На головну

Ясир Арафат - Біографії

(р. 1929)

АРАФАТ (Arafat) Ясир, палестинський державний діяч, глава адміністрації Палестинської автономії з 1994, голова виконкому Організації Визволення Палестини (ООП, з 1969).

Ясир Арафат (Mухаммад Aбд Ар Ра`уф AЛ-Кудва AЛ-Хусейні) народився 4 серпня 1929 року в Єрусалимі. Арафат був одним з семи дітей багатого торговця, по матері - родич лідера антисіоністського руху в Єрусалимі Аміна аль-Хусейні. Одружений, має доньку. Після захоплення Ізраїлем всій території Палестини в 1948 Арафат емігрував до Єгипту. Тут він вступив в "Мусульманське братство" і Палестинський Союз Студентів в якому в 1952-1956 роках обіймав посаду президента. 1956 він закінчив інженерний факультет Каїрського університету і одночасно пройшов військову підготовку для участі в диверсійній діяльності проти ізраїльтян на території Палестини. У тому ж році брав участь у складі єгипетської армії в Суецькому конфлікті.

В 1957 він перебрався в Кувейт, разом з організатором палестинської боротьби в Газі Халілем Вазіра заснував диверсійну угруповання Аль-Фатах, яка з 1959 стала частиною ООП. Працюючи в будівельній фірмі в Кувейті, Арафат неодноразово здійснював партизанські рейди на територію Палестини. В 1964 Аль-Фатах злився з ООП, і Арафат став одним з найвпливовіших політиків в палестинському визвольному русі. Він залишався в Єрусалимі до 1967, після чого перебрався до Йорданії. У подальшому Арафат тричі таємно відвідував Палестину. В 1968 Арафат очолив бій підрозділів ФАТХ проти атакував палестинців в селі Аль-Карама загону армії Ізраїлю. Арафату вдалося розгромити противника (незважаючи на понесені високі втрати), що підняло його авторитет серед активістів збройної боротьби ПДС. Після війни в Йорданії 1969 він перемістив штаб-квартиру ОВП у Бейрут, де і залишався до 1982, коли Ліван піддався Ізраїльському вторгненню (дивіться війну в Лівані). Після цього Бейрут був залишений і штаб ООП перенесений в Туніс. В 1969 Арафат третім, після Шукірі і Хамода обраний на пост Голови Виконавчого комітету ООП. В 1970 він став верховним головнокомандувачем збройних сил палестинського руху опору, а в 1973 очолив політичний департамент ООП, залишаючись по даний час Головою Виконавчого Комітету ООП.

В 1960-і рр. Арафат прийшов до розуміння необхідності створення самостійного арабського палестинської держави. Надалі він направив свої зусилля на досягнення визнання ООП як повноважного представника інтересів палестинського народу. З 1974 ООП стає членом Ліги арабських країн. Від крайніх, непримиренних позицій у протистоянні з Ізраїлем Арафат переходить до більш помірних поглядів на близькосхідну проблему. Використання тероризму в боротьбі за суверенітет Палестини було переглянуто ООП після війни 1973 року. З цього моменту ООП і ФАТХ відмовляються від проведення акцій міжнародного тероризму, що стало причиною розколу ПДС і численних зіткнень протиборчих фракцій Опору. Відмова від тактики міжнародного тероризму дозволив Арафату в листопаді 1974 виступити на сесії Генеральної Асамблеї ООН. Арафат зробив декілька офіційних візитів до СРСР і країни соціалістичного табору. З 1982 в ООП наростають розбіжності, Арафат піддається критиці своїх більш радикально налаштованих соратників. В 1987 Арафат переносить штаб-квартиру ОВП до Іраку. Серед конкурентів Арафата не знайшлося значною фігури, лідерство його було підтверджено. В 1987 була піднята палестинська Інтіфадa, яка тривала шість років. 15 листопада 1988 було проголошено "Держава Палестина", а 2 квітня 1989 Генеральною Радою Палестинської Національної Ради Арафат був обраний президентом неіснуючого палестинської держави. В 1988 він визнав право Ізраїлю на існування, яке перш категорично відкидалося палестинськими політичними лідерами. Цей крок відкрив можливість досягнення мирної угоди між палестинськими арабами і ізраїльтянами.

Під час війни в Перській затоці 1990-91 Арафат підтримав агресію Саддама Хуссейна, що негативно відбилося на міжнародній репутації палестинського лідера, особливо серед нафтовидобувних арабських держав. Тим не менш, за посередництва США, Арафат пішов на переговори з Ізраїлем, результатом яких стало підписання у Вашингтоні у вересні 1993 Декларації принципів, за якої в секторах Газа та Єрихон вводилося палестинське самоврядування. У травні 1994 ізраїльські війська на цих територіях були замінені на палестинську поліцію, а в липні, після 27 років вигнання, Арафат урочисто повернувся в Палестину в якості глави адміністрації палестинського самоврядування. У тому ж році Арафат разом з ізраїльськими керівниками Іцхаком Рабіном і Шимоном Пересом був удостоєний Нобелівської премії миру. У січні 1996 Арафат був обраний виконавчим головою Національної ради Палестини, набравши понад 88% голосів.

Одружений. Дружина - Суха Арафат (дівоче прізвище - Тауїль). Дочка - Захва (1995 р.н.)

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.middleeast.narod.ru /

© 8ref.com - українські реферати
8ref.com