трусики женские украина

На головну

 Платіжна система України та її еволюція - Фінансові науки

Курсова робота

На тему: "Платіжна система: її еволюція"

Введення

Питання, пов'язані з функціонуванням платіжних систем, сьогодні стали предметом дискусій у багатьох країнах, у тому числі і в Україні, де відбуваються зміни в цій сфері в напрямку світових стандартів. Це обумовлено, в першу чергу, тим, що належний рівень функціонування платіжних систем є важливою умовою будови ефективно діючої економіки країни.

У своїй роботі я хочу розглянути платіжні системи, а саме: теоретичні основи платіжних систем, аналіз функціонування платіжних систем в Україні, шляхи вдосконалення платіжних систем в Україні.

У системі національних наукових досліджень і відповідно в практиці здійснення товарно - грошових відносин спостерігається відсутність кваліфікаційного розуміння платіжної системи, як економічної категорії і явища господарської та суспільного життя. Актуальність теми визначає, насамперед, високий рівень залежності реального сектора економіки від обсягу експортно-імпортної діяльності в Україні. Структура платіжного балансу впливає на стабільність національної грошової одиниці - гривні та національної економіки загалом, а сальдо поточних операцій є визначальним для оцінки розміру необхідного зовнішнього кредитування, зменшення або збільшення резервів Національного Банку України. Фінансово - економічна криза в Україні викликана саме незалежним формуванням платіжної системи та платіжного балансу.

Платіжна система є визначальною складовою економічної системи, центральною ланкою господарського механізму. Як показує досвід інших країн, раціональна організація платіжної системи сприймає удосконаленню товарно - грошових (ринкових) відносин, ефективному функціонуванню фінансової сфери, забезпечення національних інтересів.

Одним з багатьох аспектів проблеми платіжних систем є дослідження питання їх становлення і розвитку, оскільки це дозволяє визначати фактори, які негативно впливають на функціонування платіжних систем, а також визначити умови, які необхідні для організації їх ефективної роботи.

Слід зауважити, що в Україні проблема функціонування платіжних систем залишається малодослідженою. Окремі питання, пов'язані зі сферою функціонування платіжних систем, досліджувалися в наукових роботах таких вітчизняних і зарубіжних фахівців, як М. Вертузаев, В. Голубєв, О. Забродська, М. Зубок, Н. Єрьоміна, О. Котляровский, В. Кравець, Л . Миколаєва, І. Новак, Ю. Мельников, та інші.

Разом з тим слід вказати, що розвиток сфери функціонування платіжних систем України характеризується постійним удосконаленням форм розрахунків, появою в зв'язку з цим нових суспільних відносин і прийняття відповідних нормативно - правових актів, які їх регулюють. Це є причиною того, що роботи зазначених вчені не враховують повною мірою сучасний стан розвитку платіжних систем України, що обумовлює необхідність подальших досліджень у цьому напрямку.

Заслуговує уваги те, що в Україні в сучасних умовах функціонує дуже багато платіжних систем, які відрізняються між собою за роллю і характером розрахунків.

Об'єктом дослідження даної роботи є Платіжна система, як найбільш ефективний спосіб вирішення проблеми готівкового і прискорення безготівкового обороту. Предметом дослідження - різні види Платіжних систем.

1. Теоретичні основи платіжної системи

1.1 Сутність платіжних систем

На сьогоднішній день стійка і швидкодіюча система платежів і розрахунків є необхідною умовою ефективного функціонування і розвитку всього народногосподарського механізму, всіх його секторів, економічних інститутів та окремих господарських суб'єктів. Розрахунки з використанням готівки надзвичайно дорого обходяться державним і комерційним фінансовим структурам. Випуск в обіг нових купюр, обмін старих, утримання великого персоналу, незручності і великі втрати часу рядових клієнтів - усе це важким тягарем лягає на економіку країни. Удосконалення економічного механізму в умовах переходу до ринку висуває все більш високі вимоги до функціонування грошового обігу, організації розрахункового і касового обслуговування.

Зростання платіжного обороту і зумовлений ним зростання витрат обігу настійно диктують необхідність створення принципово нових механізмів грошового обігу, що забезпечують швидко зростаючі потреби у платежах і прискорення оборотності грошових коштів при одночасному зниженні витрат грошового обігу та скорочення трудових витрат.

Дана проблема не може бути вирішена при масовому використанні існуючих форм грошей, так як в силу своєї фізичної природи вони мають межу рухливості, зумовлюють високу трудомісткість фінансових розрахунків, не забезпечують безперервність ланцюга розрахунку і ускладнюють контроль за своїм рухом.

Сучасні інструменти грошового обігу починають витісняти на деяких ринках своїх попередників - готівкові та безготівкові гроші. Причини цього процесу досить очевидні, оскільки ті кошти грошового обігу, які ми маємо зараз, аж ніяк не є ідеальними і тому йде їх безперервне вдосконалення. У якийсь момент накопичені удосконалення призводять до зміни інструментів. До того ж за останні 5-6 років в наше життя зі стрімкою швидкістю увірвався Internet разом зі своїми принципами спілкування, бізнесу і, що природно, своїми, принципово новими інструментами електронних розрахунків.

Один із шляхів вирішення проблем готівкового та безготівкового обігу - використання нових технологій науково-технічного прогресу у сфері застосування замінників готівки і створення різних систем електронних розрахунків або так званих електронних платіжних систем.

Платіжна система - це сукупність методів і реалізують їх суб'єктів, що забезпечують в рамках системи умови для використання платіжного інструменту обумовленого стандарту як платіжного засобу. Це поняття так само розкривається як «набір механізмів для виконання зобов'язань, прийнятих господарюючими суб'єктами при придбанні ними матеріальних чи фінансових ресурсів». До числа таких механізмів вони відносять «установи, що надають платіжні послуги, різні інструменти, використовувані для передачі платіжних вказівок (включаючи канали зв'язку) та договірні відносини між зацікавленими сторонами» Платіжним інструментом може виступати пластикова карта, «електронний гаманець» у відкритій мережі або рахунок в електронної інтерактивної банківській системі. Можна дати визначення банківських платіжних систем з точки зору їх економічної сутності. З цієї позиції, банківські платіжні системи являють собою частину системи безготівкових розрахунків, заснованої на власних принципах, способах платежу і формах розрахунків та активно взаємодіє з усією системою безготівкових розрахунків.

У ринкових умовах особливої ??актуальності набувають питання чіткої організації грошових розрахунків, оскільки грошова стадія кругообігу коштів грає величезну роль в господарському житті підприємства будь-якої форми власності.

Перебудова платіжної системи зажадала змін принципів організації безготівкових розрахунків, використання нових форм і способів здійснення платежів.

Платіжна система являє собою комплекс організацій і установ, а також набір інструментів і процедур, необхідних для проведення грошових розрахунків між суб'єктами розрахункових відносин, що виникають у процесі виробництва і реалізації товарів і послуг. Завдання створення нової платіжної системи, адекватної розвиненому ринку, є багатоплановою, складною і її реалізація потребує тривалого часу.

Використання платежів і розрахунків в Україні регламентується як мінімум в 230 законодавчих актах Верховної Ради України, 130 укази і розпорядження Президента України, 245 нормативно - правових актах Кабінету Міністрів та Національного Банку України. Тобто на сучасному етапі сформувалася досить солідна база, яка вимагає адекватного політико-економічного підтвердження.

Платіжну систему не можна розглядати, як просту сукупність окремих інструментів і зв'язків. Система ефективних платежів і розрахунків - організм, який функціонує і розвивається на базі певної інфраструктури.

З погляду економічної теорії платіжна система є універсальним явищем, яке застосовується практично у всіх сферах суспільно - політичного життя. Гроші та інші фінансові ресурси - найважливіший компонент життєдіяльності економіки та суспільства.

Платіжна система у вузькому розумінні, тобто сфера створення грошей і обігу грошових потоків, є досить важливою складовою економіки.

Платіжна система в її реальному вимірі - це, насамперед, симбіоз грошей і фінансів, які безперервно вливаються і наповнюють не тільки виробництво, а й весь спектр суспільного життя, здійснюючи при цьому свій кругообіг.

Іншими словами, предметної сферою національної платіжної системи з боку одного, виробництво і вся економіка, з іншого - забезпечення інших потреб та інтересів всього населення.

З погляду на сказане вище, стратегічна мета платіжної системи лежить в забезпеченні стабільності життєдіяльності всього народного господарства та суспільного організму. У більш конкретному плані йдеться про грошово - фінансове забезпечення розширеного виробництва в національній економіці, сталого розвитку її сфер, секторів і галузей; гарантії фінансової самодостатності регіонів, національного господарства на мікро- і макроекономічному рівнях; збалансованість консолідованого, державного та місцевого бюджету; фінансову захищеність економічних інтересів суб'єктів підприємництва та громадян України.

Платіжна система - це стійка сукупність елементів використання коштів платежу. Розвиток товарообміну призводить до оптимізації процесів розрахунків з метою зменшення витрат і ризику в ході виробничого відтворення.

Платіжна система в універсальній формі - це гроші.

Інституційні елементи платіжної системи включають в себе суб'єктів, які забезпечують здійснення розрахунків, і інфраструктуру (механізм розрахунків, канали зв'язку та ін.).

Платіжна система в технологічному й інституційно - суб'єктивному плані включає:

1. Національний Банк України.

2. Комерційні банки.

3. Національну електронно - розрахункову систему.

4. Міністерство Фінансів України.

5. Державне Казначейство України.

6. Валютні біржі.

7. Інституції фондового ринку, які супроводжують і здійснюють платіжно-розрахункові операції.

8. Систему платіжних карток.

Сукупність зазначених структур і становить інфраструктуру платіжної системи України. Одночасно кожен із зазначених вище елементів (особливо НБУ та Міністерство Фінансів) є складовою полісистемної структурою, сукупність функцій. Які виходять за межі платіжної системи.

Ключовим серед головних елементів платіжної системи є банківська система. Особливе місце в національній платіжній системі займає Національний Банк України. Як невід'ємний і визначальний елемент платіжної системи НБУ здійснює такі функції:

- Розробляє і вводить грошово - фінансову політику шляхом використання відповідних важелів.

- Здійснює грошову емісію, а також забезпечує економіку і суспільство кредитними і готівкою.

- Здійснює валютну політику, а також контроль за дотриманням ліміту зовнішнього державного боргу України.

- Накопичує, зберігає і використовує валютні цінності.

- Складає платіжний баланс країни.

- Здійснює касове обслуговування державного бюджету.

Конституційним зобов'язанням і вищою метою монетарної політики НБУ є забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної грошової одиниці - гривні.

Комерційні банки, як органічний елемент платіжної системи, здійснюють такі операції:

- Залучають і розміщують грошові вклади і кредити;

- Здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів, банків - кореспондентів та їх касове обслуговування;

- Фінансую капітальні вкладення за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів;

- Випускають платіжні документи і цінні папери (чеки, акредитиви, акції, платіжні картки та інше);

- Купують, продають і зберігають платіжні документи, цінні папери, а також здійснюють операції з ними;

- Видають поруки, гарантії та інші зобов'язання за третіх осіб;

- Набувають за власні гроші засоби виробництва для передачі їх у лізинг;

- Купують у організацій і громадян та продають останнім іноземну валюту готівкою;

- Купують і продають в Україні та за кордоном монетарні медалі;

- Проводять операції з касового обслуговування бюджетних ресурсів (за дорученням КМУ);

Важливе значення для організації функціонування платіжної системи є дотримання принципів законності, об'єднання державних і регіональних, регіональних і суспільних інтересів, плановості та відповідальності осіб, які очолюють в ній відповідальні структурні ланки.

1.2 Етапи розвитку платіжних систем

Насамперед, відзначимо, що до системно важливим платіжним системам ставляться системи, які можуть передавати системні руйнування у фінансовій сфері внаслідок величини або типу окремих платежів або сумарного обсягу платежів, які вони обробляють [1, с. 56].

Еволюція системно важливих платіжних систем в Україні пройшла п'ять етапів.

До першого етапу (1988-1991 рр.) Відноситься період, коли Україна входила до СРСР. Під час цього етапу супроводжувалися елементи ринкової економіки в господарському механізмі. Але механізми розрахунків не змінювалися; вони здійснювалися на основі паперових платіжних документів і системи МФО. Державні спеціалізовані банки, як суб'єкти господарювання мали всі атрибути юридично самостійних осіб, але при цьому включалися в єдину державну банківську систему.

На практиці незначне розширення прав спеціалізованих банків не супроводжувалося належним розмежуванням ресурсів.

Збереглася також централізована схема управління банківською системою з боку неефективного Держбанку, яка перетворювала банківські позики на фактично безповоротні дотації нерентабельним підприємствам. В результаті такого «реформування» більшою мірою посилилися недоліки в діяльності банківської системи [2, с. 97].

Держбанк був позбавлений можливості регулювати грошовий обіг та контролювати діяльність спецбанків, а також застосовувати на фінансовому ринку економічні методи регулювання банківської системи. Це звело до нуля спроби проведення грошово - кредитної політики, і саме «монобанк» в особі Держбанку, який був основою однорівневої банківської системи, був зацікавлений у переході до дворівневої банківської системи.

Ключовим моментом другого етапу (1991-1994 рр.) Під час якого відбувалося дезінтеграція радянської платіжної системи, є, на мій погляд, створення Національного Банку України, реформування банківської та платіжних систем шляхом реструктуризації мережі банків.

Після прийняття декларації про державний суверенітет України постало питання про створення власної фінансово - кредитної системи.

Законодавчою базою для формування банківської і платіжної систем в незалежній Україні стало прийняття Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 20.03.1991 р Основними положеннями цього закону були: дворівнева організація банківської системи, незалежний статус Національного Банку України та здійснення НБУ контролю та догляду за діяльністю комерційних банків, звільнення держави від відповідальності за зобов'язаннями банків, а банків - від відповідальності за зобов'язання держави.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України« Про банки і банківську діяльність »на базі українського республіканського банку Держбанку СРСР було створено Національний Банк України [4, с. 157].

З моменту створення Національного Банку України одним з найважливіших напрямів його діяльності було створення інформаційного середовища автоматизації банківської діяльності на базі НБУ, а також створення ряду систем автоматизації банківської діяльності на загальнодержавному рівні.

В Україні в 1992-1993 рр. використовувалася модель міжбанківських розрахунків за кореспондентськими рахунками, які були відкриті в регіональних управліннях Національного Банку України. Це призводило до того, що значні суми грошей, які перебували в міжбанківському обороті, що не своєчасно відбивалися на коррасчётах, що знижувало дієвість контролю НБУ за станом міжбанківських розрахунків. Складна, застаріла, а тому не ефективна, система паперового обороту платіжних документів вимагала швидкого зміни.

У 1992 р Національний Банк України розробив концепцію створення системи електронного грошового обігу, яка прискорила б міжбанківські розрахунки і підвищила б їх надійність і безпеку. Першочерговим завданням було впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, що передбачало впровадження в народне господарство України нової технології обслуговування банків, організацій та фізичних осіб, заснованої на використанні різноманітних платіжних операцій по безпаперової комп'ютерної технології. Така система отримала назву «Система електронного переказу фінансових послуг або електронного грошового обороту» і стала продовженням розвитку традиційних видів платіжних послуг на основі нової методології [5, с. 16].

Незважаючи на недостатній рівень інформатизації України, відсутність у комерційних банків власних систем міжбанківських розрахунків і відсутність з їх боку ініціативи щодо створення єдиної мережі електронних взаєморозрахунків, Національний Банк України змушений був нав'язати комерційним банкам свою політику і технологію у сфері створення електронної системи міжбанківських розрахунків. Правовою основою для роздроблення і впровадження цієї системи є протокольне доручення Верховної Ради України «Про розробку та впровадження в дію Системи електронних розрахунків у банківській сфері» від 17.06.1993 р №04-06 / 89 [6, с. 29].

Після відповідного оброблення та удосконалення програмно-технічного забезпечення почалося впровадження системи в промислову експлуатацію.

Остаточно недоліки паперової технології у функціонуванні платіжних систем були усунені на третьому етапі (1994-1996 рр.) Становлення платіжних систем України.

Основними завданнями впровадженої системи електронних платежів були: задоволення потреб економіки, яка формується і розвивається; удосконалення монетарної політики, яку проводить НБУ, шляхом отримання оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків; мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків і на оборот грошових коштів; високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків та ін.

Вже на початку 1994 р Сучасна СЕП почала діяти на повну потужність, забезпечуючи проходження платежів протягом одного дня. Існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняла потребам економіки України на той час.

Впровадження СЕП під час третього етапу підняло банківську індустрію України на якісно новий рівень, і загалом, відповідає світовим стандартам у цій галузі банківської сфери. Впровадження СЕП дозволило прискорити здійснення поточних розрахунків та обороту коштів, приблизно на 20% скоротити документообіг.

Значною подією четвертого етапу (1996-2000 рр.) Становлення платіжних систем в Україні було впровадження Національним банком системи термінових переказів. Нова підсистема повинна була забезпечити переказ грошових коштів між банками України в режимі реального часу з негайним зарахуванням коштів на рахунок банку - одержувача.

Система термінових переказів повністю відповідала вимогам подальшого розвитку системи електронних міжбанківських розрахунків в Україні. ССП дає можливість терміново перевести гроші на кореспондентські рахунки банків - учасників і забезпечує значно широкий сервіс в міжбанківських розрахунках, ніж СЕП [7, с. 44].

До перспектив такої системи можна також віднести значне спрощення процедур переказу грошей: клієнт може здійснювати його з власного терміналу в реальному часі.

Розробляючи наприкінці 1992 р «Концепцію створення системи електронного грошового обороту», Національний Банк України передбачив реалізацію концепції в два етапи:

- Створення системи електронних платежів між юридичними особами;

- Впровадження системи електронних розрахунків за участю фізичних осіб.

Перший етап був досить швидко і успішно реалізований, і сьогодні Україна має, за оцінками більшості банкірів, одну з ефективних систем електронних платежів в Європі. Другий етап розпочався з 1997 р, коли Національний Банк України прийняв рішення про створення та впровадження в Україні внутрішньодержавної многоемітетной платіжної системи, заснованої на використанні платіжних смарт - карт.

Національна система масових електронних платежів - відносно дешева, надійно захищена автоматизована система масових платежів, яка дасть можливість жителям України оплачувати товари і послуги, не використовуючи готівку, зберігати гроші в банках на поточних і карткових рахунках [8, с. 66].

Національний Банк вважає створення НСМЕП завершальною стадією у будові системи електронних міжбанківських платежів в Україні. НСМЕП за своїм масштабом, впровадження та експлуатації значно перевищує існуючу систему електронних платежів Національного Банку України.

Слід зауважити, що в періоди, які розглядалися питання, пов'язані з функціонуванням платіжних систем, регулювалися підзаконними нормативно - правовими актами. До недоліків правового забезпечення платіжних систем попередніх періодів можна віднести безсистемність законодавства, несподівану визначеність термінів. Тому сфера функціонування платіжних систем вимагала створення і прийняття відповідного базового нормативно - правового акту.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р Став першим законодавчим актом, в якому зроблена спроба врегулювати основні відносини, які виникають у сфері функціонування платіжних систем. Вперше на офіційному рівні було визначено поняття «платіжна система», визначено її елементи.

Прийняття цього закону, як базового законодавчого акту у сфері функціонування платіжних систем необхідно вважати одним з найважливіших подій п'ятого етапу (2000-2004 рр.) Становлення і розвиток платіжних систем в Україні, а також початком безпосереднього регулювання їх функціонування на законодавчому рівні.

На цьому етапі була майже завершена робота зі створення в Україні основних видів системно важливих платіжних систем. Сьогодні можна констатувати, що в Україні функціонує досить оперативна, ефективна і надійна внутрішньодержавна платіжна система - система електронних міжбанківських переказів Національного Банку України, яка відповідає світовим стандартам і охоплює систему електронних платежів, систему миттєвих переказів, координацію роботи яких забезпечує система моніторингу технічних розрахунків.

Таким чином СЕМП на поточний момент, загалом, задовольняє потреби банківської системи нашої країни. Однак, враховуючи світові тенденції розвитку платіжних систем, надалі передбачено її реформування на основі сучасних інформаційних технологій та новітніх програмно - технічних засобів [9, с. 8-10].

Дослідження процесу історичного розвитку платіжних систем дозволяє виділити чотири групи причин, які зумовили становлення та розвиток платіжних систем в Україні на різних етапах:

- Політичні. Політичні зміни, які відбулися на території колишнього Радянського Союзу призвели до дезінтеграції радянської платіжної системи, внаслідок чого монобанковская система поступилося місцем дворівневої банківської системи. Розпад СРСР і створення незалежних держав призвело до створення окремих центральних банків і п'ятнадцяти комплектів спеціалізованих і ощадних банків;

- Економічні. До них можна віднести створення в Україні національної валюти, уповільнення розрахунків, що викликало кризу неплатежів, економічну переорієнтацію України на формування вільної ринкової економіки у зв'язку з придбанням незалежності;

- Технічні. Складна, застаріла, а тому неефективна система паперового обороту платіжних документів, в якій виникало багато помилок і порушень, вимагала швидкої зміни, що стало причиною створення і впровадження безпаперової технології. Необхідність створення в Україні платіжної системи за безготівковими розрахунками населення у торгівлі та сфері послуг, яка дозволила б зменшити обсяг готівки в обігу, прискорити грошовий оборот, підвищити рівень контролю за фінансовими потоками, зумовила створення Національної системи масових електронних платежів;

- Організаційно - правові. Під час Радянського Союзу основною ознакою і вимогою платіжної системи був контроль, а не швидкість, зручність або надійність. Організація системи розрахунків через механізм межфіліальних оборотів, який існував під час Радянського Союзу, допускала відсутність ресурсного обмеження діяльності установ банку, так як платіж здійснювався в будь-якому випадку. У такій ситуації неможливо було чітко розділяти ресурси банків. У зв'язку з важливістю для держави суспільних відносин, пов'язаних з функціонуванням платіжних систем, виникла необхідність їх законодавчого врегулювання, що зумовило прийняття Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» та ряду інших важливих нормативно - правових актів.

1.3 Цілі і методи спостереження за платіжними системами

Спостереження за платіжними системами - порівняно новий напрям в банківській діяльності. Воно виникло у зв'язку з тим, що до платіжним системам у всьому світі пред'являються все більші вимоги щодо забезпечення швидкого і надійного проходження зростаючих потоків платежів. У розвинених країнах суми платежів, рівні показником валового внутрішнього продукту, переміщуються платіжними системами за кілька днів: за даними за 1999 р, в США, Франції, Великобританії, Японії - за 3-5 днів.

Питання надійності платіжних систем виходять за рамки внутрішніх інтересів держав, оскільки у зв'язку з глобалізацією і лібералізацією фінансових ринків підвищується залежність національних економік від світових фінансових ринків і міжнародних фінансових систем.

Внутрішньодержавні інтереси до функціонування платіжних систем засновані на тому, що вони повинні забезпечувати потреби економіки і грошово - кредитної політики країни. До платіжним системам пред'являються найвищі вимоги по ефективному і надійному здійсненню розрахунків за строковими платежах в режимі реального часу. У зв'язку з цим процесом, що відбувається в платіжних системах, приділяється все більша увага, яка поступово перетворилося в таку функцію центральних банків, як спостереження за платіжними системами.

Термін «спостереження» щодо платіжних систем, зважаючи свого недавнього появи, ще не має загальноприйнятого визначення з причини різних поглядів на цілі, методи і область застосування спостереження за платіжними системами.

Міжнародними фінансовими інститутами пропонується наступне визначення даного терміну: Спостереження за платіжними системами - це завдання центрально банку, переважно націлена на сприяння належному функціонуванню платіжних систем і на захист фінансової системи від можливих «ефектів доміно», які можуть мати місце, коли один або більше учасників платіжної системи відчувають кредитні проблеми або проблеми з ліквідністю. Спостереження за платіжними системами орієнтоване на дану систему (тобто систему грошових переказів), а не на індивідуальних учасників.

Міжнародними експертами поняття спостереження за платіжними системами визначається як збір даних, що характеризують стан платіжних систем, їх аналіз і прийняття на цій основі рішень. Рішення можуть мати як оперативний, так і концептуальний, стратегічний характер.

Відомо, що в різних платіжних системах може виникати ряд ризиків - правовий, кредитний, ризик ліквідності, операційний ризик. Порушення в платіжних системах, які можуть статися в результаті реалізації перерахованих ризиків, можуть поставити під загрозу стабільність системи і фінансових ринків. Банком міжнародних розрахунків такі платіжні системи визначені як системно значимі.

У різних країнах по-різному визначена роль центральних банків щодо їхніх національних платіжних систем.

Спостереження за платіжними системами, так само як і банківський нагляд за кредитними організаціями, спрямоване на забезпечення фінансової стабільності, але є й відмінності. Нагляд за кредитними організаціями, зокрема, спрямований на захист інтересів вкладників і кредиторів, нормативно - правове регулювання, тягне за собою детальну перевірку кожної кредитної організації.

Цілями спостереження за платіжними системами є:

По-перше, досягнення їх стабільного, плавного і ефективного функціонування;

По-друге, виявлення на ранніх стадіях порушень в платіжних системах та своєчасне їх запобігання.

Досягнення цих цілей реалізується такими методами:

- Збір, систематизація та накопичення показників, що характеризує стан платіжних систем і безготівкових розрахунків;

- Систематичний аналіз цих показників як основа для визначення ситуацій, що складаються в платіжних системах та визначення тенденцій їх розвитку, тобто моніторинг показників платіжних систем;

- Прямий вплив на власну платіжну систему;

- Вплив на функціонування приватних платіжних систем шляхом встановлення правил проведення платежів.

Систематичний аналіз показників платіжних систем дозволяє виявляти ситуації, коли показники, що характеризують поточний стан платіжної системи, протягом певного часу різко відрізняються від їх загальної тенденції розвитку, що робить можливим своєчасно намітити шляхи запобігання негативних явищ.

У той же час не маловажно при значних коливаннях значень окремих показників визначити допустимі межі мінімального і максимального відхилення, тобто межі норми, які бут визначати ситуацію як стабільну. Це можливо, оскільки дані звітності за безготівковими платежами є об'єктивними та оперативними, і в найменшій мірі схильні до спотворень.

1.4 Приклади платіжних систем України

Електронні платіжні системи інтернету.

Електронні платіжні системи - це технологія, що дозволяє проводити розрахунки безпосередньо між контрагентами. В даному випадку відсутня необхідність переказу грошей з одного рахунку на інший у банку чи іншої фінансової організації. Платнику не потрібно вказувати відомості про себе (при оплаті послуг або купівлі товару, що не потребує доставки, наприклад, PIN - коду). На даний момент розрахунки через електронні платіжні системи актуальні щодо операторів стільникового зв'язку, продавців PIN - кодів, інтернет - провайдерів, телефонних компаній і невеликого числа великих магазинів, що торгують матеріальними цінностями.

Web Money Transfer. За допомогою цієї системи можна:

· Виробляти розрахунки з іншими користувачами, оплачувати товари і послуги в мережі;

· Обговорювати з партнерами умови торговельних угод за допомогою голосового сервісу, відеоконференції, захищеної WM - пошти;

· Отримувати і видавати позики в титульних знаках (у тому числі колективно);

· Автоматизувати управління бюджетом вашої спільної діяльності або мережевого підприємства;

· Оплачувати послуги мобільних операторів, провайдерів інтернет і ТВ, оплачувати підписку на ЗМІ;

· Створювати власні цифрові чеки для оплати товарів і послуг в інтернет - магазинах і моментальних розрахунків поза мережею;

· Проводити обмін електронних валют за вигідним курсом;

· Поширювати програмні продукти та електронні книги в захищеному від копіювання форматі;

· Виробляти розрахунки по електронній пошті, використовувати мобільний телефон як гаманець.

Цей обліковий система забезпечує проведення розрахунків в реальному часі за допомогою облікових одиниць - титульних знаків Web Money (WM). Управління рухом титульних знаків здійснюється користувачами за допомогою клієнтської програми WM Keeper.

При переказі коштів використовуються однотипні гаманці, обмін різних титульних знаків проводиться в обмінних сервісах.

Власником і адміністратором системи, що забезпечує її організаційну і технологічну цілісність, є компанія WM Transfer Ltd., що є розробником, власником і адміністратором системи WebMoney Transfer.

Для того щоб стати учасником системи WebMoney Transfer досить встановити на своєму комп'ютері клієнтську програму WM Keeper і зареєструватися в системі, отримавши при цьому WM-ідентифікатор і прийнявши угоди системи. Процес реєстрації також передбачає введення персональних даних і підтвердження їх достовірності за допомогою клієнтської програми WM Keeper.

У системі реалізована програма WM-атестації. Кожен користувач має WM-атестат - цифрове свідоцтво, складене на підставі наданих їм персональних даних.

Кожен учасник системи має певний бізнес-рівень (BUSINESS LEVEL). BL - це публічна інтегральна характеристика рівня ділової активності власника WM-ідентифікатора, що обчислюється на основі даних про тривалість активного використання WebMoney Transfer; кількості кореспондентів, з якими у користувача були трансакції; обсязі проведених трансакцій, наявності претензій або позитивних відгуків на адресу користувача. Значення BL воможно побачити в діалозі програми WM Keeper при роботі з конкретним контрагентом, а також на сторінках сервісів системи.

Яндекс. Гроші. Яндекс. Гроші - електронна платіжна система, що реалізує ідею електронних грошей. Забезпечує проведення фінансових розрахунків між учасниками системи (особами, які відкрили рахунки в системі) в режимі реального часу. Валюта розрахунків - російський рубль. Призначена для забезпечення функціонування систем електронної комерції. Система надає можливість працювати через веб-інтерфейс або з використанням програми-гаманця, що встановлюється на комп'ютер користувача (ця можливість доступна тільки користувачам Windows). Головний офіс компанії знаходиться в Москві, додатковий офіс в Санкт-Петербурзі. Генеральним директором компанії є Євгена Завалішина.

У системі використовується два типи рахунку: Яндекс. Гаманець та Інтернет. Гаманець. Перший - рахунок, доступ до якого здійснюється за допомогою web-інтерфейсу. Другий - рахунок, доступ до якого здійснюється за допомогою спеціальної програми «Інтернет. Гаманець ». Програма безкоштовна, працює під управлінням ОС Windows.

Користувач вносить будь-яким з можливих в системі способів грошові кошти на свій рахунок. У момент оплати товару або послуги система відсилає на рахунок магазину електронні гроші з рахунку користувача. Отримавши електронні гроші від користувача, магазин пред'являє їх в процесинговий центр для підтвердження можливості їх використання (достовірності). Перевіривши, що гроші раніше не використовувалися і є справжніми, процесинговий центр підтверджує їхню платоспроможність магазину і висилає «квитанцію» покупцеві. Одночасно проводиться списання коштів з рахунку користувача в процесинговому центрі та їх зарахування на рахунок магазину. Отримавши підтвердження справжності та платіжності електронних грошей, магазин відсилає квитанцію про оплату на гаманець користувача і виробляє здійснення послуги або надання товару.

Всі ці процедури проводяться практично миттєво і непомітно для користувача.

За допомогою Яндекс. Грошей можна робити покупки в інтернет-магазинах, оплачувати послуги зв'язку і ЖКГ, робити внески у благодійні фонди, розраховуватися за бензин на АЗС. Але не всі користувачі системи звертають увагу на те, що не можна використовувати Яндекс. Гроші для будь-якої комерційної діяльності. Служба безпеки Яндекс. Грошей має право без пояснення причин і без попередження заблокувати гаманець, що часто є несподіванкою для користувачів системи, яким пропонується провести процедуру «ідентифікації» підтверджує особу користувача і включає письмове пояснення куди і на що вони витрачають свої Яндекс. Гроші.

PayPal. PayPal (англ. «Приятель, що допомагає розплатитися») - найбільша в світі дебетова електронна платіжна система. В даний час PayPal працює в 190 країнах і має більше 164 мільйонів зареєстрованих користувачів. PayPal працює з 18 національними валютами.

Платежі здійснюються через захищене з'єднання після введення e-mail і пароля, вказаних після підтвердження аккаунта. У поняття аккаунт входить адреса, по якій доставлятимуться покупки. Користувачі PayPal можуть переказувати гроші один одному.

Підтвердження аккаунта включає в себе процедуру зняття грошей з картки користувача із зазначенням коду, який необхідно повідомити PayPal, що підтверджує ідентичність власника карти, що має доступ до історії платежів, особистості, що вводить пароль і решта дані в систему Paypal.

Використання системи PayPal здійснюється на безкоштовній основі: реєстрація в системі безкоштовна, за відправлення грошових коштів комісія з користувача не знімається, за винятком привілейованих статусів (Premier і Business). Комісія стягується з одержувача платежу, розмір комісії залежить від місця розташування країни користувача і статусу.

Інтернет. Гроші. Українська платіжна система Інтернет. Гроші є небанківською системою розрахунків. З точки зору користувача (продавця або покупця), система Інтернет. Гроші - це сукупність електронних гаманців, кожен з яких представляє собою захищену клієнтську програму, що дозволяє переводити і отримувати електронну готівку з інших гаманців, зберігати її в інтернет - банку, виводити з системи на банківські рахунки або в інші платіжні системи. Платіжна система Інтернет. Гроші заснована на технології PayCash.

Використання платіжної системи Інтернет. Гроші дозволяє:

- Оплатити мобільний телефон;

- Оплатити доступ в інтернет;

- Здійснювати покупки в інтернет - магазинах;

- Скористатися розширеними можливостями для азартних людей;

- Приймати платежі (стягується комісія).

2. Аналіз функціонування платіжних систем України

2.1 Показники роботи системи електронних платежів Національного Банку

За жовтень 2009 року в СЕП оброблено 27 295 тисяч початкових платежів та електронних розрахункових повідомлень на суму 523 341 млн. Гр., З них:

 Назва кількість%

 1. Файловий режим 27097 тис. 99,5

 2. Режим реального часу 16000 тис. 0,05

 3. Електронні розрахунки і повідомлення 182000 тис. 0,65

Середньоденний залишок коштів на рахунках учасників СЕП становив 17230 млн. Грн.

Середньодобовий коефіцієнт обігу коштів за рахунками учасників системи становив 1,38.

Станом на 1 листопада 2009 загальна кількість учасників СЕП становила 1355 установ, з них:

 назва кількість

 1. Банки України 182

 2. філліали банків України 1109

 3. органи державного казначейства України 28

 4. установи НБУ 36

Згідно з Положенням про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.09.2007 №348, Департаментом платіжних систем здійснюється реєстрація договорів юридичних осіб України, укладених з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем, та узгодження правил платіжних систем, створених банками-резидентами.

У листопаді 2009 року Національним банком України зареєстровано два договори, укладені банками України про членство або участь у міжнародних платіжних системах American Express, «Юністрім» та три додаткові угоди до договорів, укладених банками України про участь у міжнародній платіжній системі «Юністрім».

Всього станом на 01.11.2009 Національним банком України прийнято рішення про відповідність вимогам вищезазначеного положення документів 30 платіжних організацій міжнародних платіжних систем, зареєстровано 379 договорів, укладених юридичними особами України про членство або про участь у цих системах, і узгоджені правила восьми платіжних систем, створених резидентами.

2.2 Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних карток

Загальна кількість платіжних карт термін дії яких не закінчився становила 44 641 тис. Штук, з них кількість платіжних карт за якими була здійснена хоча б одна операція протягом року - 29 547 тис. Шт. Як свідчить аналіз звітності, за дев'ять місяців 2009 року зменшилася кількість активних платіжних карт на 9 028,8 тис. Шт. (23%) з 38 576,0 тис. Шт. до 29 547,2 тис. штук, а саме:

 Назва% Кількість, тис. Шт.

 1. НСМЕП 8 1288,8

 2. MasterCard 30 8762,9

 3. VISA 22 17340,9

 4. УкрКарт 12 127,5

 5. одноемітентні 14 2026,9

 6. інші платіжні системи 56 0,2

За дев'ять місяців 2009 року загальна кількість: банкоматів, що обслуговують держателів платіжних карток збільшилася на 875 штук і становила 28840 шт. з них:

 назва

 До квітня 2009 р

 тис. шт.

 З квітня 2009

 Тис.шт

 1. з функцією внесення готівки 959 1273

 2. внесення та видача готівки 1006 1297

 3. з функцією переказу коштів 501 501

 4. платіжні термінали:

 - Торговельні

 - Банківські

 85746

-

-

 101247

 71934

 29313

 5. імпринтери

 - Торговельні

 - Банківські

 67530

-

-

 74942

 61381

 13561

Обсяг операцій з отримання готівки за дев'ять місяців 2009 року порівняно з відповідним періодом 2008 року зменшився на 14 996 млн. Грн. і склав більше 240 049 млн. грн. (94,98% від загальної суми операцій за картками), безготівкових платежів - на 732 млн. Грн. і склав більше 12 691 млн. грн. (5,02% від загальної суми операцій за платіжними картками).

За дев'ять місяців 2009 року за обсягом операцій було здійснено:

91,82% у власній мережі банків;

5,70% у мережі інших банків-резидентів;

2,48% у мережі банків-нерезидентів.

2.3 Поточний стан розвитку Національної системи масових електронних платежів

Національним банком України розроблені та затверджені необхідні нормативні документи для організації процесу функціонування НСМЕП, визначені відносини між учасниками системи, затверджено порядок контролю та обліку операцій з платіжними картками НСМЕП.

Основні нормативні документи:

- Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затверджене постановою Правління Національного банку України від 27.08.2001 №367. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2001 р. за №954 / 6145 зі змінами та доповненнями.

- Правила Національної системи масових електронних платежів, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 10.12.2004 №620, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11 січня 2005 р. за №25 / 10305.

- Про завершення впровадження пілотного проекту і перехід Національної системи масових електронних платежів до промислової експлуатації, затверджене постановою Правління Національного банку України від 26.10.2004 за №512.

- Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 12.08.2003 №333, затверджені постановою Правління Національного банку України від 29.10.2004 за №520 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2004 р. за №1438 / 10037.

- Постанова Правління Національного банку України від 14.05.2002 №177 «Про прискорення впровадження НСМЕП в банківських установах України». Банкам-членам НСМЕП надана можливість відстрочки на 1 рік платежів в частині вартості чіп-модулів для карток НСМЕП.

Крім того, Рада НСМЕП, на першому своєму засіданні, яке відбулося 28.09.2000, затвердив наступні документи:

- Ліміти платіжних карток та SAM.

- Розміри міжбанківських комісійних в НСМЕП (зі змінами).

- Бухгалтерську модель НСМЕП (Тимчасовий порядок здійснення бухгалтерських операцій з банківськими платіжними картками НСМЕП у банках).

З метою державної підтримки впровадження масових безготівкових розрахунків, у тому числі НСМЕП, створена міжвідомча робоча група з питань розвитку безготівкових розрахунків в Україні при Державній комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом. До її складу увійшли також представники:

- Національного банку України

- Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

- Міністерства фінансів України

- Міністерства промислової політики України

- Міністерства транспорту України

- Міністерства юстиції України

- Державного комітету зв'язку України

- Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України

- Антимонопольного комітету України

- Державної податкової адміністрації України

- Служби безпеки України

Основним завданням цієї групи є забезпечення скорочення частини готівкових розрахунків населення і юридичних осіб за рахунок впровадження і розвитку в Україні сучасних електронних систем масових безготівкових розрахунків з використанням платіжних карток.

Питання впровадження національної системи знаходиться під патронатом Президента України, зокрема Указом Президента від 9 лютого 2004 №174 / 204.

На даний момент в Україні емітовано понад 1 млн. Платіжних карт НСМЕП, все більша кількість підприємств використовують карту НСМЕП в «зарплатних» проектах.

Залучені ресурси населення, спрямовуються на збільшення частки споживчого кредитування в кредитному портфелі банку, а також на інвестування в житлове будівництво і купівлю житла.

За допомогою платіжних карток НСМЕП їх держателі вже сьогодні можуть:

- Одержувати готівку з картки або карткового рахунку;

- Здійснювати безготівкові розрахунки за товари та послуги на підприємствах

- Торгівлі та сфери послуг;

- Здійснювати через мережу Інтернет розрахунки за комунальні послуги, кабельне телебачення, інтернет-послуги, квитки державних лотерей України, поповнення рахунків для користування мобільними телефонами тощо;

- Здійснювати безготівкову оплату вартості залізничних квитків через систему «Експрес»;

- Здійснювати інтернет-перекази за вказаною адресою з доставкою коштів через «Укрпошту» на території України;

2.3 Електронні платіжні системи України

Ми вже розглядали електронні платіжні системи в Україні і тому зробимо їх аналіз, наведений нижче в таблиці:

 Назва системи адресу сайту

 Функціонування

 на даному етапі З якого року існує

 WebMoney http://webmoney.ua/ Популярна електронна платіжна система, яка не є банківською. Має більше 10 млн зареєстрованих учасників. Сама система не бере участь в обміні в якості однієї зі сторін, але надає сервіс http://wm.exchanger.ru, в якому учасники системи проводять обмін один з одним. Переказ коштів можливий тільки між гаманцями одного виду; обмін титульних знаків різних видів проводиться в обмінних сервісах, що не відносяться безпосередньо до системи WMT. 1997

 Інтернет. Гроші http://imoney.ua/ Порівняно молода система, дозволяє сплатити та отримати коди доступу в Інтернет, поповнити рахунок мобільного телефону, заплатити за комунальні послуги, супутникове і кабельне телебачення та багато іншого. За допомогою Інтернет. Грошей можна перераховувати гроші на рахунок іншого користувача і отримувати гроші з іншого рахунку в системі. 2003

 Яндекс. Гроші http://money.yandex.ru/ електронна платіжна система, що реалізує ідею електронних грошей. Забезпечує проведення фінансових розрахунків між учасниками системи (особами, які відкрили рахунки в системі) в режимі реального часу. Валюта розрахунків - російський рубль. Призначена для забезпечення функціонування систем електронної комерції. 2002

Спробуємо розглянути електронні платіжні системи рунета. Їх на даний момент безліч, але якщо уважно придивитися і почитати відгуки, то можна зупинитися на двох, WebMoney і Яндекс. Гроші. Вони найбільш широко поширені, мають зручні способи введення-виведення, забезпечують належний рівень безпеки.

Тепер розглянемо відмінності цих платіжних систем.

Головним недоліком Яндекс. Грошей є їх орієнтація на використання в межах Російської Федерації. Це створює певні труднощі для клієнтів, які не є резидентами РФ. Найчастіше інтереси користувачів заводять їх на сайти різних країн і тут повною мірою проявляється перевага системи WebMoney, яка не має даного обмеження. Плюс до цього WebMoney має кілька різних валют, що дозволяють більш зручно проводити розрахунки в різних ситуаціях.

Безпека підтримувана системою WebMoney перевершує безпека в системі Яндекс. Гроші. Теж саме можна сказати і про зручність інтерфейсу.

Істотний недолік Яндекс. Грошей - мала кількість сервісів, що надаються цією системою. Система WebMoney ж навпаки надає величезну кількість сервісів, які суттєво розширюють можливості з придбання необхідних коштів. Також пропонуються інструменти, що дозволяють заробляти гроші за допомогою надання будь-яких послуг або товарів.

Ще однією відмінністю у цих систем можна назвати різні підходи до анонімності користувачів. WebMoney має систему атестатів WebMoney, які забезпечують захист від шахрайства. Якщо ви звичайний користувач, то ніщо не заважає вам залишатися анонімним, але якщо ви захочете використовувати надані системою сервіси, то необхідно пройти атестацію та підтвердити частину своїх персональних даних, кількість яких залежить від вимог сервісу. Це система істотно знижує ризик втратити гроші в результаті шахрайства. Просто перевіряйте наявність атестата і відсутність претензій у гаманця, на який ви збираєтеся відправити гроші до переведення, і це позбавить вас від безлічі проблем. В Яндекс. Грошах подібної системи немає, що відкриває широкі горизонти для шахраїв.

Система WebMoney має розширення для веб-браузера «WebMoney Advisor», яке надає постійний моніторинг відкриваються в браузері інтернет-сайтів на їх приналежність співтовариству інтернет-ресурсів WebMoney, інформує про небажаність відвідування шкідливого (небезпечного) інтернет-сайту, дає можливість залишити власний відгук про якому сайті. Це ще один інструмент, що дозволяє ефективно боротися з шахрайством.

Звичайно, кожен сам вибирає, який платіжною системою йому користуватися. Але перевага системи WebMoney незаперечні. З аналізу платіжних систем можна робити і інші висновки, наприклад, про надійність партнера по пропонованих їм платіжним системам для фінансової взаємодії.

Незважаючи на наявність платіжних систем, які були розглянуті вище, за даними дослідження, проведеного нами використання систем онлайн - платежів склало лише невеликий відсоток.

Ще однією незручністю, що заважає розвитку систем електронних платежів, є те, що зараз діє закон, що дозволяє підписувати електронно-цифровим підписом тільки юридично значимі документи, у зв'язку з чим підпис деяких платіжних документів може бути визнана недійсною.

Незважаючи на ці недоліки, розробники систем прогнозують зростання подальшого використання систем і залучення в них більшої кількості, як онлайн-гравців (магазинів), так і простих користувачів.

3. Шляхи вдосконалення платіжних систем України

3.1 Проблеми платіжних систем України

Збільшення кількості терміналів не "підніме» вітчизняний ринок пластикових карт.

Наприкінці минулого року банківські лобісти спільно з представниками українського ринку платіжних систем в черговий раз намагалися реанімувати ідею тотальної терміналізації торгових точок країни. Правда, вже на якісно іншому рівні - не у вигляді проекту відповідного закону (три версії якого були проігноровані ВР), а у вигляді проекту урядової постанови. Даний документ знову піднімає питання добровільно-примусового оснащення платіжними терміналами кожного більш-менш великого магазину, автозаправки чи ресторану в кожному більш-менш густонаселеному пункті. Правда, тепер акцент зміщується з «добровільного» на «примусове»: у проекті прописано чіткий механізм контролю над дотриманням прописаної норми. Схоже, криза завдала відчутного удару по ринку банківського пластику, раз популярність безготівкових розрахунків знову хочуть «впровадити в народ» штучним шляхом. Втім, особливої ??ефективності від цього механізму (задача реалізації якого перейшла «у спадок» до нового Кабміну) експерти не бачать: надто вже багато спірних питань може виникнути у всіх учасників процесу «пластикової оплати».

Запровадити «пластик» в активне використання в Україні намагаються вже давно. «Спроби впровадження масових безготівкових розрахунків почалися з жовтня 2004 року, коли в Закон України« Про платіжні системи »був включений пункт 14.7 щодо обов'язкового прийому платіжних карток. Для деталізації даного положення Кабінет міністрів своєю постановою №377 з 29.03.2006 року затвердив Умови переведення підприємців, які ведуть господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, на обов'язкове приймання спеціальних платіжних засобів в оплату за продані товари (надані послуги).

За даними Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (ЕМА), за п'ять років, які пройшли з моменту прийняття вищезазначених норм, українські банки встановили за власний рахунок в мережах українських торговців близько 90 тис. POS-терміналів (стан на 1 січня 2010 року), в той час як ще в 2006 році таких було менше 30 тис. Тобто ефект, звичайно, є. Але не настільки значний, як того хотілося б емітентам «пластику». Згідно з обліком податкової адміністрації, в нашій країні є понад 400 тис. Організацій, що працюють у сфері торгівлі та послуг, з яких лише 5-7% на даний момент надають українцям можливість розплачуватися карткою. «На жаль, в постанові №377, чинному досі, відсутній механізм регулювання контролю його виконання. Якщо для нас було очевидно, що наявність норми передбачає зобов'язання її виконувати, то для торгових мереж цього виявилося недостатньо. Щоб покласти край сумнівам торговців, в 2006-2008 роках послідовно були розроблені три проекти змін до Закону «Про платіжні системи», покликані більш чітко врегулювати це питання. На жаль, жоден з них не був підтриманий ВР ».

Тому в ЕМА вирішили піти іншим шляхом і, звернувшись в Мінекономіки, отримали підтримку в просуванні проекту урядової постанови «Питання переведення торгівців на здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів». Проект є, по суті, «переспівом» останнього законопроекту ЕМА №1463, де також пропонувалося розпалити в продавцях бажання встановлювати POS-термінали допомогою встановлення жорсткої системи контролю та штрафних санкцій.

Аналогічна позиція була закладена і в законопроекті №1463, відхиленому депутатами в червні минулого року. Однак у документах є і відмінності: «У проекті закону норми прив'язувалися до класифікації: різні категорії торговців, з різним оборотом і торговою площею в різні терміни повинні були б забезпечити установку терміналів на підприємствах роздрібної торгівлі. У нинішньому проекті ідеологія дещо інша. Так, норма Закону «Про платіжні системи» каже, що підприємство, що має РРО, має забезпечити прийом платіжних карт. На виконання цього закону в проекті чітко зазначено, що POS-терміналами повинні бути обладнані абсолютно всі торгові точки, які проводять розрахунки за допомогою касових апаратів. Внесено винятки, на яких наполягали в Мінфіні і ДПАУ, такі як підприємства торгівлі закритого типу або заклади, які організовують харчування студентів, учнів та викладачів, працівників промпідприємств. Для суб'єктів малого підприємництва на прохання Ради підприємців робиться відстрочка на півтора року. Крім того, від обов'язкового прийняття спеціальних платіжних засобів звільняються суб'єкти господарювання у населених пунктах з чисельністю населення менше 25 тис., Куди банківська індустрія поки, на жаль, так і не змогла прийти ».

Крім низького інтересу споживачів, перепоною на шляху до популяризації карткових розрахунків в нашій державі є відсутність на те бажання самих суб'єктів господарювання. «Прогресивний підприємець, який прийняв рішення оптимізувати свій бізнес за рахунок впровадження системи карткового розрахунку, відразу ж стикається з низкою вагомих перешкод, які змушують його переглянути свої наміри. Серед таких перешкод - розмір комісійної винагороди, яку вимагають банки за послуги еквайрингу, тобто власне організації розрахунків за допомогою платіжних карток на підприємствах торгівлі та послуг. У даному контексті розробники ніби й спробували вирішити цю проблему, сформулювавши в проекті рекомендацію банкам встановлювати комісійну винагороду на рівні не вище 2% суми проданих товарів (послуг), однак питання, чи врахують комерційні банки таке побажання, залишається під великим сумнівом. Як показує практика, сьогодні банки вимагають за свої послуги комісію на рівні 3,5% і вище. Таким чином, цілком зрозумілою стає позиція підприємця, якому куди дешевше оплачувати послуги інкасації, ніж послуги хоч і зручного, але комерційно невигідного еквайрингу ».

І хоча в проекті рекомендується розглянути питання про можливість встановлення такого обладнання за рахунок власних коштів банків, логічно припустити, що таку рекомендацію будуть враховувати далеко не всі банки. Особливо у світлі норми про те, що кількість платіжних терміналів у приміщеннях, де здійснюється продаж товарів або надання послуг за допомогою РРО, повинна становити не менше 50% кількості РРО.

В цілому ж, на переконання експертів, тотальна терміналізація навряд чи істотно поліпшить ситуацію на ринку пластикових карт України, який за час кризи впав до рівня 2006 року. За даними НБУ, кількість активних платіжних карт (за якими була здійснена хоча б одна видаткова операція) за останні 12 місяців скоротилося на 25% (з 38,6 млн. До 29,1 млн.). «У зв'язку з кризою було оптимізовано все, що можна було оптимізувати. З одного боку, розорилося певну кількість підприємств, і, відповідно, зарплатні картки їх працівників були закриті. Також у першому півріччі минулого року у зв'язку із зростанням невиплат по кредитах практично було припинено кредитування та встановлення овердрафтів у всіх банках. З іншого боку, банки нарешті перестали, як в соцзмаганні, показувати роздуті цифри карткової статистики і відкрили реальні дані по використовуваних картам. Зараз це справжні цифри того, що є на ринку.

Шахрайство з платіжними картами в Україні виникло тоді ж, коли і сам ринок платіжних карт, - на початку 90-х років. І розвивалося разом з ринком. В кінці 90-х шахраї підробляли карти, перехоплюючи дані (реквізити карткового рахунку, PIN-код), наступні з банкомату або POS-терміналу в процесинговий центр шляхом приєднання до кабелю. Изза такий незахищеність каналів передачі даних вітчизняних банків міжнародні платіжні асоціації навіть рекомендували іноземцям не розраховуватися картками і не користуватися банкоматами в Україні. Два роки тому банки ускладнили завдання хакерам, звернувшись до більш просунутих методів шифровки переданої інформації.

Тоді шахраї стали шукати інші способи отримання інформації про картки. Скіммінг (копіювання даних з магнітної смуги карти і виготовлення її дубліката) став здійснюватися за допомогою спеціальних насадок (скімерів) на клавіатуру банкомату і конвертів, що вставляються в роз'єм для карти. Ці пристрої зчитують інформацію з магнітної смуги карт, а також фіксують PIN-код.

Шахраї намагаються спростити собі життя, роздобувши не тільки дані про картковий рахунок, а й PIN-код, і тому все частіше вдаються до установки скімерів на банкомати. Вітчизняні викрадачі використовують і фішинг - розсилання листів, що пропонують відвідати web-сторінку банку або віртуального магазину з тим, щоб уточнити дані про рахунок або придбати товари або послуги, наприклад, маркетингові дослідження або бази даних. Нещодавно клієнти українських банків повелися на пропозицію шахраїв заробити за допомогою Інтернету. Їх карти згодом були використані в інтернет-магазинах для покупки ваучерів поповнення рахунків мобільного зв'язку. Аферисти неодноразово розсилали листи абонентам послуги інтернет-банкінгу Приватбанку. Клієнти банку одержували електронні листи нібито від служби безпеки банку з проханням терміново пройти авторизацію, слідуючи за доданою посиланням. При цьому назва шахрайського сайту майже повністю повторювало адресу порталу інтернет-банкінгу «Приват24».

Проблеми управління ризиками платіжних систем розкриваються в декількох монографіях, розділах підручником, присвячених банківській справі, статтях і центральних журналах, збірниках наукових праць, тезах доповідей на наукових конференціях.

Так, у фундаментальній роботі Дж.Ф. Синки, мл. обговорюються питання розвитку платіжних систем, у тому числі технологічних нововведень в банках, в системі платежів та обробки інформації, поширення електронних банківських систем та автоматизованих клірингових палат. Автор пильну увагу приділяє ролі технологій у банківській справі («в умовах дерегулювання технологія стає зброєю перемоги в конкуренції»), при цьому акцентуючи увагу на тому, що банківська галузь не є піонером в галузі освоєння нових технологій, і основними причинами цього є «папери та люди ». Розглядаючи процес впровадження інновацій у банківській справі і розвитку у зв'язку з цим платіжних систем, автор зазначає, що «ефективно використовуються електронні системи платежів здійснюють миттєву верифікацію і переказ коштів, скорочуючи дорогий паперовий вал, породжуваний урахуванням операцій». Проводиться аналіз переваг і витрат електронних систем платежів, в рамках якого відзначаються такі аспекти, як «конфіденційність, забезпечення права власності, вплив на конкуренцію, зниження монополізму, вплив на грошову політику, розвиток і спільне використання систем».

У той же час позначена проблема управління ризиками, що виникають при функціонуванні електронних систем платежів: наголошується, що для гладкого функціонування механізму платежів найважливіше значення має впевненість в отриманні коштів, оскільки в багатьох транзакціях учасники буквально нічого не знають про кредитоспроможність іншого боку. Будь-який збій в системі розрахунків веде до хаосу, а великі платіжні системи є джерелом величезного глобального ризику. Взаємозв'язок фінансових інститутів допомогою клірингових і розрахункових центрів призводить до виникнення операційних, кредитних і ліквідних ризиків, до в останні роки спостерігається їх значне зростання. При цьому питання, пов'язані з управлінням ризиками електронних платіжних систем, у тому числі з розробкою методів оцінки та зниження операційних ризиків, в роботі не розглядаються.

Разом з тим, враховуючи тенденції збільшення електронного обміну інформацією між банками, в тому числі і на міжнародному рівні, в монографії, на наш погляд, недостатньо уваги приділено виникають у зв'язку з цим ризиками і способам управління ними. Так, операційний ризик розглядається тільки в рамках класифікації ризиків, що виникають у діяльності банків, і автором обговорюється єдиний спосіб мінімізації даного ризику - «управління якістю - здатність першокласних керуючих вирішувати виникаючі проблеми до того, як вони стануть серйозними проблемами для банку». При цьому не підлягають розгляду етапи управління ризиками платіжних систем, не пропонуються способи їх ідентифікації та оцінки.

3.2 Шляхи вирішення проблем платіжних систем в Україні

Законами встановлено загальний порядок і режим платіжних відносин, також терміни проведення платіжних операцій і відповідальність за невиконання зазначених розпоряджень. Детально, тобто питання практичного застосування зазначених норм, описані в підзаконних, відомчих нормативних актах. В результаті ми отримуємо діючу платіжну систему. На практиці вона показала свою працездатність. Для існування платіжної системи необхідно виконання деяких зовнішніх умов, тобто економічний зміст, яким повинні виступати: розрахункові інструменти (просто кажучи достатньо одного - грошових коштів), виконання суб'єктами розрахункових відносин обов'язкових приписів щодо здійснення розрахунків, дотримання платіжної дисципліни. Достатність перерахованих вище факторів гарантує існування безкризового платіжної системи.

Сформований криза змусила всіх підійти до вирішення спільними зусиллями. Підприємства не перестали відвантажувати продукцію, спрямовану на виконання державного замовлення, інші не перестали виконувати неоплачувані замовлення, треті не перестали постачати міста електро- та теплоенергією. Держава та органи державної влади на місцях підійшли до питання виконання своїх зобов'язань з точки зору рівності у взаєминах. Якщо ще в січні місяці питання про залік взаємних зобов'язань сприймалися як неприйнятна альтернатива посилення фіскальної політики, то травень місяць приніс свої плоди. Розширилося коло заліку взаємних зобов'язань.

Методи боротьби з неплатежами якими користуються на рівні суб'єктів держави, великих підприємств, дрібних підприємств - це не більше ніж спроба вирішити проблему для самого себе, комплексного рішення немає, та й не може бути. Проблему неплатежів має вирішувати уряд, і тільки воно. Чому така винятковість - очевидно. Криза платіжної системи проблема загальнодержавна, серед причин кризи питання є прерогативою Вищої виконавчої влади.

В якості заходів щодо стабілізації платіжного клімату пропонується: формування необхідного обсягу розрахункових інструментів (на початкових етапах не гроші-сурогати. Сурогати є безінфляційним інструментом. Грошова емісія призведе до інфляції, т. К. Великий недолік коштів в економіці. Відволікання частини коштів з фінансового ринку .); посилення контролю за обігом готівкової маси; відповідальність за порушення платіжної дисципліни.

Висновок

Сучасний стан розвитку вітчизняної економіки реєструє певну потребу в якнайшвидшому кількісному і якісному розвитку фінансової інфраструктури. Трансформаційні процеси обумовлені супроводом нових стандартів освіти та функціонування платіжних систем. Із за таких обставин значно зростає роль фахівців - практикантів ринку фінансових послуг, які виробляють безпосередній вплив на процеси, які спрямовані на удосконалення нормативної бази, технічного рівня, тарифної політики та міжнародних стандартів.

Загальні положення функціонування платіжних систем в Україні, порядок проведення переказу коштів у межах України регулюються законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Зараз на ринку банківських послуг функціонують системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та всередині банківські платіжні системи.

Концепція платіжної України є сукупністю теоретичних узагальнень, які стосуються її головної мети, основних завдань та рекомендацій стосуються ключових принципів організації, введення науково - практичної моделі та очікуваних наслідків реалізації. Мета концепції лежить в тому, що з урахуванням національної фінансової практики, сучасних досягнень економічної думки і використання позитивного зарубіжного досвіду визначити проблеми функціонування платіжної системи в нашій країні, які потребують негайного вирішення.

Платіжна система України формувалася з одного боку, під впливом генетичної спадковості багатьох її елементів від адміністративно - командної системи колишнього СРСР, а з іншого боку, через сприйняття так званого вільного ринку з його регулюючої «невидимою рукою», а, отже, фактичним відстороненням держави від впливу на ключові процеси грошово - фінансової політики.

Розуміння цих двох несумісних протиріч може стати пунктом відправлення для формування іншої парадигми будови і функціонування платіжної системи в суспільстві з перехідною економікою.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про Національний банк України» / Додаток до журналу «Вісник НБУ», 1999, №7 (зі змінами та доповненнями).

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність в Україні» від 7.12.2000 (зі змінами та доповненнями).

3. Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», від 5 квітня 2001 р №2346-III зі змінами та доповненнями від 6 жовтня 2004 р №2056-IV.

4. Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затв. Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 №22.

5. Положення про! Застосування Національнім банком України ЗАХОДІВ впліву за Порушення банківського законодавства. / Затв. УХВАЛИЛИ правления НБУ 28.08.2001 р. №369.

6. Правила Національної системи масових електронних платежів, затверджені постановою правління НБУ від 10.12.2004 р №620.

7. Положення НБУ «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та для видачі готівки» №37 від 24.02.1997 (зі змінами та доповненнями).

8. Банківська справа: Підручник / За ред. О.І. Лаврушина. - М .: Фінанси і статистика, 2003. - 576 с.

9. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. Р.І. Тиркало. - Тернопіль: Карт-блан

ш, 2001. - 314 с.

10. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В.В., Маслов С.І. Основи банківської справи. - К .: Центр навчальної літератури, 2005. - 410 с.

11. Платіжні системи: Навч. посібник / Під ред. В.А. Ющенка - К .: 1998. - 416 с.

12. Мазниця Національні електронні «гаманці» // Карт Бланш - 2003. №6 - С. 15.

13. аналітичний огляд роботи Национальной системи масових електроних платежів. Берніков В. ВІСНИК НБУ, 6/2003 с. 64-66.

14. Берников В. Національна система масових електроних платежів: огляд розвітку у 2003році. // Вісник НБУ, - 2006. - №2. - С. 5-7.

15. Коваль І, Гаврилюк В. Система Електрон міжбанківськіх переказів НБУ // Вісник НБУ. - 2005. №1. - С. 8-10.

16. Ліпіс А. І ін. Електронна система грошових розрахунків: Пер. з англ. - М .: Фінанси і статистика, 1998. - 269 с.

17. Махаєва О. Основні принципи для системно важливих платіжних систем // Вісник НБУ. - 2000 - №6.-с. 55-58.

18. Стрельбицька Л.М., Стрельбицький М.П. Основи безпеки банківської системи України та банківської діяльності / За ред. М.П. Стрельбіцкого.-К., 2004

19. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях / За ред. Б.Л. Луціва.-Тернопіль, 2004

20. Забродська О.П. Еволюція міжбанківських розрахунків / Вісник НБУ. - 1996. - №3.-с. 16-17.

21. Рудінська О.В., Мартинюк О.О., Квач Я.П. Банківська система в Україні: основні характеристики та стратегія ринку. - О., 2001

22. Новак І., Гончаренко Л., Михайлов В. Система термінових переказів - новий етап розвитку електронних міжбанківських розрахунків в Україні // Вісник НБУ. - 2001. - №9.-с. 44-49.

23. околот Л. Операції з використанням платіжних карток НСМЕП // Вісник НБУ. - 2003. - №3.-с. 66-67.

24. Коваль І., Гаврилюк В. Система електронних міжбанківських переказів НБУ // Вісник НБУ. - 2005. - №1.-с. 8-10.

25. Логінов О. Історія становлення та розвитку платіжних систем в Україні // ПТ; П. - 2005. - №12.-с. 131-135.

26. Кочеткова Н.М. Цілі, методи спостереження за платіжними системами // Гроші та кредит. - 2003. - №1.-с. 12-15.

Авіація і космонавтика
Автоматизація та управління
Архітектура
Астрологія
Астрономія
Банківська справа
Безпека життєдіяльності
Біографії
Біологія
Біологія і хімія
Біржова справа
Ботаніка та сільське господарство
Валютні відносини
Ветеринарія
Військова кафедра
Географія
Геодезія
Геологія
Діловодство
Гроші та кредит
Природознавство
Журналістика
Зарубіжна література
Зоологія
Видавнича справа та поліграфія
Інвестиції
Інформатика
Історія
Історія техніки
Комунікації і зв'язок
Косметологія
Короткий зміст творів
Криміналістика
Кримінологія
Криптологія
Кулінарія
Культура і мистецтво
Культурологія
Логіка
Логістика
Маркетинг
Математика
Медицина, здоров'я
Медичні науки
Менеджмент
Металургія
Музика
Наука і техніка
Нарисна геометрія
Фільми онлайн
Педагогіка
Підприємництво
Промисловість, виробництво
Психологія
Психологія, педагогіка
Радіоелектроніка
Реклама
Релігія і міфологія
Риторика
Різне
Сексологія
Соціологія
Статистика
Страхування
Будівельні науки
Будівництво
Схемотехніка
Теорія організації
Теплотехніка
Технологія
Товарознавство
Транспорт
Туризм
Управління
Керуючі науки
Фізика
Фізкультура і спорт
Філософія
Фінансові науки
Фінанси
Фотографія
Хімія
Цифрові пристрої
Екологія
Економіка
Економіко-математичне моделювання
Економічна географія
Економічна теорія
Етика

8ref.com

© 8ref.com - українські реферати


енциклопедія  бефстроганов  рагу  оселедець  солянка