Головна
Банківська справа  |  БЖД  |  Біографії  |  Біологія  |  Біохімія  |  Ботаніка та с/г  |  Будівництво  |  Військова кафедра  |  Географія  |  Геологія  |  Екологія  |  Економіка  |  Етика  |  Журналістика  |  Історія техніки  |  Історія  |  Комунікації  |  Кулінарія  |  Культурологія  |  Література  |  Маркетинг  |  Математика  |  Медицина  |  Менеджмент  |  Мистецтво  |  Моделювання  |  Музика  |  Наука і техніка  |  Педагогіка  |  Підприємництво  |  Політекономія  |  Промисловість  |  Психологія, педагогіка  |  Психологія  |  Радіоелектроніка  |  Реклама  |  Релігія  |  Різне  |  Сексологія  |  Соціологія  |  Спорт  |  Технологія  |  Транспорт  |  Фізика  |  Філософія  |  Фінанси  |  Фінансові науки  |  Хімія

Лизинг - Экономика

ВИСНОВКИ


Процес переходу до ринкових відносин зумовив пошук нових шляхів вирішення проблем, пов'язаних з перехідними етапами розвитку економіки.

У зв'язку з появою негативних явищ у національній економіці та масовим неповерненням кредитів, банками була переглянута кредитна політика в результаті чого підвищилися вимоги до її організації та здійснення. Однак це суттєво звузило коло клієнтури і для виходу із нинішної ситуації з кредитуванням: банки почали застосовувати лізиногові схеми, як ті, що мають понижений ступінь ризику.

Структури, що прямо зацікавлені в його поширенні намагаються звернути увагу державних органів на проблеми його впровадження. Так, в 1998 році лізинг набув законодавчого оформлення у вигляді прийняття закону "Про лізинг". Але, на жаль це не зняло багатьох проблем. Потребують термінового вирішення такі питання як:

відсутність Державної програми розвитку лізингу;

недосконалість українського законодавства;

відсутність належної кількості висококваліфікованих спеціалістів, що обслуговували б цей ринок;

подолання психологічного аспекту лізингу, пов'язаного з тим, що багато господарнивків неадекватно сприймають суть лізингових операцій.

На думку спеціалістів, для прискорення поширення лізингу та фінансового забезпечення його програм повинен бути створений Національний фонд сприяння розвитку лізингу.

Значно б вплинуло на розвиток лізингу в Україні високоякісне програмне забезпечення. Це дало б змогу створити базу даних лізингодавців та потенційних лізингоотримувачів для швидшого їх партнерського пошуку та укладання угод.

Саме зараз позитивні риси лізингу найбільш дієздатні. Орендарю вигідно користуватися устаткуванням, не набуваючи його у власність, а одержуючи на час за визначену плату. Вигідно і банку, тому що дороге устаткування можна не раз здати в оренду й у такий спосіб дістати прибуток від надходження орендних платежів, який у декілька разів перевищує ціну устаткування, заплачену банком.

Ефективність використання орендованного обладнання зростає. Висока рентабельність лізингу і наявність адекватної нормативної бази можу сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із положення, що створилося.

До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна віднести:

1. Високотехнологічні наукоємні галузі: літако- і машинобудування, порошкова металургія, керамика, электрозварювальне виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс.

2. Видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат.

3. Виробництво товару народного споживання.

4. Незавершене виробництво.

5. Дрібний бізнес та ін.


Великі перспективи щодо подолання проблем відсутності інвестиційних коштів має міжнародний лізинг. У відповідності з правилами МВФ, зобов'язання продавця, що випливають з лізингової угоди, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави.


Метою роботи було дослідження питань, що розкривають основні аспекти лізингових операцій для кращого розуміння сутності інвестицій у виді функціонуючого капіталу, визначення ступеня впливу тих або інших чинників на рентабельність лізингової угоди і ступінь розвитку лізингу в країні в цілому, аналіз світового досвіду в сфері лізингу з метою використання його в Росії. Проведене дослідження дозволяє виявити умови і намітити перспективи подальшого розвитку лізингу в Україні. В даний час ринок лізингових послуг характеризується такими особливостями:

1) український ринок лізингових послуг усе ще перебуває в стадії становлення і потребує уваги і підтримки держави. Все ще визначаються шляхи і форми його розвитку в багатоукладній економіці;

2) в умовах нестабильной фінансової системи українські лізингові схеми орієнтовані насамперед на податкове планування з метою полегшення підприємствам податкового тягаря і пошуку додаткового фінансування. Проте, механізм встановлення пільг для інвестування у різноманітні сфери економіки ще недостатньо розроблений і спрямований насамперед для негайного поповнення державного бюджету. Держава не повинна перешкоджати підприємствам обновляти основні засоби для випуску конкурентної продукції. Бажання збільшення надходження засобів у бюджет за рахунок зборів податків призводить до бажаного результату тільки в короткостроковому періоді, на довгостроковому ж етапі це призводить до згортання виробництва, а, отже, і до зменшення зборів податків;

3) відсутність чітко проробленої нормативної бази. Існуючий Закон України «Про лізинг», який було прийнято в лютому 1998 року, має ряд недоробок, а саме: протиріччя з законом “Про оподаткування прибутку підприємств”, про які згадувалось вище;

4) відсутність елементу стабільності в законодавстві, що вносить визначений ризик, тому що підприємець із меншої долею можливості може визначити події майбутнього періоду при прийнятті інвестиційного рішення;

5) необхідною умовою, що забезпечує становлення лізингу і прояв його позитивної макроекономічної ролі, є режим прискореної амортизації. Лізинг має економічний зміст тільки тоді, коли він економічно вигідний і для лізинодавача, і для лізингоотримувача. Якщо лізингоотримувач завжди одержує податковий виграш від застосування лізингу, тому що він дозволяє віднести всю суму лізингових платежів на собівартість продукції, то можливості лізингодавця віднести витрати від проведення лізингових операцій на виробничі витрати обмежені чинними нормами законодавства. Регулюючи ці норми, а також шляхом введення в дію режиму прискореної амортизації, держава може дуже ефективно регулювати інвестиції і лізинг.


Лізингова діяльність є перспективним видом бізнесу, що пов'язано з:

1) світовим досвідом, який показує, що на частку лізингу в нових інвестиціях на устаткування припадає 15-20%;

2) лізинг є одним з основних джерел активізації інвестиційної діяльності, що так важливо для нашої економіки;

3) переорієнтуванням банків із ринку цінних паперів на інвестиції у виробництво. При цьому лізинг є більш привабливим фінансовим механізмом, чим кредит, тому що використовується винятково для купівлі устаткування, що до того ж виступає забезпеченням угоди;

4) зниженням ставок на ринку позикового капіталу і як слідство -здешевлення лізингової угоди;

5) великим потенційним попитом на лізингові послуги, пов'язаним із потребою підприємств у відновленні основних фондів і можливістю їх здійснити без суттєвих початкових витрат.


Також розвитку лізингу будуть сприяти:

1) Умови, що гарантують стійкий розвиток малого і середнього бізнесу. Малий і середній бізнес спроможний спожити більшу кількість лізингових послуг, тому що, по-перше, він не має великі фінансові можливості і , по-друге, завдяки нечисленності персоналу, має більшу гнучкість для реагування на зміни кон'юнктури ринку;

2) інтеграція банківського і промислового сектора економіки. Зацікавленість банків у розвитку не тільки торгового, але і промислового капіталу. Активний розвиток холдингової системи;

3) вільна конкуренція, при якій виробники змушені шукати нові засоби збуту виробленої дорогої продукції, щоб вижити на ринку.

Звичайно, інвестиційні лізингові проекти вкрай складні. Вони припускають розробку спеціальних схем фінансування, забезпечення, надання гарантій, участі банків, страхових компаній. Водночас висока результативність лізингових операцій у багатьох країнах світу не може не підтвердитися і на українському ринку, якщо його, судячи з заяв Уряду, мають намір інтегрувати у світовий ринок.

Лізинг дозволяє ефективним шляхом погоджувати інтереси виробників і споживачів, банків і лізингових компаній.

Незважаючи на цілий комплекс проблем український лізинг розвивається, накопичує досвід, і готується внести свій внесок в активацію інвестиційної діяльності.


5



ІІІ. ЗАСТОСУВАННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ФІНАНСОВОГО ЛІЗИНГУ У ПРАКТИЦІ УКРАЇНИ.

3.1. СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН

Лізинг є відносно новим видом діяльності на українському ринку, тому потребує фінансування. На думку І.Яковенко, голови комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, фінансове забезпечення національних, регіональних, галузевих та місцевих програм розвитку лізингу повинно здійснюватися щорічно за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок інших джерел. Обсяг обов'язкових коштів, які щорічно виділяються на підтримку лізингової діяльності, повинен зазначатися у видатковій частині бюджетів усіх рівнів окремим рядком. Управляти коштами потрібно через Національний фонд сприяння розвитку лізингу. Це повинна бути некомерційна структура зі статусом юридичної особи, що створюється з метою фінансування програм, проектів і заходів, спрямованих на підтримку і розвиток лізингової діяльності шляхом акумулювання бюджетних і позабюджетних коштів, інвестування коштів підприємницьких структур (у тому числі приватних та іноземних), доходів від власної статутної діяльності, а також добровільних внесків юридичних і фізичних осіб. Поряд із реалізацією цих цілей фонд, в умовах підвищених ризиків, виступив би гарантом при кредитуванні та інвестуванні за рахунок інших джерел.

Діяльність фонду, на його ж думку, необхідно спрямовувати за такими трьома основними напрямками:

Пільгове кредитування суб'єктів лізиногової діяльності;

Надання гарантійних зобовязань суб'єктам лізингової діяльності при оформленні кредитів (інвестицій) для реалізації лізингових договорів;

---

Яковенко І. Основні напрями розвитку лізингу в Україні // Вісник НБУ.-1997.-№ 2.-с.30.

Створення і фінансове забезпечення об'єктів інфраструктури підтримки

лізингової діяльності.

За аналогією з Національним фондом доцільно створювати галузеві (міжгалузеві), регіональні (міжрегіональні) і місцеві фонди сприяння розвитку лізингу.


Значно сприяє розвитку інституту лізингу високоякісне програмне забезпечення, яке мають сьогодні практично всі великі лізингові фірми промислово розвинутих країн. Вступивши до "Євролізингу", Україна також отримала нагоду використовувати інформаційну систему руху арендованих машин та устаткування в межах єдиного загальноєвропейського ринку.

Стимулюють розвиток лізингового бізнесу спеціальні міжурядові угоди щодо прикордонних областей між Україною, Росією та Білоруссю, створення вільних економічних зон в Україні, формування спільного лізиногового простору між Україною та Росією.

Співробітництво із країнами СНД в цьому питанні дасть змогу Україні значно підвищити ефективність ринкових взаємовідносин, скоротити терміни модернізації виробничих потужностей, зупинити процес втрати традиційних ринків збуту продукції національного походження, передусім продукції галузей високих технологій та машинобудування. Треба терміново поновлювати на нових економічних принципах інтеграції міждержавні виробничі відносини з допомогою лізингу, який може виступити як один із найперспективніших договірно - правових інструментів.

Саме цій меті служитиме єдина нормативно-правова база країн-учасниць СНД, їх юридична рівність, верховенство закону, еквівалентність при здійснені лізингових операцій, різноманітність форм міждержавного лізингу тощо.

Роль координатора, методологічного центру реалізації найбільших міждержавних лізингових програм та напрямків діяльності буде покладено на некомерційний орган - Лізингову конфедерацію Співдружності незалежних держав.

Асоціації Укрлізинг, Рослізинг та Біллізинг ведуть активну підготовку установчих документів і необхідних організаційних умов для її утворення, в тому числі широку програму підвищення кваліфікації кадрів, що працюють у галузі міжнародного лізингу.

Розвиток міжнародного лізингу насамперед у межах СНД спроможний підштовхнути процеси приватизації, конверсії, оновлення технологічного парку нинішніх підприємств та створення нових виробництв, оптимізувати використання наявних основних фондів і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне й закордонне устаткування, що сприятиме раціональному розміщенню і використанню основних засобів виробництва. Доказом цього є багаторічна практика використання лізингу провідними зарубіжними країнами.

За прогнозами фахівців, до кінця цього тисячоліття майже одна третина всієї виробленої продукції надходитиме у сферу міжнародного обміну за лізингом.

Безумовно, лізинг має право на існування і повинен розвиватися й заохочуватися, так як за великої капіталомісткості українських підприємств лізинг може послужити інвестиційним "трампліном" для залучення в господарський обіг значних капітальних ресурсів.

Практичним досвідом для розвитку лізингу в Україні є досвід східноєвропейських країн, які мають з Україною спільні риси розвитку. В цьому відношенні показником є Польща, де так само, як і в нашій країні, лізингові операції здійснюються спеціалізованими компаніями, які підконтрольні банкам. Але їхня форма організації лізингу має ряд суттєвих переваг:

Лізингова фірма, що контролюється банком, отримує можливість залучати пільгові кредити для розширення своєї діяльності, по яким звичайно фінансується власна діяльність банку.

Банки мають у своєму розпорядженні великі можливості по встановленню справжньої платоспроможності лізингоодержувача. Це дозволяє даному типу лізингових компаній приймати рішення на підставі більш достовірної інформації.

Взаємодія лізингової компанії і банку дозволяє використовувати широкий спектр інструментів оптимізації комерційної діяльності. Одним із таких інструментів, широко практикуємих у Польщі, став форфейтинг. В даному випадку переуступка арендодателем прав по отриманню платежів від арендатора банку за поставлене раніше устаткування суттєво полегшує останньому розпорядження заставним майном арендатора.

Банки вбачають у застосуванні лізингової схеми фінансування не стільки можливості розширення спектра надання послуг, скільки вихід із нинішньої ситуації з кредитуванням. Вихід цей - у поступовому нарощуванні обсягів лізингових операцій, які витісняють менш надійно забезпечені, а тому високоризикові інвестиційні кредити. В першу чергу банками передбачається використовувати фінансовий лізинг"[18, 29].

Отже, необхідно всіляко, бажано на державному рівні підтримувати розвиток інституту лізингу, вчасно вирішувати проблеми, що виникають на шляху його впровадження. Останнім часом структури різних рівнів, які зацікавлені в його поширенні сприяють його становленню і продовжують створювати необхідні для цього передумови.

Передумови (історичні, економічні, організаційно-технічні, суспільно-політичні, науково-дослідні, соціальні та правові), які вже реально існують та ряд необхідних, без яких неможливе формування сфери розвитку лізингу приведені в таблиці.

Передумови розвитку лізингу в Україні

П/п

Структура передумов


Зміст передумов
1. Історичні

Наявність традицій арендного підприємництва

Можливість використання досвіду арендних відносин в період економічних реформ

2. Економічні

2.1. Необхідність розвитку ринкових відносин, в тому числі через формування ефективних елементів ринкової інфраструктури

2.2. Об'єктивна потреба в нових формах і джерелах кредитування і інвестування

2.3. Зміни ситуації в збутовій політиці машинотехнічної продукції

2.4. Потреба в більш раціональному розміщенні і використанні основних засобів виробництва

2.5. Структурні зміни в сфері матеріального виробництва і послуг юридичним особам

2.6. Наявність зацікавленості зарубіжних лізингових компаній до розширення зв'язків зі споживачами в Україні

2.7. Можливість виходу українських товаровиробників з допомогою лізингу на ринки інших країн

3. Організаційно-технічні

3.1. Наявність досвіду зовнішньоторгових арендних операцій

3.2.Участь банківських установ в лізингових операціях

3.3. Зацікавленість вітчизняних підприємців в фінансовій лізинговій діяльності

3.4. Проведення процесу реструктуризації великих підприємств з елементами лізингу

3.5. Початок процесу створення спеціалізованих лізингових компаній

4. Суспільно-політичні

4.1. Державна політика, що поширюється в області лізингу

4.2. Наявність спеціалізованої суспільної організації "Лізинговий фонд"

4.3. Створення Укрлізинга

5. Науково-дослідні

5.1. Відомість для спеціалістів лізингу як метода стимулювання розвитку виробничих сил

5.2. Наявність зарубіжних наукових школ в області лізингу

5.3. Зацікавленість в дослідженні проблем лізингу

6. Соціальні

6.1. Підвищення рівня життя через оновлення основних засобів

6.2. Підвищення зайнятості через збільшення збуту продукції

7. Правові

7.1. Створення основ законодавства про лізинг

7.2. Встановлення пільг по лізинговим операціям


3.2. РОЗВИТОК ЗАКОНОДАВЧОЇ БАЗИ ЛІЗИНГУ В УКРАЇНІ

Надійне правове забезпечення лізингових відношень -гарантія і застава успішного розвитку лізингового бізнесу. Правова ж непевність відносин із партнерами, а в ряді випадків незахищеність як лізингодавців, так і лізингоотримувачів різко збільшують ступінь ризику лізингових угод і є причиною, що стримує підприємницьку ініціативу.

Відповідно до законодавства більшості розвинених країн пере-дача в оренду машин і устаткування на умовах лізингу донедавна регу-лювалася загальними нормами, що визначають відношення сторін при передачі майна в тимчасове користування. При цьому в нормативних актах була відсутня термінологічна певність і однозначність. Останнім часом у цивільному праві ряду закордонних країн приведені юридичні визначення лізингу й окремих його видів, а в деяких прийняті відповідні законодавчі акти. За рівнем правового забезпечення лізингових відношень можна виділити трьох основні групи країн:

спеціальні закони, що мають, що регулюють лізингові угоди (континентальні країни Західної Європи: Франція, Бельгія, Італія);

спеціальні підзаконні акти, що мають, (країни ”загального права” - Англія, Австралія);

країни, що не мають спеціального законодавства (США, Німеччина).*

Для законів, прийнятих у країнах першої групи, характерно те, що в них регламентуються взаємовідносини не тільки між основними партнерами (лізингодавцем і лізингоотримувачем), але і між лізинговою компанією і постачальником, тобто весь комплекс тристоронніх майнових відношень, що виникають при лізингу.

В другій групі країн правове регулювання лізингу здійснюється в залежності від вартості майна, переданого в тимчасове користування, і від суб'єктів лізингової угоди. Наприклад, у законодавчій практиці Англії за умови, що вартість предмета лізингу не перевищує 2000 фунтів стерлінгів, а користувачем є юридична особа, застосовуються норми закону про оренду-продаж 1965 року. Всі інші випадки, що не підпадають під ці умови, регламентуються нормами «загального права».

У країнах третьої групи стосовно до лізингових угод широке використання знаходять також загальні положення цивільного і торгового права.

Довгий час Україна відносилася до числа країн, що не мають

спеціального законодавства по врегулюванню лізингових відношень, але в

---

* Чекмарева Е.Н. Правовое обеспечение лизинга. // Хозяйство и право, 1994, №6, с.21.

1998 році було прийнято основний нормативний документ, що регулює лізингову діяльність в Україні - Закон України “Про лізинг”.

В Законі передбачено два види лізингу (фінансовий та оперативний) і три форми лізингу:

Повний текст реферату

Формування стратегії ціноутворення в будівництві
ЗМІСТ Введення 1. Ціна - основний елемент ринкової економіки 1.1. Ціна і її функції 1.2. Класифікація цін 2. Цінова політика підприємства 2.1. Поняття цінової політики 2.2. Цілі формування цінових стратегій на підприємстві 2.3. Фактори, що впливають на формування цінової стратегії 2.4. Види

Тіньова економіка в Росії
Курсова робота по курсу економічної теорії Виконав: Хрипушин Олександр, студент гр.122 Уральська Державна Юридична Академія Інститут Права і Підприємництва ЕКАТЕРИНБУРГ 1998 ВВЕДЕННЯ. У економічній науці є немало недослідженого. Але, мабуть, важко знайти інший такий приклад, коли масштаби

Міжнародний туризм і його роль у розвитку економіки Киргизької Республіки
ВСТУП Міжнародний туризм в даний час є однією з найбільш динамічно розвиваються галузей зовнішньоекономічної діяльності. Неухильне зростання впливу туризму як на світову економіку в цілому, так і на економіку окремих країн і регіонів є однією з найбільш значних, постійних і довгострокових

Економічна інтеграція
Киргизько-Російський Слов'янський Університет Кафедра Економічної Теорії Курсова робота з Економічної Теорії Тема: Економічна інтеграція Виконав: оката Костянтин Група: МЕ-2-00 Перевірив: Межерицький В.П. м Бішкек 2001 План: Введення Стр.1-3 1) Економічна інтеграція. Визначення, ознаки, завдання.

Світова торгівля
План-Зміст 1.Вступление 2.Основні теорії міжнародної торгівлі 2.1Классіческая теорія міжнародної торгівлі 2.2Модель Хекшера - Оліна 2.3Парадокс Леонтьєва 2.4Теорія конкурентних переваг країни Майкла Портера 3.Понятие міжнародної торгівлі 4.Основние етапи у розвитку світової торгівлі 5.Структура

Маркетингові комунікації
Зміст: Глава 1. Маркетингові комунікації 1. Засоби комунікації, використовувані в рекламних цілях 1.1. Телебачення. 1.2. Радіомовлення. 1.3. Журнали. 1.4. Газети. 1.5. Вулична реклама. 1.6. Реклама на окремих предметах. 2. прямої комунікації: поштою і по телефону.Глава 2. 1. Роль маркетингової

Чинники ризику
побутової і виробничої середи. Образ життя і індивідуальна безпека Чинники ризику побутової і виробничої середи Життя і діяльність людини протікають в навколишньому його середовищі, прямо або що непрямо впливає на його здоров'ї. У навколишньому середовищі прийнято виділяти такі поняття, як

© 2014-2022  8ref.com - українські реферати