трусики женские украина

На головну

 Екологічна політика України - Екологія

Зміст

1 Зміст екологічної політики України

2 Правове регулювання управління природоохоронною діяльністю

3 Структура системи державного екологічного моніторингу

4 Напрями і форми міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього середовища

1 Зміст екологічної політики України

Верховна Рада України (ВР) прийняла в другому читанні і в цілому законопроект "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020р." [8]

За відповідне рішення проголосували 249 із 378 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.

Відповідно до закону, метою державної екологічної політики є збереження та відновлення екосистеми на всій території України, яка необхідна для гармонійного існування живої і неживої природи, досягнення рівноваги використання природних ресурсів, їх відновлення та розвитку суспільства, а також гарантування безпечного середовища для життя і здоров'я населення [ 2].

Визначено, що основними принципами національної екологічної політики є:

· Забезпечення збалансованості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільного розвитку держави;

· Інтеграція екологічних цілей у галузеву політику на тому ж рівні, що економічні та соціальні цілі, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

· Сприяння усвідомленню суспільством необхідності збереження навколишнього середовища для майбутніх поколінь; участь громадськості у формуванні та реалізації екологічної політики;

· Невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

· Пріоритетність вимог "забруднювач навколишнього середовища та користувач природних ресурсів платять повну ціну", розподіл благ для населення від використання природних ресурсів та забезпечення доступу до них на справедливій основі;

· Достовірність екологічної інформації.

Завданнями поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки, зокрема, є:

· Створення систем екологічного управління та підготовки державних цільових програм охорони довкілля для окремих галузей національної економіки, що передбачають технічне переоснащення виробничого комплексу в результаті реалізації інноваційних проектів, впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів;

· Оптимізація структури енергетичного сектору національної економіки в результаті збільшення обсягу використання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю до 2015 на 10 відсотків і до 2020 р на 20 відсотків;

· Збільшення обсягу використання відновлюваних і нетрадиційних джерел енергії до 2015 на 5 відсотків і до 2020 р на 10 відсотків базового рівня;

· Зменшення обсягу викидів загальнопоширених забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в 2015 р на 10 відсотків і до 2020 р на 25 відсотків базового рівня, а також пересувними джерелами в результаті встановлення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах до 2015 р згідно стандартам Євро-4 , до 2020 р - Євро-5;

· Приведення до 2015 методології інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин та їх обсягів відповідно до рекомендацій Європейської спільної програми спостережень та оцінки розповсюдження забруднювачів повітря на великі відстані;

· Визначення основних принципів державної політики щодо запобігання зміни клімату, розробка та поетапне виконання національного плану заходів щодо пом'якшення наслідків зміни клімату на період до 2020 р .;

· Реалізація механізму Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, зокрема проектів спільного впровадження, проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій;

· Створення до 2015 екологічно та економічно обґрунтованої системи платежів за спеціальне використання та збору за забруднення водних ресурсів з урахуванням механізму стимулювання суб'єктів господарювання до раціонального водокористування, встановлення до 2020 року екологічно та економічно обґрунтованих тарифів на послуги з водопостачання;

· Зниження до 2020 на 15 відсотків рівня забруднення вод забруднюючими речовинами (насамперед п'ятиденна біологічна потреба кисню, хімічна потреба кисню, сполуки азоту і фосфору) в результаті реконструкції існуючих і будівництва нових міських очисних споруд;

· Впровадження до 2020 управління водними ресурсами за басейновим принципом;

· Удосконалення та впровадження до 2015 технологічних процесів підготовки питної води та очищення стічних вод, а також забезпечення контролю за станом систем централізованого водопостачання та водовідведення для зменшення втрат води та поліпшення її якості та ін.

Відповідний законопроект зареєстровано за № 7053 [8].

2 Правове регулювання управління природоохоронною діяльністю

Правове регулювання взаємовідносин природи і суспільства полягає у встановленні науково обґрунтованих правил поведінки людини по відношенню до природи і закріплення їх державою в законодавчому порядку як загальнообов'язковими нормами права, забезпечених державним примусом на випадок їх невиконання.

Екологічне право - це система правових норм, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів [9].

Основу правової охорони навколишнього природного середовища представляють наступні правові документи:

- Конституція; - закони і кодекси в галузі охорони природи (норми земельного, водного, лісового законодавства, законодавства про надра, про природно-заповідний фонд і про тваринний світ.

- Укази і розпорядження Президента з питань екології та природокористування, урядові природоохоронні акти;

- Нормативні акти міністерств і відомств;

- Нормативні рішення органів місцевого самоврядування.

Конституційні засади охорони навколишнього природного середовища закріплені в Конституції України. Конституція проголошує право громадян на землю та інші природні ресурси, закріплює право кожної людини на сприятливе навколишнє середовище і на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю. У Конституції України записано: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, і на відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення »(ст. 50). Конституція також визначає організаційні та контрольні функції вищих і місцевих органів влади щодо раціонального використання та охорони природних ресурсів, встановлює обов'язки громадян по відношенню до природи [3] .Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Охорона навколишнього природного середовища - складова раціонального природокористування. Вона здійснюється різними, у тому числі і правовими методами. При цьому в правових формах захищаються переважно всі компоненти природного середовища [1].

Сучасними головними нормативно-правовими актами, що регулюють основи організації охорони навколишнього природного середовища, є Закони України: «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1991 року, «Про природно- заповідний фонд України »від 16 червня 1992 р« Про тваринний світ »від 3 березня 1993,« Про карантин рослин »від 30 червня 1993 Також деякі відносини у сфері використання та охорони навколишнього природного середовища регулюються кодексами, наприклад, Земельний кодекс від 13 березня 1992 р. та ін

Екологічні нормативи являють собою систему і включають:

а) нормативи екологічної безпеки - гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище, гранично допустимий вміст шкідливих речовин у продуктах харчування;

б) гранично допустимі викиди (ГДВ) і скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.

3 Структура системи державного екологічного моніторингу

екологічна політика моніторинг охорона природа

Екологічний моніторинг довкілля здійснюється за довгостроковою Державною програмою, яка визначає загальні, узгоджені за цілями, завданнями, територіям та об'єктам, термінів (періодичності) і засобам виконання дії відомчих органів виконавчої влади, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності. Дані про функціонування Державної системи моніторингу довкілля та її загальна схема (рис. 3.1), що діє в даний час в Україні, наведена на сайті Мінприроди [9].

Рис. 3.1. Загальна схема Державної системи моніторингу ОПС

Створення і функціонування Державної системи екологічного моніторингу довкілля повинно сприяти проведенню державної екологічної політики і покликане вирішувати такі завдання:

екологічно раціональне використання природного та соціально-економічного потенціалу держави, збереження сприятливого середовища життєдіяльності суспільства

соціально-екологічне та економічно раціональне рішення проблем, що виникають в результаті забруднення довкілля, небезпечних природних явищ, техногенних аварій та катастроф;

розвиток міжнародного співробітництва щодо збереження біологічного різноманіття природи, охорону озонового шару атмосфери, запобігання антропогенного зміни клімату, захисту лісів і лісовідновлення, транскордонного забруднення довкілля, відновлення природного стану Дніпра, Дунаю, Чорного і Азовського морів.

Функціонування Державної системи екомоніторингу довкілля має керуватися такими принципами:

об'єктивність і достовірність первинної, аналітичної і прогнозної інформації, узгодженість нормативного, організаційного та методичного забезпечення екологічного моніторингу довкілля, підвищення рівня адекватності дійсному екологічному стану довкілля його інформаційної моделі, що формується на основі даних систематичних спостережень, проведеного відповідними службами міністерств і відомств України, інших центральних органів виконавчої влади;

систематичність спостережень за станом навколишнього природного середовища та техногенними об'єктами, що впливають на неї;

підвищення оперативності отримання та достовірності первинних даних за рахунок використання досконалих методик, сучасних контрольно-вимірювальних приладів і засобів комп'ютеризації процесів збирання, накопичення та обробки екоінформаціі на всіх рівнях державного управління та місцевого самоврядування;

своєчасність отримання та обробки даних спостережень на відомчих і узагальнюючих (локальному, регіональному та державному) рівнях;

комплексність використання екоінформаціі, що надходить у систему від відомчих служб екомоніторингу та інших постачальників;

сумісність технічного, інформаційного та програмного забезпечення її складових частин підвищення рівня і якості інформаційного обслуговування споживачів екоінформаціі на всіх рівнях функціонування системи на основі мережного доступу до розподілених відомчих та інтегрованим банкам даних, комплексної обробки та використання інформації для прийняття відповідних рішень;

оперативність доведення екоінформаціі до органів виконавчої влади інших зацікавлених органів, підприємств, організацій та установ;

доступність екологічної інформації населенню України та світовій спільноті [9].

4 Напрями і форми міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього середовища

У наш час повсюдно в світі відбувається процес «одержавлення» як самої сфери природокористування та управління нею, так і міжнародного співробітництва з проблем навколишнього середовища.

Ці процеси пов'язані з тим, що все більше посилюється політичний аспект проблеми навколишнього середовища, його тісний взаємозв'язок з внутрішньою і зовнішньою політикою держави. Як наслідок цього - переміщення центру ваги в міжнародному співробітництві щодо навколишнього середовища на міжурядові організації.

Це і визначає основні форми міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища:

Парламентське співробітництво, орієнтоване на координацію законодавчої діяльності (розробка модельних (рекомендаційних) законів у сфері охорони навколишнього природного середовища);

Взаємодія виконавчих структур окремих держав, орієнтоване на координацію розробки і реалізації екологічних програм;

Співпраця конвенційного типу, яке передбачає єдиний підхід до вирішення конкретних екологічних проблем окремих територій;

Науково-технічне співробітництво, спільне виконання природоохоронних розробок, реалізація наукових проектів [7].

Більшість міжнародних програм співробітництва реалізується в рамках міжнародних організацій - або широкого профілю, або спеціалізованих на якійсь вузькій і часткової проблеми.

Їх основні функції полягають у розробці міжнародних угод і конвенцій, підготовці та проведенні різних міжнародних конгресів, з'їздів і конференцій, засідань робочих органів, де обговорюються питання, пов'язані з досягненням цілей співробітництва. Одним з найважливіших завдань більшості міжнародних організацій є планування і контроль за виконанням проектів міжнародних наукових досліджень, створення належної організаційної бази таких досліджень. У своїй діяльності міжнародні організації велику увагу приділяють питанням інформаційного обслуговування своїх членів. Нарешті, важливою функцією міжнародних організацій є контроль за виконанням їх членами узгоджених рішень.

Деякі з розроблених програм міжнародного співробітництва, в тому числі між країнами з різними суспільними системами, повинні якомога швидше увійти в оперативну стадію, почати перетворюватися на конкретні практичні справи [4, с. 414-415]. У цих умовах важливого значення набувають заходи щодо реалізації основних напрямів міжнародного співробітництва, що ще більш викристалізує модель планетарного регулювання охорони навколишнього середовища

Міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища на найближчу та довгострокову перспективу має охоплювати все більший і більший спектр важелів та інструментів, щоб в прямій або опосередкованій формі змушувати окремі країни і регіони світу раціонально використовувати і ефективно відтворювати природні блага. Тільки за таких умов можливе наближення до стану, коли буде забезпечено перехід національних економік на ресурсосберегающую модель розвитку, яка дозволить виключити глобальні ризики техногенного та антропогенного характеру.

Таким чином, глобальні екологічні проблеми тісно пов'язані з іншими глобальними світовими проблемами, вони впливають один на одного, виникнення одних призводить до виникнення або загострення інших [5].

Заходи щодо реалізації основних напрямів міжнародного співробітництва в галузі охорони природи:

Фінансове сприяння та технічна допомога розвинених країн, що розвиваються;

Структурна перебудова національних економік;

Екологізація суспільних потреб, технологічні розробки з проблем ресурсозбереження;

Створення системи представництв у міжнародних організаціях та на форумах екологічного спрямування;

Формування механізмів міжнародної відповідальності в галузі охорони навколишнього середовища;

Екологічне оподаткування (ресурсні платежі, екологічні збори);

Розробка спільних стратегій і концепцій;

Регламентація використання окремих видів природних ресурсів.

Особливо актуалізувалася проблема ослаблення процесів глобального потепління, які почали яскраво проявлятися в останні періоди. Глобальне потепління може призвести до таких наслідків:

? потепління відбуватиметься нерівномірно - в полярних областях сильніше, ніж в екваторіальних, тому відбудуться зміна напрямів океанічних течій, вітрів і перерозподіл опадів;

? за деякими розрахунками, Гольфстрім може ослабнути і зміститися від берегів Європи, що призведе до зміни м'якого європейського клімату на різко континентальний з дуже жарким літом і холодною зимою;

? очікуване танення великої кількості льоду призведе до підйому рівня води в океані і затоплення значних територій суші; в тундрі розтане вічна мерзлота, і вона перетвориться на гігантські ділянки солонуватих боліт;

? внаслідок перерозподілу опадів змістяться до полюсів кліматичні зони, а найбільш родючі і важливі для сільського господарства регіони (степ України, Північного Казахстану, Південного Сибіру, ??прерії США, пампаси Південної Америки), ймовірно, перетворяться на безводні пустелі;

? значна частина надлишку поглиненої сонячної енергії до переходу в тепло витратиться на посилення атмосферної циркуляції, що викличе збільшення кількості і зростання потужності ураганів, смерчів та інших руйнівних природних явищ [6, с. 43].

Більшість країн світу повинні включитися в мережу міжнародного співробітництва у сфері природокористування, щоб спільними зусиллями уповільнити вичерпання життєво важливих природних ресурсів і умов і тим самим створити потенціал для розширеного відтворення суспільних продуктивних сил. Потуги окремо взятих країн щодо стабілізації ресурсоспоживання навряд чи досягнуть успіху, оскільки природні процеси мають об'єктивний характер і кордонів між країнами для них не існує.

Список використаних істочніков1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

2. Закон України "Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики до 2020р."

3. Конституції України

4. Дубас Р. Г. Економіка природокористування: навч. сел. / Р. Г. Дубас. - К.: МП «Леся», 2007. - 448 с.

5. Природокористування та сталий розвиток. Світові екосистеми і проблеми Росії. - М.: Товариство наукових видань КМК, 2006. - 448 с.

6. Екосередовіще і сучасність: монографія / С. І. Дорогунцов, М. А. Хвесик, Л. М. Горбач, П. П. Пастушенко. - Т. 8.

7. Хвесик Юлія Михайлівна, кандидат економічних наук, м.Київ. © Ю.М. Хвесик, 2010 (http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Mre/2010_2/1_3.pdf)

8. РБК-Україна, 21.12.2010, Київ, 13:41 (http://www.rbc.ua/rus/newsline/show/vr-prinyala-strategiyu-gosudarstvennoy-ekologicheskoy-politiki-21122010134100)

9. Романова В.Ю., Костенко В.К., Колесникова В.В., Мартинова Е.А. Основи екології / Навчальний посібник для студентів заочного відділення Донецьк 2005 (http://feht.donntu.edu.ua/strukt/pd/img/index.htm#_Toc123006220)

Авіація і космонавтика
Автоматизація та управління
Архітектура
Астрологія
Астрономія
Банківська справа
Безпека життєдіяльності
Біографії
Біологія
Біологія і хімія
Біржова справа
Ботаніка та сільське господарство
Валютні відносини
Ветеринарія
Військова кафедра
Географія
Геодезія
Геологія
Діловодство
Гроші та кредит
Природознавство
Журналістика
Зарубіжна література
Зоологія
Видавнича справа та поліграфія
Інвестиції
Інформатика
Історія
Історія техніки
Комунікації і зв'язок
Косметологія
Короткий зміст творів
Криміналістика
Кримінологія
Криптологія
Кулінарія
Культура і мистецтво
Культурологія
Логіка
Логістика
Маркетинг
Математика
Медицина, здоров'я
Медичні науки
Менеджмент
Металургія
Музика
Наука і техніка
Нарисна геометрія
Фільми онлайн
Педагогіка
Підприємництво
Промисловість, виробництво
Психологія
Психологія, педагогіка
Радіоелектроніка
Реклама
Релігія і міфологія
Риторика
Різне
Сексологія
Соціологія
Статистика
Страхування
Будівельні науки
Будівництво
Схемотехніка
Теорія організації
Теплотехніка
Технологія
Товарознавство
Транспорт
Туризм
Управління
Керуючі науки
Фізика
Фізкультура і спорт
Філософія
Фінансові науки
Фінанси
Фотографія
Хімія
Цифрові пристрої
Екологія
Економіка
Економіко-математичне моделювання
Економічна географія
Економічна теорія
Етика

8ref.com

© 8ref.com - українські реферати


енциклопедія  бефстроганов  рагу  оселедець  солянка