трусики женские украина

На головну

 10 найгучніших наукових відкриттів ХХ століття - Історія техніки

1. Науковий XX століття почався з революції. Причому влаштував її одна-єдина людина - по імені ... ні, не Карл Маркс. А Макс Планк. В кінці XIX століття Планка запросили на посаду професора Берлінського університету, однак натомість того, щоб у вільний від лекцій час грати в бридж або хоча б в дурня, вчений взявся пояснити нерозумному людству, як розподіляється енергія в спектрі абсолютно чорного тіла. потрібно роздумувати, з абсолютно білим тілом все було до того часу ясно.

Найдивовижніше, що в 1900 році наполегливий Планк вивів-таки формулу, яка дуже добре описувала поведінку енергії в горезвісному спектрі згаданого абсолютно чорного тіла. Правда, висновки з цієї формули слідували фантастичні. Виходило, що енергія випромінюється не рівномірно, як від неї, власне, і чекали, а шматочками - квантами. спершу Планк і сам засумнівався у власних висновках, але 14 грудня 1900 все ж доповів про них Німецькому фізичному суспільству. Так, на всякий випадок.

Планку не просто повірили на слово. На основі його висновків в 1905 році Альберт Ейнштейн створив квантову теорію фотоефекту, а незабаром Нільс Бор побудував першу модель атома, що складається з ядра і електронів, що літають по певних орбітах. І по всій планеті понеслося! Переоцінити наслідки відкриття, яке зробив Макс Планк, практично неможливо. Вибирайте будь-які слова - геніально, неймовірно, отетеріти, ось це так і навіть ух ти! - Все буде недостатньо.

Завдяки Планку розвинулася атомна енергетика, електроніка, генна інженерія, отримали потужний поштовх хімія, фізика, астрономія. Тому що саме Планк чітко визначив межу, де закінчується ньютоновский макросвіт (в якому речовина, як відомо, міряють кілограмами) і починається мікросвіт, в якому можна не враховувати впливу один на одного окремих атомів. А до того ж завдяки Планку ми знаємо, на яких енергетичних рівнях живуть електрони і наскільки їм там зручно.

2. Друге десятиліття XX століття принесло світові того ж одне відкриття, яке перевернуло уми практично всіх вчених - хоча уми у порядних вчених і так набакир. У 1916 році Альберт Ейнштейн завершив роботу над загальною теорією відносності (ЗТВ). благовременно, її вдобавок називають теорією гравітації. згідно цієї теорії, гравітація - це не результат взаємодії тіл і полів в просторі, а наслідок викривлення чотиривимірного простору часу. Як тільки він це довів, все стало близько блакитним і зеленим. У сенсі - всі зрозуміли сутність речей і зраділи.

Більшість парадоксальних і суперечать "здоровому глузду" ефектів, які виникають при близькосвітлових швидкостях, передбачені саме ОТО. Самий ведений - ефект уповільнення часу, при якому рухомі відносно спостерігача годинник йде для нього повільніше, ніж безпомилково такі ж годинник у нього на руці. При цьому довжина рухомого об'єкту уздовж осі руху стискається. нині загальна теорія відносності застосовується вже до всіх систем відліку (а не тільки до рухомих з постійною швидкістю приятель щодо одного).

Однак складність обчислень привела до того, що на роботу треба було 11 років. Перше підтвердження теорія отримала, коли з її допомогою вдалося описати досить криву орбіту Меркурія - і все від полегшення перевели дух. після ОТО пояснила викривлення променів від зірок при проходженні їх близько з Сонцем, червоний зсув спостережуваних в телескопи зірок і галактик. Але найважливішим підтвердженням ОТО стали чорні діри. Розрахунки показали, що якщо Сонце стиснути до радіуса трьох метрів, міць його тяжіння стане такою, що світло не зможе покинути зірку. І в останні роки вчені знайшли цілі гори таких зірок!

3. Коли Бор і Резерфорд в 1911 році припустили, що атом влаштований за образом і подобою Сонячної системи, фізики зраділи. На основі планетарної моделі, доповненої уявленнями Планка і Ейнштейна про природу світла, вдалося розрахувати спектр атома водню. Труднощі почалися, коли приступили до наступного елементу - гелію. Всі розрахунки показували результат, прямо супротивний експериментів. До початку 1920-х теорія Бора померкла. молоденький німецький фізик Гейзенберг викреслив з теорії Бора всі припущення, залишивши лише те, що можна було виміряти за допомогою підлогових ваг.

Зрештою він встановив, що швидкість і місцезнаходження електронів не можна виміряти одночасно. Співвідношення отримало найменування "принцип невизначеності Гейзенберга", а електрони придбали репутацію вітряних красунь. Які нині в кондитерській, а завтра - блондинки. Однак на цьому дивацтва з елементарними частинками не закінчилися. До двадцятих років фізики вже звикли до того, що світло може проявляти властивості хвилі і частинки, яким би це не здавалося парадоксальним. А в 1923 році француз де Бройль припустив, що властивості хвилі можуть проявляти і "звичайні" частинки наочно показавши хвильові властивості електрона.

Експерименти де Бройля підтвердилися миттєво в декількох країнах. У 1926 році, з'єднавши математичний опис хвилі і аналог рівнянь Максвелла для світла, австрійський фізик Шредінгер описав матеріальні хвилі де Бройля. А колега Кембриджського університету Дірак вивів загальну теорію, окремими випадками якої стали теорії Шредінгера і Гейзенберга. Хоча в двадцяті роки про багатьох елементарних частинках, відомих тепер будь-якому школяреві, фізики навіть не підозрювали, їх теорія квантової механіки прекрасно описує рух в мікросвіті. І за останні 90 років її основи не зазнали змін.

Квантова механіка тепер застосовується в усіх природничих науках, коли вони виходять на атомарний рівень - від медицини та біології до хімії і мінералогії, а також у всіх інженерних науках. З її допомогою, зокрема, розраховані молекулярні орбіталі (а що - виключно корисна в господарстві річ). Наслідком стало винахід, покладемо, лазерів, транзисторів, надпровідності, а заодно і комп'ютерів. А до того ж розроблена фізика твердого тіла, завдяки якій: а) щороку з'являються все нові матеріали, б) виникла можливість чітко бачити структуру речовини. вдобавок б приладнати фізику твердого тіла до сексуального життя - і тоді кожен чоловік буде з вдячністю відчитувати прізвище Гейзенберг.

4. Тридцяті роки сміливо можна нарікати радіоактивними. У всіх сенсах цього слова. Правда, до того ж в 1920 році Ернест Резерфорд на заседанііБрітанской асоціації сприяння розвитку наук висловив досить дивну (по тим, звичайно, часи) гіпотезу. У спробі пояснити, чому позитивно заряджені протони не тікають в паніці приятель від одного, він заявив: крім позитивно заряджених частинок в ядрі атома їсти і деякі нейтральні частинки, рівні по масі протона. За аналогією з протонами і електронами він запропонував нарікати їх нейтронами. Асоціація скривилася і віддала перевагу нехтувати екстравагантну витівку Резерфорда. І тільки через десять років, в 1930 році, німці Боті і Беккер примітили, що при опроміненні берилію або бору альфа-частками виникає незвичайне випромінювання. На відміну від альфа-частинок невідомі штуковини, що вилітають з реактора, володіли набагато більшу проникаючу здатність. І взагалі параметри у цих частинок були інші.

Через два роки, 18 січня 1932 року, Ірен і Фредерік Жоліо-Кюрі, віддаючись милим подружнім забавам, направили випромінювання Боті-Беккера на більш важкі атоми. І з'ясували, що під впливом променів Боті-Беккера ті стають радіоактивними. Такбила відкрита штучна радіоактивність. А 27 лютого того ж року Джеймс Чедвік перевірив спроба Жоліо-Кюрі. І не просто підтвердив, а з'ясував, що винні у вибиванні ядер з атомів нові, незаряджені частинки з масою трохи більше, ніж у протона. Саме їх нейтральність дозволяла безперешкодно ломитися в ядро ??і дестабілізувати його. Так Чедвік остаточно відкрив нейтрон.

Відкриття це принесло людству багато тягот і змін. До кінця 1930-х років фізики довели, що під впливом нейтронів ядра атомів діляться. І що при цьому виділяється додатково більше нейтронів. Це призвело, з одного боку, до бомбардування Хіросіми і Нагасакі, до десятиліть холодної війни, з іншої, до розвитку атомної енергетики, а з третього - до широкого використання радіоізотопів в найрізноманітніших несекретних наукових сферах.

5. Розвиток квантової теорії не просто дозволило вченим розуміти, що відбувається всередині речовини. Наступним кроком стала спроба вплинути на ці процеси. До чого це призвело у випадку з нейтроном, описано вище. А 16 грудня 1947 сотруднікіамеріканской компанії АТ & Т Веll Laboratories Джон Бардін, Уолтер Браттейн та Вільям Шоклі навчилися за допомогою малих струмів завідувати великими струмами, що протікають через напівпровідники (Нобелівська премія 1966). Так був винайдений транзистор - інструмент, що складається з двох pn переходів, спрямованих назустріч один одному. Струм по такому переходу може йти тільки в одному напрямку.

А якщо на переході поміняти полярність, то струм перестає текти. Два ж переходу, спрямовані один до одного, дали просто унікальні можливості для ігор з електрикою. Транзистор став основою для розвитку всіх наук, включаючи ветеринарію. Він вибив з електроніки лампи, чим різко скоротив вагу і об'єм всієї апаратури (і кількість пилу в наших будинках). Відкрив дорогу для появи логічних мікросхем, що призвело в результаті до появи в 1971 році мікропроцесора і створенню сучасних комп'ютерів. Та що там комп'ютери - тепер у світі немає жодного приладу, жодного автомобіля, жодної квартири, в яких не використовуються транзистори.

6. Німець Карл Вольдемар Циглер був хіміком. Нє, реально, це шалено захоплююча історія. Значить, був цей самий Карл Вольдемар німцем і хіміком. І перебував під великим враженням від реакції Гриньяра, в якій вчені сильно спростили синтез органічних речовин. І наш Карл намагався зрозуміти: а чи можна зробити теж саме з іншими металами? благовременно, питання було не пусте, адже працював Циглер в кайзерівської інституті з вивчення вугілля. А оскільки побічний продукт вугільної індустрії - етилен, його утилізація стала проблемою. У 1952 році він вивчав розпад одного з реагентів - літійалкіла на гідрид літію та олефин. І отримав ПНД - поліетилен низького тиску. Але повністю заполімерізовать етилен не виходило.

Через пару місяців в лабораторії Циглера стався казус. Після закінчення реакції з колби раптом випав НЕ полімер, а димер (з'єднання двох молекул етилену) - альфа-бутен. Виявилося, що недбайливий студент просто погано відмив реактор від солей нікелю. І хоча ці самі солі залишилися на стінках в мікроскопічних кількостях, цього вистачило, щоб геть зарубати основну реакцію. Але ось що цікаво - аналіз суміші показав, що солі нікелю під час реакції не змінилися.

Те їсти вони виступили каталізатором димеризации. Цей умовивід обіцяв величезні прибутки - адже спочатку для отримання поліетилену доводилося додавати до етилену набагато більше алюмоорганікі. знову ж, проблем синтезу додавали і високий тиск, і велика температура. Плюнувши на алюміній, Циглер почав перебирати перехідні метали в пошуках ідеального каталізатора. І знайшов в 1953 році миттєво кілька. Найпотужнішими виявилися комплекси на основі хлоридів титану. Циглер розповів про своє відкриття в італійської компанії "Монтекатіні", і там його каталізатори використовували на іншому мономере - пропиленом. Побічний продукт переробки нафти, пропилен коштував у десять разів дешевше етилену, та й давав можливість пограти зі структурою полімеру. Ігри призвели до маленький модифікації каталізатора, через що Натта отримав стереорегулярний поліпропілен. У ньому всі молекули пропілену розташовувалися однаково.

Каталізатори Циглера-Наттадалі хімікам нічим не порівнянний контроль над полимеризацией. З їх допомогою, припустимо, хіміки створили штучний аналог каучуку. Металоорганічні каталізатори, які зробили більшість синтезів простіше і дешевше, використовуються практично на всіх хімічних заводах світу. Але головне місце як і раніше займає полімеризація етилену і пропилену. Сам Циглер, незважаючи на промислове застосування його роботи, повік вважав себе вченим-теоретиком. А студента, який погано вимив реактор, понизили в статусі до лабораторної миші.

7. 12 квітня 1961 в 9:00 7 хвилин ранку сталася подія, яка, без сумніву, сколихнуло повний мир. Зі словами "Поїхали!" з "другою майданчика" відправився в космос перший чоловік. зрозуміло, це була не перша ракета, яка облетіла біля Землі, - перший штучний супутник стартував 4 жовтня 1957. Але саме Юрій Гагарін став реальним втіленням мрії людства про зірок. Запуск людини в космос дослівно каталізував науково-технічну революцію. Було встановлено, що в невагомості можуть спокійно жити не тільки бактерії, рослини та Білка зі Стрілкою, але і людина. А головне, з'ясувалося, що простір переможе планетами перебороти.

Людина вже побував на Місяці. тепер готується експедиція до Марса. Апарати всіляких космічних агентств дослівно наводнили Сонячну систему. Вони крутяться біля Юпітера, Сатурна, бродять по поясу Койпера, катаються по марсіанським пустелях. А число супутників біля Землі перевалило за кілька тисяч. Це і метеорологічні прилади, і наукові (у тому числі знамениті орбітальні телескопи), і комерційні супутники зв'язку. Завдяки останнім, благовременно, можна спокійно подзвонити в будь-яку точку світу. Сидячи в Москві, побалакати в чаті з людьми з Сіднея, Кейптауна і Нью-Йорка. Пробігтися по кільком тисячам телевізійних каналів з усього світу. Або відправити лист електронною поштою в Антарктиду - тим більше, все одно ніхто не відповість.

8. 26 липня 1978 в сім'ї Леслі і Гілберта Браунов народилася дочка Луїза. Спостерігали за кесаревим розтином гінеколог Патрік Стептоу і ембріолог Боб Едвардс мало не лопалися від гордості, адже це вони зробили те, заради чого повний мир займається сексом - зачали Луїзу. М-м-м ... не треба міркувати про непристойну. Насправді нічого порнографічного не відбулося. Просто мадам Леслі Браун, матуся Луїзи, страждала від непрохідності маткових труб і, як і багато мільйонів жінок на Землі, не могла зачати сама. Намагалася вона, благовременно, більше дев'яти років - але на жаль. Всі входило, але нічого не виходило. щоб вирішити проблему, Стептоу і Едвардc зробили миттєво кілька наукових відкриттів. Вони придумали, як витягти з жінки яйцеклітину, не пошкодивши її, як створити цієї самої яйцеклітині умови для нормального життя в пробірці, як треба її запліднювати і в який момент повертати назад. знову ж, не пошкодивши. І батьки, і вчені незабаром переконалися, що дівчинка зовсім нормальна. Незабаром у неї таким же способом з'явилася сестра, а до 2007 року завдяки методиці екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) по всьому світу народилися приблизно два мільйони дітей. Яких би ніколи не було, якби не досліди Стептоу і Едвардса.

Та взагалі тепер моторошно сказати, що коїться. Дорослі дами самі народжують собі онучок, якщо їх дочки нездатні виносити чадо, а дружини народжують від загиблих чоловіків. Численні досліди підтвердили, що "діти з пробірки" нічим не відрізняються від зачатих природним шляхом, так що з кожним роком методика ЕКЗ завойовує все більшу репутація. Гм. Хоча по-старому все-таки набагато приємніше.

9. У 1985 році Роберт Керл, Гарольд Крото, Річард Смоллі і Хіт О'Брайен вивчали мас-спектри парів графіту, які утворювалися під впливом лазера на твердий приклад. І виявили дивні піки, які відповідали атомним масам 720 і 840 одиниць. Незабаром стало зрозуміло, що вчені відкрили нову варіація вуглецю, яка отримала найменування "фуллерен" - по імені інженера Р. Бакминстера Фуллера, чиї конструкції дуже походили на відкриті молекули.

Перша вуглецева варіація відома під назвою "Футбол", а друга - "регбі", оскільки вони справді схожі на м'ячі для футболу і регбі. тепер фулерени через своїх унікальних фізичних властивостей активно використовуються в самих різних приладах. Проте головне не це - на основі методики 1985 року вчені придумали, як зробити вуглецеві нанотрубки, скорочення і зшиті шари графіту. На даний момент відомі нанотрубки діаметром 5-7 нанометрів і завдовжки до 1 см (!). Незважаючи на те що зроблені вони тільки з вуглецю, такі нанотрубки проявляють самі різні фізичні властивості - від металевих до напівпровідникових.

На їх основі розробляються нові матеріали для оптоволоконного зв'язку, світлодіоди і дисплеї. Нанотрубки використовуються як капсули для доставки в потрібне місце організму біологічно активних речовин, а також як нанопіпеткі. На їх основі розроблені надчутливі датчики хімічних речовин, що вже застосовуються для моніторингу навколишнього середовища, у військових, медичних і біотехнологічних цілях. З них роблять транзистори, нанопроводи, паливні елементи. Сама остання новина у сфері нанотрубок - штучні м'язи.

Робота вчених з Ренселлеровского політехнічного інституту, опублікована в липні 2007 року, показала, що можна створити пучок нанотрубок, який веде себе як м'язова тканина. Він володіє такою ж провідністю електричного струму, як м'язи, і не зношується з часом - штучна м'яз витримала 500 тисяч сжатій на 15% від початкової довжини, і її первісна форма, механічні та провідні властивості не змінилися. Це відкриття, ймовірно, призведе до того, що незабаром всі інваліди отримають нові руки і ноги, якими можна буде завідувати силою думки (адже ідея для м'язів виглядає, як електричний сигнал "стискуватися-розтискати"). Шкода, правда, що деяким людям не можна приробити нову голову. Але це напевно справа найближчого майбутнього.

10. 5 липня 1996 народилася нова ера біотехнологій. Обличчям і гідним представником цієї ери стала звичайна вівця. Вірніше, звичайної вівця була тільки на вигляд - насправді заради її появи співробітники інституту Рослина (Великобританія) кілька років працювали не розгинаючись. Яйцеклітину, з якої пізніше з'явилася овечка Доллі, випотрошили, а після вставили в неї клітинне ядро ??дорослої вівці. після розвинувся ембріон підсадили вівці назад в матку і стали чекати, що вийде. треба сказати, що Доллі була не єдиним кандидатом на вакансію "перший клон великої тварини в світі" - у неї було 296 конкурентів. Але вони всі загинули на різних стадіях експерименту. А Доллі вижила!

Правда, подальша доля бідолахи виявилася незавидною. Кінцеві ділянки ДНК - теломери, які служать біологічним годинником організму, вже відміряли 6 років, які вони прожили в тілі матері Доллі. Тому через вдобавок 6 років, 14 лютого 2003 року, клонована вівця померла від навалилися на неї "старих" захворювань - артриту, специфічного запалення легенів і безлічі інших недуг. Однак поява Доллі на обкладинці Nature в лютому 1997 року справило справжній вибух - вона стала символом могутності науки і влади людини над природою.

За минулі з народження Доллі одинадцять років вдалося клонувати самих різних тварин - поросят, собак, породистих биків. Отримано навіть клони другого покоління - клони від клонів. Правда, поки не вдалося до кінця вирішити проблему з теломерами, клонування людини по всьому світу заборонено. Однак дослідження тривають.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://invhistory.blogspot.com/

Авіація і космонавтика
Автоматизація та управління
Архітектура
Астрологія
Астрономія
Банківська справа
Безпека життєдіяльності
Біографії
Біологія
Біологія і хімія
Біржова справа
Ботаніка та сільське господарство
Валютні відносини
Ветеринарія
Військова кафедра
Географія
Геодезія
Геологія
Діловодство
Гроші та кредит
Природознавство
Журналістика
Зарубіжна література
Зоологія
Видавнича справа та поліграфія
Інвестиції
Інформатика
Історія
Історія техніки
Комунікації і зв'язок
Косметологія
Короткий зміст творів
Криміналістика
Кримінологія
Криптологія
Кулінарія
Культура і мистецтво
Культурологія
Логіка
Логістика
Маркетинг
Математика
Медицина, здоров'я
Медичні науки
Менеджмент
Металургія
Музика
Наука і техніка
Нарисна геометрія
Фільми онлайн
Педагогіка
Підприємництво
Промисловість, виробництво
Психологія
Психологія, педагогіка
Радіоелектроніка
Реклама
Релігія і міфологія
Риторика
Різне
Сексологія
Соціологія
Статистика
Страхування
Будівельні науки
Будівництво
Схемотехніка
Теорія організації
Теплотехніка
Технологія
Товарознавство
Транспорт
Туризм
Управління
Керуючі науки
Фізика
Фізкультура і спорт
Філософія
Фінансові науки
Фінанси
Фотографія
Хімія
Цифрові пристрої
Екологія
Економіка
Економіко-математичне моделювання
Економічна географія
Економічна теорія
Етика

8ref.com

© 8ref.com - українські реферати


енциклопедія  бефстроганов  рагу  оселедець  солянка