Головна
Банківська справа  |  БЖД  |  Біографії  |  Біологія  |  Біохімія  |  Ботаніка та с/г  |  Будівництво  |  Військова кафедра  |  Географія  |  Геологія  |  Екологія  |  Економіка  |  Етика  |  Журналістика  |  Історія техніки  |  Історія  |  Комунікації  |  Кулінарія  |  Культурологія  |  Література  |  Маркетинг  |  Математика  |  Медицина  |  Менеджмент  |  Мистецтво  |  Моделювання  |  Музика  |  Наука і техніка  |  Педагогіка  |  Підприємництво  |  Політекономія  |  Промисловість  |  Психологія, педагогіка  |  Психологія  |  Радіоелектроніка  |  Реклама  |  Релігія  |  Різне  |  Сексологія  |  Соціологія  |  Спорт  |  Технологія  |  Транспорт  |  Фізика  |  Філософія  |  Фінанси  |  Фінансові науки  |  Хімія

Рекреаційний комплекс України - Географія

Національна Академія Наук України

Одеський Інститут Дослідження Проблем Ринку та Еколого-Економічних Досліджень

Еколого-економічний механізм розвитку туристично-рекреаційної індустрії в Приморських регіонах України.

Аспірант 1го курсу Сударкін Олександр Науковий керівник к.е.н. Галушкина Т.П.

Одеса 1999 -

Зміст

Введення

Законодавчі аспекти туристично-рекреаційної діяльності - с.4

Аналіз стану розвитку економічного потенціалу регіону - с.11Перспектіви розвитку і механізм залучення інвестицій в туристично-рекреаційну індустрію Приморського регіону.

Висновок

Введення

Досвід промислово-розвинених країн показує, що міжнародний туризм є найбільш відомим засобом, що дозволяє в короткий термін здійснити надходження в країну грошей у національній валюті. Протягом короткого часу туризм зайняв важливе місце у світовій економіці. В даний час налічується близько 400 млн. Туристів. Середньорічні темпи зростання цього показника складають 4-5%. Ще більш високими темпами зростають валютні надходження від міжнародного туризму. Вони складають більше 11%, а їх обсяг у цінах 1990 р перевищує 200 млрд. Доларів щорічно.

В економіці багатьох країн доходи від туризму і зараз мають величезне значення. Так, надходження Іспанії від міжнародного туристського обміну перевищують витрати на нього майже в 7 разів, Туреччини - в 6 разів, Португалії - в 4,8 рази, Греції - 3,5, Італії - в 2 рази. Неважко помітити, однак, що всі ці країни є приморськими державами, і виходить, цілком доречно проводити аналогії з Україною.

Іноземний туризм як експортна галузь економіки, займає перше місце в державах із середнім рівнем розвитку, таких, як Іспанія - 41,7%, Греція - 40,4%, Португалія - 22,%, друге і третє місце у високорозвинених країнах: Австрії - 32%, Швейцарії - 10%, Італії - 9,8%, Данії - 8,7%, Франції - 8,5%.

Активний міжнародний туризм часто виступає як стабілізатор у платіжних балансах окремих країн. Так, наприклад, в Угорщині надходження від іноземного тризма дозволяють цій країні покривати щорічно майже половину дефіциту платіжного балансу по розрахунках за товари та послуги. У Швейцарії туризм як джерело валютних надходжень стоїть на другому місці після машинобудування, тобто знаходиться попереду таких традиційних для цієї країни галузей економіки, як годинна і хімічна промисловість. У Франції він займає третє місце серед експортних галузей господарства, поступаючись за обсягом надходжень тільки автомобілебудуванню і чорній металургії.

Міжнародний туризм є більш вигідною формою реалізації товарів і послуг, ніж зовнішня торгівля, тому що являє собою експорт, здійснюваний в межах країни. Купуючи різноманітні товари в країні відвідування, і оплачуючи їх у валюті, іноземні туристи вивозять їх за межі митних кордонів держави, т.ч. збільшуючи обсяг експортованих їм товарів. Такий експорт найчастіше називають «невидимим», або «прихованим». В даний час на його частку, яка постійно зростає, припадає приблизно 25% всієї світової торгівлі.

Активний міжнародний туризм, крім усього іншого, є важливим засобом пропаганди національного виробництва за кордоном, що здійснюється без вкладання в це яких-небудь додаткових засобів.

Якщо позитивні підсумки національного і міжнародного туризму на економіку регіону та країни в цілому очевидні, то негативні результати і наслідки розвитку стали усвідомлюватися й аналізуватися набагато пізніше. В даний час вже ясно, що при оцінці соціально-економічного значення туризму не слід впадати у крайнощі. Не можна розглядати туризм як панацею від всіх економічних бід, вважаючи, що розвиток туризму автоматично приведе до процвітання держави. У ряді випадків воно не приносить бажаних результатів для економіки, а часом може навіть мати негативні наслідки.

Фахівці в галузі туризму виділяють наступні негативні наслідки розвитку туризму.

Соціально-економічні, пов'язані з можливим імпортом інфляції. Мається на увазі ситуація, коли в країну чи регіон прибуває значне число іноземних туристів з високою купівельною спроможністю. Це може викликати розлад ринку й інфляцію, що потім пошириться і на інші сектори економіки, викликаючи структурні порушення в соціально-економічній галузі. Такі наслідки можуть спостерігатися не тільки в що розвиваються, але і в деяких розвинених країнах - Італії, Іспанії, на півдні Франції.

Соціально-культурні та психологічні, пов'язані з ефектом наслідування способу життя і поведінки іноземних туристів, що суперечить традиційним цінностям і нормам поведінки.

Екологічні, пов'язані з прискореною індустріалізацією природних ландшафтів, будівництвом доріг і портів, забрудненням водойм і пляжів.

Є численні приклади, що підтверджують ці положення. Найбільш показовим у цьому відношенні приклад Тунісу, де програма розвитку туризму за участю іноземного капіталу була розроблена ще на початку 70-х років. Результати її реалізації виявилися невтішними. Кожен готель, побудований в країні за участю іноземних фірм, займає не менше 10 га, що призвело до відчуження земель, витисненню селян і т.д. Тільки в одному з районів курортна зона в 400 га витиснула 1500 дрібних власників городів, що займалися вирощуванням овочів. Почалася спекуляція земельними ділянками. Підйом туризму позбавив місцевих жителів житла, яке було продано іноземцям, або перебудовано в сімейні пансіонати. Постраждала торгівля: на одному з островів вартість оренди дрібної крамниці підскочила з 2-4 динарів в день до 600 динарів. Спостерігається занепад ремесел і дивовижне забруднення моря через концентрацію на узбережжі 1 млн. Чоловік. До 1977 року жоден туристичний об'єкт не мав очисних споруджень і розташовувався на вигрібних ямах. Синтетичні миючі засоби, що використовуються при збиранні та пранні і дуже небезпечні для моря, порушували традиційне рибальство. Загострилася проблема питної води: туристи споживають у середньому 500 літрів води на добу, місцеві жителі - 10 л.

Цей приклад показує, як небезпечно створювати туристичні об'єкти, не передбачаючи ніяких заходів по їх інтеграції в те середовище, в якій вони перебувають, не беручи до уваги екологічні фактори. Завдання такої інтеграції повинна покладатися на органи, що відають державною туристською політикою.

Глава 1. Законодавчі аспекти туристсько-рекреаційної діяльності.

В Україні основним законом, що регулює діяльність у галузі туризму, є Закон про туризм, прийнятий ВР України 15.09.95. Цей документ визначає основні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні заходи реалізації державної політики України в галузі туризму. Метою Закону є створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки в важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб'єктів туристичної діяльності, визначення їх обов'язків і відповідальності.

Діяльність цього Закону поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від їх форм власності, фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з наданням туристичних послуг, а також на громадян, які їх отримують.

Закон України про туризм визначає державну політику в галузі туризму, вказує державні органи, її регулюючі, а також визначає організаційні питання по наданню туристичних послуг.

Згідно Закону основними напрямами державної політики є, зокрема:

Залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення цільового відпочинку, знайомство з культурно-історичною спадщиною, природним середовищем;

забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму.

створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до існуючого законодавства України, міжнародним нормам і правилам;

створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю;

створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні;

залучення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії;

підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;

розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.

Однак, слід зазначити, що більш детально державну політику в галузі туризму описують програми розвитку туризму на національному та регіональному рівнях. Такими є, наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року «Про програму розвитку туризму в Україні до 2005 року», Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації «Про програму розвитку туризму в Одеському регіоні до 2005 року», «Про заходи щодо розвитку санаторно -курортний діяльності в Автономній Республіці Крим »і т.д. Подібні програми, на відміну від Закону, описують конкретні заходи з реалізації ідей, закладених у законах і підзаконних актах. Так, у тексті «Програми розвитку туризму в Україні до 2005 року» зазначено, що її основною метою є реалізація державної політики в галузі туризму, стимулювання подальшого розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, ефективного використання природного та історико-культурного потенціалу для створення єдиного сучасного конкурентоспроможного туристичного комплексу України.

Центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет України по туризму, повноваження якого визначаються Законом України «Про туризм» та Указом Президента України «Про положення про Державний комітет України по туризму» від 29.12.98.

Згідно з Указом основними функціями Держкомтуризму є:

Прийняття участі у формуванні та реалізації державної політики в галузі туризму та розвитку туристичної індустрії, захист прав та інтересів держави в цій галузі;

Визначення перспектив і напрямків розвитку внутрішнього і зарубіжного туризму, пристрою його матеріально-технічної та соціальної бази;

Координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також туристичних підприємств, оздоровчих закладів незалежно від форм власності та підпорядкування з питань туризму;

Прийняття участі у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. У межах своїх повноважень розробляє і затверджує нормативні акти, узагальнює практику застосування законодавства та вносить пропозиції щодо його удосконалення;

Організація інформаційної, рекламної та видавничої діяльності з питань туристичної діяльності;

Здійснення планування (видає і позбавляє ліцензії) діяльності суб'єктів підприємництва незалежно від форми власності, що надають туристичні послуги.

В даний час реалізується напрямок делегування повноважень Державного комітету з туризму комітетам з туризму обласних адміністрацій. Це робиться для поліпшення управління і регулювання туристичної діяльності на регіональних рівнях. Так, в Розпорядженні Одеської обласної державної адміністрації «Про програму розвитку туризму в Одеському регіоні до 2005 року» внесена пропозиція про делегування права видачі ліцензій на туристичну діяльність комітету з туризму і рекреаційного господарства Одеської облдержадміністрації.

Головним завданням при розробці вітчизняного законодавства в галузі розвитку туристично-рекреаційної індустрії було створення сприятливих умов саме для розвитку в'їзного («іноземний» у Законі) і внутрішнього туризму. Неважко пояснити, чому. Саме в'їзний туризм є експортною діяльністю, тобто приносить у країну валюту. Внутрішній же туризм своєю метою ставить раціональне використання вільного часу українських громадян, їх оздоровлення, що в свою чергу, сприяє підвищенню продуктивності їхньої праці.

Із законодавства можна побачити, які конкретні заходи для стимулювання в'їзного туризму були зроблені українською владою. Так, наприклад, у листі ДПАУ від 14.05.98 про оподаткування на додану вартість туристичних послуг зазначено, що туристичні послуги вважаються експортованими, якщо їх продаж здійснюється за межами України безпосередньо суб'єктом туристичної діяльності (агентом) через представництво в іноземній державі та / або через нерезидента, а їх надання здійснюється на території України.

Відповідно до Закону України від 03.04.97 "Про податок на додану вартість" встановлено наступний порядок нарахування податку на додану вартість цих категорій (видів) туристичних послуг:

Згідно пункту 6.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою оподатковуються операції з надання туристичних послуг на території України в разі їх продажу за межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів з використанням безготівкових розрахунків.

Таким чином, за умови проведення безготівкової форми розрахунків із суб'єктом туристичної діяльності і тільки у разі продажу за межами України безпосередньо суб'єктом або за посередництвом нерезидентів, вартість туристичних послуг на території України оподатковується за нульовою ставкою, оскільки такі операції є експортними.

Цим досягається подвійна вигода. По-перше, стимулюється розвитку в'їзного туризму в Україні, що, як було згадано у вступі, розвиває «прихований експорт» українських товарів і послуг. По-друге, 50% валюти, отриманої за безготівковими розрахунками, підлягає обов'язковому продажу, що також, при великому масштабі наданих туристичних послуг, є значним припливом валютних коштів у країну.

Однак, ще одним важливим прикладом дій держави по збільшенню припливу туристів і зниження податків і зборів з підприємств туристичної індустрії є Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку санаторно-курортної діяльності в Автономній республіці Крим» в якому встановлюється, що на період до 1 січня 2005 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з продажу (включаючи продаж нерезидентам) путівок на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторно-курортних закладах, розташованих в Автономній Республіці Крим.

Однією з проблем, що існують в даний час в області туристичного законодавства є відсутність взаємозв'язку між нормами, що регулюють економічну діяльність суб'єктів туристичної індустрії та екологічним законодавством в Україні. Таким чином, склалася ситуація, в якій законодавство в області екоменеджменту існує (див. Табл. 1), але його значення в туристично-рекреаційної індустрії губиться.

Так, у Постанові Ради УС №1836 / 93 наголошується, що мета і принципи екологічної політики в ЄС складаються, зокрема, в запобіганні, зменшенні і максимальній ліквідації забруднення, особливо у вогнищах його утворення, на підставі принципу «винуватець забруднення розплачується», в забезпеченні ефективного управління ресурсами й у використанні екологічно чистої технології, сприяючи тим самовідтворюючому розвитку суспільства.

Наприклад, у Канаді використовується чотири рівні правового регулювання:

Федеральні закони, регламенти і директиви, що стосуються проблеми національної важливості (океанічні і материкові навігаційні води, національний транспорт, небезпечні відходи та ін.)

Регламенти і директиви з екологічних проблем (якість повітря і води, утилізація відходів, управління лісовим господарством, використання пестицидів і т.п.) діючі, насамперед, в рамках десяти канадських провінцій (Ліцензії на діяльність видаються місцевою владою);

Муніципальні закони, що регулюють таки показники, як скидання стічних вод в каналізаційні системи, шум, використання очищеної води й ін .;

Загальні закони, використовуються для оцінки заподіяного збитку, а також для вирішення суперечок між сторонами у випадках, коли регламенти і підзаконні акти провінцій не можуть бути застосовані.

Система екоменеджменту в Україні визначається, формується і регламентується Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», прийнятим ще в 1991 році, а також іншими законодавчо-правовими актами.

Моніторинг основних нормативно-правових актів України у сфері природокористування

Табл.1

 № П / П Назва нормативно-правового акта (закону) Основні концептуальні положення законодавчих актів

 1 Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» Правові, економічні та соціальні основи організації охорони

Повний текст реферату

Підкорення космосу
Зміст: 1. Запровадження ... ..4 2. Від мрії ... ..4 2.1 К.Е. Ціолковський ... 5 3 До реальності ... 6 4 Міжнародний Геофізичний Рік ... ... 6 5 Початок космічної ери ... 7 6 Напередодні кидка в космос ... .. ... 7 7 Людина виходить в космос ... ..8 7.1 С.П. Корольов ... ...

Перспективи розвитку аерокосмічної галузі України
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ АЕРОКОСМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ НИМ. Н. Е. ЖУКОВСКОГО (ХАИ) Кафедра економіки РЕФЕРАТ на тему: «Перспективи розвитку аерокосмічної галузі України» Студента Пивовара Олега Володимировича Група 562е Перевірив: проф. Бабусин А. І. м. Харків-2004 м.

Освоєння космосу
Зміст 1. У кабіні корабля «Восток» 2 стор. 2. Від «Сходу» до «Союзу» 4 стор. 3. «Салюти» на орбітах 7 стор. 4. Орбітальна станція «Мир» 14 стор. 5. Ескізний проект (1976 - 1983рр.) 14 стор. 6. Підготовка штатного вироби (1983 - 1985рр.) 16 стор. 7. Випробування і запуск (1985 - 1986рр.) 17

Загальні види робіт, що виконуються на повітряних судах
1. ЗАПРАВЛЯННЯ ПАЛИВНО-МАСТИЛЬНИМИ МАТЕРІАЛАМИ. 1.1. Роботи по заправляння повітряних судів ГСМ і контроль їх якості здійснюють в соответстнвии з вимогами інструкції по організації і забезпеченню задр-авки літаків (вертольотів) гонрюче-мастильними матеріалами в експлуатаційних підприємствах

Міфи про «солодку траву» стевии
Кандидат хімічних наук А. С. Садовський Глюкозіди стевии і наш смак Якщо ти хочеш зрозуміти що-небудь, взнай, як воно виникло. Б. Ф. Поршнев Стевия цікава не тільки тим, що синтезує дуже солодку гликозиды. Інтрига складається в тому, що в деяких країнах ця рослина служить одним із замінників

Конструювання ДЛА РДТП
Зміст. Стор. 1. Анотація. 2. Завдання. 3. Вибір оптимальних параметрів. 4. Зміна поверхні горіння за часом. 5. Профілювання сопла. 6. Розрахунок ТЗП. 7. Наближений розрахунок виходу двигуна на режим по початкової поверхні горіння. Геометричні характеристики заряду камери. 8. Розрахунок на

Випробування та забезпечення надійності ДЛА
Курсова робота з дисципліни: «Випробування й забезпечення надійності ДЛА» Завдання Оцінити надійність ДЛА за результатами вогневих випробувань. Вихідні дані: Проведено вогневі випробування N двигунів за програмою, що забезпечила перевірку всіх експлуатаційних умов застосування двигуна. При

© 2014-2022  8ref.com - українські реферати