Головна
Банківська справа  |  БЖД  |  Біографії  |  Біологія  |  Біохімія  |  Ботаніка та с/г  |  Будівництво  |  Військова кафедра  |  Географія  |  Геологія  |  Екологія  |  Економіка  |  Етика  |  Журналістика  |  Історія техніки  |  Історія  |  Комунікації  |  Кулінарія  |  Культурологія  |  Література  |  Маркетинг  |  Математика  |  Медицина  |  Менеджмент  |  Мистецтво  |  Моделювання  |  Музика  |  Наука і техніка  |  Педагогіка  |  Підприємництво  |  Політекономія  |  Промисловість  |  Психологія, педагогіка  |  Психологія  |  Радіоелектроніка  |  Реклама  |  Релігія  |  Різне  |  Сексологія  |  Соціологія  |  Спорт  |  Технологія  |  Транспорт  |  Фізика  |  Філософія  |  Фінанси  |  Фінансові науки  |  Хімія

Шпаргалки до держіспиту по темі Економічна теорія, фінанси і кредит - Економічна теорія

 1. Предмет і метод економічної теорії.

 Ек. теорія -Науково дисцип., до-раю вивчає систему госп. діяльності людей, принципів і законів її організації. Предмет ек. теор. вивчає, як люди і суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів, які можуть мати багатоцільові призначення, для того, щоб виробити різноманітні товари і розподілити їх для споживання різних індивідів або груп суспільства. Методи ек. теорії включають метод науч. абстракції (1), аналіз і синтез (2), індукція і дедукція (3), єдність історич. і логічний. підходів (4), кач. і колич. аналіз (5), системний підхід (6). (1) Уявне відволікання від несуттєвих сторін, властивостей явищ і відшукання головного, найбільш суттєвого в них. В результаті абстрагується. виводяться економічні категорії (теоретичні вирази реальних сторін ек. - прибуток, ціна, товар, гроші, зарплата). (2) Аналіз - розчленування досліджуваного явища на складові елементи і детальне вивчення кожного з них окремо, з'ясування його місця і ролі всередині цілого. Синтез - метод, зворотний аналізу, з його допомогою відбувається з'єднання розчленованих і проаналізованих елементів, розкривається внутрішній зв'язок між елементами, з'ясовується взаємодію. (3) Індукція - рух від часткового до загального (накопичення, систематизація та узагальнення фактів з метою формулювання теорій, положень, принципів). Дедукція - рух від загального до конкретного. Хоча інд. і дедук. являють собою протилежні способи дослідження ек., в процесі пізнання їх важко розділити. (4) Метод дозволяє не тільки з'ясувати походження системи та її елементів, але також обґрунтувати тенденції розвитку, його етапи. Ек. теор. повинна показати явище в розвитку, русі, тобто історично. У той же час вона розглядає ек. процеси, вільні від випадковостей історичного розвитку, тобто логічно. (5) Багато ек. процеси розвиваються на основі поступових кільк. змін. Такі зміни можуть здійснюватися до певного рівня, званого заходом кільк. змін. Коли подальші кільк. зміни стають неможливими в рамках наявного якості, то вони передбачають зміну якісне. (6) Він передбачає розгляд досліджуваного об'єкта як сукупності елементів, взаємопов'язаних між собою. При цьому дана система може бути елементом системи більш високого рівня. Системний підхід передбачає, що ек. явища досліджуються за складом і структурою, певною субординації, з виділенням причинно-наслідкових зв'язків.

 2. Суспільне виробництво і його фактори

 У ході розвитку ек. науки було доведено, що основою життя людського суспільства є пр-во. У найзагальнішому вигляді пр-во визначається як доцільна діяльність людей, направл. на задоволення їхніх потреб. Результатом пр-ва є створення материаль. і нематеріальний. благ, що виступають ср-вом задоволення різноманітних людських потреб.

 З урахуванням цих обставин можна говорити про термін "пр-во" у двох значеннях: як безпосередній процес створення благ в певний період; в значенні "громадського пр-ва", коли власне виробництво, розподіл, обмін і потребл. розглядаються як невід'ємні елементи в системі виробництва.

 Організація громадського пр-ва заснована на: Безмежність потреб суспільства; Огранич. ресурсів суспільства, які можуть бути використані для задоволення потреб.

 На сьогодні в економічній теорії прийнято розділяти фактори виробництва на три групи:

 · Земля як фактор пр-ва є природ. ресурсом і включає всі використовувані в пр-нном процесі даровані природою блага (земля, вода, корисні копалини і т.д.).

 · Капітал - все те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для пр-ва товарів і послуг.

 · Праця - доцільна діяльність людей, що вимагає докладання умств. і физич. зусиль, в ході якої вони перетворюють предмети природи для удовлетвор. своїх потреб. Фактор "праця" включає і підприємницькі здібності, які іноді розглядають як окремий фактор пр-ва. Земля, праця і капітал самі по собі нічого створити не можуть, поки вони не об'єднані в певній пропорції організатором пр-ва. Саме з цієї причини їх діяльність часто розглядаються в якості самостійного фактора пр-ва.

 3. Витрати виробництва та обігу, їх структура та методи зниження.

 Іздер. пр-ва: витрати на зарплату, сировину і матеріали, смортізація засобів праці і т.д. Це витрати на пр-во, к-які повинні понести організатори предпріятіяс метою створення товарів і подальшого отримання прибутку. Вид. пр-ва менше вартості товару на величину прибутку.

 Вид. звернення - витрати пов'язані зі збутом і пріобратеніем товару. У вартісному вираженні - грошовий вираз витрат живої і матеріалізованої праці в сфері товарного обігу для реалізації процесу товарообігу. Розрізняю чисті і додаткові (пакування, транспортування, розфасовка) вид. Постійні вид. не залежать від обсягу пр-ва і існують навіть при нульовому (відсотки за позиками, податки, амортизаційні відрахування, орендна плата, зарплата управлінського персоналу і т.д.). Змінні витрати залежать від кількості виробленої продук., Складаються з витрат на сировину, матеріали, зарплату робітникам і т.д. Пост. і перем. вид. утворюють суму валових витрат - грошові витрати на виробництво певної продукції. Для вимірювання вид. на одиницю продукції використовують категорії середніх (частка від ділення виловили на кол-во виробленої продукц.), середніх постійних (розподіл пост. изд. на кол-во произвед. продукц.) і середніх змінних (поділ змінних вид. на кол-во произвед . продукц.) витрат.

 Методи зниження: пристосування системи до щоденних коливань попиту шляхом безперервного регулювання номенклатури і обсягу виробленої продукції, забезпечення високоякісними комплектуючими деталями, потрібне зростання зацікавленості, активності працівників. Головні принципи системи "точно вчасно" - автономізація і гнучке використання персоналу. Цей метод вимагає виробництва необхідного типу продукції в необхідний час і в необхідній кількості. Автономізація означає самостійність контролю за браком. Під гнучким використанням персоналу маються на увазі коливання кол-ва робітників з-за того, що відбувається час від часу зміни попиту на продукцію, а також заохочення творчості і втілення ідей.

 4. Відносини власності, їх сутність, форми та економічна реалізація.

 Термін "власність" має два значення: як позначення будь-якого майна; як відображення факту належності будь-якого майна суб'єкту власності.

 Суб'єкт власної. (Власник) - активна сторона відносин влас., Що має можливість і право володіння об'єктом собств .. Об'єкт власної. - Пасивна сторона відносин влас. у вигляді предметів природи, енергії, інформації, майна, інтелекту, суб'єкту.

 Формою власності називають її вигляд, що характеризується за ознакою суб'єкта собств .. Форма визначає приналежність об'єктів власності суб'єкту (людині, сім'ї, колективу, населенню).

 Держ. влас. невід'ємна ел-т ек. систем промислово розвинених країн. З теоретичної точки зору "держ. Влас." є умовним і збірним поняттям. У неї прийнято включати федеральну, регіональну і муніципальну власність. Більш коректно вважати держ. ту влас., до-рій володіють органи законодавчої і виконавчої влади всіх рівнів. Її наявність в ек. сприяє проведенню ек. політики д-ви, оптимізації структури економіки і т.д. Держ. влас. не завжди виявляється ефективніше, ніж інші форми, тобто її роль не слід переоцінювати.

 Індивідуальна (особиста і приватна) власної. - Це влас., В межах якої суб'єкт володіє повним правом розпоряджатися належним йому об'єктом власності. Розмежування особистої та приватної власності було характерно, насамперед, для вітчизняної науки (особиста власність охоплює об'єкти використовуються тільки самим власником, приватна влас. - Це об'єкти надаються в користування за певну плату іншим особам). У західній ек. теорії склався інший підхід, згідно з яким під приватною власністю розуміється всяка недержавна власність, до якої відповідно відносять власність усіх суб'єктів, крім гос-ва.

 Колективна власність - промежут. місце між держ. і част. собств .. Колл. форма влас. має кілька характерних рис: її основною рисою є колл.-груп. характер привласнення засобів і результатів пр-ва. У межах спільної форми суб'єкт власної. являє собою сукупність, колектив власників. Суб'єкт власної. може виступати у вигляді уповноваженої особи або групи осіб, що виражають власницькі інтереси всього товариства, але набагато частіше оформляється як єдине юр. обличчя. У колл. формах може мати місце пряме безпосередню участь і контроль з боку власника за користуванням об'єкта собств ..

 5. Економічні закони і категорії.

 Ек. закони - це виникають між ек. явищами або процесами залежності, що виражають їх сутнісну природу. Ек. закон - це зв'язок, який виражає справжню природу даного ек. процесу.

 Найважливіший критерій класифікації - тривалість їх дії: Загальні (загальні) ек. закони, що діють протягом усієї історії людства, на всіх стадіях суспільного розвитку. Напрмер, закон поділу, зміни і кооперації праці; закон зростання продуктивності праці; та ін. Особливі ек. закони - це закони, що діють в певні історичні епохи, тобто в рамках декількох (але не всіх і не одного) способу виробництва. Наприклад, закон вартості (цінності); закон попиту; закон пропозиції та ін. Поодинокі (специфічні) ек. закони - ті, що діють у межах одного способу виробництва, наприклад, закони розподілу при рабстві.

 Ек. категорії - це логічні поняття, що відображають в узагальненому вигляді найбільш істотні умови ек. життя суспільства. Категорії висловлюють окремі форми буття, умови існування, характеризують окремі сторони розвитку системи ек. відносин. Такими категоріями, зокрема, є праця, предмети праці, способи праці, споживча вартість, продукт праці і т.д. Іншою стороною ек. категорії є відносини між людьми з приводу привласнення різних об'єктів власності, результатів праці. Окремі ділянки цих відносин виражаються в категоріях: гроші, ціна, вартість, прибуток, і т.д. Крім того, кожен закон групує навколо себе певну кількість ек. категорій, Напр., закон вартості розкривається за допомогою таких категорій, як необхідний робочий час, ринкова вартість, ціна і т.д. Т. к. Ек. категорії є теоретичним виразом окремих сторін відносин власності у їх взаємодії з розвитком виробляє. сил, то поява нових форм власності характеризується появою нових ек. категорій. Так, в 18-му столітті відносини між людьми з приводу купівлі-продажу відображала категорія ринок. Поруч з нею в даний час існують категорії монополізований ринок, держ. ринок, світовий ринок.

 6. Товарна форма господарства, її походження і основні риси.

 У докапіталістичних формаціях натуральне госп-во займало переважне місце в суспільств. пр-ве, хоча в античних рабовласницьких державах вже мало місце досить розвинене товарне виробництво. Разом з тим панування натурального госп-ва не виключало розвитку товарно-грошових відносин. Розвиток чинників пр-ва призвело до поглиблення суспільного поділу праці, підвищенню його продуктивності. Це стало об'єктивною причиною переходу від натурального господарства до товарного. Товарне госп-во - це така форма організації суспільного пр-ва, при якій ек. відносини між людьми виявляються через купівлю-продаж продуктів їхньої праці на ринку, продукти виробляються окремими виробниками, причому кожен спеціалізується на виробленні одного якого-небудь продукту, так що для задоволення суспільних потреб необхідна купівля-продаж продуктів (що стають в силу цього товарами) на ринку

 Характерні риси товарного госп-ва: 1. Грунтується на суспільному розподілі праці, яка передбачає спеціалізацію виробників на виготовленні певних продуктів. У міру розвитку продуктивних сил поглиблюється суспільний поділ праці. Це призводить до того, що госп-ва, що спеціалізуються на пр-ве будь-якої продукції, не можуть повністю використовувати її на свої потреби і задовольнити нею всі свої потреби. Це і обумовлює необхідність обміну, а разом з ним - товарного виробництва. 2. Продукти праці стають товарами тільки тоді, коли їх виробляють для обміну самостійні, ек. відокремлені виробники. Ек. відокремлення товаровиробників як різних власників є причиною виникнення товарного виробництва. Тільки обмін між власниками стає товарним. 3. Продукт праці набуває форми товару, оскільки спочатку проводиться з метою подальшого обміну, продажу іншим людям. З цієї причини товарне господарство є відкритою системою: продукти виробляються не для власного споживання, а для продажу, тобто виходять за межі господарської одиниці. 4. Встановлення непрямих, опосередкованих зв'язків між пр-вом і потребл., Коли виготовлена продукція перш надходить на ринок для обміну на інші товари і лише потім потрапляє у сферу споживання.

 Товарне виробництво зумовлює серйозне просування в економічному прогресі. Одне з безперечних переваг товарного виробництва - його нерозривний зв'язок з ростом поділу праці, з прогресом техніки, технології та іншими елементами продуктивних сил.

 7. Закон попиту і пропозиції, його функції та роль в ринковій економіці.

 Попит - обсяг можливої купівлі товару залежно від сталої ціни на нього.

 Закон попиту: на будь-якому ринку, за інших рівних умов, існує зворотна залежність між ціною товару і величиною попиту, що пред'являється покупцями на цей товар. Величина попиту має тенденцію зростати при падінні ціни і зменшуватися при її підвищенні. Причини:

 1. Якщо ціна одного товару падає, а ціни інших товарів залишаються колишніми, то покупець прагне заміщати дешевим товаром ті товари, які він використовував раніше. 2. Коли ціна одного товару падає при сталості цін інших товарів і незмінних доходах покупців, то люди починають почувати себе більш багатими. Вони використовують свою зрослу купівельну спроможність, купуючи більше різних речей, і, найчастіше, купуючи більше саме того товару, який подешевшав.

 Значення закону: він надає поведінці покупців і продавців об'єктивну ек. логіку, а це дозволяє прогнозир. їх реакцію на зміну ціни; він показує досягнення ек. даної країни високого рівня розвитку, так як попит може «нормально» себе проявляти-зменшуватися при зростанні ціни і збільшуватися при зниженні ціни тільки при відсутності дефіциту. У дефіцитної ек. всі диктує виробник, ігноруючи думку покупця.

 Пропозиція - кількість товару або послуги, яку виробники готові продати за певною ціною за певний період. Закон пропозиції: пропозиція, за інших рівних умов, змінюється в прямій залежності від зміни ціни.

 З-н пропозиції виражає зв'язок між ринковими цінами і кол-вом товарів або послуг, які виробники бажають запропонувати. Така залежність між ціною та пропозицією обумовлена:

 1. Чим вища ціна, тим більше виручка і прибуток продавця, тобто з'являється стимул для нього нарощувати виробництво. 2. При високій ціні з'являються нові зацікавлені виробники, що пропонують свої товари для отримання прибутку.

 Зміна пропозиції відбувається тоді, коли змінюються інші фактори, які раніше приймалися за постійні. У їх числі можна виділити: 1. Ціни на виробничі ресурси. Можуть або стимулювати нарощування пропозиції (якщо вони знижуються), або перешкоджати цьому (якщо вони ростуть). 2. Зміни в технології виробництва. Удосконалення технології дозволяє з меншими витратами зробити одиницю продукції, що призводить до зниження витрат виробництва і збільшення пропозиції. 3. Держ. політика в галузі оподаткування та субсидування. Податки збільшують витрати пр-ва і зменшують пропозицію. Субсидії знижують витрати пр-ва і збільшують пропозицію.

 8. Конкуренція, її види та функції. Методи конкурентної боротьби.

 Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового госп-ва за кращі умови виробництва, купівлі або продажу товарів.

 Функції: забезпечення націленості виробника на запити споживача, без чого неможливо отримати прибуток; стимулювання зростання ефективності виробництва, що забезпечує "виживання" виробників; диференціація товаровиробників (одні виграють, інші програють і розоряються, треті залишаються при своїй); тиск на виробництво, розподіл ресурсів між галузями народного госп-ва у відповідності з попитом і нормою прибутку; стимулювання зниження цін і підвищення якості товарів.

 Розрізняють внутрігалузеву (між підприємцями, що виробляють однорідні товари, за кращі умови їх виробництва і збуту) і міжгалузеву (між підприємцями, зайнятими в різних галузях виробництва, через більш вигідного застосування капіталу, перерозподілу прибутку) конкуренцію. Залежно від рівня конкуренції розрізняють досконалу (такий стан ек. Системи, коли вплив кожного учасника господарського процесу на загальну ситуацію настільки мало, що ним можна знехтувати, лише деякі з ринків наближаються до неї - ринок зерна, цінних паперів, іноземних валют) і недосконалу (не дотримується хоча б одна з ознак досконалої конкуренції). Розрізняють функціональну конкуренцію (стосується певного товару) і видову (за ціною і якістю).

 Один з найважливіших методів конкурентної боротьби, при якому виробник домагається переваги на ринку полягає в пропозиції ціни на свої товари, нижчою, ніж ціна на аналогічну продукцію інших виробників. Для досягнення цієї мети підприємство повинно знизити витрати виробництва або свідомо піти на втрату прибутку, щоб утримати за собою велику частку ринку. Зниження ціни - зазвичай вимушене, ек. невигідне для товаровиробника захід, так як в кінцевому рахунку воно призводить до зменшення прибутку. Більш кращою в сучасних умовах стає неценовая конкуренція, при якій виробник покращує споживчі якості товару, зберігаючи ціну незмінною.

 9. Товар і його властивості. Величина вартості товару. Продуктивність та інтенсивність праці, їх вплив на величину вартості товару.

 Товар -ек. благо, вироблене для обміну з метою задоволення потреб людей.

 Споживча вартість - це сукупність корисних властивостей товару, завдяки яким він має здатність задовольняти яку-небудь потребу суспільства або окремої людини. Значення споживчої вартості полягає в тому, що вона становить речовий

Повний текст реферату

Реформа міжнародних фінансів і проблеми Росії
Леонід Пайдієв В "свято" солідарності розвинених країн з тими, що розвиваються перетворилася компанія допомоги жертвам цунамі в Індійському океані. Цинік відмітить, що такі "свята" гуманізму не до добра. Розвинені хочуть, щоб їх любили напередодні неприємних дій. Що суспільна

Економічне зростання
Глава I. Сутність і темпи економічного зростання Збільшення валового національного продукту, чистого національного продукту, національного доходу, особистого доходу відбувається в результаті економічного зростання. Економічне зростання - це збільшення здатності національного господарства виробляти

Економічний реформізм Джона Стюарта Мілля
РОЗДІЛ I Життя і діяльність Джона Стюарта Мілля. Джон Стюарт Мілль народився 20 травня 1806 року в Лондоні в сім'ї Джеймса і Гаррієт Мілль. Він був старшим з дев'яти братів і сестер. З цієї сім'ї в історію увійшли Джеймс Мілль і Джон Стюарт Мілль. Джеймс Мілль був сином шотландського священика.

Досвід іпотеки в країнах, що розвиваються
1. Досвід країн Азії. В азіатських країнах з перехідною економікою іпотечне кредитування найбільш розвинене в Індії, Таїланді та низці інших країн. В Індії іпотечні кредити надають: комерційні банки, кооперативні банки, компанії житлового фінансування, кооперативні товариства житлового фінансування.

Економічні системи
ця робота була зроблена на замовлення! список оригінальних робіт (більше 100) в режимі off-line ви можете подивитися за адресою: http://www.sinor.ru/~ranger/Ref також ви знайдете багато навчальної літератури та статей з усіх предметів у моїй бібліотеці on-line http://www.sinor.ru/~ranger

Економічні методи управління збутовою діяльністю при реалізації товарів виробничого призначення
Московський державний текстильний УНІВЕРСИТЕТ ім. А. М. Косигіна Кафедра менеджменту та організації виробництва Реферат по курсу "Логістика" на тему: Економічні методи управління збутовою діяльністю при реалізації товарів виробничого призначення Виконавець: ст. ФЕМ гр. 51-96 Судник

Оцінка середніх фонових концентрацій нафтопродуктів у грунтах і поверхневих водах нафтових родовищ
Нижневартовского району Шор Е.Л., Хуршудов А.Г. У роботі використані результати аналізів 535 проб грунту і 605 проб поверхневих вод, відібраних з 1994 по 2000 рр. в Нижньовартовську районі Ханти-Мансійського автономного округу. У загальній складності проаналізовані дані по 33 родовищах, з

© 2014-2022  8ref.com - українські реферати