боячись кривотолков (за що її згодом докоряє Алкиной але Одіссей видає це за власне рішення), а також радить звернутися не прямо до царя, а до його дружини, щоб знайти передусім її підтримку. У той же час підкреслюється серцева схильність, що прокинулася в Н. до чужоземця, чия краса і потужність примушують її вважати Одіссея улюбленцем богів.

Одіссей (в римській традиції- Улісс) - цар Ітаки, головний герой поеми Гомера "Одіссея" і один з другорядних персонажів "Іліади". Мужество О. поєднується з хитроумием і розсудливістю. О. і сам вважає хитрість основною рисою своєї вдачі: "Я Одіссей, син Лаертов, скрізь винаходом багатьох /Хитрощів славних і гучною чуткою до небес піднесений". Батько антиклеї, матері О.,- Автолік,, "великий клятвопорушник і злодій", був сином Гермеса, бога, який славився спритністю і винахідливістю. Таким чином, хитроумие - спадкова межа О. Однако не тільки природна кмітливість, але і багатий життєвий досвід допомагає О. в його багаторічних поневіряннях. Завдяки своїй виверткості і умінню обдурити противника О. вдається справитися з жахливим людоїдом-циклопом Поліфемом, а потім з чарівниця Цирцеєй, яка за допомогою чудового зілля перетворює його супутників в свинь. Гомер постійно підкреслює, що не тільки хоробрість і фізична сила, а мудрість нерідко виручає його героя.

Серед численних персонажів "Одіссеї" і "Іліади" О. - найбільш яскрава фігура. Не випадково до цього образу зверталися в своїй творчості Багато які письменники і поети (Лопе де Вега, Кальде-рон, І. Піндемонте, Я. В. Княжнін, Л. Фейхтвангер, Дж. Джойс і інш.). У порівнянні з іншими героями (Гектором, Ахиллом, Агамемноном, Парісом і інш.), характери яких визначаються якою-небудь однією характерною рисою, Мужність, в нестачі якого його не можна докорити, сусідствувати з розумною практичністю, умінням звернути собі на користь самі несприятливі обставини. О. чужа уперта зарозумілість тих героїв-воїнів, чий героїзм цілком укладений в дії і які зневажають розсудливість і обережність, ототожнюючи їх з боягузтвом. Оружіє О. не тільки меч, але і слово, і з його допомогою він нерідко бере блискучі перемоги. Дивні пригоди, які довелося випробувати О., служать Гомеру лише свого роду фоном, для того щоб показати, як сильно його герой сумує по рідний Ітаке. Ніякі сили не здатні вирвати з душі О. пам'ять про батьківщину, і в цьому велич його образу.

Пенелопа - персонаж "Одіссеї", дочка Іка-рія і німфи Перібеї, дружина Одіссея і двоюрідна сестра Олени. У світовій культурі ім'я П., яка цілих 20 років чекає повернення любимого чоловіка, стало уособленням вірної дружини. Під час відсутності Одіссея П. осаждают численні женихи, юнака з кращих сімей Ітаки і сусідніх островів. Але П., розуміючи, що сила на їх стороні, діє хитрістю: три роки вона обманює женихів, обіцяючи зробити свій вибір після того, як выткет похоронний саван для свого свекра Лаерта, а ночами розпускає те, що зуміла выткать за день. (Цей мотив часто використали багато які письменники і поети, наприклад О. Мандельштам.) Гомер незмінно наділяє свою героїню епітетом "розумна", однак П., дбайлива і економна господиня, готова пожертвувати всім, що має, лише б не стати дружиною іншого. Тому вона змиряється з тим, що женихи в постійних гулянках розоряють маєток її чоловіка.

При цьому хитромудра П. пропонує женихам приносить! їй подарунки і приймає їх, ухильно обіцяючи когда-нибудьстать дружиною одного из-них. Розсудливість і обережність П. виявляються і в тому, що вона не відразу довіряє людині, яка називається ім'ям її чоловіка, а піддає його перевірці. Образу П., як, проте, більшості жіночих образів в поемах Гомера, властива деяка пасивність. Ш нехай вимушено, але все ж підкоряється обставинам, які володарюють над ним. Однак у Гомера образ П. выхо-даит за рамки тих уявлень про жіночий характер які панували в його епоху. Зовнішня пасивність поведінки П. в поводженні з женихами, її покірливе підкорення своєму сину, юний Телемаху по першому слову якого вона покірно віддаляється в свій спокій, - все це затьмарюється її вірою і відданістю. Привабливість образу П. в тому, що за її пасивним очікуванням чоловіка, що зник переховується активніше і героїчне почуття.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайта http://lib.rin.ru/cgi-bin/index.pl
Оцінка ефективності рекламної діяльності
Будь-якого рекламодавця при проведенні рекламної кампанії цікавить, а що він отримає в результаті, тобто яка ефективність рекламної кампанії? Багато дослідницькі структури в Росії стверджують, що вони здійснюють серйозні дослідження з визначення ефективності реклами. Так, згідно з даними довідника

Туреччина
Турецька Республіка Площа: 779 , 5 тис. км2. Чисельність населення: 62600000. чоловік (1997). Державна мова: турецька. Столиця: Анкара (4 млн. жителів, 1997). Державне свято: День перемоги (30 серпня, з 1922 р), День республіки (29 жовтня, з 1923 г.). Грошова одиниця: турецька ліра.

Румунія
Площа: 237,5 тис. км2. Чисельність населення: 22,6 млн. чоловік (1998). Державна мова: румунська. Столиця: Бухарест (2 млн. жителів, 1993). Державне свято: Національний день Румунії (1 грудня з 1918 г.). Грошова одиниця: лея. Член ООН з 1955 р Входить в Раду Європи з 1993 Розташована

Монако
Князівство Монако Площа: 1 , 95 км2. Казино Монако Чисельність населення: 28 тис. Чоловік (1998). Державна мова: французька. Столиця: Монако (3 тис. жителів, 1997). Державне свято: Національний день (19 листопада). Грошова одиниця: євро. Це найменша держава в Європі, після Ватикану,

Реклама на білбордах і щитах
Відродження зовнішньої реклами в Росії почалося з появи щитів. Щитова реклама - самий традиційний, найдієвіший і найдешевший вид зовнішньої реклами - стала невід'ємною частиною пейзажу російських міст. В Америці більше 100 років тому компанії і фірми стали орендувати простір на дерев'яних

Андорра
Князівство Андорра Площа: 468 км2. Комплекс термальних вод Кальдеа Андорра Чисельність населення: 63,8 тис. Чоловік (1998), в тому числі 19,6 тис. Андоррцев. Державна мова: каталонська . Столиця: Андорра-ла-Велья (22 тис. жителів, 1995). Грошова одиниця: євро. Член ООН з 1993 р Входить

Кіпр
Республіка Кіпр Площа: 9251 км2. Чисельність населення: 754 тис. чоловік (1999). Державна мова: грецька, турецька. Столиця: Нікосія (250 тис. жителів, 1999). Державне свято: День незалежності (16 серпня; з 1960р.). Грошова одиниця: євро. Член ООН з 1960 р, Євросоюзу з 2004 Республіка

© 2014-2022  8ref.com - українські реферати