Головна
Банківська справа  |  БЖД  |  Біографії  |  Біологія  |  Біохімія  |  Ботаніка та с/г  |  Будівництво  |  Військова кафедра  |  Географія  |  Геологія  |  Екологія  |  Економіка  |  Етика  |  Журналістика  |  Історія техніки  |  Історія  |  Комунікації  |  Кулінарія  |  Культурологія  |  Література  |  Маркетинг  |  Математика  |  Медицина  |  Менеджмент  |  Мистецтво  |  Моделювання  |  Музика  |  Наука і техніка  |  Педагогіка  |  Підприємництво  |  Політекономія  |  Промисловість  |  Психологія, педагогіка  |  Психологія  |  Радіоелектроніка  |  Реклама  |  Релігія  |  Різне  |  Сексологія  |  Соціологія  |  Спорт  |  Технологія  |  Транспорт  |  Фізика  |  Філософія  |  Фінанси  |  Фінансові науки  |  Хімія

Російська літературна прозаїчна казка 2-й половини XIX віку - Зарубіжна література

Зміст

1. Казки К.Д. Ушинського, принципи обробки фольклорних джерел

2. Казки Л.Н. Толстого. Які концовки для них характерні? Чим ви їх поясните? Що залучає дитину в казці «Три ведмеді»? Які її особливості визначені віком читача? Якими відомостями вона збагачує його? Яким персонажам толстовских дитячих розповідей вона близька?

3. Порівняльний аналіз казок Маміна-Сибіряка і казок Андерсена? Яке місце займає в книзі гумор, ліричний початок? Що засуджує і що затверджує Мамін-Сибіряк в своїх казках? Які уроки укладені в них для маленького читача?

4. Практична частина: Аналіз казки Д.Н. Маміна-Сибіряка

«Розумніше за всіх» з «Аленушкиних казок»

Список літератури

1. Казки К.Д. Ушинського, принципи обробки фольклорних

джерел

Костянтин Дмитрович Ушинський (1824-1870) є оснонвоположником російської педагогіки, зокрема дошкільної педагонгики. У основу своєї педагогічної системи він поклав ідею народності виховання, вважаючи, що діти з самого раннього возраснта повинні засвоювати елементи народної культури, опановувати рідною мовою, знайомитися з творами усної народної творчості.

К. Д. Ушинський довів, що система виховання, построеннная відповідно інтересам самого народу, розвиває і укрепнляет в дітях найцінніше - патріотизм, національну гордість, любов до народу.

У відповідності з цим К. Д. Ушинський вважав, що починати навчання слідує з розповідей про часи року, саму людину, домашні і дикі тваринні, птахах, рослини, дерева, миненралах, повітрі, воді. Робилася установка на активну роботу думки і почуттів дитини. Педагог прагнув систематизувати поннятия і уявлення, «вже існуючі в дитячій думці». Основнные труди великого педагога і талановитого письменника: «Людина як предмет виховання» (в 2-х томах, 1868 -1869), учбові книнги «Дитячий мир і хрестоматія» (перше видання- 1861), «Роднноє слово» (перше видання- 1864), а також методичні посонбия для вчителів.

Учбові книги К. Д. Ушинського энциклопедичны по обхвату і різноманіттю включених матеріалів. Тут початки всіх наук: природознавства, географії, біології, зоології, логіки, історії. Педагоги виділили в книгах Ушинського той художній матеріал, знайомство з яким доцільно починати ще в дошкільну пору. Це торкається насамперед творчості санмого Ушинського як автора невеликих розповідей про тварин.

Тварини представлені з характерними звичками і в тій життєвій «ролі», яка невіддільна від їх природи.

У невеликому рассказике «Бішка» говориться: «А нумо, Бішка, прочитай, що в книжці написано!» Понюхала собачка книжку так і геть пішла. «Не мою,- говорить,- справу книги читати. Я будинок стережу, ночами не сплю, гавкоту, злодіїв так вовків лякаю, на полювання ходжу, зайчика стежу, уточек шукаю, поноски тягну - буде з мене і цього». Собака розумна, але не настільки, щоб їй книги читати. Кожному від природи дане своє.

У розповіді «Васька» в так же простій формі оповідено про те, що робить в будинку кіт. Ушинский веде мова як справжній казкар - в тому стилі, який дитині знайомий по пісеньках. Однак скоро Ушинський залишає прибауточно-пісенний тон і продовжує розповідь з наміром пронбудить в дитині допитливість. Навіщо коту великі очі? Навіщо чуйні вуха, сильні лапки і гострі пазури? Ласкавий кіт, а «попалася мишка - не прогневайся».

У розповіді «Лисиця Патрікеєвна» об'єм реальних відомостей, що підносяться дитині про звірів ще більше. Він дізнається не тільки про те, що у лисиці «зубушки гострі», «рыльце тоненьке», «ушки на верхівці», «хвостик на відльоті», а шубка тепла, але і те, що лисонька красива - «кума чепурена: вовна пухнаста, золонтистая; на грудях жилет, а на шиї білий галстучек»; що лисиця «ходить тихохонько», пригинаючись до землі, неначе кланяється; що «хвіст носить дбайливо»; що риє нори і що в норі багато ходів-виходів, що підлоги в норі выстланы травою; що лисиця - разбойница: краде курей, уточек, гусей, «не помилує і кролика».

Письменницьке око Ушинського гострозоре, погляд на мир поетичний: так дитиною говорить добрий наставник, який не геть і пошунтить. Жартівлива манера розповіді природно соединянется з повчальністю: в справі треба бути уважним.

Поступово ускладнюючи зміст своїх розповідей, Ушинський пропонує дитині «Історію однієї яблоньки» - про те, як з упущеного зернятка виросла дика яблонька. Письменник не упускає жодній подробиці: як проросло зерно - «пустило вниз кореншок, а догори вигнало два перших листика», як «з-проміж листочнков вибігла стеблинка з брунькою, а з бруньки, вгорі, вийшли зелені листики» і пр. Все це можна назвати поезією постиженния живого, навколишнього нас миру. Ушинский-педагог робив рандостным саме пізнання. Такий і розповідь «Як сорочка в полі виросла». Тут говориться про те, як дозрівав льон, як він квітнув, як з льону виготували кудель, а потім нитки, як виткали полотно, а потім зшили сорочку.

Крім прагнення збагатити дитину знаннями, в розповіді видно бажання вселити йому повага до труда, досвіду і знань селянина.

Увагою до селянського життєвого досвіду продиктований особливий інтерес Ушинського до усному народному творнчеству. І «Дитячий мир», і «Рідне слово» включають безліч казок, перекладень билин, загадок, прислів'їв. Ушинский сам поняснял причини, що спонукали його внести фольклор в учбові книги: з його слів, казки - «перші і блискучі спроби російської народної педагогіки», і ніхто не може змагатися з «педагонгическим генієм народу». Письменник слідував досвіду «природних російських педагогів» - бабусь, досвідченіше, дідів, які, по глубонкому переконанню Ушинського, «розуміли інстинктивно і знали по досвіду, що моральні сентенції приносять дітям більше шкоди, ніж користь, і що мораль полягає не в словах, а в самому житті сім'ї, що охоплює дитину з всіх сторін і звідусіль щохвилини проникаючому в його душу». Не випадково в своїх раснсказах Ушинський прагнув відтворити побутові випадки, побутові сцени, які давали дитині більше, ніж які-небудь открынтые повчання. Така розповідь «Гадюка». Перекидаючись в сіні, хлопчик по необережності наштрикався на змію. Ушинский докладне говонрит про те, чим відрізняється отруйна змія від простого вужа. Внинмательный погляд відразу відрізнить вужа від змії по жовтих смужках біля голови. У вужа «у роту невеликі гострі зуби, він ловить мыншей і навіть пташок і, мабуть, може прокусувати шкіру; але немає отруті в цих зубах, і укушение вужа абсолютно нешкідливе». Інакша справа - гадюка. Ушинский згадує про різні випадки, коли гадюка кунсала худобу і людей. Ненав'язливо проступає значення розповіді - дитина сама може зробити відповідні висновки.

Пізнавальним природознавчим розповідям Ушинського близькі розповіді на етично-етичні теми. Це ті ж рассканзы про птахів і звірів, але з очевидною дидактичною установкою. Письменник не вдається до скучної назидательности. Мораль прямо не сформульована, але ясна.

У своїх розповідях Ушинський застерігав хлоп'ята і проти несбынточных, безрозсудних бажань.

Важливе значення додавав письменник мові своїх розповідей і казок. Автор «Дитячого світу» і «Рідного слова» признавався, що «старався викладати вибрані... предмети мовою простою, не упонтреблять незрозумілих для дітей слів». Мова розповідей Ушинського тим і прекрасний, що позбавлений всяких красивостей і чужий тому, що він сам називав «формальним» украшательством, т. е. пустотою і брехнею, прикрынтой блискучим одягом.

2. Казки Л.Н. Толстого. Які концовки для них характерні? Чим ви їх поясните? Що залучає дитину в казці «Три ведмеді»? Які її особливості визначені віком читача? Якими відомостями вона збагачує його? Яким персонажам толстовских дитячих розповідей вона близька?

Значне місце в учбових книгах Л. Толстого займають казки - росіяни і зарубежнные (народні і літературні).

Казка «Три ведмеді» була написана Товстим в 1872 р. для «Нової азбуки». Оповідання її гранично наближене до реналистическому розповіді: в ній немає традиційних для народних казок зачину і концовки. Події розгортаються з перших фраз: «Одна дівчинка пішла з будинку в ліс. У лісі вона заблукала і стала шукати дорогу додому, так не знайшла, а прийшла в лісі до будиночка».

З виразними деталями і повторами, що запам'ятовуються зображаються кімнати ведмедів, обстановка в їх будиночку, сервіровка стола. Здається, неначе дитячими очима неквапливо і з цікавістю переглядаються всі ці побутові подробиці: три чашки - чашка велика, чашка поменше і маленька синенькая чашечка; три ложки - велика, середня ж маленька; три стільці - великий, середній і маленький з синенькой подушечкой; три кронвати - великі, середні і маленькі.

Оповідання ведеться неквапливо; маленькі слухачі і читачі можуть спокійно натішитися повною свободою дій маленької героїні і уявити себе що сидять разом з нею у чашок з похлебкой, що гойдаються на стільчику, лежачими на кронватке. Казкова ситуація настільки насичена динамікою і нанпряженным очікуванням розв'язки, що не відчувається відсутності діалогу в перших двох частинах казки. Діалог з'являється в последнней, третьої частини і, наростаючи, створює кульмінацію казки: меднведи побачили дівчинку: «Ось вона! Тримай, тримай! Ось вона! Ай-я-яй! Тримай!»

Відразу за кульмінацією слідує розв'язка: дівчинка виявилася меткою - вона не розгубилася і виплигнула у вікно.

У казці письменник створив реалістичний образ російської денвочки-селянки, хороброї, цікавої і пустотливої. Казка Товстого «Три ведмеді» досі дуже популярна серед дітей дошкільного віку.

Л. Толстой включав в учбові книги і інші зарубіжні сказнки, максимально наближаючи їх до російської дійсності, руснским характерам. Для цього він вводив нові побутові деталі, наближав мову до народно-поэтическому. Так, наприклад, казка «Хлопчик з пальчик» в перекладенні письменника нагадує не стільки відому казку Перро, скільки російську народну «Хлопчик з пальчик і людоїд». У казці Товстого присутні конкретні прикмети побуту бідної селянської сім'ї: «У одного бідного ченловека було семеро дітей - малий мала менше». Реалістичні деталі переплітаються з фантастичною гіперболою - «самий меньшой був так малий, що, коли він народився, він був не більше пальця».

Батьки відправляють дітей в ліс тільки від страшного бідняцтва: «Батько з матір'ю все ставали бідніше і бідніше, і довелося їм під кінець так погано, що чимсь стало і дітей годувати». У казці Товстого немає місця жорстокості батьків; вони раді поверненню дітей, коли їм стає легше жити.

Казки, створені Л. Толстим, часто мають научно-познавантельный характер. Одушевлення предметів, чарівно-казкова форма допомагають дитині засвоювати географічні поняття: «Шат Іванович не послухав батька, збився з шляху і пропав. А Дон Іванович слухав батька і йшов туди, куди батько принказывал. Зате він пройшов всю Росію і став славний» («Шат і Дон»).

Казка «Волга і Вазуза» привертає увагу дитини спонром двох сестер-рік: «Були дві сестри: Волга і Вазуза. Вони стали сперечатися, хто з них розумніше і хто краще проживе». Ця казка вчить міркувати і робити правильні висновки.

Казки Товстого розраховані на те, щоб полегшити дітям запам'ятовування наукового матеріалу. Цьому принципу підлеглі багато які твори «Нової азбуки» і «Російських книг для читання».

У передмові до «Азбуки» Товстої пише: «Взагалі давайте учню як можна більше відомостей і викликайте його на найбільше число спостережень по всіх галузях знання; але як можна менше повідомляйте йому загального виведення,, підрозділів і всякої термінології».

Л. Толстой терплячий переробляв свої твори для учбових книг. Його син згадував: «Він в той час складав «Азбуку» і на нас - своїх дітях - перевіряв її. Він раснсказывал і примушував нас викладати ці розповіді своїми словами». Лев Товстої уперше зближує стиль науково-популярних і хундожественных творів в учбових книгах для дітей. У його коротких пізнавальних казках і розповідях науковість гармоннично сполучається з поетичністю, образністю.

3. Порівняльний аналіз казок Маміна-Сибіряка і казок Андерсена? Яке місце займає в книзі гумор, ліричний початок? Що засуджує і що затверджує Мамін-Сибіряк в своїх казках? Які уроки укладені в них для маленького читача?

Мамин-Сибіряк висувається ще як прекрасний письменник про дітей і для дітей. Його збірники «Дитячі тіні», «Аленушкини казки», мають дуже великий успіх. Деякі критики порівнюють казки Маміна з андерсеновскими.

Мамин Сибіряк також як і Ханс Крістіан Андерсенв в своїх казках поєднує романтику і реалізм, фантазію і гумор, сатиричний початок з іронією. Засновані на фольклорі, що пройміть гуманізмом, ліризмом і гумором, казки засуджують суспільну нерівність, егоїзм, користь, самовдоволення сильних миру цього.

Особливе місце в творчості Мамина-Сибинряка для дітей займають казки. Наибонлее любимі дітьми «Аленушкини казки» (1894-1897). Названние це не випадкове. Письменник присвятив їх своїй хворій дочці Аленушке. Дійсно, ці казки є прекрасним зразком високого мистецтва для дітей. Вони проникнуты гуманізмом, нансыщены благородними соціальними і етичними ідеями.

Вони повчальні, але мораль їх розумна, виражена не декларативнно, а втілена в системі художніх образів, простих і доступних дітям.

У казці «Ванькини іменини» викриваються користолюбство, самохвальство, забіякуватість, любов до пліток. Все це автор малює так, що мораль виявляється близької і зрозумілої маленьнким дітям. У казці діють ляльки, іграшки, домашні речі.

У багатьох казках Маміна-Сибіряка нарівні з безглуздими, жаднными і забіякуватими персонажами діють прості і розумні герої. У казці «Ванькини іменини» скромніше за всіх поводяться дырянвый Аленушкин Черевичок і іграшковий Зайчик. Але їх-то і обнвиняют забіякуваті іграшки в розв'язанні сварки. Читач-дитина, безсумнівно, буде на стороні несправедливо скривджених Зайчика і Черевичка; він багато що зрозуміє і у взаємовідносинах людей, задумається і про несправедливість. Правда, автор, учитынвая обмеженість соціального досвіду дітей, не додає своїм образам тієї гостроти, яка властива творам для дорослих.

Сатира багатьох казок Маміна-Сибіряка пов'язана з традициянми народної казки. Особливо яскраво цей зв'язок виявився в пронизведении, не вхідному в цикл «Аленушкиних казок», - в «Казці про славного царя Горосі і його прекрасних дочок - цанревне Кутафье і царівна Горошині». У дусі народної казки даний образ царя Гороху. Глумом звучить його ім'я. Зовсім не славні його справи. Цар Горох дуже жадібний; він грабує народ, бенрет данина всім, що попало під руку,- коровами, чобітьми, каншей, віниками. Дріб'язковість царя Гороху доходить до того, що він, через боязнь бути обікраденим, вважає шматки хліба, сам доїтиме корову. Такий гротескно-сатиричний образ царя можна знайти тільки в народній казці і в кращих зразках російської сатиринческой літературної казки.

У казках Маміна-Сибіряка нерідко в умовному світі животнных діють жорстокі закони соціальної ворожнечі і антагонизнма, лише зовні виражені в формах природної боротьби за існування. Казкова аналогія між життям людей і жинвотных аж ніяк не підміняє соціальні явища биологическинми. Швидше навпаки: соціальне переноситься на мир тварин, чому казки будили в свідомості юного читача дуже важнные політичні асоціації і почуття. Казки Мамина-Синбиряка проникнуты ідеєю гуманності і будять сочувстнвие до слабих, пригнобленим.

«Аленушкины казки» Маміна-Сибіряка - класичний обнразец того, як треба писати для дітей. Вся система художественнных образів, композиція, стиль, мова пов'язані з воспитательнынми і освітніми цілями, які ставив автор, рассканзывая казки своєї дочки, а потім записуючи їх для широкого кола читачів.

Художні прийоми казок відповідають особливостям сприйняття маленьких дітей. У основі кожної казки лежить ренальная життя, реальні герої. Всі вони близькі і знайомі ребеннку - заєць, кіт, ворона, звичайні риби, комахи, привленкательные люди (веселий сажотрус Яша, дівчинка Аленушка), речі і іграшки (черевичок, ложечка, ванька-встанька, ляльки). Але казки не були б справжніми дитячими, якби ці обыкнновенные герої не здійснювали незвичайних вчинків, якби з ними не відбувалися цікаві випадки. Уміле поєднання реальної дійсності і фантастики в «Аленушнкиних казках» імпонує дітям. Лялька і іграшки в казці «Ванькини іменини» виглядають абсолютно буденними: у кукнлы Ані був трохи попсований носик, у Коти бракувало однієї руки, «сильно потриманий Клоун» приковылял на одній нозі, у Аленушкина Черевичка дірка на носінні. Але ось все ці знаконмые дитині предмети перетворюються: починають рухатися, разнговаривать, б'ються, миряться. Дитина сприймає їх як жинвые істоти. Як і в народній казці, говоряча тварина або річ не втрачає своїх реальних, звичних крес. Наприклад, Вонробей забіякуватий і задорен. Кіт любить молочко, а Метелочка і на бенкету говорить: «Нічого, я і в кутку постою...»

У деяких казках письменник вдається до такого прийому народної літератури, як гиперболизация. І образ від цього тільки виграє.

У основі кожної казки Маміна-Сибіряка лежить мораль. Але це розумна, не набридлива мораль, не прямолінійно высказываенмое мораль, а мораль, витікаюча з образів, мораль, конторая вчить бути людиною.

Образи письменника жизненны, пов'язані з тими уявленнями, які вже має дитина. Вони типові. Це живі индивидунальности.

З характером героїв пов'язаний гумор і в інших казках Мамінна-Сибіряка. Читачу стає смішно, коли Комар Комарович і його комарине військо виганяють з болота величезного Ведмедя. І смішна ситуація допомагає зрозуміти одну з думок, вкладених автором в цю казку, думку про перемогу слабих, коли вони об'єднуються.

Казки Маміна-Сибіряка динамічні. Кожний персонаж данется в дії. Наприклад, Горобець Воробеїч виявляє своє пустування, вороватость у взаємовідносинах з птахами, рибами і сажотрусом Яшей. Кіт Мурка не може приховати своє плутовстнво під лицемірною мовою - справи його викривають.

У русі показані ляльки і іграшки в казці «Ванькини іменини». Вони розмовляють, веселяться, бенкетують, сваряться, денрутся, миряться. Ця повна жвавість картини не тільки примусить посміхнутися читача.

Відмінною рисою «Аленушкиних казок» є їх линричность, задушевність. Автор з ніжністю малює образ своєї слушательницы і читательницы - маленької Аленушки. Любовнно до неї відносяться квіти, комахи, птахи. І сама вона говорить: «Тато, я всіх люблю...»

4. Практична частина: Аналіз казки Д.Н. Маміна-Сибіряка

«Розумніше за всіх» з «Аленушкиних казок»

В казці «Розумніше за всіх» висміюються пиха, тупість, зазнайнство. Індик, який вважав себе аристократом серед мешканців пташиного двора, вимагає загального визнання, що він - санмая розумний птах.

«- Адже я розумніше за всіх? Так?

Індичка спросонья довго кашляла і потім вже відповіла:

- Ах, який розумний... Кхе-кхе!.. Хто ж цього не знає? Кхе...

- Ні, ти говори прямо: розумніше за всіх? Просто розумних птахів донстаточно, а розумніше за всіх - одна, це я.

- Розумніше за всіх... кхе! Всіх розумніше... кхе-кхе-кхе!

- То-то».

Вже цей початок насторожує дитину. А коли з таким же питанням Індик звертається до всіх птахів, мешкаючих у дворі, він отримує у відповідь: «Хто ж не знає, що ти сама розумна птинца!.. Так і говорять: «Розумний, як індик». Тут навіть самий маленьнкий читач неодмінно зрозуміє суть справи і мимовільно посміхнеться над чванливою істотою.

Кожний з мешканців пташиного двора в казці «Розумніше за всіх» має свою особу, свій характер. «Індичка була такий скромний і добрий птах і постійно засмучувалася, що Індик вечнно з ким-небудь сварився», - говорить автор і далі розкриває ці її якості у взаємовідносинах з Індиком і іншими птинцами. Виправдовує ця героїня і своя зовнішня характеристинку. «Серед інших птахів вона була схожим на старенька: вічне горбинлась, кашляла, ходила якоюсь розбитою ходою, точно ноги прироблені були до неї тільки учора». Забіякуватість Півня, дурість Гусака і Індика дотепно роздягаються в ході понвествования.

Але автор не обмежується тільки нанмеком на дурість свого героя. З гумором зображає він позорнный крах хвалька, коли на пташиному дворі з'явився небачений звір, схожий і на яйце, і на репейную шишку. Ця істота - Їжак, серячок-мужичок, остаточно викриває хвалька. Їжак - серянчок-мужичок протиставляється чванливому пташиному «порядочнонму» і «вихованому» суспільству і по суті і виявляється розумнішим за всіх. Мамин-Сибіряк вдається до прийому гиперболизации. Перебільшення чванливої глупонсти Індика допомагає викриттю уявного героя.

Але казка на цьому не кінчається. «Порядне і благовоспинтанное» пташине суспільство не могло помиритися з тим, що якийсь пришелець, мужичок-серячок, критикує одного з самих знатних членів цього суспільства. Півень і інші птахи готові наброситьнся на Їжака. Зрештою всі переходять на сторону Індика. У такій концовке закладене велике соціальне значення. Автор викриває не тільки обмеженість обивателів (переносне значення казки абсолютно очевидне), але і показує дуже разнвитое у них почуття «класового самозбереження».

Список літератури

1. Дитяча література / Під ред. Е.Е. Зубаревой. - М.: Освіта, 1989.

2. Мамин-Сибіряк Д.Н. Расськази і казки. - М.: Дитяча література, 1985.

3. Російська дитяча література / Під ред. Ф.І. Сетіна. - М.: Освіта, 1972.

4. Казки російських письменників / Сост. В.П. Аникина. - М.: Правда, 1985.

5. Товстої Л.Н. Басні, казки, розповіді. - М.: Дитяча література, 1987.

6. Ушинський К.Д. Детям. - М.: Малюк, 1978.
Порівняльна характеристика творів "Євгеній Онєгін" А.С. Пушкіна і "Анна Снегина" С.А. Єсеніна
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ Тульської області ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ м Тули Муніципальне загальноосвітній заклад середня загальноосвітня школа №4 Радянського району (МОУСОШ №4) РЕФЕРАТ за курс середньої (повної) загальної освіти з літератури на тему: «Порівняльна

Порівняльна характеристика літератури Епохи Просвітництва і сентименталізм
Зміст Введение... 3 1. Характеристика літератури епохи Просвітництва ... 4 2. Сентименталізм і його характеристика ... . 9 Заключение... 15 Список літератури ... ... 16 Введення Об'єктом літератури завжди була і залишається, кажучи словами Пушкіна, «доля людська, доля народна». Про людину

Способи номінації персонажів в романові М.А. Булгакова "Майстер і Маргарита"
Міністерство освіти і науки Російської Федерації Федеральне агентство за освітою УЛЬЯНОВСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.Н. УЛЬЯНОВА Кафедра російської мови Допущена до захисту: Зав. кафедрою російської мови _ ВИПУСКНА КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА "Способи номінації персонажів

Роль шлюбу у формуванні суспільної системи
"Сім'я, по Моргану, -активно початок; вона ніколи не залишається незмінною, а переходить від нижчої форми до вищої, у міру того, як суспільство розвивається від нижчої ступені до вищої. " Ми маємо три головні форми шлюбу, загалом і в цілому відповідають трьом головним стадіям розвитку

Соціальне значення байок І.А. Крилова
Зміст Введення 1. Перевідні байки і прихований підтекст 2. Оригінальні твори соціальної спрямованості 3. Суспільна несправедливість і вади Висновок Список літератури Введення Хто з нас не пам'ятає дитячої байки «Бабка і Мурашка»? Здається, що може бути прозоріше за встановлений в її основу

Корреспондентная теорія істини
Млинців А.К. Основна ідея корреспондентной істини брехливо проста: пропозиція істинна, якщо і тільки якщо воно відповідає фактам (або дійсність). Ця теорія повинна передусім визначати, в чому укладається істинність емпіричних пропозицій, або пропозицій спостереження, тобто пов'язаних з досвідом

Сни і сновидіння в російській літературі
Реферат на тему СНИ І СНОВИДІННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ Грішукової Алени 11 «А» клас Гімназія 1577 Москва. 2008 рік Зміст Введення Євген Онегин Злочин і покарання Тихий Дон Майстер і Маргарита Висновок Список літератури Вступ Мир снів і сновидінь издревле цікавив людину як щось так же

© 2014-2022  8ref.com - українські реферати