трусики женские украина

На головну

 Єдина європейська валюта (євро) - Валютні відносини

Зміст

Введення __________________________________________________ стор.2

I. Історія запровадження євро _____________________________________ стор.3

1.1 Освіта Європейського економічного і валютного союзу _______ стр.3

1.2 Введення євро ________________________________________________ стор.7

1.3 Роль Європейського Центрального банку як невід'ємної частини процесу

переходу до євро ______________________________________________ стр.13

II. Євро і Росія ____________________________________________ стр.15

2.1 Кроки назустріч _______________________________________________ стор.15

 2.2 Вплив зміни курсу євро на економіку Росії ________________ стор.18

2.3 Що робити Росії ______________________________________________ стр.21

III. Перспективи євро ________________________________________ стор.22

3.1 Чи вигідно відкривати вклади в євро ____________________________ стор.22

3.2 Майбутнє євро _________________________________________________ стор.25

3.3 зможе євро скласти конкуренцію

долару на світовому ринку _________________________________________ стор.26

Висновок __________________________________________________ стор.29

Список використаної літератури _____________________________ стор.31

 Введення

В останні роки відбулися кардинальні зміни у світовій фінансовій структурі і сформувалася нова "валютна географія". Найважливішим проявом даного процесу є появи і зміцнення позицій єдиної европеіской валюти на міжнародних фінансових ринках. Вперше з'явився конкурент долара США - євро, здатний оскаржити його статус домінуючої валюти світу. До введення євро тільки одна з європейських валют - німецька марка, грала помітну роль на валютних ринках світу, проте поза Європою вона не мала перспективи зміцнити й розширити позиції.

Цілями даного дослідження є вивчення історії європейської валютної інтеграції і зародження нової європейської валютної системи, розгляд перспектив розвитку нової європейської валюти, аналіз впливу введення нової валюти на економіку Росії.

Щоб розмірковувати про майбутнє європейської валюти, необхідно розглянути перші кроки до Європейського валютного союзу; причини виникнення, проблеми створення та функціонування нової моделі європейської валютної системи.

Необхідно усвідомити, чого чекати від євро у майбутньому, чи зможе він скласти конкуренцію долару на світових валютних ринках, а може бути і замінити його як резервної валюти в Росії і в інших країнах.

Не менш цікавим і досить важливим видається розгляд питання, чи достатньо значущим для ЄС є просування євро в Росію чи європейцям все одно, прийде євро до Росії чи ні.

Наш інтерес до даних питань обумовлений тим, що введення нової валюти не має аналогів не тільки в Європі, але і у всьому світі. Дана подія потрібно розглядати як рух у бік біполярної світової валютної системи, що створює передумови для перерозподілу сил у глобальному масштабі.

I Історія запровадження євро.

1.1 Освіта Європейського економічного і валютного союзу

1 січня 1999 в рамках Європейського союзу (ЄС) створені Європейський економічний і валютний союз (ЕВС) і введена єдина валюта для країн-членів ЕВС під назвою євро, яка протягом певного терміну замінила національні валюти відповідних країн (нині це 12 країн) .

Ця подія є закономірним, дуже важливим і в певному сенсі завершальним етапом у розвитку західноєвропейського інтеграційного процесу, початок якому поклав Римський договір, підписаний 25 березня 1957, про створення Європейського економічного співтовариства («Спільного ринку») у складі шести країн: Франції, Німеччини, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу. З тих пір процес інтеграції в Європі, незважаючи на чималі труднощі та протиріччя, в цілому успішно розвивався як вшир (з 6 до 15 країн), так і в глиб (у напрямку до головної мети - формування єдиного економічного простору, в якому здійснювалося б, незалежно від національних кордонів, вільний рух товарів, капіталів і людей і діяли рівні для всіх суб'єктів господарської діяльності умови конкуренції на загальному, тобто об'єднаному ринку).

Щоб розмірковувати про майбутнє європейської валюти, необхідно розглянути перші кроки до Європейського валютного союзу; причини виникнення, проблеми створення та функціонування першої моделі європейської валютної системи.

Принцип спільного ринку, на якому грунтувалося ЄЕС, передбачає для вільного обігу товарів і капіталу якщо не загальну валюту, то, щонайменше, значну стабільність валютних курсів. Нестабільність валютних курсів робила невизначеними умови конкуренції і з цієї причини дестабілізувала торговельні відносини. Крім того, стабілізація валютних курсів необхідна для координації економічної політики країн-учасниць союзу. Навряд чи мислимо розглядати узгоджену політику підйому економіки або спільні дії по боротьбі з інфляцією, коли валютна нестабільність порушує чиїсь зусилля чи створює перевагу на користь одних і завдає шкоди іншим. Таким чином, досягнення валютного союзу було однією з умов подальшого прогресу в європейській економічній інтеграції.

Економічна ситуація на початку 70-х підштовхувала ЄЕС до створення Європейського валютного союзу. Резолюція Ради Співтовариств від 22 березня 1971 визначаються чинним, які слід було зробити в ході першого трирічного етапу й умови переходу до другого етапу цього плану економічного і валютного союзу. Всяке поступальний рух до валютного союзу має супроводжуватися просуванням до союзу економічному. Регулювання валютних курсів передбачає паралельну і узгоджену еволюцію економіки зацікавлених країн, щоб уникнути небажаних наслідків для того чи іншого партнера.

Перша спроба була зроблена в 1971р. Резолюцією Ради Співтовариств, датованій 22 березня 1971, для підготовки взаємної оборотності європейських валют за фіксованим курсом було передбачено звуження меж коливань. Ці межі були визначені в 1% Бреттон-Вулскімі угодами і були звужені до 0,75% Європейським валютним угодою, що діяло з 1958 р Резолюція 22 березня 1971 звела їх до 0,6%. Але вибухнула міжнародний валютний криза зробила цю угоду непридатним.

Резолюція Ради Співтовариств, датована 21 березня 1972, наведена в дію угодою між управляючими центральних банків від 10 квітня 1972 року, що обмежує 2,25% коливань між валютами шести країн ЄЕС. Чотири країни-кандидата на вступ в ЄЕС (Великобританія, Ірландія, Данія, Норвегія) негайно приєдналися до цієї угоди. Рішення створило між валютами Співтовариства особливе зобов'язання: всередині «тунелю», складеного максимальними межами коливань по відношенню до долара, європейські валюти зобов'язуються дотримуватися межі «змії», складеної їх спеціальними межами коливань. Кожен день курси європейських валют залишаються всередині «змії» шириною 2,25%. Сама змія цілком розташовується всередині «тунелю», шириною 4,5%, віссю симетрії якого є долар. Проте надалі вона не змогла розглядатися як елемент системи валютного регулювання Європейського економічного співтовариства, т. К. Являла собою лише острівець стабільності, обмежений деякими країнами зони панування німецької марки.

Іншим елементом європейського валютного механізму була система інтервенцій центральних банків у валютах Співтовариства. Для дотримання меж коливань, Центральні банки були зобов'язані координовано виробляти інтервенції на валютних ринках: центральний банк, емітент найбільш котирується валюти, повинен купувати на своєму ринку найслабшу валюту, а банк, що випускає найслабшу валюту, - продавати найсильнішу валюту, коли є ризик розбіжності між курсами більш ніж в 2,25%.

У 1976 році план поетапного економічного і валютного союзу припинив своє існування: від нього залишилася лише невелика «зона марки» і різні процедури узгодження і консультацій в економічної і валютної областях. Однак в 1977 році дискусії за європейським валютному союзу поновилися.

Країни Європи, незважаючи на перший невдалий досвід валютної інтеграції, не залишили цю ідею, а спробували вдруге втілити її в життя шляхом створення Європейської валютної системи (ЄВС).

ЄВС, рішення про створення якої було прийнято Європейською Радою 5 грудня 1978р., Почала діяти 13 березня 1979р. До неї увійшли Німеччина, Франція, Голландія, Бельгія, Данія, Ірландія, а пізніше приєдналися Великобританія, Італія, Греція, Іспанія, Португалія і Люксембург.

ЄВС встановлює базу порівняння вартості, призначену стати грошима - ЕКЮ, і систему стабільних, але упорядковуваних валютних курсів між країнами ЄЕС. ЕКЮ (European Currency Unit - Європейська рахункова одиниця) - центральний елемент Європейської валютної системи. Вона була визначена як кошик валют. Вага, доданий кожній валюті, відображає відносну частку різних держав-членів у валовому національному продукті Європейського співтовариства і в торгівлі всередині нього, а також їх внесок у механізми короткострокової валютної підтримки.

В рамках ЄВС для ЕКЮ відводилася роль не просто лічильної одиниці. 5 грудня 1978 на Європейській раді в Брюсселі було передбачено рух до «повного й цілісного використанню ЕКЮ як резервного кошти та кошти розрахунків». ЕКЮ містило, (хоча й не повністю) характеристики справжньої валюти:

· ЕКЮ було повноцінним еталоном заходи. Саме по відношенню до нього оголошувалися паритети або центральні курси кожної з європейських валют всередині ЄВС. Воно також було лічильної одиницею для всього, що стосується ЕВС (валютних механізмів: показника розбіжностей, механізмів кредиту між центральними банками), а також для економічної та фінансової діяльності, та обліку в Співтоваристві.

· ЕКЮ було резервним вартісним активом. Воно випускалося під забезпечення валютних резервів і було об'єктом виплати відсотків. ЕКЮ були створені Європейським фондом валютного співробітництва під депозит державами-членами 20% їх резервів у золоті та в доларах у формі перехресних поновлюваних кредитів. Отже, число створених таким чином ЕКЮ залежало від вартості цих резервів.

· ЕКЮ було засобом розрахунків в операціях між центральними банками країн-членів ЄВС.

ЕКЮ прагнуло стати справжньою валютою всередині Європейського економічного співтовариства: валютою розрахунків, вкладень і боргових зобов'язань. Ця еволюція могла б дійти до кінця лише в тому випадку, якби європейські валютні органи прийняли необхідні рішення для його перетворення в повноцінну валюту і встановили б зв'язок між офіційним використанням ЕКЮ і його використанням у приватній сфері.

Однак ЕКЮ не судилося зайняти нинішнє місце євро. Більшість країн-учасниць висловилися проти введення єдиної валюти під назвою ЕКЮ, угледівши в цьому взаємозв'язок зі старовинної французької монетою. Тому, щоб не давати зайвого приводу для міжнаціональних суперечок, було прийнято рішення вибрати нейтральну назву для валюти, яке влаштувало б усіх членів ЄВС. В результаті було прийнято рішення про введення єдиної валюти під назвою «євро».

1.2 Введення євро

Після переговорів в Маастріхті в 1992 р главами держав-членів ЄВС було прийнято принципове рішення про поетапне реальному формуванні Економічного і валютного союзу, заснованого насамперед на введенні єдиної європейської валюти. У процесі побудови ЕВС в якості головних стратегічних цілей були названі «незалежна єдина грошово-кредитна політика, спрямована на підтримку цінової стабільності, і створення єдиного внутрішнього ринку, який передбачає повне зняття обмежень на переміщення капіталів» [1].

Головні компоненти ЕВС - єдина валюта, що отримала найменування «євро», і єдиний Європейський центральний банк, які нерозривно пов'язані другу іншому. Подібно до того, як кожна національна валюта цілком перебуває під юрисдикцією і контролем соответствующеюго держави в особі центрального банку, так єдина, наднаціональна валюта неодмінно вимагає наявності наднаціонального, міжнародного органу, який би здійснював єдину для всього регіону грошово-кредитну політику.

Договір, що передбачає поетапне просування до Валютному союзу, підписаний 12 країнами в Маастріхті, в лютому 1992, ратифікований і набрав чинності з 1 листопада 1993 року.

У січні 1994 року було створено Європейський валютний інститут у Франкфурті-на-Майні, головною метою якого є підготовка до організації Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) і до емісії єдиної валюти - євро.

У грудні 1995 р на засіданні Європейської ради в Мадриді була прийнята програма запровадження євро, яка була розвинена і конкретизована на засіданні тієї ж ради в Дубліні в грудні 1996 року.

Ці та ряд інших рішень, прийняті виконавчим органом - Коміссііей Європейських співтовариств (КЕС), передбачають певні критерії для країн - учасниць ЕВС, встановлені як "пропускні" для членства у валютному союзі, які можна розглядати як показники "фінансового здоров'я". Ними є:

- Дефіцит держбюджету не повинен перевищувати 3% ВВП;

- Державний борг не більше 60% ВВП;

- Щорічне зростання цін не вище, ніж 1,5% понад середнього рівня інфляції у трьох країнах з мінімальним рівнем інфляції серед держав-членів ЄС;

- Середній розмір довгострокової процентної ставки не вище 2% понад середнього рівня цих ставок у тих же трьох країнах;

- Дотримання встановлених меж коливань між курсами валют (+ 15%).

Процес просування до валютного союзу ЄС розпався на три фази:

1. Підготовча - до 1 січня 1996 року, в ході якої країни-учасниці зняли взаємні обмеження на рух платежів і капіталів і почали стабілізацію своїх державних фінансів за критеріями, встановленими ЄС як «пропускні» для членства у валютному союзі.

2. Організаційна - до 31 грудня 1998 року, націлена на завершення остаточної стабілізації державних фінансів і на формування правової та інституційної бази валютного союзу. Європейський валютний інститут у Франкфурті, функціонуючий з 1 січня 1994 року, в 1998 році був перетворений в Європейський центральний банк (ЄЦБ). Прийняті конкретні рішення щодо грошової і валютної політики: на сесії в Дубліні в грудні 1996 року вирішено, що євро отримує статус офіційної грошової одиниці країн-учасниць замість їх національних валют. Відповідно в євро перераховані всі приватні і державні активи і пасиви при збереженні для суб'єктів господарювання платіжних умов раніше укладених контрактів. Перерахунок в євро сум в національних валютах здійснюється з точністю до шести знаків після коми. Паритет перерахунку екю в євро встановлений в пропорції 1: 1. Форсується підготовка до нової валюти в країнах-учасницях, особливо в адміністративних органах, банках та інших фінансових інститутах. Але вся економічне життя продовжує існувати на основі національних валют.

3. Фінальна. Перший етап цієї фази був розрахований на період з 1 січня 1999 по 31 грудня 2001 року. Офіційна абревіатура євро - EUR була затверджена International Standards Organization (ISO) і використовуватиметься у всіх комерційних і фінансових організаціях. Жорстко і необоротно зафіксовані курси національних валют країн-учасниць по відношенню до євро:

Таблиця 1.1

Курси європейських валют до ЄВРО, встановлені Радою Європейського Союзу

на рівні міністрів фінансів 31.12.1998 г

 Назва валюти

 Код валюти

 Курс за 1 євро

 Австрійський шілінг ATS 13.760300

 Бельгійський франк BEF 40.339900

 Ірландський фунт IEP 0.787564

 Іспанська песета ESP 166.386000

 Італійська ліра ITL 1936.270000

 Люксембурзький франк LEF 40.339900

 Німецька марка DEM 1.955830

 Нідерландський гульден NLG 2.203710

 Португальське ескудо PTE 200.482000

 Фінляндська марка FIM 5.945730

 Французький франк FRF 6.559750

 Грецька драхма - 340.750

Євро стає самостійною повноправною грошовою одиницею. На цьому етапі воно існувало тільки в безготівковій формі. Господарюючі суб'єкти почали розрахунки та операції в євро. Компанії, найбільш пов'язані із зовнішньою торгівлею, європейської та міжнародної віддали перевагу якомога швидше перевести свої операції в режим євро. Державні органи продовжували активну підготовку до переходу на євро, а також здійснювали інформаційне забезпечення цієї підготовки. На даній стадії паралельно і рівноправно функціонували і євро, і національні валюти.

Другим, заключним етапом третьої фази переходу до валютного союзу ЄС став повний перехід на євро. Після 31 грудня 2001 всі рахунки, які доти виражалися в національних валютах країн-стали в обов'язковому порядку конвертуватися за офіційними курсами в євро.

З 1 січня 2002 року протягом терміну, який кожна країна визначила самостійно, в обіг вводяться банкноти семи номіналів - 5, 10, 30, 50, 100, 200 і 500 євро, і монети восьми номіналів - 1 і 2 євро, а також 1 , 2, 5, 10, 20 і 50 євроцентів, які заміщають колишні банкноти і монети в національних грошових одиницях. Протягом певного терміну старі національні банкноти і монети можуть звертатися нарівні з євро. Після представлених у таблиці 2 дат євро став єдиним законним платіжним засобом у відповідних країнах.

Таблиця 2.1Порядок і терміни обміну європейських валют на ЄВРО

 Держава

 Дата виведення національної валюти з обігу

 Завершення обміну національної валюти на євро банками

 Завершення обміну національної валюти на євро Центральним Банком Євросоюзу

 Австрія 28.02.2002 г. Не встановлений Не обмежений

 Бельгія 28.02.2002 р 31.12.2002 р Не обмежений

 Фінляндія 28.02.2002 р Визначається індивідуально 01.01.2012 р

 Франція 17.02.2002 р 30.06.2002 р 17.02.2012 р

 Німеччина 31.12.2001 р 28.02.2002 р Не обмежений

 Нідерланди 31.12.2002 р 01.01.2032 р 01.01.2032 р

 Греція 28.02.2002 г. Не встановлений 01.01.2012 р

 Ірландія 09.02.2002 р 30.06.2002 р Не обмежений

 Італія 28.02.2002 г. Не встановлений 01.01.2012 р

 Люксембург 28.02.2002 р 31.06.2002 р Не обмежений

 Португалія 28.02.2002 р 30.06.2002 р 01.01.2022 р

 Іспанія 28.02.2002 р 30.06.2002 р Не обмежений

Основні принципи, пов'язані з переходом до єдиної валюти полягали в наступному:

· Заміщення національних валют за фіксованими курсами починалося з 1 січня 1999 року.

· З 1 січня 1999 року всі посилання в юридичних документах на ЕКЮ замінюються посиланнями на євро за курсом 1: 1.

· Всі номери в юридичних документах на національні грошові одиниці залишаться дійсними точно так само, як якби вони ставилися до євро.

· Принцип безперервності контрактів, який полягає в тому, що 1) введення євро не веде до зміни будь-яких умов, зафіксованих в юридичних документах, і не може служити приводом для односторонньої зміни або скасування цих документів; 2) будь-які платіжні зобов'язання, виражені в євро або в національних грошових одиницях даної країни-учасниці, можуть погашатися боржником у цій країні або в євро, або в національній валюті.

· З 1 січня 1999 голи по 31 грудня 2001 принцип свободи вибору для учасників угод (національна валюта або євро). При цьому по відношенню до учасників неприпустимо в даному випадку ні примус, ні заборона з боку держав-членів нової валютної системи. Це означає, що в нових контрактах і в усіх пов'язаних з ними документах може використовуватися (за домовленістю сторін) будь-яка деномінація.

1.3 Роль Європейського Центрального банку як невід'ємної частини процесу переходу до євро

Невід'ємною частиною всього процесу переходу до єдиної валюти ЄС є поряд з введенням євро, створення наднаціональної банківської системи, під юрисдикцією якої буде знаходитися нова позанаціональна валюта. У зв'язку з цим в рамках ЄС був створений наднаціональний Європейський центральний банк і діюча під його керівництвом Європейська система центральних банків, до якої входять центральні банки всіх країн-учасниць ЕВС. У завдання ЄСЦБ та ЄЦБ входить:

- Визначення і здійснення валютної політики ЕВС;

- Проведення міжнародних валютних операцій;

- Зберігання офіційних валютних резервів країн-учасниць ЕВС і управління ними (при цьому якась частина валютних резервів залишається в розпорядженні урядів беруть участь країн);

- Забезпечення нормального функціонування платіжної системи.

Крім того, Європейський центральний банк буде виконувати в межах своєї компетенції консультативні функції, збирати статистичну інформацію і, що особливо важливо, брати участь у міжнародному співробітництві, зокрема, представляючи ЕВС в міжнародних фінансових організаціях. Примітно, також, що з відома і схвалення ЄЦБ у роботі цих організацій можуть брати участь також і національні центральні банки.

Характерна риса діяльності ЄЦБ полягає в тому, що всі принципові рішення, що приймаються простою чи кваліфікованою (2/3) більшістю голосів, передбачають «зважене» голосування керівників центральних банків, при якому «вагу» (тобто кількість голосів кожного з них) визначається відповідно до частки відповідної країни (її центрального банку) у загальному капіталі ЄЦБ. Це не відноситься до членів виконавчого правління, кожен з яких має один голос.

Головним завданням Ради керуючих є визначення основних напрямів грошово-кредитної політики, включаючи, при необхідності, поточні грошові показники, ключові процентні ставки і резерви. Виконавче правління діє у відповідності з цими рішеннями і показниками, спрямовуючи інструкції національним центральним банкам, при необхідності вдаючись до їх допомоги.

ЄЦБ може займатися звичайними для центральних банків операціями: наданням кредитів, у тому числі під заставу цінних паперів, фінансовим інститутам і операціями на відкритому ринку з різними фінансовими інструментами, вираженими в будь-якій валюті, у тому числі у валюті країн, що не входять в ЕВС, а також з дорогоцінними металами. Такі ж операції можуть вести національні центральні банки, керуючись при цьому загальними принципами, які розробляє ЄЦБ.

У коло повноважень ЄЦБ входить встановлення мінімальних резервних вимог для кредитних інститутів країн-членів ЕВС. Йдеться про кошти, які ці інститути зобов'язані тримати в ЄЦБ і національних центральних банках. У випадках порушення цих вимог ЄЦБ має право вдаватися до штрафів та інших санкцій.

Власний капітал ЄЦБ до початку його діяльності був визначений у розмірі 5 млрд ЕКЮ. Надалі за рішенням Ради керуючих він може збільшитися. Весь капітал належить тільки національним центральним банкам, причому частка кожного визначається за наступною формулою: половина цієї частки - відповідно з питомою вагою кожної країни в загальному населенні ЄС; інша половина - відповідно до її питомою вагою в сукупному валовому продукті ЄС.

Ці дані будуть коригуватися кожні п'ять років.

Чистий прибуток ЄЦБ повинна розподілятися в наступному порядку: частина її, яка визначається Радою керуючих (але не більше 20% всієї чистого прибутку) перераховується в загальний резервний фонд (обсяг якого не повинен перевищувати 100% статутного капіталу); решта розподіляється між власниками акцій ЄЦБ у відповідній пропорції.

Щорічно ЄЦБ повинен представляти свій звіт для обговорення Європейському парламенту. Крім того, парламент бере участь у призначенні президента і членів Ради директорів ЄЦБ.

II. Євро і Росія

2.1 Кроки назустріч

На поверхні з введенням загальноєвропейської валюти в Росії змінилося небагато. І все ж можна з повною підставою говорити про зміну довгострокового формату, оскільки тепер ситуація розвиватиметься за новими правилами. Мова йде про стратегічні інтереси Росії та Європейського Союзу стосовно євро і про нових лініях взаємодії в цьому питанні.

Росія і ЄС об'єктивно зацікавлені в тому, щоб євро прижився на російському ринку і активно використовувався у зовнішньоекономічній діяльності. Росії євро дає шанс урізноманітнити валютну структуру зовнішніх розрахунків і нагромаджень, включаючи офіційні резерви Банку Росії. Згідно з оцінками, в кінці 1990-х років в Росії понад 80 відсотків зовнішньоторговельних операцій полягало в доларах США. Однак до 2/3 російського торговельного обороту припадає на країни Європи, в тому числі 30-35 відсотків на держави ЄС. Однобічна орієнтація на долар, природно, пов'язана з високими ризиками, як курсовими, так і системними. У цьому світлі перерозподіл активів на користь євро - справа корисне і потрібне.

Для Європейського Союзу ставлення Росії до євро важливо з двох основних причин.

По-перше, нова валюта не зможе завоювати міцні позиції в світі, якщо вона не стане загальноєвропейською валютою, а тут без Росії не обійтися. Незважаючи на крихітний, за європейськими мірками, обсяг її фінансових ринків, Росія є свого роду індикатором життєвих сил євро поза його рідного дому. Якщо вона, будучи стратегічним партнером ЄС, залишилася б під монопольним впливом долара, то це означало б, що євро не готовий виконувати на зовнішніх ринках ті ж функції, що і грошова одиниця США.

По-друге, Росія - найбільший експортер нафти і газу, торгівля якими у світі традиційно ведеться на долари. Звичайно, країни ЄС хотіли б змінити ситуацію на свою користь. Справа тут не тільки в комерційній вигоді (досі вони не могли купувати нафту на німецькі марки, французькі франки і вже тим більше на португальські ескудо чи грецькі драхми), але і в стратегічних перевагах, в довгострокових перспективах євро на світових товарних, а значить , і фінансових ринках. Те, наскільки швидко скресне крига, багато в чому залежить від російських постачальників. Це питання європейська сторона піднімала на переговорах з Росією I ще на початку 1998 року. У травні 2001 року на саміті ЄС - Росія глава Європейської Комісії Романе Проді офіційно звернувся до президента Володимира Путіна з пропозицією перевести на євро двосторонню торгівлю. Влаштовує всіх варіант може бути знайдений шляхом поділу валюти, в якій встановлюється ціна товару, і валюти, в якій проводиться платіж. Інакше кажучи, якщо поставляється з Росії в ЄС нафта коштуватиме в доларах стільки ж, скільки на світових ринках, а платити європейці будуть в євро за курсом на момент виконання угоди, то в разі здешевлення євро вітчизняні експортери не постраждають (як і не виграють при його подорожчанні).

На сьогодні досвід роботи з новою валютою придбали багато російських підприємства і банки, і їх число неухильно зростає. До цього їх підштовхують не тільки економічні міркування (при падаючому курсі євро був особливо вигідний імпортерам), але і позиція західноєвропейських партнерів, які воліють укладати контракти саме в євро, а не в доларах США. Розрахунки в євро особливо зручні при зустрічних поставках, коли в обмін на вивозяться в Західну Європу російські товари там закуповуються, скажімо, машини та обладнання. Підписання експортних контрактів в євро неминуче, якщо російська фірма отримує кредит або аванс від західноєвропейського партнера або якщо товар продається на біржі (аукціоні), де торги ведуться в євро. І, нарешті, при зростаючому курсі євро вигідним стає висновок експортних контрактів в цій валюті.

І все ж частка євро на валютному ринку Росії невелика - всього 10 відсотків, при тому що 8 відсотків з них припадає на пару євро - долар.

Мінімальні обсяги торгів - головна перешкода на шляху поширення євро в Росії, адже купівля-продаж невеликих партій (будь то валюта або будь-який товар) завжди обходиться дорожче, ніж великих. Чим популярніший валюта і чим більше угод з нею відбувається, тим менше коливаються її котирування протягом дня і тим менше різниця між курсом продажу і курсом купівлі (на професійній мові - спред, або маржа). За даними вибіркових опитувань московських банків, звичайний спред на міжбанківському ринку в парі євро - рубль в 2-3 рази перевищує спред в парі долар - рубль. Тому підприємствам вигідніше мати справу з доларом, ніж з євро. А банки при необхідності обміняти євро (отримані клієнтом, наприклад, в оплату за російський експорт) на рублі роблять угоду не безпосередньо, а через долар. Низький попит на євро, у свою чергу, не дозволяє скорочувати спред.

Єдина валюта виявилася особливо зручною при поїздках в країни, національні гроші які раніше майже не продавалися і не купувалися в Росії. Обміняти рублі на ірландські фунти або навіть іспанські песети завжди було проблемою. Лише поодинокі банки проводили такі операції та стягували за них більш ніж значну комісію. Тепер проблема відпала.

Більш того, завдяки зростанню оборотів з готівкою євро операції з ними стали дешевше, ніж з колишніми німецькими марками, не кажучи вже про французьких франках і італійських лірах.

В цілому повна акліматизація євро в Росії займе кілька років. Багато що залежатиме від того, як надалі поведеться євро і як вишикується динаміка американського долара. Чим більш рівним і передбачуваним виявиться курс єдиної валюти, тим привабливішим він буде для операторів з «третіх» країн, включаючи Росію.

2.2 Вплив зміни курсу євро на економіку Росії

Тісні економічні та культурні зв'язки, що існують між Росією і Європою, дають підставу припустити, що зміна курсу європейської валюти може мати досить відчутні наслідки для нашої країни.

В першу чергу нас цікавить вплив динаміки європейської валюти на стан платіжного балансу. Основним каналом впливу тут служить імпорт (близько 40% російського імпорту припадає на Європейський союз) .1 Зміцнення євро по відношенню до долара збільшує ціни європейських товарів в доларовому вираженні. Як наслідок, попит росіян на ці товари і, відповідно, фізичні обсяги російського імпорту знижуються. Таким чином, ефект виявляється двояким. З одного боку, вартісні обсяги імпорту зростають за рахунок підвищення цін, з іншого боку, знижуються за рахунок скорочення фізичних обсягів.

Теоретично зміцнення євро може як скорочувати, так і збільшувати вартість імпорту в доларовому вираженні і, відповідно, торговельне сальдо. Оцінки економічної експертної групи показують, що «в Росії ефект фізичних обсягів превалює над ефектом цін. Зміцнення євро на 1% (при фіксованих реальному обмінному курсі по відношенню до долара США і реальному ВВП) скорочує обсяги імпорту на 1%, а їх вартість - на 0,4% ». 2

Зниження обсягів імпорту може бути вигідно російським виробникам, оскільки веде до розвитку процесу імпортозаміщення. Разом з тим не слід забувати про значну частку імпортних складових, що використовуються у виробництві вітчизняної продукції. З цієї точки зору зміцнення євро може негативно позначитися як на обсягах виробництва, так і на вартості кінцевої продукції та викликати зростання інфляції. Крім того, на частку Європи припадає велика частина інвестиційного імпорту, і його скорочення ніяк не може розглядатися як позитивний факт.

Вплив зміни курсу євро на вартість російського експорту найімовірніше, виявиться незначним. Справа в тому, що в структурі російського експорту переважають сировинні товари, які традиційно котируються на світових ринках в доларах США. Відповідно, зростання або зростання або падіння курсу євро до долара практично не впливає на середні ціни російського експорту і не змінює його обсягів.

Зміцнення євро по відношенню до рубля підвищує конкурентоспроможність російських товарів на європейській ринці. Проте слід визнати, що частка несировинного експорту поки не настільки значна, щоб викликати помітне зростання показника в цілому. Хоча напевно окремі підприємства зможуть скористатися ситуацією і наростити обсяги експорту.

З урахуванням вищесказаного можна зробити висновок, що зміцнення євро буде; сприяти зростанню позитивного сальдо торгового балансу, незважаючи на збільшення цін імпорту в доларах. Однак, за нашими оцінками, це не призведе до зростання ВВП в силу негативних ефектів, згаданих вище.

Другий канал, через який зміцнення євро впливає на економіку Росії, це обслуговування зовнішнього боргу (йдеться про кредити європейських країн, залучених колишнім СРСР і Росією і деномінованих в євро).

Згідно з оцінками підвищення курсу євро до долара на 1 цент веде до збільшення боргових виплат Росії на 100 млн. Дол. Відзначимо, що в бюджеті на 2003 р курс євро встановлений на рівні 0,96 дол. Враховуючи те, що доходи федерального бюджету сильно залежать від фінансового становища експортних галузей сумарний ефект зміцнення євро на стан федерального бюджету вийшов негативний.

Важливо відзначити, що навіть настільки значне зміцнення євро, як спостерігається зараз, серйозного негативного ефекту на економіку Росії все ж не зробить. Крім того, зростання курсу євро багатьма аналітиками розглядається як спекулятивний і тимчасовий. Проте пересічні громадяни, побувавши в Європі, відчули подорожчання євро на своїх гаманцях.

Прогнозування з достатньою точністю динаміки курсу будь-якої валюти - процес досить складний навіть для фахівців. Світові валюти характеризуються набагато більшою волатильністю, ніж валюти країн, що розвиваються, де обмінні курси часто відіграють роль своєрідного якоря (навіть незважаючи на формально чинний режим плаваючого валютного курсу). Більше того, євро ще тільки займає місце на світовому валютному ринку, а тому в найближчі роки і зовсім не застраховане від різких коливань, в тому числі і під дією спекулятивних чинників.

В даний час прогнози переглянуті у бік підвищення. Разом з тим не виключено, що в майбутньому відбудеться відкат євро. Ряд експертів вважають зростання європейської валюти нестійким, викликаним швидше негативними подіями в США, ніж позитивними в самому Європейському союзі.

У перспективі посилення позицій євро в зовнішньоторговельному обороті і на внутрішньому валютному ринку було б дуже доцільно. По-перше, європейська валюта здатна представляти реальну альтернативу долару при виборі валюти контракту, що дозволило б учасникам ринку враховувати коливання основних світових валют, які останнім часом дуже значні. По-друге, знизилася б залежність економіки країни від однієї валюти.

Тим часом слід визнати, що сформовані традиції роблять неможливим швидке заміщення долара як основної валюти зовнішньоторговельних операцій і форми заощаджень. Цей процес досить тривалий. Центральний банк в певній мірі може сприяти йому, проте зараз перехід до таргетування курсу євро або кошика з двох валют не представляється необхідним.

2.3 Що робити Росії

Важливим є осмислення питання, що чекати Росії, що робити Росії. В даний час, за експертними оцінками, 90% активів російських банків в іноземній валюті припадають на долар. У доларах полягає 80% зовнішньоторговельних контрактів і абсолютно зрозуміло чому. Тому що Росія продає нафту, газ та інші сировинні товари, які в світі продаються і купуються за долари.

За оцінками експертів від 25 до 35 відсотків наших офіційних валютних резервів припадає на євро, все решта припадає на долари США. Існують різні оцінки. Які тут перспективи? Країна зараз дуже сильно залежить від долара.

За різними оцінками, в країні циркулює від 30 до 80 млрд. Готівкових доларів. Це дуже велика цифра. За цим показником - обсягом циркулюючих всередині країни готівкових доларів - Росія займає одне з перших місць у всьому світі. Для країни це погано, тому що ці гроші безвідсотковий і безстроковий кредит, який ми надали США. У разі різкої зміни курсу долара, наше населення знову постраждає і соціальна ситуація в країні опиниться під впливом фактора, на який ми не можемо ніяким чином вплинути.

У цьому сенсі диверсифікація наших валютних активів і заощаджень, включаючи резерви населення і офіційні резерви, представляється дуже позитивним трендом, тому це самий хороший і простий спосіб мінімізувати валютні ризики, оскільки Росія набагато тісніше пов'язана з Європою в економічному і в геополітичному і стратегічному плані, ніж ніж із США. Частка торгівлі з Росією в зовнішньоторговельному обороті США становить менше одного відсотка. З Європою ми пов'язані і спільними транспортними мережами і науково-технічними проектами, зрештою, загальною системою безпеки і системою екології - тут перераховувати можна дуже довго.

На наш погляд, було б корисно, щоб євро прижився в Росії. Як це зробити, поки говорити про це досить складно, тому що долар домінує. Але деякі позитивні кроки є.

III. Перспективи євро

3.1 Чи вигідно відкривати вклади в євро

Cтатистика Центробанку зафіксувала паритет попиту і пропозиції готівкової валюти, тоді як ще в минулому і позаминулому роках попит у півтора рази перевищував пропозицію. У травні, за даними ЦБ, спостерігався рекордний вивезення готівкової іноземної валюти російськими банками.

Фінансисти відзначають якісні зрушення й у структурі депозитів: у нинішньому році істотно збільшилася частка депозитів, відкритих в рублях і євро, що потіснили вклади в доларах.

На ринку готівкової валюти в 2003 році відбулися значні зміни. Ввезення в країну готівкової іноземної валюти з початку року скоротився на 20%. Змінилася і структура валютного імпорту: уповноважені банки ввозять 90% коштів в євро і лише 10% - у доларах, тоді як на початку року близько 60% ввезеної валюти становили долари. При цьому кількість ввезених євро залишається на рівні грудня-січня, коли спостерігався сезонний сплеск попиту на валюту. Імпорт же долара з тих пір впав у 10 разів. За даними Центробанку, в червні попит населення на готівкову іноземну валюту зрівнявся з пропозицією і склав 3,9 млрд доларів. А обсяг чистого попиту знизився в порівнянні з минулим роком майже в два рази.

На нашу думку, можна виділити дві тенденції: поступове зниження попиту на готівкову іноземну валюту і зростання популярності євро. Магазини, туристичні фірми, агентства нерухомості починають калькулювати свої ціни в рублях, прив'язуючись до курсу євро, і пересічні громадяни розуміють, що євро теж може бути використаний як засіб зберігання і платежу. А після того як євро виріс по відношенню до долара, люди усвідомили, що він може бути більш привабливим і для отримання додаткового доходу. «Поки всі говорять, що в Америці проблеми з економікою, а курс євро вище долара, основна маса купує євро. Але коли курс прийде до паритетного значенням, то населення і буде купувати ці валюти приблизно в рівній пропорції - залежно від того, хто що віддає перевагу і кому що більше потрібно для своїх операцій.

Зниження інтересу населення до всієї готівковій валюті теж зрозуміло, адже валюта (а до недавнього часу виключно долар) використовувалася в основному як засіб заощадження. У міру того як ситуація в країні стабілізується, люди менше відкладають на чорний день і шукають альтернативні варіанти вкладення коштів, більше довіряють банківській системі. А номінальне зміцнення рубля (з початку року курс рубля виріс по відношенню до долара на 5%) допомогло визначитися з вибором валюти навіть самим нерішучим. Залишається той попит, який задовольняє потребу у валюті як в засобі платежу і забезпечує схоронність заощаджень найбільш недовірливою частини населення.

Зміна переваг населення торкнулося і банківські вклади: громадяни охололи не тільки до готівкового долара, але і до різних варіантів вкладень в цій валюті. За перші півроку рублеві депозити у найбільших банків, що працюють з роздробом, виросли в середньому на 25%, тоді як валютні - тільки на 5,8%.

Крім очевидного зростання коштів, що зберігаються в рублях, останнім часом відзначається зростання депозитів в євро. Населення починає сприймати вклади в євро як альтернативні по відношенню до долара. Однак процес звикання йде повільно, євровалюта залишається для більшості населення чимось загадковим: котирування євро на внутрішньому валютному ринку скачуть в різні боки, тоді як рух курсу долара відбувається більш плавно в результаті інтервенцій ЦБ. Та й середні ставки за депозитами в євро поки поступаються доларовими вкладами.

«Якщо розглядати ситуацію в світі, то структуру процентних ставок за депозитами в різній валюті визначають насамперед облікові ставки центробанків» .1 У нас середньоринкові ставки з цього правила випадають: незважаючи на те що ФРС США забезпечує найнижчу ставку рефінансування, прибутковість депозитів в євро в середньому на 1% нижче, ніж по доларових внесках. Таку неув'язку пояснити просто: працювати з доларом банкам простіше і звичніше. Євро тільки починає входити в активні операції, та й на міжбанківському ринку євровалюта поки ще освоюється. Тільки зараз ставки по єврової вкладами починають в середньому на ринку наближатися до доларових: з одного боку, поступово знижуються ставки за доларовими депозитами, а з іншого - банки вчаться працювати з євро і, відповідно, можуть запропонувати більш високу прибутковість.

3.2 Майбутнє євро

Важливий є питання - не потерпить крах євро найближчим часом? Для того, щоб з'ясувати це, на нашу думку, потрібно зрозуміти, навіщо європейці все це затіяли і які цілі ЕВС.

На наш погляд, цілей три. Перша - змусити європейську економіку працювати більш ефективно. Валютний союз, як усякий будь-який інший елемент інтеграції, - це елемент, що змушує працювати або включатися механізм природного відбору. Друге завдання, поставлене перед економічним і валютним союзом - це зміцнити позиції ЄС у світі в умовах нової зміненій геополітичної ситуації, коли більше не існує біполярної системи світу, коли немає соціалістичної системи і зробити так, щоб Євросоюз міг стати другою найбільшою опорою сучасного устрою світу. Зробити так, щоб Євросоюз міг, згрупувавшись, зміцнивши свої ряди і посиливши дисципліну всередині союзу, міг прийняти нових членів, посадити собі найближчим часом їх до себе на шию і от з цим важким вантажем бути, тим не менше, однією з опор сучасного світу . В іншому випадку, якби не єдина валюта, якби не єдиний грошовий простір, Євросоюз, на наш погляд, продовжував би залишатися групою держав і ніколи б в принципі не зміг бути освітою, здатним змагатися або скласти рівне партнерство з США. Третя причина - це підвищити ступінь інтернаціоналізації європейської валюти. Якщо говорити простими словами, то зробити єдину європейську валюту набагато сильнішою, ніж були до цього окремі валюти європейських країн, включаючи німецьку марку. Значно розширити простір, на якому буде оперувати єдина європейська валюта, поліпшити механізм курсоутворення, і таким чином, дозволити Європейському Союзу активно брати участь в майбутню реформу міжнародної валютної системи. Те, що така реформа потрібна, абсолютно ясно вже всім, включаючи нефахівців. Про це свідчила серія регіональних валютно-фінансових криз.

Зрозуміло, що всі ці причини досить складні для розуміння ординарного людини, а Мастріхтскій договір вимагав ратифікації. Тому, для того, щоб громадяни ЄС прийняли всю цю ідею, європейська еліта і політики абсолютно правильно раціоналізували процес. Вони придумали ті сьогоднішні або завтрашні вигоди, який європейський громадянин отримає нібито від введення єдиної європейської валюти. І у всіх офіційних документах написано, що європейська валюта вводиться, щоб економити на витратах звернення, тобто конверсійних витратах. Для того щоб знизити процентні ставки і тоді громадяни будуть менше платити за іпотечними платежами. Зменшити інфляцію і навіть скоротити безробіття, хоча фахівцям невідомо ніяка зв'язок між єдиною валютою і безробіттям. Таким чином, громадяни прийняли цю ідею, проголосували "за". Хоча насправді рішення про валютний союз приймалося в ситуації високого ступеня неясності, і прорахувати реальні витрати від цієї програми неможливо зараз і тим більше, неможливо сказати, як вони будуть позначатися в майбутньому.

Але крок зроблено, тому що цього вимагали стратегічні завдання Європейського Союзу. В іншому випадку їм потрібно було б сказати: "Так, ми зупиняємося в своєму розвитку, більше ми не беремо на себе відповідальність за розвиток Європи, за розвиток світу в цілому".

3.3 зможе євро скласти конкуренцію долару

Тепер необхідно усвідомити чого чекати від євро у майбутньому, наскільки він зможе скласти конкуренцію долару. Тут можна виділити три основні чинники, які дають валюті можливість стати широко використовуваною в світі, тобто домінуючою або провідної міжнародної валютою.

По-перше, обсяг самої економіки тієї країни, яка емітує дану валюту. Абсолютно ясно, якими б не були чудовими фінанси Люксембургу, люксембурзький франк ніколи не стане широко використовуваною світовою валютою.

Другий показник - це ступінь участі країни в міжнародному поділі праці у світовій торгівлі. Країна, яка добре себе почуває, але при цьому не бере участі в світовій торгівлі, теж не може претендувати на те, щоб її валюта стала міжнародною.

І третій показник - ступінь розвитку фінансових ринків. Для того щоб іноземні інвестори могли використовувати дану валюту, їм потрібно надати можливість не тільки класти її на свої рахунки, а й мати можливість вкладати у фінансові інструменти, імітовані в даній валюті. Тобто в акції, облігації та інші інструменти фінансового ринку. Тепер необхідно розглянути, як за цими трьома показниками виглядають позиції США та Європи. У зоні євро населення 290 млн., У США - 270 млн. Чоловік. Додамо до цього те, що в недалекому майбутньому в ЄЕС збираються вступити ще 10 країн. Частка зони євро в світовому ВВП - 16%, у США - 20%, тобто США трохи обганяють, але це ненадовго. Зате за рівнем участі у світовій торгівлі, навпаки, перевага за зоною євро - у них 20% світової торгівлі, у США -15%. Тобто за економічними показниками, здавалося б, всі позиції практично однакові. Але по мірі розвитку фінансових ринків Європа дуже сильно відстає від США.

У 1999 обсяг капіталізації фінансових ринків зони євро складав чотири з невеликим трлн. євро. У США цей показник дорівнював 14 трлн. євро, тобто майже в 3.5 рази більше. Особливо великий розрив за обсягом перебували в обігу корпоративних цінних паперів, тобто акцій, випущених підприємствами. У зоні євро їх обсяг становив 200 млрд. Євро, а в США - 2,5 трлн. євро, тобто різниця майже в 12 разів. І саме через це, через слабкого розвитку фінансових ринків, які, до того ж, у Європі роздроблені через те, що кожна країна по-різному регулює діяльність пенсійних фондів та акціонерних товариств. Саме тому євро з об'єктивних причин не зможе бути найближчим часом нарівні з доларом у міжнародних фінансах. Зараз на долар припадати близько 70% резервів всіх країн світу, в той час як частка євро становить 12-15%. У доларах ведеться 52% світової торгівлі. З 92 сировинних товарів, ціни на які публікує статистична служба ООН 90% валютообмінних операцій у світі відбувається з участю долара. Відразу скажу, що загальний підсумок дорівнює 200%, тому що в кожній валютообмінної угоді присутній дві валюти - одна продається, інша купується. Значить в 9 випадках з 10 предметів угоди є або купівля або продаж долара - це дуже важливий показник.

Долар зараз служить грошима на ринках, де продаються і купуються гроші інших валют - азіатські валюти не продаються і не купуються один на одного безпосередньо, навіть включаючи ієну. Наприклад, корейські вони, не продаються на ієну безпосередньо. Для того щоб здійснити цю операцію, власник корейських грошей купує американські, потім продає американські за японські. Наприклад, в Росії існує тільки одна пряме котирування по відношенню до долара, всі інші курси є крос-курсами. Саме тому настільки велика частка долара в обслуговуванні міжнародного валютообменного обороту. І ця частка найближчим часом збережеться, тому що спред - тобто різниця між курсом продажу і покупки для долара є мінімальним. Спред по євро значно вище, саме тому операторам набагато зручніше буває здійснювати операції через долар, ніж вести її напрямую.Заключеніе

Підводячи підсумок нашого дослідження, можна зробити висновок, що Росія і ЄС об'єктивно зацікавлені в тому, щоб євро прижився на російському ринку і активно використовувався у зовнішньоекономічній діяльності. На наш погляд, було б корисно, щоб євро прижився в Росії.

Однобічна орієнтація на долар, природно, пов'язана з високими ризиками, як курсовими, так і системними. У цьому світлі перерозподіл активів на користь євро - справа корисне і потрібне.

Для Європейського Союзу ставлення Росії до євро важливо, насамперед, т. К. Нова валюта не зможе завоювати міцні позиції в світі, якщо вона не стане загальноєвропейською валютою, а тут без Росії не обійтися.

В цілому повна акліматизація євро в Росії займе кілька років. Багато що залежатиме від того, як надалі поведеться євро і як вишикується динаміка американського долара. Чим більш рівним і передбачуваним виявиться курс єдиної валюти, тим привабливішим він буде для операторів з «третіх» країн, включаючи Росію.

Важливо підкреслити, що тісні економічні та культурні зв'язки, що існують між Росією і Європою, дають підставу припустити, що зміна курсу європейської валюти може мати досить відчутні наслідки для нашої країни.

В результаті проведеного нами дослідження стає зрозумілим, що посилення позицій євро в зовнішньоторговельному обороті і на внутрішньому валютному ринку було б дуже доцільно.

По-перше, європейська валюта здатна представляти реальну альтернативу долару при виборі валюти контракту, що дозволило б учасникам ринку враховувати коливання основних світових валют, які останнім часом дуже значні. По-друге, знизилася б залежність економіки країни від однієї валюти.

К сожелению, в короткостроковій перспективі євро не вдасться зайняти місце другої резервної валюти через слабке розвитку фінансових ринків в Європі.

Саме тому євро з об'єктивних причин не зможе бути найближчим часом нарівні з доларом у міжнародних фінансах.

Список використаної літератури:

1) Т. Д. Валова, І. Д. Іванов, В. П. Колесов «Нова єдина європейська валюта євро» - М .: Фінанси і статистика, 1998.

2) В. І. Колесников, Б. А. Єрьомін, Л. П. Давиденко, Є. В. Пухтенкова «Єдина європейська валюта (євро): механізм утворення та функціонування» - Изд. СПбГУЕФ, 1999.

3) Єршов, Михайло Володимирович. Валютно-фінансові механізми в сучасному світі - М .: Економіка, 2000.

4) Журнал «Питання економіки» № січня 1999, стор. 51 - 63.

5) Журнал «Маркетинг» №1 2002, стор. 15 - 19.

6) Журнал «Міжнародне життя» № лютого 2002, стор. 84 - 89.

7) Журнал «Гроші та кредит» № березні 2002, стор. 56 - 62.

8) Журнал «Банківська справа» № жовтня 2002, стор. 16 - 17.

9) Журнал «Ринок цінних паперів» № 16 2002, стор. 17 - 19.

10) Журнал «Ринок цінних паперів» № 13 2003, стор. 25 - 30.

11) Журнал «Світова економіка і міжнародні відносини» № травня 2003, стор. 26 - 34.

12) Бюлетень іноземної комерційної інформації № 94 2003, стор. 1 - 3.

13) Журнал «Європа» № січня 2003, стор. 22 - 23.

14) Журнал «Експерт» № квітні 2003, стор. 50.

15) Журнал «Експерт» № 18 2003, стор. 42 - 44.

16) Журнал «Експерт» № 31 2003, стор. 42 - 44.

[1] Джерело: журнал «Світова економіка і міжнародні відносини», 2003, № 5, стор.26

1 Джерело: www.finmarket.ru

1 Джерело: www.finmarket.ru

1 Джерело: журнал «Ринок цінних паперів» №13 2003, стор. 27

2 Джерело: журнал «Банківська справа» №10 2002, стор. 16

1 Джерело: журнал «Експерт» № 31 2003р, стр. 44

Авіація і космонавтика
Автоматизація та управління
Архітектура
Астрологія
Астрономія
Банківська справа
Безпека життєдіяльності
Біографії
Біологія
Біологія і хімія
Біржова справа
Ботаніка та сільське господарство
Валютні відносини
Ветеринарія
Військова кафедра
Географія
Геодезія
Геологія
Діловодство
Гроші та кредит
Природознавство
Журналістика
Зарубіжна література
Зоологія
Видавнича справа та поліграфія
Інвестиції
Інформатика
Історія
Історія техніки
Комунікації і зв'язок
Косметологія
Короткий зміст творів
Криміналістика
Кримінологія
Криптологія
Кулінарія
Культура і мистецтво
Культурологія
Логіка
Логістика
Маркетинг
Математика
Медицина, здоров'я
Медичні науки
Менеджмент
Металургія
Музика
Наука і техніка
Нарисна геометрія
Фільми онлайн
Педагогіка
Підприємництво
Промисловість, виробництво
Психологія
Психологія, педагогіка
Радіоелектроніка
Реклама
Релігія і міфологія
Риторика
Різне
Сексологія
Соціологія
Статистика
Страхування
Будівельні науки
Будівництво
Схемотехніка
Теорія організації
Теплотехніка
Технологія
Товарознавство
Транспорт
Туризм
Управління
Керуючі науки
Фізика
Фізкультура і спорт
Філософія
Фінансові науки
Фінанси
Фотографія
Хімія
Цифрові пристрої
Екологія
Економіка
Економіко-математичне моделювання
Економічна географія
Економічна теорія
Етика

8ref.com

© 8ref.com - українські реферати


енциклопедія  бефстроганов  рагу  оселедець  солянка