трусики женские украина

На головну

Аналіз формування та використання прибутку підприємств нафтопереробної промисловості - Финансовые науки

Аналіз формування та використання прибутку підприємств нафтопереробної промисловості

План

1. Особливостi формування прибутку нафтопереробних підприємств

2. Кореляційно-регресійний аналіз впливу факторів на формування прибутку нафтопереробних підприємств

3. Аналіз використання прибутку нафтопереробними підприємствами

Висновки

Література

1. Особливостi формування прибутку нафтопереробних підприємств

Важливою передумовою забезпечення стійкого економічного росту в Україні є її економічна безпека. Економічна безпека будь-якої держави базується на максимальній автономії його діяльності по забезпеченню стабільного функціонування національного господарства. Основоположною умовою цього є забезпечення економіки різними видами ресурсів у достатньому обсязі. Одними з найважливіших та необхідних для належної роботи підприємств є енергетичні ресурси. Усі показники, які пов'язані з їх використанням, у тієї чи інший мірі впливають на собівартість продукції, рентабельність виробництва, та всебічно залежать від стану енергетичного комплексу. Таким чином, паливно - енергетичний комплекс (ПЕК) - це базовий сектор економіки, де виробляється важливий ресурс, який забезпечує включення у процес виробництва усіх інших ресурсів держави: виробничого апарату, сировини, матеріалів, кадрового потенціалу, високих технологій і т.д.

Основу ПЕК складають галузі, які здійснюють видобуток та попередню підготовку первинного енергоресурсу та перетворення його у вторинний, а також підрозділи, що являють складну багатоцільову сукупність виробничих структур, які покликані забезпечувати як поточну роботу комплексу, так і його техніко-економічну перспективу.[117, стр.4].

Глибока криза, в якій перебуває економіка України, потребує прийняття екстрених та радикальних мір, спрямованих на підтримку галузей промисловості, які визначають перспективу та реальний підйом економіки у цілому. У першу чергу така підтримка необхідна енергокомплексу, як одному з головних складових національної економіки.

Нафтогазовий комплекс України - багатопрофільна галузева система з великим природним, технічним, технологічним потенціалом, яка представлена рядом видобувних, транспортуючих, нафтопереробних підприємств і підприємствами зберігання та реалізаціїї нафтопродуктів і природного газу. Структура нафтогазового комплексу представлена на рис. 2.1[41,стор. 72].

Однією з важливих складових частин Нафтогазового комплексу України є нафтопереробна промисловість, яка забезпечує промисловість, транспорт, сільське господарство, функціонування житлово-комунального господарства паливом, мастилами, оливами, коксом, бітумом, сіркою і т.д.

Нафтопереробну промисловість України представляють шість нафтопереробних заводів: Кременчуцький НПЗ, Лисичанський НПЗ, Херсонський НПЗ, Одеський НПЗ, Дрогобицький НПЗ, Надвірнянський НПЗ.

Україна разом з отриманням незалежності отримала у спадок від колишнього СРСР потужну систему нафтопереробки - 52 млн. т. сирої нафти на рік, що значно перевищувало як можливості вітчизняного нафтовидобування (3,8 - 4 млн. т. нафти на рік), так і потреби України в нафтопродуктах. У зв'язку з цим обсяги переробки нафти у 1991-1998 роках зменшилися більш як у 4 рази. Опинившись у скрутному фінансовому становищі через загальну платіжну кризу, нафтопереробні заводи втратили можливість закуповувати за власні кошти сиру нафту і змушені були перейти на роботу за виключно давальницькою схемою. Але навіть за цих умов рівень завантаження НПЗ не перевищував 10-15 %, а простої кожного з нафтопереробних заводів вимірювалися 150-250 днями на рік. У таких умовах надзвичайно важливим завданням став пошук власників нафти, обсяги видобутку яких відповідали б переробним потужностям вітчизняних заводів.

Рис. 2.1 Структура нафтогазового комплексу України

За роки ринкової трансформації України її промисловий комплекс зберіг провідні позиції у національній економіці. У ньому створюється близько третини валової доданої вартості, зосереджено понад 30% обсягу основних виробничих фондів.

Входження промислового комплексу України в перехідний період формування ринкової економіки відбувалося в умовах втрати більшістю підприємств традиційних господарських зв'язків, що склалися протягом багатьох десятиріч у межах країн колишнього СРСР. Лише 20 % вітчизняних промислових підприємств на початку 90-х років мали замкнутий цикл виробництва в межах України. Але й серед цих підприємств багато виробництв залежало від постачання сировини та матеріалів з республік колишнього СРСР.

Основною причиною структурних деформацій у промисловості, і зокрема у нафтопереробніїй її галузі, було значне зростання оптових цін підприємств. Найбільше ціни зростали в базових галузях промисловості, серед яких була і паливна промисловість, а також електроенергетика та чорна металургія, що зумовило збільшеня паливно-сировинної складової у галузевій структурі промислового виробництва.

Вищі індекси оптових цін у паливно-сировинних галузях сформувалися в основному у період найбільш стрімкого зростання цін (1992-1994 рр.). Так, у 1992 році індекс зростання оптових цін у паливній промисловості та чорній металургії перевищував середній індекс у промисловості відповідно у 5,6 та 1,3 раза, в 1994 р. - у 1,3 і 1,6 раза.

Процеси структурних деформацій вдалося суттєво загальмувати у 1995-1998 рр.. Частка паливно-сировинних галузей зросла лише на 4 відсоткових пункти. Проте, українська промисловість все ще продовжувала орієнтуватись на виробництво проміжних продуктів у базових та видобувних галузях із низьким ступенем переробки сировини, а не на продукцію кінцевого споживання. У зв'язку з цим подолання тенденції збільшення виробництва сировинних продуктів-напівфабрикатів, які становили більше половини промислового виробництва, залишалося нагальною проблемою.

Ефективним інструментом у розв'язанні поставлених завдань пошуку стратегічних нафтових партнерів стала приватизація. У 1995 році на базі Кременчуцького НПЗ створено транснаціональну компанію "Укртатнафта". У 1999-2000 роках власниками українських нафтопереробних заводів стали провідні компаніх Росії: "Тюменська нафтова компанія", яка придбала ВАТ "Линос" (Лисичанський НПЗ), "Лукойл", який придбав Одеський НПЗ, а також російсько-казахстанський консорціум покупців "КазахМунайГаз" і "Група Альянс" (Херсонський нафтопереробний завод).

Налагодивши жорстку дисципліну платежів, вітчизняні власники західно-українських нафтопереробних підприємств "Нафтохімік Прикарпаття" та "Нафтопереробний комплекс "Галичина"" спромоглися також налагодити тісний контакт з провідними нафтовидобувними компаніями, що дозволило забезпечити безперебійну роботу і цих підприємств. Це дозволило за короткий період забезпечити відновлення виробництва, розробити довготермінову стратегію розвитку нафтопереробного комплексу.

Російські та казахські нафтові компанії розпочали масштабну модернізацію підприємств, спрямовану на підвищення глибини переробки нафти, застосування менш енергоємких технологій, забезпечення випуску нових видів продукції. В цьому плані показовою є діяльність російської нафтової компанії "Лукойл", яка взявши у 2000 році участь у приватизації одного з найпотужніших в Європі підприємств ВАТ "Концерн "Оріана"", зробила перший крок у створенні замкнутого виробничого ланцюга: нафта - нафтопродукти - хімічна продукція. Подолання повної залежності України від імпорту нафтопродуктів шляхом приватизації українських нафтопереробних заводів власниками нафти - великими російськими та казахськими компаніями є основним здобутком у сфері забезпечення потреб вітчизняної економіки товарами, які традиційно входили до критичного імпорту.

Згідно даних Міністерства палива та енергетики України, аналіз роботи нафтопереробних підприємств України показує, що у 2004 році підприємства продовжували стабільну роботу з переробки нафти. Виробничі результати 2003-2004 років можна вважати для галузі хорошими: збільшилася поставка і переробка нафтової сировини, виробництво нафтопродуків, зросло завантаження виробничих потужностей нафтопереробних підприємств, поліпшився їх фінансово-економічний стан, що дало можливість зменшити обсяги переробки нафти на давальницьких умовах з 82,2% у 2002 році до 53,8% у 2003 році. У 2003 році закупляли сировину за власні кошти : ЗАТ "Укртатнафта" - 84,7% від загального обсягу сировини, ВАТ "ЛиНОС" - 73,7%, ТА ват "НПК Галичина" - 26%. Рейтинг нафтогазових компаній за обсягами прибутку зображено у таблиці 2.1[Инвест ГазетаТОП 100 Рейтинг№2,2005с.48]

Таблиця 2.1 Рейтінг нафтогазових компаній за обсягами прибутку та доходу (млн. грн.)2001-2004 р.р

Компанія Доход Прибуток
2001 2002 2003 2004 2001 2002 2003 2004
НАК "Нафтогаз України" 21478 306780 34842 35104 3,35 1,24 4,5 2,8
ТНК-Україна 6817 7119 6443 8891 -1,6 -1,05 7,7 8,0
Укртатнафта 0,791 1826 4881 8169 -342,7 195,5 86,7 110,5
Лінос 2936 3451 3469 7767 -1,78 0,78 0,2 0,8
Укрнафта 2608 2047 2954 4362 975,2 446,0 890,0 1347,2
НПК Галичина 3368 3473
Косметологія
Короткий зміст творів
Криміналістика
Кримінологія
Криптологія
Кулінарія
Культура і мистецтво
Культурологія
Логіка
Логістика
Маркетинг
Математика
Медицина, здоров'я
Медичні науки
Менеджмент
Металургія
Музика
Наука і техніка
Нарисна геометрія
Фільми онлайн
Педагогіка
Підприємництво
Промисловість, виробництво
Психологія
Психологія, педагогіка
Радіоелектроніка
Реклама
Релігія і міфологія
Риторика
Різне
Сексологія
Соціологія
Статистика
Страхування
Будівельні науки
Будівництво
Схемотехніка
Теорія організації
Теплотехніка
Технологія
Товарознавство
Транспорт
Туризм
Управління
Керуючі науки
Фізика
Фізкультура і спорт
Філософія
Фінансові науки
Фінанси
Фотографія
Хімія
Цифрові пристрої
Екологія
Економіка
Економіко-математичне моделювання
Економічна географія
Економічна теорія
Етика

8ref.com

© 8ref.com - українські реферати


енциклопедія  бефстроганов  рагу  оселедець  солянка