Головна
Банківська справа  |  БЖД  |  Біографії  |  Біологія  |  Біохімія  |  Ботаніка та с/г  |  Будівництво  |  Військова кафедра  |  Географія  |  Геологія  |  Екологія  |  Економіка  |  Етика  |  Журналістика  |  Історія техніки  |  Історія  |  Комунікації  |  Кулінарія  |  Культурологія  |  Література  |  Маркетинг  |  Математика  |  Медицина  |  Менеджмент  |  Мистецтво  |  Моделювання  |  Музика  |  Наука і техніка  |  Педагогіка  |  Підприємництво  |  Політекономія  |  Промисловість  |  Психологія, педагогіка  |  Психологія  |  Радіоелектроніка  |  Реклама  |  Релігія  |  Різне  |  Сексологія  |  Соціологія  |  Спорт  |  Технологія  |  Транспорт  |  Фізика  |  Філософія  |  Фінанси  |  Фінансові науки  |  Хімія

Аналіз фінансового стану підприємства - Економіка

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

Факультет ЕП

Курсова робота

по фінансово-економічному аналізу

Аналіз фінансового стану підприємства

Виконала студентка

V курсу гр. ЕП99 / 2З

Кадушкіна Ю.А.

Науковий керівник

Левошко Т.В

Запоріжжя 2005

Зміст

Введення. 3

1. Аналіз фінансового стану підприємства: цілі та структура. 5

2. Аналіз ліквідності (короткостроковій платоспроможності) і зворотності стану підприємства. 7

3. Здатність підприємства до самофінансування .. 11

4. Економічна рівновага, ділова активність підприємства. 15

5. Фінансова рівновага підприємства. 17

6. «Ефект важеля». 18

7. Аналіз рівня заборгованості. 22

8. Аналіз грошових потоків у виробничій діяльності. 25

Висновки .. 33

Література. 34

Введення

Для того щоб ефективно управляти підприємством, слід володіти інформацією про результативність його діяльності і на її основі приймати відповідні рішення.

В умовах становлення ринкових відносин аналіз господарської діяльності особливо необхідний і повинен бути спрямований на подальший економічний і соціальний розвиток підприємств, зміцнення їх фінансового стану, підвищення ефективності використання господарського потенціалу. Економічний аналіз як наука постійно вдосконалює методику, широко використовуючи при цьому практику аналітичної роботи на основі ЕОМ, інших новітніх технічних засобів збору та обробки інформації, економіко-математичні та інші раціональні методи дослідження господарських процесів. Підвищення теоретичного рівня аналізу господарської діяльності вимагає вивчення, узагальнення та використання сучасної аналітичної роботи.

Господарська діяльність підприємств в умовах ринкової економіки пов'язана з необхідністю підвищувати ефективність виробництва, конкурентоспроможність продукції та послуг. Зробити це неможливо без систематичного аналізу господарської діяльності підприємства, який дає можливість виробити необхідну стратегію і тактику розвитку підприємства і на їх основі сформувати оптимальну виробничу програму, виявити резерви підвищення ефективності виробництва.

В економічному аналізі першорядну увагу приділяється ефективності використання технічних, матеріальних і фінансових ресурсів, підвищення продуктивності праці, прискорення оборотності оборотних коштів, збільшення рентабельності виробництва. Тому економічний аналіз як наукову дисципліну відносять до найважливішого засобу керівництва і контролю виробничо-господарської діяльності підприємств і організацій.

Економічний аналіз проводиться з використанням сучасних методів дослідження на основі системного, комплексного підходу до вивчення предмета аналізу.

Актуальність наведених вище питань, їх вивчення і визначили вибір теми курсової роботи, зумовили її мету та завдання.

Мета роботи - вивчити теоретичні основи комплексного аналізу фінансового стану підприємства.

Завдання роботи:

- Здійснити системний аналіз економічної та фінансової літератури з питань аналізу фінансового стану підприємства;

- Розкрити сутність і структуру аналізу фінансового стану підприємства;

- Дослідити складові аналізу фінансового стану підприємства.

Об'єкт дослідження - фінансова діяльність підприємства.

Предмет дослідження - аналіз фінансового стану підприємства.

Методи роботи - структурний та порівняльний аналіз.

1. Аналіз фінансового стану підприємства: цілі та структура

Цілі аналізу фінансового стан підприємства - це оцінка минулої діяльності і положення підприємства на даний момент, а також стратегія розвитку майбутнього його потенціалу.

За загальну схему аналізу фінансового стану можна прийняти алгоритм, запропонований М.І. Баканова і А.Д. Шереметом [1, 13] (рис. 1). Аналіз фінансового стану підприємства спрямований на встановлення об'єктивної оцінки використання фінансових ресурсів на підприємстві, виявлення внутрішньогосподарських резервів, встановлення раціональних відносин підприємства із зовнішніми фінансовими та кредитними організаціями.

Господарська діяльність підприємства характеризується п'ятьма результатами (господарським, фінансовим, поточним, непланованої і чистим), які формуються послідовно і взаємозалежні один з одним (табл.1):

Таблиця 1. Результати діяльності підприємства

 Результат господарської

 діяльності = + Доходи від господарської діяльності

 - Витрати на господарську діяльність

 Фінансові результати = + Фінансові доходи

 - Фінансові витрати

 Поточний результат = + Результати господарської діяльності

 + Фінансовий результат

 Непланованої результат = + Неплановані доходи

 - Неплановані витрати

 Чистий результат = + Результат господарської діяльності

 + Фінансові результати

 + Неплановані результати

 - Податок на прибуток

Як відомо, баланс підприємства складається з пасиву і активу.

Пасив показує, звідки залучалися кошти (власний і позиковий капітали, довгострокові і короткострокові позикові кошти).

 Іммобілізовані активи

 (Розділ І балансу)

F

 Власні і прирівняні до них кошти (розділи I і II пасиву балансу)

 З С + С ДК

 Норматив власних оборотних коштів або плановий відсоток покриття фінансово-експлуатаційної потреби в оборотних активах Н

 Показник 1

 Власні оборотні кошти

 E С = (С С + С ДК) -F

 Показник 2

 Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів

 ДЕ С = Е С -Н

 Кредити банків під товарно

 матеріальні цінності з урахуванням

 кредитів під товари відвантажені і

 частини кредиторської заборгованості,

 зачтенной банком при кредитуванні

 З КК

 Запаси і витрати

 Е 3

 Всього коштів для формування

 запасів і витрат,

 Е С + С КК

 Іммобілізація

 оборотних коштів

И

 Показник 3

 Надлишок (+) або нестача (-) коштів для формування запасів і витрат

 ? (E С + С КК) = Е С + С КК - Е 3

 Грошові кошти

 і фінансові вкладення Надлишок коштів

 Показник 4

 Надлишок (+) або нестача (-) коштів з урахуванням іммобілізації

 ? (Е С + С КК) = Е С + С КК -Е 3 -І

Виконання нестачу коштів

 Показник 5

 Джерела, що послабляють фінансову напруженість

 Показник 6

 Сума неплатежів

 Тимчасово вільні власні кошти спеціальних фондів

 Перевищення нормальної

 кредиторської

 заборгованості над дебіторською

 Кредити

 банків на

 тимчасове

 поповнення обігових коштів

 підприємства

 Забор-

 женность

 по

 заробітній платі

 та ін.

 Позички

 банків,

 неопла-

 ченние

 в термін

 Просро- ченная

 забор-

 женность постачальникам

 Недоїмки в держ.

 і місцеві бюджети й у позабюджетні

 фонди

Рис 1. Схема аналізу показників фінансового стану підприємства

Актив характеризує напрямки та обсяги розміщення капіталу (вкладення в майно, матеріальні цінності, витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, наявність залишків вільної готівки).

У завдання фінансового аналізу підприємства, який проводиться на базі його балансу, входить визначення ступеня відповідності активу і пасиву і, найголовніше, їх стану, від якого залежать:

- Ступінь ліквідності (короткостроковій платоспроможності) і повернення коштів;

- Здатність підприємства до самофінансування;

- Ступінь використання оборотних коштів;

- Рівень рентабельності і заборгованості (леверідус);

- Оборотність грошових потоків;

- Фінансова стійкість підприємства;

- Ділова активність предпріятія.2. Аналіз ліквідності (короткостроковій платоспроможності) і зворотності стану підприємства

Ліквідність - це здатність організації швидко виконувати свої фінансові зобов'язання, а при необхідності і швидко реалізувати свої кошти.

Загальноприйнятим є наступний принцип: чим швидше актив підприємства може бути звернений без втрати вартості в гроші, тим вище його ліквідність. Тому ліквідність пов'язують зі станом активу, яке може забезпечити короткострокову платоспроможність і кредитоспроможність підприємства, а також зворотність їм позикових коштів. Деякі фахівці ліквідність пов'язують з поточною платоспроможністю підприємства.

Розрізняють показники загальної платоспроможності та платоспроможності на поточний момент.

Коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності визначається як відношення загальних (поточних) активів до загальних (поточним) зобов'язання; з його допомогою можна визначити наявність резервної суми по поточним активам менше одного року по відношенню до поточних пасивів менше одного року. Його можна розглядати як змінну фонду поводження. Цей показник не висловлює насправді миттєвої ліквідності підприємства, оскільки він містить такі елементи низької ліквідності, як запаси.

Коефіцієнт миттєвої (критичної) ліквідності визначається як відношення суми грошових коштів, грошових еквівалентів та дебіторської заборгованості до поточних зобов'язань (короткострокової кредиторської заборгованості). Він являє краще, ніж попередній, короткострокову платоспроможність за умови, що рахунки клієнтів не будуть роздуті.

Коефіцієнт критичної ліквідності можна також визначити за формулою

КЛИК = Х1 * Х2,

де X1- показник, що характеризує вартість поточних активів, що припадають на 1 грн. балансового прибутку;

Х2 показник, який свідчить про здатність підприємства погашати свої борги за рахунок результатів своєї діяльності; визначається як відношення балансового прибутку до суми короткострокових боргів.

Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує стійкість фінансів. Чим він вищий, тим краще фінансовий стан підприємства.

Заборгованість підприємства породжує ризик порушення його фінансового стану. Тому заборгованість завжди регламентується. Для встановлення допустимих меж заборгованості розраховуються відповідні коефіцієнти:

- Коефіцієнт загальної заборгованості (визначається одним із методів)

;

(Вважається, що ризик фінансового стану знаходиться в межах норми, якщо <0,75, а <2);

- Коефіцієнт довгострокової заборгованості (більше 1 року) (визначається двома моделями)

;

(Вважають допустимим фінансовий стан підприємства, якщо

<0,5, а <1.

Для оцінки ліквідності та заборгованості підприємства використовують і інші додаткові показники:

1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу дату і розраховується. Визначається як відношення суми грошових коштів і вартості швидкореалізованих цінних паперів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення 0,2-0,3.

2) Уточнений коефіцієнт ліквідності. Показує, яка частина поточних зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок наявних грошових коштів, а й очікуваних надходжень. Розраховується як відношення суми грошових коштів, швидкореалізованих цінних паперів і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення 0,6-0,7.

3) Загальний коефіцієнт ліквідності. Дозволяє встановити, якою мірою поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Визначається як відношення поточних активів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення 2-3.

4) Оборотний капітал. Свідчить про перевищення поточних активів над короткостроковими зобов'язаннями (про загальну ліквідності підприємства). Визначається як різниця поточних активів і короткострокових зобов'язань.

5) Коефіцієнт маневреності. Показує, яка частина коштів з власних джерел вкладена у найбільш мобільні активи. Визначається співвідношенням оборотного капіталу до засобів з власних джерел.

6) Частка важкореалізованих активів у поточних активах. Характеризує «якість» активів. Визначається як відношення суми залежаних запасів матеріалів, важкореалізовуваної частини продукції та простроченої дебіторської заборгованості до поточних активів.

7) Співвідношення важкореалізованих і легко реалізованих активів. Характеризує «якість» активів. Визначається як відношення важкореалізованих активів до різниці важкореалізованих активів з поточних активів.

8) Середній період подання кредиту. Характеризує тривалість кредитування підприємств контрагентами. Визначається як добуток середнього залишку і числа днів у періоді, поділене на суму обороту.

9) Ліквідність при мобілізації коштів. Характеризує ступінь залежності платоспроможності підприємства від матеріально-виробничих запасів. Знаходиться як відношення вартості матеріально-виробничих запасів до короткострокових зобов'язань. Рекомендоване значення 0,5-1,0.3. Здатність підприємства до самофінансування

Здатність до самофінансування показує ступінь можливостей підприємства самостійно фінансувати свої потреби. Здатність до самофінансування насамперед характеризується наявністю валового прибутку у підприємства (табл. 2):

Таблиця 2. Структура здатності до самофінансування

 Здатність до

 самофинансированию

 + Перенесення витрат на господарську діяльність

 + Інші доходи

 + Фінансові доходи

 + Доходи від спільних операцій

 + Неплановані доходи

 - Інші витрати

 - Фінансові витрати

 - Неплановані витрати

 - Податок на прибуток

 Валовий прибуток позитивна

Потоки самофінансування представляється можливим розрахувати за спрощеною схемою за показником потоку самофінансування, який визначається як різниця між здатністю до самофінансування і розподілом прибутку.

Потік самофінансування завжди повинен бути величиною позитивною.

Самофінансування прийнято також оцінювати коефіцієнтом покриття, тобто здатністю підприємства платити відсотки і погашати отримані позики:

;

.

Чим менше значення коефіцієнтів, тим вразливіші підприємство як з точки зору фінансової рівноваги, так і незалежності від своїх кредиторів.

Деякі фінансисти у поняття самофінансування вкладають іншу структуру витрат. Найбільш поширеним коефіцієнтом самофінансування є відношення суми самофинансируемого доходу (прибуток + амортизація) до суми внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових доходів (рис. 2).

Рис. 2. Схема формування фінансових доходів

Цей коефіцієнт можна розрахувати ставленням самофинансируемого доходу до доданої вартості. Він показує ступінь, з якою підприємство самофинансирующихся свою діяльність, у ставленні до створеному багатством. Можна визначити також, скільки самофинансируемого доходу припадає на одного працівника підприємства.

На підприємстві постійно вирішуються дві проблеми: як забезпечити постійний дохід, достатній порівняно з обсягом вкладеного капіталу, і як оцінити масу ресурсів, які можна отримати в результаті діяльності підприємства за певний період, і на їх основі знову виробляти інвестиції відповідно до обраного стратегічного напрямку.

Розглянемо вплив на самофінансування підприємства різних факторів виробництва по Ж. Рішара [12, 43-46].

Вплив запасів сировини, матеріалів на здатність до самофінансування і грошовий потік від виробничої діяльності. Наведемо приклад. Підприємство X набуває за розглянутий рік запаси сировини і матеріалів на суму 150 ден. од. Припустимо, що ніякого додаткового фінансування не передбачено для придбання цих запасів: у цьому випадку в кінці року отримаємо дані:

Звіт про доходи

Виручка від реалізації ... 1500

Закупівля матеріалів ... 750

Зміна товарно-матеріальних запасів ... (150)

Заробітна плата робітників ... 400

Податок на компанії ... 200

Відрахування на амортизацію ... 100

Чистий прибуток ... ... 200

Баланс в кінці року

 Основний капітал

 Запаси сировини

 Грошові кошти

 Первонах-

 початкова

 вартість

 1000

 Амортизація

 100

 Залишкова

 вартість

 900

 150

 150

 Капітал

 Прибуток

 1000

 200

 1200 1200

Зміна даних не впливає на здатність самофінансування, яка залишається рівною 300, і, навпаки, сальдо грошових коштів скорочено наполовину, тобто для закупівлі запасів самофінансування використано наполовину.

Вплив складування продукції або кредиту клієнтам на здатність до самофінансування. Коли підприємство скорочує свої продажі в цілях збільшення запасів готової продукції (для створення, наприклад, страхового резерву) або ж коли воно вирішує продовжити кредит клієнтам, то наслідки цих дій будуть ідентичні тим, які спостерігалися в попередньому прикладі, присвяченій збільшенню запасів сировини і матеріалів. Маємо (в порівнянні з попередньою ситуацією):

- Скорочення грошового потоку від виробничої діяльності (в результаті зростання складованої продукції або продажів в кредит);

- Збереження валового доходу і здатності до самофінансування.

Іншими словами, інвестиції в готову продукцію або ж у кредити відображаються при розрахунку грошового потоку, але не при розрахунку валового доходу від виробництва і здатності до самофінансування.

Вплив кредиту постачальників на здатність самофінансування і грошові потоки. Припустимо, що підприємство X отримує кредит постачальників на два місяці. Бухгалтерські документи в кінці року будуть виглядати наступним чином:

Звіт про доходи

Виручка від реалізації ... 1500

Оплачувані витрати: ... 1200

матеріали ... .600

робоча сила ... 400

податки на компанії ... 200

Відрахування на амортизацію ... 100

Прибуток ... ... 200

Баланс в кінці року

 Основний капітал

 Запаси сировини

 Грошові кошти

 Первонах-

 початкова

 вартість

 1000

 Амортизація

 100

 Залишкова

 вартість

 900

 400

 150

 Капітал

 Прибуток

 Розрахунки з постачальниками

 1000

 200

 100

 1300 1200

Здатність до самофінансування не піддається впливу розрахунків з постачальниками і різними кредиторами: вона залишається рівною 300. І навпаки, грошовий потік, який враховує сплачені покупки, піддається зміні.

Вплив стабільності на самофінансування. Деякі аналітики вважають, що не варто виключати відрахування в резерви із здатності до самофінансування з двох основних причин:

- Це резерви, звані резервами прибуткового характеру, які не покривають конкретні ризики. У цю категорію входять резерви з оновлення обладнання, які деякі підприємства здійснюють понад відрахувань на амортизацію для попередження підвищення цін на обладнання;

- Це резерви під невизначені ризики. Інші відрахування в резерви створюються для пом'якшення ризику невизначеності в довгостроковому періоді, так що вони стають для підприємства справжнім джерелом самофінансування на тривалий період.4. Економічна рівновага, ділова активність підприємства

Ділова активність підприємства зазвичай характеризується інтенсивністю використання інвестованого (внутрішнього) капіталу.

У виробництві капітал знаходиться в постійному русі, переходячи з однієї стадії кругообігу в іншу:

Д > Т > ... > П > ... > Т > Д'

Наприклад, на першій стадії підприємство інвестує в основні фонди, виробничі запаси, на другій - засоби в формі запасів поступають в виробництво, а частина використовується на оплату праці працівників, виплату податків, платежів по соціальному страхуванню і інші витрати. Закінчується ця стадія випуском готової продукції. На третій стадії готова продукція реалізується, підприємству надходять кошти. Чим швидше капітал зробить кругообіг, тим більше продукції отримає і реалізує підприємство при одній і тій же сумі інвестованого капіталу. Затримка руху коштів на будь-якій стадії веде до сповільнення оборотності капіталу, потребує додаткового вкладення коштів і може викликати значне погіршення використання капіталу.

Ефективність використання інвестованого капіталу оцінюється шляхом розрахунку наступних основних показників:

- Коефіцієнта оборотності капіталу I

- Коефіцієнта оборотності капіталу II

- Тривалості одного обороту

, Або;

- Економічного ефекту в результаті прискорення оборотності

У табл. 3, 4 наводяться приклади розрахунку показників ефективності використання капіталу і тривалості його обороту.

Таблиця 3. Показники ефективності використання капіталу

 Показник Період

 минулий звітний

 Прибуток підприємства, тис. Грн.

 Виручка від реалізації продукції, тис. Грн.

 Середня сума капіталу, тис. Грн.

 Рентабельність,%:

 капіталу

 продажів

 Коефіцієнт оборотності капіталу

 3290

 20000

 24000

 13,71

 16,45

 0,833

 6720

 38000

 37500

 17,92

 17,684

 1,013

 Зміна рентабельності капіталу за рахунок:

 рентабельності продажів

 коефіцієнта оборотності

 (17,684 - 16,45) 0,833 = +1,03

 (1,013 - 0,833) 17,684 = +3,18

 Всього +4,21

Таблиця 4. Аналіз тривалості обороту капіталу

 Вид засобів

 Середні остат-

 ки, тис. грн.,

 за місяць

 Сума виручки,

 тис. грн.,

 за місяць

 Продолжитель-

 ність обороту,

 дні, за місяць

 Зраді-

 ня

 продолжитель-

 ності обороту, дні

 про-

 шлий

 звіт-

 ний

 про-

 шлий

 звіт-

 ний

 про-

 шлий

 звіт-

 ний

 Загальна сума

 капіталу

 У тому числі:

 основного

 оборотного

 в тому числі:

 грошова на-

 особистість

 дебітори

 запаси

 24000

 13300

 10700

 7400

 1800

 1500

 37500

 13750

 23750

 15200

 4800

 3750

 20000

 20000

 20000

 20000

 20000

 20000

 38000

 38000

 38000

 38000

 38000

 38000

 36,0

 20,0

 16,0

 ВД

 2,7

 2,2

 29,6

 10,85

 18,75

 12,0

 3,75

 3,0

 -6,4

 -9,15

 +2,75

 +0,9

 +1,05

 +0,8

5. Фінансова рівновага підприємства

Джерелами довгострокових активів підприємства є власний капітал і позикові кошти (табл. 5).

Рівновагу платіжного балансу забезпечується за рахунок прострочених платежів по оплаті праці, позичках банку, постачальникам, бюджету і т.д.

Таблиця 5. Формування довгострокових активів

 Довгострокові

 активи

 (Основний капітал)

 Власний основний капітал і довгострокові кредити

 Постійний

 (Перманентний)

 капітал

 Поточні активи Постійна частина

 Власний

 оборотний капітал

 Змінна частина

 Короткостроковий позиковий капітал

Стійкість фінансового стану може бути відновлена шляхом:

- Прискорення оборотності капіталу в поточних активах, в результаті чого відбудеться відносне його скорочення на 1 грн. товарообігу;

- Обґрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу);

- Поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх істочніков.6. «Ефект важеля»

Відомо, що кредит (позика) додаткових коштів ефективний тільки тоді, коли він сприяє збільшенню ставки прибутковості власного капіталу. Даний ефект і називають «ефектом важеля».

Ефект важеля пов'язаний з наявністю трьох елементів.

Перший елемент - рівень процентної ставки по позиках повинен бути нижче норми рентабельності виробництва після сплати податку.

Наприклад, за відсутності нової заборгованості дане підприємство має рентабельність виробництва після податку 15%, в той час як процентна ставка на ринку дорівнює 10%. Отже, підприємець захоче змусити працювати гроші при низькій їх вартості і отримувати різницю між вартістю позикового і розміщеного капіталу для того, щоб збільшити ставку прибутковості власного капіталу.

Ставка прибутковості капіталу = Прибутковість після сплати податку +

Різниця між прибутковістю виробництва та реальною процентною ставкою + Питома вага заборгованості (процентна ставка).

Другий елемент - ефект важеля позитивний в тому випадку, якщо позитивною є різниця між коефіцієнтом рентабельності виробництва після сплати податку і ставкою відсотків після сплати податку.

Третій елемент - необхідно враховувати можливість для власників розміщувати свої заощаджені капітали (за рахунок використання заборгованості) на прийнятних умовах для підвищення рентабельності.

Вивчення ефекту важеля не можна відокремити від вивчення результатів діяльності підприємства. Воно повинно служити кращому розумінню впливу заборгованості на динаміку ставки прибутковості. Нагадаємо, що цей метод полягає в порівнянні ставки прибутковості, яка може бути досягнута підприємством при незмінних умовах заборгованості (рівні заборгованості та ставкою відсотка) за відповідні роки по визначеним підприємствам, з реальною нормою фінансової рентабельності з урахуванням реальних умов заборгованості. Різниця між цими двома нормами визначає вплив зміни важеля. Відзначимо обмеження ефекту важеля:

- Якщо РЕ (1 - СН) - П> 0, тобто ставка прибутковості інвестованого капіталу після сплати податку вище контрактної ставки відсотка за позиками, ефект важеля є перспективним;

- Якщо РЕ (1 - СН) - П <0, ефект важеля негативний і ставка прибутковості власного капіталу нижче ставки прибутковості інвестованого капіталу після сплати податку (ефект «кийки»).

Крім ефекту важеля при аналізі використовується прийом «фінансового левериджу», тобто фінансового важеля, який характеризує зміну фінансової прибутковості. Фінансова прибутковість може бути розкладена на зміну ставки прибутковості інвестованого капіталу і зміна різниці між ставкою прибутковості власного капіталу та чистого ставкою прибутковості.

Для розкриття сутності фінансового левериджу, уявімо факторну модель чистого прибутку ПП у вигляді різниці між виручкою ВР і витратами виробничого ІП та фінансового ІФ характеру:

ЧП = ВР - ІП - ІФ.

Витрати виробничого характеру - це витрати на виробництво і реалізацію продукції (повна собівартість). В залежності від обсягу виробництва продукції вони поділяються на постійні та змінні.

Як відомо, залежно від джерел фінансування загальну суму поточних активів (оборотного капіталу) прийнято ділити на дві частини:

- Змінну, яка створена за рахунок короткострокових зобов'язань підприємства;

- Постійний мінімум поточних активів (запасів і витрат), який утворюється за рахунок перманентного (власного і довгострокового позикового) капіталу.

Недолік власного оборотного капіталу призводить до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, що також свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкості його положення.

А.Д. Шеремет виділяє чотири типи фінансової стійкості підприємства [1, 190]:

- Абсолютна стійкість:

Запаси і витрати <Власний оборотний капітал + Кредит під товарно-матеріальні цінності

при коефіцієнті забезпеченості засобами для запасів і витрат

1;

- Нормативна стійкості (для гарантії платоспроможності):

;

- Нестійкість:

= 1.

При цьому фінансова нестійкість вважається допустимою, якщо дотримуються наступні умови:

- Виробничі витрати плюс готова продукція рівні або перевищують суму короткострокових кредитів і позикових коштів, що беруть участь у формуванні запасів;

- Незавершене виробництво плюс витрати майбутніх періодів рівні або менше суми власного оборотного капіталу.

Якщо ці умови не виконуються, то має місце тенденція погіршення фінансового стану:

- Кризовий фінансовий стан:

<1

Таким чином, фінансовий леверидж - це взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням власного і позикового капіталу.

Виробничий леверидж - це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості продукції і обсягу її випуску. Обчислюється рівень виробничого левериджу ставленням темпів приросту валового прибутку? П,% (до виплати відсотків і податків), до темпів приросту обсягу продажів у натуральних або умовно-натуральних одиницях (?VPP,%):

.

Виробничий леверидж показує ступінь чутливості валового прибутку до зміни обсягу проізводства.7. Аналіз рівня заборгованості

Розглянувши основні положення фінансової стабільності підприємства, приходимо до висновку, що на фінансову рівновагу значно впливає рівень заборгованості.

У балансі прийняті дві форми вираження рівня заборгованості.

Перша форма - порівняння загальної заборгованості фірми і її сукупного капіталу. Можна підрахувати відношення повної заборгованості до сукупного капіталу.

Можна також уявити пасив балансу, виявляючи питому вагу (процентну частку) боргів і власних капіталів в загальному обсязі пасиву.

Друга форма - порівняння сумарних боргів і власного капіталу.

Дві форми багато в чому ідентичні, але через простоту слід віддавати перевагу першій.

Розкладемо загальну суму пасиву наступним чином:

 Пасиви

 Власний капітал,%

 Довгострокові і середньострокові борги,%

 Короткострокові борги,%

Якщо прийняти за рівень стабільності фінансування наступний показник - рівень стабільного фінансування (відношення власного капіталу до сукупних активів або одиниця мінус відношення сумарного боргу до сукупних активів або відношення суми власного капіталу і середньо- і довгострокових боргів до активів без неповоротних елементів), то показники заборгованості будуть виглядати наступним чином

- Показник покриття інвестованого капіталу =

Капітал джерела фінансування.

Інвестовані капітали

Джерела фінансування містять власні джерела фінансування (включаючи амортизацію і резерви) і сукупність позикових коштів, виключаючи поточні банківські кредити (в тому числі також борги відносно фірм і асоційованих членів).

Інвестовані капітали включають валові капіталовкладення і потреби в оборотному капіталі.

Показник покриття інвестованих капіталів повинен в принципі наближатися до 100%. Показник нижче 100% відображає ситуацію, коли потреби в капіталовкладеннях і в оборотному капіталі покриваються короткостроковими позиками. Так як такі позики (найчастіше поворотні) можуть бути скасовані або скорочені, то необхідно домагатися, щоб це джерело фінансування не використовувався часто для покриття постійних потреб.

- Показник рівня заборгованості =

Заборгованість + Відсотки по акціях фірм і асоційованих членів

Власне фінансування

- Частка банків у заборгованості =

Довгострокова банківська заборгованість + Поточні банківські кредити

Власне фінансування

- Частка поточних банківських кредитів у заборгованості =

Поточні банківські кредити

Сукупна заборгованість

Показник рівня заборгованості дозволяє судити про види боргових зобов'язань.

Висока питома вага банківських кредитів у заборгованості може означати вразливість ситуації.

- Показник поточного фінансування потреби в оборотному капіталі =

Поточні банківські кредити

Потреба в оборотному капіталі

уточнює частку, зарезервовану підприємством під поточні банківські кредити, у фінансуванні сукупних потреб в обігових фондах незалежно від того, пов'язані вони чи ні з его експлуатаційним циклом.

- Тривалість перебування коштів у дебіторській заборгованості ПД

- Середня тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства ПК

Вибір рівня заборгованості підприємством становить одну з гострих і найбільш обговорюваних проблем сучасних фінансів, оскільки саме вона представляє ключову проблему експлуатаційного і фінансового ризику.

Показники середньо- і довгостроковій заборгованості використовуються для порівняння маси середньо- і довгострокових зобов'язань з власними капіталами: частка позикового капіталу визначається як відношення середньо- і довгострокових зобов'язань в чистих активах до власного капіталу; частка боргових - як відношення середньо- і довгострокових зобов'язань в активах до власних активів.

В принципі перший показник не повинен перевищувати 1, а другий - 0,5. В ідеалі ці показники повинні бути невисокими.

8. Аналіз грошових потоків у виробничій діяльності

Останнім часом багато авторів закликають відійти від бухгалтерських концепцій, що базуються на прибутки і збитки (валовий дохід, чистий дохід), при прогнозі на короткостроковий період труднощів підприємства і віддають перевагу використанню грошових потоків від виробничої діяльності [11, 361].

Грошовий потік можна представити у вигляді такої схеми:

 Актив

 Пасив

+

 Розміщення боргові

 зобов'язання +

 Поточні рахунки дебіторів +

 Грошові кошти

 Враховані векселі +

 Поточні рахунки кредиторів +

 Заборгованість за кредитами банку -

 = Грошові кошти (нетто)

Структуризація грошових потоків здійснюється трьома функціями: інвестиції, фінансування та виробництва.

Функція інвестиції об'єднує всі операції з інвестицій, включаючи і фінансові (виключаючи засновницькі витрати, які не мають великої вартості), з вирахуванням відповідних відрахувань на утримання інвестицій.

Функція фінансування включає залучення зовнішніх ресурсів, наприклад позикового капіталу, а також прибутки і збитки. Вона виключає фінансові витрати і фінансові інвестиції та поточні відсотки по фінансових боргах. Мета функції фінансування полягає в тому, щоб виявити сальдо зовнішніх ресурсів, існуючих до інвестицій. Нагадаємо, що ці ресурси приймаються до уваги лише за умови, що вони створюють потоки ліквідних коштів.

Функція виробнича включає всі операції, які не фігурують у функціях інвестиції та фінансування.

На грошові потоки впливають оборотні фонди у виробництві, які виражаються оборотними коштами.

До оборотних засобів відносяться грошові кошти, необхідні підприємству для створення виробничих запасів на складах і у виробництві, для розрахунків з постачальниками, бюджетом, для виплати заробітної плати та інших операцій (рис. 3).

Рис. 3. Склад і структура оборотних коштів

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні і позикові.

Власні оборотні кошти - це кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів (прибуток і ін.). У процесі руху власні оборотні кошти можуть заміщатися коштами, що є, по суті, частиною власних, авансованих на оплату праці, але тимчасово вільними (у зв'язку з одноразових виплат по заробітній платі). Ці кошти називаються прирівняними до власних, або стійкими пасивами.

Позикові оборотні кошти - кредити банку, кредиторська заборгованість (комерційний кредит) та інші пасиви.

Ефективна робота підприємства - це досягнення максимальних результатів при мінімальних витратах. Мінімізація витрат досягається в першу чергу оптимізацією структури джерел формування оборотних коштів підприємства, тобто розумним поєднанням власних і кредитних ресурсів.

Оборотні кошти підприємства постійно перебувають у русі, здійснюючи кругообіг.

Оборотність - це здатність організації найбільш ефективно використовувати свої кошти. Основні показники, які використовуються для оцінки оборотності коштів, наводяться в табл. 5.5.

Аналіз забезпеченості власними оборотними та прирівняними до них засобами. Такий аналіз проводиться для об'єктивної оцінки фінансового стану. Ступінь забезпеченості власними оборотними та прирівняними до них засобами встановлюється зіставленням суми цих коштів до встановленого нормативу. За даними балансу з основної діяльності підрядної організації визначимо відхилення фактичної суми власних оборотних і прирівняних до них коштів від нормативної (табл. 6).

Забезпеченість підприємства власними оборотними та прирівняними до них засобами характеризує стійкість фінансового стану і свідчить про те, що в цій організації немає фінансових труднощів і порушень платіжної дисципліни.

Аналіз нормованих оборотних коштів. До нормованих оборотних коштів належать виробничі запаси, кошти в незавершеному будівельному виробництві і в розрахунках. Елементами виробничих запасів є матеріали, деталі і конструкції, а також вартість тимчасових нетитульних будівель і споруд. Головний зміст оборотних коштів у виробництві становлять фактичні витрати підрядника на незавершене будівельне виробництво.

Таблиця 6. Показники оборотності

 Показник

 Призначення

 Розрахункова формула

 Коефіцієнт загальної

 оборотності Показує, скільки разів за період здійснюється повний цикл виробництва та обігу

 Обсяг чистої виручки _

 Середня вартість активів

 Оборотність основних засобів Характеризує ефективність використання основних виробничих засобів (фондів)

 Обсяг чистої виручки від реалізації Середня величина основних фондів

 Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів Характеризує швидкість реалізації матеріальних та грошових ресурсів

 Обсяг чистої виручки від реалізації

 Середня вартість матеріал'но-- виробничих запасів

 Коефіцієнт оборотності оборотних коштів Показує швидкість обороту матеріальних і грошових ресурсів

 Обсяг чистої виручки від реалізації _

 Середня вартість матеріальних оборотних коштів і короткострокових цінних паперів

 Коефіцієнт оборотності власного капіталу Показує швидкість обороту вкладеного власного капіталу

 Обсяг чистої виручки від реалізації

 Середній обсяг власного капіталу

 Коефіцієнт оборотності постійного капіталу Показує швидкість обороту постійного капіталу

 Обсяг чистої виручки від реалізації.

 Середня величина постійного капіталу

 Коефіцієнт оборотності функціонуючого капіталу Показує швидкість обороту функціонуючого капіталу

 Обсяг чистої виручки від реалізації

 Середня величина функціонуючого капіталу

Нормування оборотних коштів включає в себе розробку на кожному підприємстві економічно обґрунтованих нормативів власних засобів, що забезпечують при мінімальній їх розмірі безперебійний процес виробництва і реалізації продукцій та здійснення розрахунків у встановлені терміни.

Завданнями аналізу нормованих оборотних коштів є встановлення правильності їх використання та визначення стану запасів товарно-матеріальних цінностей. Аналіз нормованих оборотних коштів починається з вивчення їх складу, структури, динаміки зміни і перевірки відповідності фактичних залишків нормативам. У процесі аналізу виявляється забезпеченість окремими конкретними видами нормованих оборотних коштів і визначаються резерви у вигляді зайвих і непотрібних матеріальних цінностей. Шляхом зіставлення залишків нормованих оборотних коштів з нормативом встановлюються наднормативні залишки, які не мають нормальних джерел покриття за одними статтями і незаповнені нормативи - за іншими. Розміщення фактичних запасів за статтями відповідно до нормативів свідчить про правильне використання оборотних коштів [6, 211].

Для встановлення величини понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей виконаємо додаткові розрахунки, використовуючи дані розділу II пасиву балансу.

Наявність наднормативних виробничих запасів ухудшаёт фінансове становище підрядної організації. Накопичення наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей та зростання залишків незавершеного виробництва призводять до напруженого фінансового стану, зниженню платоспроможності, наявності прострочених платежів, непродуктивних витрат до інших негативних наслідків.

Основними причинами утворення наднормативних виробничих запасів можуть бути: завезення або заготівля матеріалів в кількостях, що перевищують потребу; невиконання плану за обсягом підрядних робіт; недотримання норм витрати; зміна в порівнянні з планом структури робіт; зміна технології виробництва; порушення ритмічності виконання робіт та ін.

Аналіз ненормованих оборотних коштів. До ненормованих оборотних коштів відносяться обігові кошти, що знаходяться в стадії обігу; грошові кошти; дебіторська заборгованість за виконані роботи, надані послуги; товари, відвантажені різним організаціям, включаючи позапланове відволікання оборотних коштів з господарського обороту.

Незважаючи на те, що норматив на ненормовані оборотні кошти не встановлюється, їх розміри не можуть бути довільними. Ненормовані кошти повинні суворо контролюватися щоб уникнути їх невиправданого зростання, що не обумовленого обсягом робіт будівельної організації.

Аналіз фінансового стану закінчується складанням балансу позапланових оборотних коштів та джерел їх покриття, визначенням платоспроможності будівельної організації та розробкою заходів щодо поліпшення фінансового стану. Джерелами покриття позапланових вкладень служать: кредиторська заборгованість по заробітній платі і відрахуванням на соціальне страхування, постачальникам по акцептованою розрахунковими документами, термін оплати яких не настав; прочая, кредиторська заборгованості. Прострочена кредиторська заборгованість постачальникам, субпідрядникам, іншим кредиторам і банку по позиках свідчить про важкому фінансовому стані, підрядної організації і нестійкою її платоспроможності.

Платоспроможність аналізується шляхом порівняння наявності платіжних засобів та першочергових платежів будівельної організації за даними розділів II і III активу і пасиву балансу з основної діяльності підрядної організації.

До першочергових платіжними зобов'язаннями відносяться: заробітна плата та інші виплати працівникам, прирівняні до заробітної плати; внески на соціальне страхування; оплата матеріальних цінностей та послуг; платежі до бюджету; погашення позик банків та інші платежі.

Аналіз оборотності оборотних коштів. Показником, що характеризує ефективність використання оборотних коштів, є коефіцієнт оборотності. Він показує кількість оборотів, скоєних обіговими коштами за певний період (місяць, квартал, рік). Коефіцієнт оборотності визначається діленням обсягу виконаних і реалізованих БМР у звітному періоді на середній залишок оборотних коштів:

n = Ссмр / Соб,

де n - число оборотів (коефіцієнт оборотності);

Ссмр- оборот з реалізації (виручка) СМО;

Соб- середній залишок оборотних коштів.

Одночасно з розрахунком коефіцієнта оборотності визначається тривалість одного обороту, яка показує, за скільки днів оборотні кошти здійснять повний кругообіг:

Тоб = Соб * Д / Ссмр

де Д - тривалість аналізованого періоду, дні (місяць - 30, квартал - 90, півріччя - 180, рік - 360 днів).

Оборотні кошти в процесі кругообігу проходять три стадії: на першій стадії вони з грошової форми перетворюються на виробничі запаси, тобто йдуть на придбання основних матеріалів, деталей, конструкцій, палива, малоцінного і швидко зношується інвентарю, на другий - витрачаються на виконання БМР, на третій стадії кругообігу оборотні кошти виступають вигляді закінчених об'єктів, технологічних етапів і комплексів робіт, зданих замовникам, коштів у розрахунках і грошових засобів. Чим швидше оборотні кошти роблять повний кругообіг, тим менше їх потрібно для виконання запланованого обсягу СМР. І навпаки, уповільнення оборотності при тих же умовах виробництва вимагає збільшення розміру оборотних коштів.

Для визначення показників оборотності всіх або нормованих оборотних коштів необхідно врахувати виручку будівельної організації, яка включає в себе обсяг СМР, виконаних власними силами, та виручку від реалізації на сторону продукції підсобних і допоміжних господарств, які перебувають на балансі будівельної організації. Середні залишки оборотних коштів обчислюють діленням на 12 суми, отриманої від складання половини залишку на початок року, половин залишку на кінець року і залишків на перші числа всіх інших місяців звітного року.

У процесі аналізу оборотності всіх оборотних коштів показники фактичної оборотності порівнюються як з планом, так і з попереднім роком, так як планові показники визначаються тільки по нормованих оборотних коштів.

Для аналізу оборотності оборотних коштів використовуються дані розділів II і III активу балансу.

Оцінка прискорення (уповільнення) оборотності оборотних коштів може бути отримана діленням коефіцієнта оборотності звітного періоду на цей же показник попереднього періоду.

Аналіз оборотності оборотних коштів закінчується розробкою заходів щодо прискорення оборотності. Швидкість обороту оборотних коштів СМО залежить від значного числа факторів, найважливішими з яких є: зниження норм витрати ресурсів; скорочення тривалості будівництва; підвищення продуктивності праці; скорочення залишків матеріальних цінностей до мінімально необхідних запасів; підвищення якості СМР; скорочення збитків за результатами господарської діяльності.

Висновки

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, що відображають процес формування і використання його фінансових коштів. У ринковій економіці фінансовий стан підприємства по суті справи відображає кінцеві результати його діяльності. Саме кінцеві результати діяльності підприємства цікавлять власників (акціонерів) підприємства, його ділових партнерів, податкові органи.

На закінчення зробленого можна узагальнити наступні рекомендації по зміцненню фінансового становища підприємства:

1. По можливості скорочувати заборгованість підприємства, як дебіторську, так і кредиторську: кілька посилити політику підприємства до великих дебіторам, вивільняючи кошти, шукати нові джерела власних коштів для погашення кредиторської заборгованості, не вдаючись до позикових коштів і не затягуючи підприємство у боргову яму.

2. Контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями. В умовах інфляції всяка відстрочка платежу призводить до того, що підприємство реально отримує лише частину вартості виконаних робіт, тому необхідно розширити систему авансових платежів.

3. Здійснювати економію поточних витрат (на паливо, енергію, сировину, матеріали і т.д.) Змінні витрати зростають, або зменшуються пропорційно обсягу виробництва. Скорочення змінних витрат можливі за рахунок придбання матеріальних запасів і конструкцій за нижчими цінами, зниження транспортних витрат і т. Д. Постійні витрати не йдуть за динамікою обсягу виробництва. До таких витрат належать амортизаційні відрахування, оклади управлінських працівників, адміністративні витрати і т. П. Знизити дані витрати можливо за рахунок перегляду політики нарахування амортизації, пов'язаної зі збільшенням терміну служби основних засобів.

4. Прагнути до прискорення оборотності капіталу, а також до максимальної його віддачі, яка виражається в збільшенні суми прибутку на одну гривню капіталу. Підвищення прибутковості капіталу може бути досягнуто за рахунок раціонального та економного використання всіх ресурсів, недопущення їх перевитрат, втрат. В результаті капітал повернеться до свого початкового стану в більшій сумі, тобто з прибутком.

Узагальнюючи вищесказане, можна зробити висновок, що аналіз фінансового стану має дуже важливе значення, оскільки тільки на основі фінансового аналізу можна виявити сильні і слабкі сторони у фінансовому стані підприємства, і намітити заходи щодо його зміцнення або виходу зі складної фінансової ситуації.

Література

1. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М .: Фінанси і статистика, 1997.

2. Горфинкель В.Я., Купрякова Е.Ж Економіка підприємства. - М .: ЮНИТИ

3. Градів А.П. Економічна стратегія фірми. - СПб .: Соціальна література, 1995.

4. Деркач Д.І. Аналіз виробничо-господарської діяльності підрядно-будівельних організацій. - М .: Фінанси і статистика, 1990.

5. Дудар А. Основні напрямки розвітку системи управління фінансовімі результатами ДІЯЛЬНОСТІ // Банківська справа, № 5, 2003, С. 36-50.

6. Жарковський Є.П., Романова К.Г., Романова С.С. Аналіз господарської діяльності будівельних організацій. - М .: Стройиздат, 1989.

7. Карась Л.Ю., сорочка А.І. Підвищення надійності поставок будівельних матеріалів і деталей. - М .: Стройиздат, 1996.

8. Колос Б. Управління фінансовою діяльністю підприємства. - М .: ЮНИТИ, 1997.

9. Круглова М.Ю. Інноваційний менеджмент, - М .: РДЛ, 2001.

10. Прикіна Б.В. Новітня економічна теорія. - М .: ЮНИТИ, 1998.

11. Прикіна Л.В. Економічний аналіз підприємства: Підручник. - М .: ЮНИТИ, 2003.

12. Рішар Ж. Аудит і аналіз господарської діяльності підприємства. - М .: ЮНИТИ, 1997.

13. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М .: Екоперспектіва, 1997.

14. Шмален Г. Основи і проблеми економіки підприємства. - М .: Фінанси і статистика, 1996.
Аналіз фонду заробітної плати
Шановний голова та члени державної екзаменаційної комісії. Вашій увазі представлена робота з аналізу фонду заробітної плати по ЗАТ «Завод обважнювачів» Основний вид діяльності підприємства - виробництво глинистих порошків, баритових обважнювачів і спеццементов, що використовуються в нафтової,

Аналіз фонду заробленої плати
РОСІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ Університет- - МСГА імені К.А. Тімірязєва Калузький філія Кафедра організації с.-г. проізводстваКУРСОВАЯ РОБОТА з дисципліни: Комплексний економічний аналіз на тему: Аналіз формування та використання фонду заробітної плати на прикладі СВК «Віньковський» Ферзіковского

Аналіз фінансових результатів прибутку і рентабельності на ВАТ "Племзавод ім. В.І. Чапаєва"
Введення Ринкова економіка в Російській Федерації набирає все більшої сили. Разом з нею набирає силу і конкуренція як основний механізм регулювання господарського процесу. В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарського суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
МІНІСТЕРСТВО РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ з податків і зборів Всеросійська державна податкова академія Фінансово-економічний факультет Курсова робота з дисципліни "Економічний аналіз" на тему "Аналіз фінансової діяльності підприємства" Виконала: студентка групи ФО-404 Акуленко А.В.

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства
Сибірська Академія Державної Служби Кафедра Економіки і Фінансів Курсова робота Тема: "Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства" Новосибірськ 2000 Зміст Введение... 3 Глава I... 3 Сутність фінансового аналізу в умовах ринкової економіки ... ... 3 Трохи истории... 6 Сучасний

Аналіз фінансово-господарської діяльності ВАТ "ПРОМЛЕС"
Зміст: Введение... 3 Глава 1. Аналіз системи управління та оплати праці ВАТ «ПРОМЛЕС» ... 4 1.1. Органи управління підприємством і структура управління персоналом ... 4 1.1. Органи управління предприятием... 4 1.2. Кадрова політика ВАТ «ПРОМЛЕС» ... ... 6 Глава 2. Аналіз фінансово-господарської

Аналіз фінансових показників діяльності підприємства на прикладі ТОВ "Сандугач"
Зміст Введення 1. Теоретичні основи аналізу фінансових показників діяльності підприємства 1.1 Аналіз складу і динаміки прибутку 1.2 Аналіз фінансових результатів від реалізації продукції і послуг 1.3 Аналіз рентабельності підприємства 2. Економічна характеристика діяльності ТОВ «Сандугач»

© 2014-2022  8ref.com - українські реферати