трусики женские украина

На головну

 Дослідження міжособистісної сумісності і срабативаемості в групі - Психологія

Зміст

Введення

1. Теоретико-методологічний аналіз міжособистісної сумісності і срабативаемості в групі

1.1 Соціально-психологічна характеристика поняття групи

1.2 Міжособистісна сумісність і спільна діяльність в групі

1.3 Соціально-психологічний клімат групи

Висновки

2. Емпіричне дослідження соціально-психологічного клімату групи і особливостей міжособистісних відносин всередині колективу

2.1 Організація проведення дослідницької роботи та методики дослідження

2.2 Аналіз результатів дослідження

Висновки

Висновок

Література

Введення

Ніяка людська спільність не може здійснювати повноцінну спільну діяльність, якщо не буде встановлений контакт між людьми, в неї включеними, і не буде досягнуто між ними належного взаєморозуміння.

Природа міжособистісних відносин у будь-яких спільнотах досить складна. У них виявляються як суто індивідуальні якості особистості - її емоційні і вольові властивості, інтелектуальні можливості, так і засвоєні особистістю норми і цінності суспільства. В системі міжособистісних відносин і спільної діяльності людина реалізує себе, віддаючи суспільству сприйняте в ньому. Тому особливо важливо, щоб ці відносини і спільна діяльність носили максимально плідний характер. А як відомо умови, в яких відбувається взаємодія членів робочої групи, а саме характер взаємин у групі, домінуюче в ній настрій - багато в чому впливають на успішність спільної діяльності, на задоволеність процесом і результатами праці.

У даній дипломній роботі будуть розглядатися міжособистісні відносини, сумісність і срабативаемость в групі, і вплив зазначених факторів на формування психологічного клімату даного колективу.

Проблема даного дослідження визначається рядом причин теоретико-методологічного характеру.

Останнім часом, з припливом нових соціальних поглядів, коли багато змінюється, і нажите за останні десятиліття, переходить у небуття все більш актуальним стає вивчення психологічної сумісності як соціально-психологічного феномена, пов'язаного з оптимальністю міжособистісної взаємодії, задоволеністю міжгрупових спілкуванням, ефективністю спільної діяльності. Вивчення сумісності як системного (багаторівневого і багатовимірного) феномена, інтегруючого основні соціально-психологічні категорії: мала група, особистість в групі, міжособистісні відносини, групова діяльність, психологічний клімат групи дозволяє уточнити вихідні теоретичні та методологічні положення і отримати нові дані, що відображають різні аспекти групової психології.

У сучасній психологічній науці накопичений значний теоретичний і практичний досвід вивчення проблеми сумісності, але незважаючи на це ряд її суттєвих аспектів залишається поза увагою вчених. Сумісність, як правило, вивчалася на міжособистісному рівні, у вигляді діадного феномена.

Актуальність обраної теми обумовлюється недостатньою розробленістю таких напрямків, як сумісність всередині групи, зокрема практично відсутні теоретичні підходи до її вивчення, що не визначені емпіричні референти, відсутня пройшов стандартизацію діагностичний інструментарій.

Особливий інтерес у цьому зв'язку представляє вивчення ступеня впливу міжособистісної сумісності і срабативаемості членів групи на психологічний клімат у колективі.

Таким чином, вивчення міжособистісної сумісності вельми актуально як для розвитку соціально-психологічного знання, так і для його практичного застосування в конкретних галузях суспільної практики.

Мета дослідження: вивчення ступеня впливу сумісності та срабативаемості в групі на психологічний клімат даного колективу.

Об'єкт дослідження: колектив технологічного відділу проектного інституту (інженерний склад); обстежена 1 робоча група, загальний обсяг вибірки склав 21 чоловік.

Предмет дослідження: вплив рівня міжособистісної сумісності на срабативаемость і психологічний клімат колективу.

Гіпотеза дослідження: низький рівень міжособистісної сумісності є закономірним наслідком несрабативаемості в групі, і тягне за собою несприятливий психологічний клімат всередині колективу.

У відповідності з поставленою метою та висунутою гіпотезою вирішувалися такі:

1) Провести теоретичні дослідження поняття «соціальна група», «міжособистісна сумісність», «спільна діяльність» і «психологічний клімат» у вітчизняній і зарубіжній літературі.

2) Підібрати відповідні цілі дослідження, метод і методики. Сформувати на базі показника срабативаемості дві референтні групи.

3) Провести емпіричні дослідження виявлення ступеня міжособистісної сумісності і психологічного клімату колективу.

4) Окреслити основні психологічні детермінанти впливають на психологічний клімат групи, сумісність і срабативаемость членів конкретно взятого колективу.

5) Провести аналіз отриманих даних, зробити узагальнюючі висновки і висновки.

Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечена методологічною базою дослідження, реалізацією комплексу адекватних методик дослідження, достатньою репрезентативністю вибірки, надійністю та ефективністю сучасних методів статистичної обробки та змістовної психологічної інтерпретацією тестових результатів дослідження.

Основні методи дослідження.

У відповідності з метою і завданнями роботи використано комплекс методів дослідження: теоретичних (аналіз літературних джерел) і практичних (спостереження, опитування, тестування). У процесі вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості був використаний комплекс наступних методик: 1) для виявлення спрямованості особистості - методика Б. Баса; 2) для оцінки особливостей поведінки особистості в конфліктних ситуаціях - методика К. Томаса; 3) для виявлення орієнтацій у міжособистісних стосунках - методика Т. Лірі.

Вивчення особливостей взаємин усередині групи і статусу кожного члена групи проводилося за допомогою спеціалізованої соціометричною методики. Оцінка психологічного клімату групи визначалася за допомогою спеціальної методики самооцінки рівня розвитку групи А.Н. Лутошкина.

Обробка отриманих у ході дослідження даних проводилася за допомогою застосування математико-статистичної обробки даних.

Практичне значення даного дослідження.

Отримані дані про вплив міжособистісної сумісності і срабативаемості в групі формування психологічного клімату в даному колективі дозволяють прогнозувати ступінь результативності спільної діяльності людей вже на первинному етапі комплектування робочої групи, і відповідно використовуватися при формуванні груп або підборі додаткового персоналу в уже сформовані колективи.

1. Теоретико-методологічний аналіз міжособистісної сумісності і срабативаемості в групі

1.1 Соціально-психологічна характеристика поняття групи

Проблема групи як найважливішої форми соціального об'єднання людей в процесі спільної діяльності і спілкування - одна з центральних в соціальній психології.

Інтерес дослідників до проблем групи обумовлений рядом принципових моментів. З одного боку, особистість, її самосвідомість, прийняті нею цінності і норми, система уявлень про світ формуються в процесі включення людини впродовж її життя в діяльність самих різних груп. З іншого боку, група сама по собі не є простою сумою увійшли до неї людей, а являє з моменту свого психологічного виникнення самостійне цілісне явище з своїми власними характеристиками, що не зводиться до індивідуальних характеристик її членів, власною історією розвитку і закономірностями життєдіяльності.

Розвиток соціально-психологічної науки підбило дослідників до усвідомлення необхідності визнання того факту, що неможливо адекватно вивчити особистість, пояснити своєрідність складних її життєвих проявів поза того соціального та психологічного оточення, в якому вона живе і розвивається. Психічний склад індивіда, його особистісне зміст формуються на перетині різних групових впливів. Отже, неможливо зрозуміти людину, дослідити процес його розвитку, не звертаючись до аналізу тих груп, членом яких він є.

Дослідження груп орієнтовані на різні сфери соціально-психологічної діяльності, і, зокрема, покликані сприяти підвищенню ефективності функціонування організації в цілому.

У процесі розвитку соціальної психології дослідники неодноразово зверталися до визначення поняття «мала група», при цьому було сформулированно велика кількість різних, часом дуже різняться між собою дефініцій. У своїх спробах визначити суть малої групи автори, як правило, йшли від власного її розуміння, яке диктувало акцентування тих чи інших сторін групового процесу [1, 20, 31, 32].

У сучасній психології термін «група» є широким і багатозначними. Його застосовують при характеристиці будь-якої людської спільності, яка може бути виділена на основі різних ознак. У більшості випадків мова йде про малій групі, до складу якої може входити від 2 до 30 осіб, ступінь близькості її членів виступає в якості основного критерію для об'єднання людей в малу групу. У контексті даної роботи я буду розглядати саме малу групу, як робочий колектив.

Як вже було сказано раніше, у вітчизняній і зарубіжній психологічній літературі терміну «мала група» дано вельми різноманітні визначення. Їх суттєва відмінність полягає в різних підходах до розгляду поняття малої групи. Проаналізувавши все розмаїття визначень можна виділити чотири основні категорії.

1. Сприйняття членами групи окремих партнерів і групи в цілому.

2. Мотивація членів групи.

3. Організаційні (або структурні) характеристики групи.

4. Взаємозалежність і взаємодія членів групи.

Тобто група - це самостійний суб'єкт діяльності, який може бути розглянутий з точки зору своїх властивостей, процесів і структур.

Якщо підходити до розгляду малої групи, як якоїсь ізольованою від світу спільності, функціонуючої за своїми, особливими законами, в такому випадку викладені вище уявлення про неї слід визнати цілком виправданими. Але група не ізольована від соціального світу, вона вписана в нього, і її присутність у ньому є фактом, фіксується іншими (групами або окремими індивідами). Група визнається елементом навколишнього світу з усіма витікаючими звідси наслідками у сенсі всіляких взаємодій, впливів, протидій і т.п. [45].

У ще більшою мірою зв'язок малої групи з суспільством укладена в її трактуванні як малої соціальної групи, тобто як елементарного ланки структури соціальних відносин, своєрідною функціональної одиниці в системі суспільного розподілу праці. У цьому випадку на додаток до представлених вище характеристикам малої групи, можна сказати, що мова йде про такій групі, «в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів» [1, с. 191].

Однак, дане визначення, в принципі задає вірний напрям аналізу малої групи, тим не менш, є певною мірою однобічним. В даному випадку не виходить розкрити психологічні ознаки групи, приховані за словосполученням «безпосередні особисті контакти». Звідси, у зв'язку з досить складною природою малої групи цілком резонно напрошується висновок про необхідність двупланового підходу до її трактуванні, а саме:

- З боку соціальної складової;

- З боку психологічної складової.

Отже, відправним моментом в аналізі малої групи є трактування її як ланки системи суспільних відносин, заломлюється в специфіці безпосередніх («обличчям до обличчя») міжособистісних контактів. Їх розвиток, опосередковане фактором спільної діяльності, веде далі до набуття групою різноманітних соціально-психологічних характеристик.

Будь-які соціально-психологічні характеристики групи (структур-ні, динамічні, феноменологічні) повинні переважно відображати саме ознаки групи як цілісної мікросистеми соціальних і психологічних відносин. Особливо це відноситься до характерис-тікам склалася групи як «сукупного суб'єкта». Але навіть і в тих випадках, коли мова йде всього лише про первинні етапах становлення групи, що розгортається за допомогою взаємодії окремих її членів, сполучення їх індивідуально-психологічних особливостей, акцент в аналізі повинен бути зроблений на пошуку та розкритті власне групового початку [24, с. 10].

Проаналізувавши основні визначення малої групи в зарубіжній психології, можна побачити, що її визначальними ознаками виступають психологічні особливості протікання комунікативних актів при взаємодії її членів [26, 29, 31, 33]. Навпаки, у вітчизняних дослідженнях малих груп, насамперед, основний акцент зміщений на виявлення специфічних особливостей малої групи як спільнот людей, де всі психологічні характеристики можуть бути зрозумілі і пояснені тільки з урахуванням впливу соціальних факторів, які й визначають сутність визначається явища.

Г.С. Антипина визначає малу групу, як нечисленну за своїм складом соціальну групу, члени якої об'єднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому, стійкому особистому контакті один з одним, що є основою для виникнення як емоційних стосунків в групі (симпатія, антипатія, байдужість), так і особливих групових цінностей і норм поведінки [4].

Є.С. Кузьмін, у визначенні малої групи її специфічні особливості бачить саме в єдності міжособистісних відносин і відносин відповідальної залежності, покликаної вирішувати суспільно значущі завдання, тим самим акцентуючи свою увагу не стільки на особливостях міжособистісного спілкування, скільки на суспільно корисної діяльності, в якій він бачить провідний группообразующій фактор [25].

Найбільш лапідарний і разом з тим точний і ємний варіант визначення малої групи запропонований Г.М. Андрєєвої: «Мала група - це група, в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів» [1, с. 74]. У ньому позначені основні ознаки малої групи, виділювані в системі сучасного соціально-психологічного знання.

Характерним для вітчизняної психології є виділення найвищого рівня розвитку групи-колективу [6, 8, 9]. При цьому одним з найважливіших факторів перетворення групи в колектив, на думку більшості вітчизняних авторів, є соціально значуща, спільна діяльність членів колективу, яка відповідає й інтересам особистості та потребам суспільства. У цій роботі терміни колектив і мала група вживаються в одному значенні, оскільки мала група, яка виступає об'єктом дослідження, володіє, в тому числі, і характерними рисами колективу, що дозволяє з високим ступенем вірогідності вважати її такою.

Вибір визначення малої групи безпосередньо пов'язаний з питанням про її розмірах, традиційно обговорюваних багатьма авторами [1, 24, 31, 35]. Згідно думку більшості дослідників, нижній кількісний межа малої групи починається в діади. Однак вона не є повною мірою групою, оскільки в ній редукуються деякі соціально-психологічні явища, властиві групі.

Верхній кількісний межа малої групи (максимально можливого її обсягу) викликає у фахівців суперечки, про що свідчать різні пропоновані ними величини груп. Більшості авторів властива деяка довільність у вирішенні цього питання. Деякі з в якості граничної цифри пропонує «20». З таким верхнім кількісним межею не можна погодитися хоча б тому, що відсутні обґрунтовані доводи на її підтримку. Найбільш часто верхня межа встановлюється за критерієм кількості людей, що мають можливість безпосередньо взаємодіяти між собою. Однак точне визначення цієї кількості скрутно з причини залежності даного параметра від характеру і умов діяльності групи.

Дослідники, які при розгляді обговорюваного питання роблять акцент на функціональній доцільності величини малої групи в різних сферах соціальної практики, підкреслюють необхідність відповідності обсягу групи вимогам реалізації її основний суспільної функції. Така думка Г.М. Андрєєвої: «Якщо досліджувана мала група повинна бути, насамперед, реально існуючої групою і, якщо вона розглядається як суб'єкт діяльності, то логічно не встановлювати якийсь жорсткий верхній рівень, а приймати за такий реально існуючий, даний розмір досліджуваної групи, продиктований потребою спільної групової діяльності. Іншими словами, якщо група задана в системі суспільних відносин в якомусь конкретному розмірі і якщо він достатній для виконання конкретної діяльності, то саме ця межа можна прийняти в дослідженні як верхній »[1, с. 82]. Цими міркуваннями я і буду керуватися у своєму дослідженні, приймаючи за нижню межу групи 3 людини, а за верхній - реально існуючий розмір досліджуваної групи.

За часом існування прийнято виділяти групи тимчасові і постійні. Ця ознака важливий з психологічної точки зору, так як

Повний текст реферату

Авіація і космонавтика
Автоматизація та управління
Архітектура
Астрологія
Астрономія
Банківська справа
Безпека життєдіяльності
Біографії
Біологія
Біологія і хімія
Біржова справа
Ботаніка та сільське господарство
Валютні відносини
Ветеринарія
Військова кафедра
Географія
Геодезія
Геологія
Діловодство
Гроші та кредит
Природознавство
Журналістика
Зарубіжна література
Зоологія
Видавнича справа та поліграфія
Інвестиції
Інформатика
Історія
Історія техніки
Комунікації і зв'язок
Косметологія
Короткий зміст творів
Криміналістика
Кримінологія
Криптологія
Кулінарія
Культура і мистецтво
Культурологія
Логіка
Логістика
Маркетинг
Математика
Медицина, здоров'я
Медичні науки
Менеджмент
Металургія
Музика
Наука і техніка
Нарисна геометрія
Фільми онлайн
Педагогіка
Підприємництво
Промисловість, виробництво
Психологія
Психологія, педагогіка
Радіоелектроніка
Реклама
Релігія і міфологія
Риторика
Різне
Сексологія
Соціологія
Статистика
Страхування
Будівельні науки
Будівництво
Схемотехніка
Теорія організації
Теплотехніка
Технологія
Товарознавство
Транспорт
Туризм
Управління
Керуючі науки
Фізика
Фізкультура і спорт
Філософія
Фінансові науки
Фінанси
Фотографія
Хімія
Цифрові пристрої
Екологія
Економіка
Економіко-математичне моделювання
Економічна географія
Економічна теорія
Етика

8ref.com

© 8ref.com - українські реферати


енциклопедія  бефстроганов  рагу  оселедець  солянка