Головна
Банківська справа  |  БЖД  |  Біографії  |  Біологія  |  Біохімія  |  Ботаніка та с/г  |  Будівництво  |  Військова кафедра  |  Географія  |  Геологія  |  Екологія  |  Економіка  |  Етика  |  Журналістика  |  Історія техніки  |  Історія  |  Комунікації  |  Кулінарія  |  Культурологія  |  Література  |  Маркетинг  |  Математика  |  Медицина  |  Менеджмент  |  Мистецтво  |  Моделювання  |  Музика  |  Наука і техніка  |  Педагогіка  |  Підприємництво  |  Політекономія  |  Промисловість  |  Психологія, педагогіка  |  Психологія  |  Радіоелектроніка  |  Реклама  |  Релігія  |  Різне  |  Сексологія  |  Соціологія  |  Спорт  |  Технологія  |  Транспорт  |  Фізика  |  Філософія  |  Фінанси  |  Фінансові науки  |  Хімія

Соціальне забезпечення в СРСР - Социология

Зміст

Вступ

І. Соціальне забезпечення та його законодавча база в СРСР

1. Законодавча база соціального забезпечення населення в 1917-1922 рр

2. Законодавчі акти соціального забезпечення, прийняті в період існування СРСР (1922-1991 рр)

ІІ. Аналіз системи соціального забезпечення в СРСР

1.  Аналіз системи соціального забезпечення в перше десятиріччя після встановлення Радянської влади в Україні

2.  Завершення формування української радянської системи соціального захисту в 30-ті роки

3.  Соціальна допомога в роки другої світової війни та повоєнний час

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

 

Перша світова війна, а згодом революції, громадянська війна привнесли в Україну драматичні соціально-економічні зміни. Намагання завоювати державність чи самоврядування (Центральна Рада, Гетьманат, Директорія, ЗУНР) виявились безрезультатними, і в 1922 р. Україна увійшла до складу Радянського Союзу.

Процеси, що відбувалися в житті суспільства, зумовлювали зміни в соціальній структурі населення. Розвиток народного господарства, зокрема, індустріалізації, супроводжувався зростанням в Україні чисельності робітничого класу. У зв'язку з колективізацією відбулися глибокі соціальні зрушення в середовищі селянства. На зміну дореволюційному розшаруванню (батраки, бідняки, середняки, куркулі) було сформовано нову соціальну верству - колгоспне селянство. Процес колективізації, який супроводжувався розкуркулюванням, порушив побут і звичаї українського села, воно перестало існувати як особливе соціальне явище, як специфічний феномен. Масова міграція сільського населення у міста спричинила напружене становище з працевлаштуванням та житлом. У пошуках кращої долі тисячі українців емігрували до Північної і Південної Америк, Австралії.

В умовах нового державного утворення змінилась не тільки структура управління і господарювання та суспільні відносини, а й модель соціальної допомоги. Її попередні форми, а також назви органів і структур були визнані як такі, що не відповідають соціалістичному розумінню завдань соціального забезпечення і є пережитком старого часу, коли соціальна допомога мала характер милостині, благодійності.

У створеній російськими більшовиками державі досить швидко відбувалось ототожнення суспільства і держави, практично країна позбавлялась громадянського суспільства і, як наслідок цього, у системі допомоги і захисту починала домінувати держава. Вона стає головним суб'єктом допомоги, причому церква і громадські організації, а також приватні особи як партнери були усунені від цієї діяльності.

І. Соціальне забезпечення та його законодавча база в СРСР

 

1. Законодавча база соціального забезпечення населення в 1917-1922 рр.

Після жовтневого (1917 р.) перевороту більшовики, які прийшли до влади під популістськими гаслами, відмовилися від загальнолюдських цінностей і почали насаджувати цінності одного класу - пролетаріату, який, як показала історія, на мав до них ніякого відношення. Заперечуючи еволюційний шлях розвитку, правляча партія приступила до соціальних експериментів революційними методами. Систему соціального страхування та забезпечення, що склалася в царській Росії, змальовували тільки чорними барвами і в короткі терміни її було повністю зруйновано. Більшовики почали вибудовувати власну державну систему соціального забезпечення.

Братовбивча громадянська війна, розруха, колективізація, голодомори, бездумне втручання в економіку, Друга світова війна, відбудова країни, непосильні військові витрати, допомога країнам соціалістичного табору та третього світу не давали можливості реально взятися до соціального захисту населення. Нормативні акти, що приймалися у сфері соціального забезпечення, як правило, не були економічно обґрунтованими, відзначались декларативністю та ідеологічним нашаруванням. Перша в світі соціалістична держава так і не зуміла створити зразкову систему соціального забезпечення. В СРСР поширеною була практика в нормативних актах видавати бажане за дійсне, і через це вивчення законодавчої бази можливе лише у зіставленні з реальним життям.

Декретом про землю, який було прийнято 8 листопада 1917 р., З'їздом робітничих і солдатських депутатів передбачалося, що землероби, які внаслідок старості або інвалідності назавжди втратили можливість особисто обробляти землю, втрачають право нею користуватися, а замість цього отримують від держави пенсійне забезпечення. У разі непрацездатності терміном до двох років сільська община зобов'язувалася прийти на допомогу своєму члену шляхом громадського обробітку землі. Сказане так і залишилося гаслом, яке ніколи не було втілене в життя.

21 листопада 1917 р. Рада народних комісарів (РНК) прийняла Декрет "Про збільшення пенсій робітникам, які постраждали від нещасних випадків". Він зафіксував наміри більшовиків суттєво змінити закон про страхування робітників від нещасних випадків від 23 червня 1912 р. на засадах робочої страхової програми, а саме: поширення страхування на всіх робітників, відшкодування повного заробітку покаліченому, надання самоврядування застрахованим і передача справи експертизи покалічених у руки лікарів, вибраних від робітничих організацій. Цим же декретом у зв'язку з дороговизною життя всім пенсіонерам від нещасних випадків до 1917 р. включно з 1 січня 1917 р. пенсію було збільшено на 100% за рахунок пенсійного фонду, який наповнювався впродовж трьох років комітетами із запасного капіталу, вільних залишків від операцій, а в разі недостатності їх - додатковими внесками підприємців.

В іншому Декреті РНК від 22 листопада 1917 р. "Про винагороду відкомандированих на роботу на підприємства військовим чинам, які постраждали від нещасних випадків" зазначалося, що зазначені військові чини підпадають з 19 липня 1914 р. під дію правил від 2 червня 1903 р. і закону про страхування робітників від нещасних випадків від 23 червня 1912 р. Річне утримання військового чина - робітника при нарахуванні йому пенсії за каліцтво визначається відповідно до розцінок, встановлених для інших робітників, зайнятих на таких самих роботах.

Постановою РНК від 16 грудня 1917 р. "Про видачу допомоги" передбачалося відпустити з 10 млн фонду на непередбачені кошторисами термінові потреби 450 тис. руб. у розпорядження Кременчуцької повітової земської управи для видачі допомоги населенню Кременчуцького повіту, яке постраждало від паводку весною поточного року.

РНК своєю постановою від 1 грудня 1917 р. "Про розміри винагороди народних комісарів і вищих службовців та чиновників" доручив Міністерству фінансів і всім окремим комісарам негайно вивчити кошториси міністерств і урізати всі непомірно високі жалування та пенсії.

Згідно з Декретом РНК від 24 грудня 1917 р. "Про припинення видачі пенсій, що перевищують 300 руб." були знижені щомісячні пенсійні виплати одній особі чи сім'ї, які перевищували 300 руб. Максимальні пенсії не могли перевищувати 300 руб.

ВЦВК і РНК 24 грудня 1917 р. затвердили "Положення про страхування на випадок безробіття". Ним уперше в світі в країні було введене соціальне забезпечення безробітних. Воно поширювалося на всіх робітників і службовців, які працювали за наймом, за винятком осіб, заробіток яких перевищував тримісячний заробіток у певній місцевості. Допомога у зв'язку з безробіттям видавалася, починаючи з четвертого дня безробіття у розмірі середньої поденної заробітної плати для певної місцевості, але не більше того заробітку, який безробітний отримував. Допомогу виплачувала місцева каса безробітних.

Постановою РНК від 20 грудня 1917 р. "Про припинення видачі утримання колишнім членам Державної ради" скасовувалось утримання членів Державної ради, яке їм продовжував видавати Тимчасовий уряд. Не підлягали видачі не отримані суми, а колишнім членам Державної ради пропонувалося на загальних підставах звертатися за призначенням пенсії до Народного комісаріату опіки з наданням відомостей про свій майновий стан.

ЦВК Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів 4 січня 1918 р. прийняв Декрет "Про страхування на випадок хвороби". Страхування поширювалося на всіх осіб, які працювали за наймом. Дія Положення не поширювалася на осіб, які посідали на підприємстві вищі посади, і на всіх осіб вільних професій, які мали заробіток, що втричі перевищував середній заробіток робітників певної місцевості. Предметами страхування визнавалися лікарська (медична) допомога і грошові допомоги. Лікарняні каси видавали грошові допомоги: 1) на випадок хвороби учасників каси, що супроводжувалися втратою працездатності; 2) на випадок пологів учасниць - вагітним і породіллям; 3) на випадок смерті учасників - на їх поховання. Грошові допомоги видавалися з першого дня втрати працездатності до видужання у розмірі повного заробітку. Допомога у зв'язку з пологами видавалась упродовж 8 тижнів до пологів і 8 тижнів після пологів. Грошова допомога на поховання видавалась у розмірі 30-кратного середнього денного заробітку для певної місцевості. Видами медичної допомоги визнавалися: 1) первинна допомога при раптових захворюваннях і нещасних випадках; 2) амбулаторне лікування; 3) лікування вдома; 4) допомога у разі пологів; 5) лікування у лікарнях з повним утриманням хворих; 6) санаторне і курортне лікування.

З метою точного обліку й планомірного розподілу робочої сили за галузями народного господарства, впорядкування попиту і пропозиції праці, контролю за безробітними, які отримують допомогу відповідно до Положення про біржі праці, що було затверджене Декретом РНК 9 лютого 1918 р., були створені місцеві й обласні біржі праці.

31 жовтня 1918 р. РНК затвердила Положення про соціальне забезпечення трудящих. Воно передбачало такі види соціального забезпечення: 1) забезпечення ліками й надання всіх видів медичної (лікарської) та іншої допомоги, допомоги у випадку пологів усім особам, які її потребують; 2) допомога у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності; 3) пенсії у зв'язку з постійною втратою працездатності через каліцтво, хворобу чи старість; 4) допомога у зв'язку з безробіттям; 5) допомога на поховання. До завдань соціального забезпечення належала профілактика захворювань, травм та пом'якшення їх наслідків. Забезпеченню підлягали всі без винятку, особи, джерелом існування яких є власна праця, без експлуатації чужої, а також члени сімей трудящих.

Влада більшовиків могла утримуватися тільки на штиках її армії. Побудові армії, матеріальному забезпеченню військовослужбовців приділялася велика увага. Про це говорять такі правові акти: 1) постанова РНК від 29 грудня 1917 р. "Про видачу процентних добавок до пенсії військово-понівечених" (офіцерів-інвалідів старої армії позбавляли їхніх пенсій і переводили на пенсію, що встановлювалася для солдатів); 2) Декрет РНК від 28 січня 1918 р. "Про організацію Робітничо-Селянської Червоної Армії" (воїнів РСЧА брали на повне державне забезпечення, і вони отримували 50 руб. щомісяця, а непрацездатних членів сімей солдатів РСЧА забезпечували всім необхідним за місцевими споживчими нормами); 3) Декрет РНК від 11 лютого 1918 року "Про організацію Робітничо-Селянського Червоного Флоту" (передбачав розпуск старого флоту і створення нового, порядок забезпечення службовців флоту та страхування їх за рахунок держави на випадок хвороби, каліцтва, інвалідності, смерті); 4) Декрет РНК від 2 серпня 1918 р. "Про видачу продовольчого пайка сім'ям солдатів дійсної служби і дострокового призову і про збільшення дитячого пайка" (право на пайок отримали непрацездатні члени сімей солдатів, які не мали засобів до існування, а на дитячий продовольчий пайок - діти (до 5 років) до розміру пайка дорослих); 5) Декрет РНК від 7 серпня 1918 року "Про пенсійне забезпечення солдатів Робітничо-Селянської Червоної Армії і їхніх сімей"; 6) Правила про фонд забезпечення сімей червоноармійців, затверджені постановою РНК від 14 серпня 1918 р.; 7) постанова РНК від 16 листопада 1918р. "Про грошове забезпечення військовополонених та їхніх сімей"; 8) Декрет РНК від 24 грудня 1918 р. "Про забезпечення червоноармійців і їх сімей"; 9) Інструкція про порядок забезпечення сімей червоноармійців допомога ми і квартирами, затверджена постановою РНК від 2 січня 1919 р.; 10) Декрет РНК від 21 січня 1919 р. "Про забезпечення солдатів Робітничо-Селянської Червоної Армії добовим забезпеченням"; 11) Декрет РНК від 21 січня 1919 року "Про поширення дії декретів про пенсійне забезпечення солдатів Червоної Армії і їхніх сімей на інші категорії військовослужбовців"; 12) Положення про соціальне забезпечення інвалідів-червоноармійців і їхніх сімей, затверджене Декретом РНК від 28 квітня 1919 р.; 13) Декрет РНК від 8 травня 1919 р. "Про визнання добровольцями робітників, селян і службовців, призваних у Червону Армію за постановами комітетів РКП(б), професійних спілок і волосних виконавчих комітетів"; 14) Декрет РНК від 8 травня 1919 р. "Про забезпечення добровольців"; 15) Декрет РНК від 27 травня 1919 року "Про збільшення грошової допомоги сім'ям червоноармійців"; 16) Декрет РНК від 11 вересня 1919 р. "Про збільшення допомоги членам сімей червоноармійців"; 17) Декрет РНК від 16 червня 1920 р. "Про зрівняння грошової допомоги (пайка) сім'ям військовополонених старої армії з грошовою допомогою сімей червоноармійців"; 18) Декрет РНК від 16 червня 1920 р. "Про збільшення грошової допомоги сім'ям червоноармійців"; 19) Декрет РНК від 5 серпня 1920 р. "Про видачу одноразової допомоги й іншого забезпечення військовослужбовцям Червоної Армії і Флоту, що повертаються з полону"; 20) Декрет РНК від 14 березня 1921 р. "Про поширення на осіб командного складу й адміністративно-господарської служби на фронті права на забезпечення сімей грошовою допомогою нарівні з сім'ями червоноармійців".

Продовжувалось удосконалення та пристосування до умов, що склалися, нормативних актів щодо забезпечення в разі тимчасової непрацездатності. До цих правових актів належали постанова РНК від 23 травня 1919 р. "Про порядок видачі грошових допомог у випадках тимчасової втрати працездатності", Декрет РНК від 12 серпня 1920 р. "Про видачу допомог у випадку тимчасової втрати працездатності", Декрет РНК від 14 жовтня 1921 р. "Про забезпечення робітників і службовців у разі тимчасової непрацездатності".

Приймались акти, що вносили суттєві зміни в соціальне забезпечення окремих категорій осіб. Декретом ВЦВК від 27 квітня 1918 р. "Про скасування спадкування" непрацездатним родичам померлого, які не мали прожиткового мінімуму, замість спадщини дозволялося отримувати утримання з майна померлого. Декрет РНК від 26 квітня 1919 р. "Про скасування старих пенсій і про пенсійне забезпечення старих пенсіонерів" припинив виплату пенсій за старими (царськими) законами і запровадив їх перегляд відповідно до Положення про державне забезпечення трудящих від 31 жовтня 1918 р. відповідно до Декрету РНК від 18 листопада 1919 р. "Про анулювання договорів страхування життя" всі непрацездатні і неповнолітні особи, які страхової винагороди внаслідок анулювання договорів, підлягали соціальному забезпеченню органами Народного комісаріату праці і соціального забезпечення на загальних підставах.

Війна, розруха, ліквідація старої системи опіки змусили державу більше уваги приділити інвалідам. Спільною постановою Народних комісаріатів охорони здоров'я, соціального забезпечення й освіти від 26 листопада 1920 р. "Про соціальне забезпечення глухонімих і сліпих" проведено розмежування компетенції цих відомств з опіки глухонімих і сліпих. Враховуючи, що однією з причин інвалідності була старість, нарком праці своєю постановою від 15 червня 1919 р. "Про облік і огляд робітників і службовців, що втратили працездатність внаслідок похилого віку", запропонував усім державним, громадським і приватним підприємствам, установам здійснити облік усіх робітників і службовців, які втратили працездатність внаслідок похилого віку (60 років) і непридатних до роботи. Вони підлягали огляду бюро лікарської експертизи місцевих підвідділів соціального забезпечення й охорони праці або існуючими лікарськими касами. При втраті робітниками і службовцями 60% працездатності вони звільнилися з роботи після призначення їм пенсії. Декретом РНК від 27 жовтня 1919 р. "Про встановлення одностайних норм соціального забезпечення інвалідів праці і війни" встановлені єдині норми видачі пенсій як для інвалідів праці, так і для інвалідів війни громадянської і імперіалістичної згідно з Положенням від 31 жовтня 1918 р. про соціальне забезпечення трудящих. Постановою РНК від 24 жовтня 1921 р. "Про порядок обліку і розподілу неповної праці інвалідів (праці і війни)" передбачалося право інвалідів праці і війни 4-ї і 5-ї груп на працю через відділи соціального забезпечення виконавчих комітетів. На доступні роботи інвалідів направляли у першу чергу (вони мали переваги перед здоровими безробітними). У разі добровільного залишення роботи інваліди позбавлялись права на соціальне забезпечення.

Декретом РНК від 21 січня 1921 р. "Про соціальне забезпечення робітників і службовців та членів їхніх сімей" внесені зміни і доповнення до діючих декретів і постанов щодо соціального забезпечення. Допомога в разі втрати непрацездатності видавалась одному із працездатних членів сім'ї, що зайняті доглядом за дітьми до 12 років чи ведуть домашнє господарство. Грошова допомога членам сім'ї, що перебували на утриманні робітників і службовців в разі їхньої непрацездатності (хвороба, вагітність, пологи) встановлювалась в розмірі середньої тарифної ставки. Одноразова додаткова допомога на предмет догляду за новонародженими встановлювалась у розмірі місячної основної допомоги. Пенсії в разі смерті годувальника встановлювались у таких розмірах: на одну особу - у розмірі найменшої тарифної ставки і на кожну наступну особу - в розмірі половини найменшої тарифної ставки, але не більше двократної найменшої ставки на всю сім'ю. Безвісна відсутність прирівнювалася до смерті годувальника. Оскільки трудова повинність вводилася з 16 років, то з цього віку встановлювалося соціальне забезпечення. Встановлювалися грошові допомоги членам сімей червоноармійців та мобілізованих за трудовою повинністю.

Повний текст реферату

Статистичний аналіз і прогнозування безробіття
Зміст Введення Глава 1. Теоретичні основи вивчення безробіття 1.1. Поняття безробіття 1.2. Види безробіття Глава 2. Методологія аналізу безробіття 2.1. Система показників, що характеризують безробіття 2.2. Методи, використовувані для вимірювання стану безробіття Глава 3. Економіко-статистичний

Статистичний аналіз демографічної ситуації, захворюваності та медичного забезпечення в Тарусском районі
Аналіз демографічних показників Тарусского району Населення в Тарусском районі Н-ської області в даному році 87000, у тому числі жінок у віці від 15 до 49 років - 25200. У райцентрі р Тарусі проживає 36500 чоловік. Решта населення в районі - сільське. Район переважно сільськогосподарський.

Статистика рівня життя населення та галузей соціальної сфери
Реферат по темі Статистика рівня життя населення та галузей соціальної сфери Зміст Введення Соціальні сфери Сфера охорони здоров'я Сфера освіти Пенсіонери. Образ літніх в сучасному суспільстві Висновки Глосарій Література Введення Я не випадково обрала для свого реферату таку тему, як «статистика

Статистика населення Красноярського краю
Владикавказької ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ Лабораторна робота з статистиці на тему: «Статистика населення Красноярського краю» Студентки II курсу спеціальності ДМУ Вітрової Анни Владикавказ 2009 Зміст Введення 1. Показники чисельності населення 2. Динаміка населення 3. Поточний облік руху населення

Статистика житлових умов і побутового обслуговування населення
Міністерство освіти і науки Республіки Татарстан Державне автономне освітня установа вищої професійної освіти Альметьевский державний інститут муніципальний служби Факультет економіки і управління Кафедра бухгалтерського обліку Спеціальність 080109 «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит» Курсова

Становлення класу власників в сучасній Росії
Міністерство освіти Російської Федерації Курганський державний університет Контрольна робота по соціології студентки 3 курсу заочного відділення економічного факультету Шапошниковой Олени Володимирівни Курган Завдання 1 Варіант 8 Реферат «Нові росіяни»: соціальні проблеми становлення класу

Спостереження як один з основних шляхів вивчення проблеми трудової підготовки
План 1. Суть спостереження як методу. 2. Види спостережень у педагогічних дослідженнях, їх загальна характеристика. 3. Організація спостереження. Поняття методики і техніки спостережень. 4. Проведення досліджень.

© 2014-2022  8ref.com - українські реферати