Головна
Банківська справа  |  БЖД  |  Біографії  |  Біологія  |  Біохімія  |  Ботаніка та с/г  |  Будівництво  |  Військова кафедра  |  Географія  |  Геологія  |  Екологія  |  Економіка  |  Етика  |  Журналістика  |  Історія техніки  |  Історія  |  Комунікації  |  Кулінарія  |  Культурологія  |  Література  |  Маркетинг  |  Математика  |  Медицина  |  Менеджмент  |  Мистецтво  |  Моделювання  |  Музика  |  Наука і техніка  |  Педагогіка  |  Підприємництво  |  Політекономія  |  Промисловість  |  Психологія, педагогіка  |  Психологія  |  Радіоелектроніка  |  Реклама  |  Релігія  |  Різне  |  Сексологія  |  Соціологія  |  Спорт  |  Технологія  |  Транспорт  |  Фізика  |  Філософія  |  Фінанси  |  Фінансові науки  |  Хімія

Стівен Пінкер. "Мова як інстинкт" - Психологія

Коротка біографічна інформація

Стивен Пінкер (Steven Pinker) народився 18 вересня 1954 року в Монреалі, провінція Квебек. Він видатний канадсько-американський вчений, що спеціалізується в експериментальній психології і когнитивных науках, а також автор робіт по популяризації науки. Пинкер відомий за його широко охоплюючий захист еволюційної психології і «Обчислювальної теорії розуму» (Computational theory of mind). Академічна спеціалізація Пінкера - візуальне сприйняття і розвиток мови у дітей, і він більш відомий як популяризатор ідеї про те, що мова, на якій ми говоримо, є інстинктом або біологічною адаптацією.

Стивен Пінкер рік займався дослідженнями в Массачусетськом технологічному інституті (MIT), потім повернувся в Гарвард.

З 1982 по 2003 Пінкер викладав в департаменті мозку і когнитивных наук в MTI і став директором Центра когнитивных нейронаук. (Крім одного року проведеного в Університет Каліфорнії, Санта Барбара в 1995-1996).

У 2004 році Пінкер був названий Журналом Time одним з 100 найбільш впливових людей в світі. Двічі номинировался на Пулітцеровськую премію

Стівен Пінкер найбільш відомий роботою «Мова як інстинкт» (1994), а так само популяризацією робіт Ноама Хомського про природжені здібності свідомості.

«Мова як інстинкт»

Книга Стівена Пінкера «Мова як інстинкт» складається з 13 розділів. Вона містить об'ємну розповідь про той феномен, яким є людська мова, розглядаючи його з самих різних точок зору: лінгвістичної, біологічної, історичної і т.д. В книзі даються відповіді на численні питання про мову, підняті в різних дослідженнях, пояснюються таємниці дивних явищ, пов'язаних з мовою (граматичні гени, штучний інтелект у комп'ютерів, дети-маугли і інші). Розповідь ведеться живою і зрозумілою мовою і містить безліч прикладів з сучасної розмовної англійської, відомих художніх творів, мови преси, а також пісень і кіно. Книга розрахована на досить велику аудиторію: нарівні з «колегами-професіоналами» вона призначена і для «рядового читача наукової літератури», і для студентів, не знайомих з наукою про мову і мислення, або, як пише автор, «книга призначена для всіх, хто користується мовою, а це означає - для кожного».

Розділ 1. Інстинкт оволодіння майстерністю.

У цьому розділі Стівен Пінкер знайомить читачів зі своєю думкою, що людська мова - це частина людської природи, тобто інстинкт.

Мова, як вважає автор, - це складний, спеціалізований навик, який розвивається в дитині мимовільно і не вимагає яких-небудь усвідомлених зусиль або наставлений. Цей навик в рівній мірі властивий кожному, але він відрізняється від узагальненої здатності обробляти інформацію або поступати розумно. Для пояснення даного явища Стівен Пінкер використовує термін «інстинкт», який виражає ідею, що люди знають, як говорити, приблизно в тому значенні, в якому павуки знають, як плести павутину. Вчений спростовує загальноприйняту думку, що мова - це продукт культури, затверджуючи, що мова таким є не більше, ніж прямохождение.

Теорія Пінкера, що мова є інстинктом людини, заснована на ідеях Чарльза Дарвіна, що вважав, що складна будова мови належить нам по праву народження, і цьому не можна навчитися в школі або від батьків. Саме Дарвін уперше в 1871 році висунув теорію, що мова - це вигляд інстинкту.

Тут же автор приводить довід Н. Хомського на користь своєї теорії. По-перше, людина може отримувати необмежене число пропозицій з обмеженого числа слів. Така програма в мозку може називатися «ментальна граматика». По-друге, в дітях ця досить складна граматика розвивається швидко і мимовільно, тому, коли діти зростають, вони адекватно сприймають нові конструкції, з якими не стикалися до цього. Тому, на думку Хомського, діти з народження несуть деяку схему, загальну для граматик всіх мов.

Розділ 2. Болтушки.

Свідчення того, що мова - це інстинкт.

Насамперед тут розглядається мова мешкаючих на острові Нова Гвінея горців. Як виявилося, він є не просто «лопотаньем», а задоволений складно організованим засобом, за допомогою якого можна передати цілі ланцюжки міркувань. Значить, мови примітивних народів і суспільств аж ніяк не примітивні (наприклад, деякі люди вважають, що робочий клас говорить на грубій і спрощеній мові в порівнянні з більш освіченими людьми, що невірно), не існує такого поняття, як «мова рівня кам'яного віку». Складно організовані мови використовуються повсюдно - це відкриття дало перший мотив підозрювати, що мова - це вияв особливого людського інстинкту.

Далі Пінкер приводить докази на користь того, що складно організована мова універсальна, оскільки діти фактично знову його винаходять, не тому що їх цьому вчать, а тому що вони не можуть цього не робити. З'являються такі терміни як «пиджин» - мова, виникаюча в ситуації міжетнічних контактів при необхідності досягнення взаєморозуміння, мова з мінімальним змістом граматики; «креол» - мова, в яку перетворюється пиджин внаслідок освоєння його дітьми. Пинкер спирається на дослідження, що показують, що якщо залишити дітей у віці, коли вони починають засвоювати рідну мову, віч-на-віч з пиджином, вони починають привносити граматичну систему туди, де її не було. У результаті нова мова стає більш виразною і якісною.

Абсолютно глухий хлопчик Саймон був знайомий з американською мовою жестів (АЯЖ) в спотвореній версії своїх батьків. Батьками мова була засвоєна погано, приблизно в 15 років, тому для них він був пиджином. Однак дитина могла пояснюватися на АЯЖ набагато краще, ніж тато і мама. Якимсь чином, їм були заглушені ті неграматичні явища, які використовувалися його батьками. Він перевершив своїх батьків, і це приклад креолизации. Стає істиною твердження, що в думці дитини містяться деякі «заготівлі» для граматичних правил.

Батьки не занурюють дітей в мову, не навчають йому, діти самі засвоюють мову, і у них вже є складно організована граматика, як вона є і у кожного представника людського роду.

Розділ 3. Мыслекод

Ключовими питаннями в цьому розділі є наступні: чи залежить думка від слів або думкам відведено деякий пристрій - мыслекод (мова думки) - і вони вдягаються в слова тоді, коли їх треба донести до слухачів? Який зв'язок між мовою і мисленням?

Стивен Пінкер вважає помилкою те, що мислення і мова - одне і те ж і що мова визначає думку. Науковою основою для таких припущень автор вважає гіпотезу Сепира-Уорфа, що повідомляє, що мислення людей зумовлене категоріями, які є в їх мові.

Чи Можливе мислення без слів? Пинкер відповідає на це питання трьома оригінальними прикладами. У першому було показано, що пятимесячные немовлята можуть лічити про себе на елементарному рівні. Для цього використовувалися Мікки Мауси, які протягом експерименту додавалися і вилучалися приховано або відкрито. Якщо дані, що отримуються у дітей не співпадали з очікуваним, вони ретельно розглядали сцену і відшукували пояснення. У другому експерименті були задіяні обезьяны-верветки, які визначали по картинках, чи є зображені родичами чи ні. Причому мавпи не могли думати словами, оскільки просто не здатні їх вивчити. Третій приклад пов'язаний з творчими людьми, які затверджують, що в моменти натхнення думають не словами, а уявними образами, вченими-природниками, які запевняють, що їх мислення просторове і інш.

Розділ 4. Механізми роботи мови

Суть язикового інстинкту - мова повідомляє про щось нове.

Пинкер тут говорить об два «чудодействах», які лежать в основі язикового інстинкту. Перше - це «довільність знака» - принцип, сформульований лінгвістом Фердінандом де Соссюром, що полягає в повністю умовній відповідності звуку значенню. Слово «собака» не схоже на собаку, не гавкає, але все ж означає «собака». Так відбувається тому, що кожний носій мови ще в дитинстві пройшов шлях автоматичного запам'ятовування, що з'єднало звучання зі значенням. Тому ми можемо передати думку з свідомості в свідомість майже вмить. Друге «чудодейство» - мова нескінченним образом використовує кінцеві кошти (висловлювання Вільгельма фон Гумбольдта). Ми використовуємо деякий код для перекладу з одного порядку слів на іншій, з однієї комбінації думок - на іншу. Цей код називається генеративной граматикою.

Граматика - дискретна комбинаторная система, тобто кінцеве число слів відбирається, сполучається, переміщається для створення пропозицій з властивостями, абсолютно відмінними від властивостей становлячих їх елементів. Наприклад, значення пропозиції Чоловік кусає собаку відмінно від значень кожного з трьох слів. З даної властивості граматики витікають 2 слідства. 1 - абсолютна бескрайность мови. 2 - граматика є кодом, не залежним від свідомості. Граматика вказує, як повинні слова поєднуватися для передачі значень, ця вказівка не залежить від конкретних значень, які ми звичайно передаємо або чекаємо отримати від інших. Ми відчуваємо, що деяким пропозиціям, не відповідним граматичному коду, наприклад, англійської мови, можна дати тлумачення: Is raining ' Дощить'.

Також в даному розділі Стівен Пінкер розглядає різницю між штучною комбинаторной системою (на прикладі генератора ланцюжків) і природної (на прикладі мозку людини). Пропозиція - це дерево, а не ланцюжок, слова згруповані в синтаксичні групи, маленькі групи можуть бути об'єднані у великі. Основна суть деревного уявлення-то, що дерево модулярно, тобто один компонент (синтаксична група) може заскочити в будь-яку з декількох позицій всередині інших компонентів. Гілки дерева з мітками діють в ролі пам'яті або плану всієї пропозиції. Це дозволяє справлятися з такою видаленою залежністю типу if... then ' якщо... то', робота з якими для генератора ланцюжків вельми складна.

Основна ідея в даному розділі - це те, що матеріал, з якого зроблена мова, - це структура безпосередніх складових.

Розділ 5. Слова, слова, слова

Даний розділ присвячена лексиці і морфології. Морфологія - це система, слова мають тонку будову, їх складові частини - це морфеми. Система структури слова - це продовження структури складових Х-штрих, де великі іменні комплекси складені з менших елементів.

Схема для виведення значення основи із значення її частин схожа на ту, що використовувалася для синтаксичних груп: є один особливий елемент - її «ядро», який визначає значення всіх конгломерації. Наприклад, sensibility - це вигляд здатності (-ability - ядро). Також тут важливо указати, що від цього ядра до верхнього вузла розповсюджується вся інформація, що міститься в слові-ядрі: не тільки його значення, не тільки відомості про те, дієслово це або іменник, але і присутня в йому нерегулярність утворення форми. Тому форма множини слова workman ' робітник' буде workmen, а не workmans (man - men). Володіючи тепер даною інформацією, можна легко пояснити і поведінка деяких химерних слів. Наприклад, чим пояснюється той факт, що одна з хокейних команд називається «Maple Leafs» (а не «Maple Leaves» - «Кленове листя»), а «отребья» - це low-lifes (а не low-lives)? Останнє слово не має ядра. Це означає, що канал, по якому розповсюджується інформація, заблокований, причому не для чогось одного, а для всієї інформації. Якщо слово не набуває значення від елемента life, то воно не отримує і форму множини. Тому за стандартним в англійській мові правилом просто додається суфікс множини - s. Що стосується хокейної команди, то форма множини освічена від імені власного - Maple Leaf за тим же правилом.

Нерегулярні форми зберігаються в ментальному словнику, як коріння або основи, оскільки їх не можна утворити за правилом, а регулярні - як складні слова, тому що вони утворяться за правилом словоизменения. Було виявлено, що діти чітко слідують цьому обмеженню.

Пинкер говорить, що слово - «синтаксичний атом», щось, синтаксично неподільне, а також - деякий відрізок язикової матерії, що співвідноситься з певним значенням, одиниця деякого «ментального словника» - листема. Звичайна людина знає багато слів, незважаючи на те, що звучання слова ніяк не пов'язане з його вмістом (приклад з «гавагай»). Людина певним чином засвоює разючу кількість слів, значення яких складне звідки-небудь вивести, особливо поки він зовсім маленький. Це також вважається аргументом на користь того, що мова - це природжений інстинкт людини.

Розділ 6. Звуки тиші

В даному розділі Стівен Пінкер говорить про сприйняття мови. Він вважає, що сприйняття мови - це ще одне біологічне чудодейство, що становить язикової інстинкт. Мозок людини здатний розпізнати людську мову у всьому, що хоч би віддалено на неї схоже, наприклад, як сам автор, в «мові синусоидной хвилі».

Далі автор розказує від пристрої мовного апарату людини і про звуки з точки зору місця і способу освіти. Фонемный склад - це одна з речей, що додає мові його характерне звучання (наприклад, в японській мові не розрізнюються r і l). Тому іноді людина здатна визначити, до якої мови належить слово, тільки по характерному звучанню. Крім того, у носіїв мови існує неусвідомлене розуміння того, як можуть шикуватися в цій мові фонеми. Наприклад, flitch - слово не англійське, але могло б їм бути, а nyip - не англійське і бути їм не може.

Пинкер приходить також до висновку, що комп'ютер, що розпізнає людську мову, зробити складно, тому що, по-перше, кожна людина вимовляє одні і ті ж слова по-різному; по-друге, фонеми, вимовні один за одним, також вимовляються по-різному в залежності від подальших і попередніх звуків; тому навіть люди, що сприймають мову, часто помиляються, але якщо люди здатні вгадати з контексту, які саме слова були у вигляду (були б доречні), то комп'ютер цього зробити не може.

Розділ 7. Говорячі голови

Спочатку Пінкер описує експерименти по створенню інтелектуальних роботів і проблему, що полягає в тому, що складні проблеми (обіграти гросмейстера) прості для розробки, а прості (взнати особу, підняти ручку і інші) - навпаки, складні. Одна з таких важких легких проблем - це розуміння пропозиції. Чому важка? Є дві труднощі на шляху до отримання результату. Перша - це пам'ять, з якою погано йдуть справи у людей і добре - у комп'ютерів. Друга - прийняття рішення, область, в якій люди сильні, а комп'ютери слабі. Наприклад, в комп'ютері є особлива оперативна пам'ять, що допомагає втримувати різні неукомплектовані конструкції в пропозиціях з великою кількістю додаткових, в той час, як людина їх насилу сприймає, збивається з рахунку. Але з іншого боку, коли у слова є декілька словникових статей, людині легше вибрати відповідну, ніж комп'ютеру. Наприклад, людина недвозначно зрозуміє пропозицію Time flies like an arrow ' Час рухається так само швидко, як стрела', а комп'ютер виявив тут п'ять різних дерев!

Розділ 8. Вавілонське стовпотворіння

Тут Стівен Пінкер розглядає питання, чому існує так багато мов, як і звідки вони з'явилися. Насамперед він звертає увагу на универсалии лінгвіста Джозефа Грінберга, що досліджував як приклад тридцять мов п'яти континентів, з метою пошуку цікавих граматичних властивостей. У першому дослідженні Грінберг виявив не менше за 45 универсалий. Проаналізувавши частоту встречаемости тієї або інакший универсалии, автор висуває ідею приписати ці универсалии язиковому інстинкту.

Пинкер спростовує два пояснення тих, що структура мислення накладає обмеження на мови. Перше - це те, що мова виникла лише одного разу, а всі мови - нащадки цього праязыка, що зберегли деякі риси. Друге - це те, що мови можуть відображати універсальність думки або обробки ментальної інформації.

Різницю між мовами Стівен Пінкер уподібнює різниці між біологічними видами і розглядає як наслідок трьох процесів: 1) змінність (у випадку з мовою - лінгвістична інновація); 2) сохраняемость, коли нащадки повторюють свої предки в цих змінах (у випадку з мовою - це обучаемость); 3) відособленість, зумовлена міграцією або соціальними бар'єрами у випадку з мовою. Чому необхідно вивчати мову? Тому що його головна властивість - бути кодом, що розділяється з іншими людьми. Природжена граматика некорисна, якщо людина одна їй володіє. Ніж надавати дитині повністю природжену граматику, яка не узгодилася б з граматиками інших людей, легше вивчати частини мови, що варіюються, щоб привести свою граматику в згоду з граматиками інших. Джерелами вариативности Пінкер називає випадки, коли деякі слова забуваються, запозичаються (наприклад, orange з іспанського norange), придбавають нові значення. Внаслідок відособленості інновації не розповсюджуються всюди, а нагромаджуються окремо в різних групах.

Закінчує Пінкер розділ темою про загрозу зникнення мов в світовому масштабі. Причинами він називає руйнування природного середовища мешкання носіїв мови, геноцид, асиміляцію і інші. Те, що одні мови вимирають, а інші змінюються - це вигляд «природного відбору» серед мов.

Розділ 9. Говорячий новонароджений - розповідь про життя в раю

В цьому розділі Стівен Пінкер спростовує реальність історій, як з дівчинкою Наомі, що заговорила через декілька секунд після народження. Він повідомляє, що всі діти з'являються на світ з певними язиковими навиками. Протягом першого року життя вони засвоюють звуки своєї мови. Потім починають лепетати, що є важливою стадією розвитку мови, оскільки немовлята вчаться, як перемістити який-небудь мускул, щоб змінити звук. Примітне те, що глухі діти також лепечуть, правда, руками. Наступний етап - спроба запам'ятати і повторити слово. Діти приблизно запам'ятовують слова, що стоять під наголосом: Подивися-на-цю ПЛЯШКУ. Далі відбувається розвиток синтаксису, який починається з мінімально можливої довжини - дві одиниці: I sit ' Я сиджу'. Хоч ще до того, як діти починають складати разом два слова, вони розуміють пропозицію, вже спираючись на його синтаксис.

Так чому новонароджені не говорять? Для мовного розвитку необхідне мовне оточення, тобто дітям ще треба засвоїти, як працює їх артикуляционный апарат, які фонеми і слова вживають носіїв даної мови. Крім того, після народження мозок немовлят ще повністю не сформований і після зазнає значних змін. Синапсы, які сприяють процесу мислення, збільшуються протягом першого року життя. Тому мова розвивається настільки швидко, наскільки з цим під силу справитися зростаючому мозку.

Також Пінкер звертає увагу на наступний факт. Внаслідок того, що мозковий центр у дітей пластичніше, засвоювати мову в дитинстві легше, ніж вчити його у дорослому віці. Нормальне оволодіння мовою гарантоване дітям до шестирічного віку, потім в мозку відбуваються вікові зміни. Більшість дорослих так і не можуть повністю вивчити іноземну мову, оволодіти фонологией - звідси і вічний акцент, «скам'янілості» (постійні помилкові моделі).

Розділ 10. Язикові органи і граматичні гени

В даному розділі Стівен Пінкер повідомляє, що в наш час не існує можливості прямо встановити наявність граматичних генів у людини. Причиною чергового сплеску інтересу до генів взагалі і виникнення теорії про існування «язикового» гена послужив експеримент Поля Брока, проведений в 1861 році на людях, страждаючих афазией (нездатністю породити зв'язне висловлювання). Була виявлена загальна патологічна зона, яку стали називати зоною Брока, а даний тип афазии - афазией Брока. Вивчення іншого типу афазии, афазии Вернике, також привело до виявлення зони мозку, що відхиляється за своїми характеристиками від нормальної.

Припущенні про наявність «язикового» гена виникло на основі висновку про те, що у хворих афазией порушений контроль не тільки над відтворенням слів, але і над мовою взагалі, оскільки пишуть вони не краще, ніж говорять. Але виходячи з біологічної бази, що є на сьогоднішній момент, навряд чи можна передбачати наявність такого спеціалізованого гена. Справа в тому, що не можна взагалі говорити про реакцію, зумовлену конкретним геном, оскільки з того, що білки (складові гена) виступають в ролі каталізаторів, слідує, що одні білки управляють іншими. Реакції контролюються групами чинників, і відсутність одного білка не означає відсутність даної реакції. А значить, і «язикового» гена також немає, оскільки його відсутність не означала б автоматичну нездатність висловлюватися.

Розділ 11. Великий вибух

В цьому розділі Стівен Пінкер повідомляє, що людська мова найсильнішим образом відрізняється від природного і штучного спілкування тварин, настільки, що немає можливості говорити про обучаемости тварин мові. Що стосується мавп, вони не вивчили американську мову жестів, тому що це повноцінна мова зі складної фонологией, морфологією і синтаксисом, а не груба система міміки і жестів. Мавпи взагалі не вивчили ніяких істинних знаків АЯЖ! Глухий, що спостерігає за безперервним рухом рук мавпи, не міг виділити жодного знака, що нагадує жести його власного. Шимпанзе, що Вивчається сильно спирався на жести свого природного репертуару, а не засвоював справжні жести АЯЖ з їх фонологической структурою форм руки, рухами, орієнтацією. Здатності шимпанзе в області граматики були взагалі майже нульові. На глибинному рівні до тварин взагалі «не доходить». Пинкер вважає, що тварини просто знають, що дослідникам подобається, коли вони жестикулюють, і за це мавпи отримують те, що хочеться. Хоч, з моєї точки зору, це твердження декілька сумнівно.

Розділ 12. Язикові мавены

Язикової мавен - переклад з мови ідиш - експерт.

У цьому розділі мова йде про зовнішній контроль за мовою. Хто визначає, як іншим говорити? Пинкер виділяє декілька видів мавенов, серед яких доглядач слів, иеремей, витівник, мавен-мудрець. Також автор описує 9 характерних міфів язикового мавена.

Пинкер пропонує в даному розділі позбутися більшості прескриптивных правил (правил, як треба писати) і користуватися дескриптивными (правила, що узагальнюють те, як люди насправді говорять на мові). З цієї ж причини він визнає цінність сленгу - сленговые слова часто бувають хорошими ілюстраціями семантичного поля якого-небудь поняття.

Розділ 13. Як влаштована свідомість

В даному розділі підводяться підсумки книги і визначається зв'язок мови з свідомістю. Згідно з думкою Пінкера мова є частиною свідомості, причому найбільш доступною частиною.

Також тут автор повідомляє, що нас повинно цікавити існування язикового інстинкту, тому що володіння мовою - частина того, що означає бути людиною, тобто цікавість цілком природна.
Темперамент
АКАДЕМІЯ ТРУДА І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН ИРКУТСКИЙ ФІЛІЯ ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ РЕФЕРАТ ПО ДИСЦИПЛІНІ «ЮРИДИЧНА ПСИХОЛОГІЯ» НА ТЕМУ «ТЕМПЕРАМЕНТ» Роботу виконав: Степура К.С. група ЗЮ-07-3,5 Роботу проверил_ _ _ ИРКУТСК 2008 ЗМІСТ ВВЕДЕННЯ 1. Загальні поняття про темперамент 2. Поняття і нейрофизиологические

Творчі методи в гештальт-терапії
Творчі методи в гештальт-терапії "Тут і тепер". Робота із метафорами і сновидіннями. Тілесні техніки Гештальт-терапія висуває на перший план усвідомлення того, що відбувається зараз на різних, нерозривно зв'язаних між собою, рівнях:

Творча самореалізація як вияв психологічного здоров'я студентської молоді
Творча самореалізація як вияв психологічного здоров'я студентської молоді На думку представників гуманистической психології, розвиток творчого потенціалу і самореалізації особистості є важливою умовою оздоровлення суспільства, оскільки, передбачає єднання людини з социумом, а також зумовлює

Сценарний аналіз в транзактном аналізі
Московський Відкритий Соціальний Університет (Астраханський Філія) Астраханський Соціальний Інститут Кафедра Психології Дисципліна: Індивідуальне психологічне консультування Виконала: студентка 4 курсу очного відділення психологічного факуль-тету Болдирєва А.А. Науковий керівник: викладач Кужагаліева

Суть конфлікту
Суть конфлікту, об'єкт і предмет Самим загальним образом конфлікт можна визначити як граничне загострення протиріч. Таке важко вирішувана суперечність пов'язано з гострими емоціями переживаннями. Під конфліктом розуміється найбільш гострий спосіб вирішення значущих протиріч, виникаючих

Сущностные межі рекламної компанії на основі іміджу відомих осіб
ВЯТСКИЙ СОЦІАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ Гуманітарний факультет Контрольна робота по предмету «ПСИХОЛОГІЯ РЕКЛАМИ» Тема: Сущностные межі рекламної компанії на основі використання іміджу відомої особистості Виконала Пермінова Наталья Олексіївна студентка 3 курсу, група ПС-33 Дата здачі роботи

Суїцид та шляхи його попередження
План Вступ 1. Суїцидальна поведінка 2. Загальні риси суїциду 3. Діагностика та способи корекції суїцидальної поведінки Висновок Література Вступ Хоча людському життю немає ціни, ми завжди вчинюємо так, немов існує щось іще цінніше. Самогубство (суїцид) - тема, що була актуальною

© 2014-2022  8ref.com - українські реферати