Головна
Банківська справа  |  БЖД  |  Біографії  |  Біологія  |  Біохімія  |  Ботаніка та с/г  |  Будівництво  |  Військова кафедра  |  Географія  |  Геологія  |  Екологія  |  Економіка  |  Етика  |  Журналістика  |  Історія техніки  |  Історія  |  Комунікації  |  Кулінарія  |  Культурологія  |  Література  |  Маркетинг  |  Математика  |  Медицина  |  Менеджмент  |  Мистецтво  |  Моделювання  |  Музика  |  Наука і техніка  |  Педагогіка  |  Підприємництво  |  Політекономія  |  Промисловість  |  Психологія, педагогіка  |  Психологія  |  Радіоелектроніка  |  Реклама  |  Релігія  |  Різне  |  Сексологія  |  Соціологія  |  Спорт  |  Технологія  |  Транспорт  |  Фізика  |  Філософія  |  Фінанси  |  Фінансові науки  |  Хімія

Дослідження впливу гімнастичних вправ на формування особистої фізичної культури школярів - Фізкультура і спорт

МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ

Ставропольський ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Кафедра гімнастики

Затверджена наказом по університету Допущена до захисту

від ___ № ___ «___» ___ 200_р

Зав.кафедрою гімнастики

доц. Яцинін А.І.

___

Випускної кваліфікаційної роботи

Дослідження впливу гімнастичних вправ на формування особистої фізичної культури школярів

Рецензенти: Виконав:

___ Машко Андрій ___ Сергійович

Дата захисту студент 3 курсу, групи,

«___» ___ 200_р. спеціальність БЖ,

Оцінка ___ очної форми навчання.

Науковий керівник:

ст. препод. Титаренко Є.В.

Консультант:

___

___

Ставрополь, 2005

Зміст

Введение...3

Глава 1. Дослідження стану питання за літературними источникам...6

1.1. Проблема виховання особистої фізичної культури у школьников...6

1.2. Формування культури особистості в процесі неперервної освіти засобами фізичної культури ... ... 13

1.3. Характеристика гімнастики як засобу формування культури особистості школяра. ... ... 20

Глава 2. Завдання, методи і організація дослідження.

2.1. Завдання дослідження ... ... 27

2.2. Методи дослідження ... ... 27

2.3. Організація дослідження ... ... 27

 Глава 3. Узагальнення теоретичного матеріалу. ... 28

 Висновки ... ... 30

 Список літератури ... ... 31

Введення.

Актуальність проблеми виховання особистої фізичної культури у підростаючого покоління очевидна. Про це говорять і інтенсивні наукові пошуки в цьому напрямку, які стали проводитися в останні роки [1, 2, 3, 4, 5, 6 та ін.]. Однак педагогічна наука і практика як і раніше потребують інтеграційно-методологічних і конкретно-концептуальних дослідженнях цієї проблеми. Аналіз наукової та методичної літератури з проблем фізичного та фізкультурного виховання показав, що проблема особистої фізичної культури в сучасній науці базується на змістовних характеристиках фізичної культури суспільства і розкривається з позицій більш високого рівня теорії культури. У спеціальній літературі "культурою" називають як певні види діяльності людини (суспільства), так і засоби і методи, створені в суспільстві, а також її результати, що представляють цінність для особистості і суспільства. Людина по відношенню до культури представляється як її носій, споживач, творець [5,6] .Основним принципом фізичного виховання є єдність інтелектуального, світоглядного і рухового компонентів. Тому з глобальної точки зору, роль фізичної культури у розвитку сучасного суспільства пов'язана не тільки із збереженням здоров'я і фізичною підготовленістю людини, але і з формуванням багатогранної особистості.

Фізична культура, як жоден вид культури, має великі потенційні можливості у становленні всебічно розвиненої особистості. З одного боку, сприяє виконанню функцій видів культури (матеріально-виробничої, соціально-політичної, духовної, художньої та ін.), З іншого виконує тільки їй властиву функцію фізичної досконалості.

Фізкультурна діяльність виступає важливою складовою фізичної культури особистості. Її необхідно розглядати як один з видів людської діяльності, так як метою і головним результатом є розвиток самої людини. Фізкультурна діяльність стала інтегруючим поняттям, що включає в себе різноманіття свідомо окультуреної рухової діяльності людини, пов'язаної з перетворенням її тілесності. Саме вона визначає формування фізичної культури людини в його тілесно-духовній єдності, створюючи гармонію духовних і фізичних сил. Це обумовлено її змістовною стороною, що носить творчий характер (Ю.М.Ніколаев, .2001). Основою фізкультурної діяльності є залучення займаються до усвідомленого виконання рухових дій.

Необхідність у формуванні всебічно розвиненої особистості вихованців у процесі безперервної освіти та підготовки їх до подальшої трудової діяльності на ринку праці вимагає цілеспрямованого дослідження реальних і перспективних можливостей впливу засобів фізичної культури на формування особистості.

Звичайно, кожен вид спорту має свої переваги у впливі на займаються. Спортігровікі перевершують гімнастів в здатності розподіляти і переключати увагу, в оперативному і тактичному мисленні. Плавці, бігуни і лижники перевершують гімнастів у витривалості.

Але жоден вид спорту не формує так красу тіла і культуру рухів як гімнастика і, отже, більшою мірою формує культуру особистості.

Мета дослідження. Узагальнити теоретичний матеріал з проблеми впливу гімнастичних вправ на формування особистої фізичної культури школярів.

Об'єкт дослідження - особиста фізична культура школяра.

Предмет дослідження: вплив гімнастичних вправ на формування особистої фізичної культури школярів.

Гіпотеза дослідження. Ми припускаємо, що гімнастичні вправи є найбільш ефективним засобом у формуванні особистої фізичної культури сучасного школяра.

Відповідно до проблемою, метою, предметом і гіпотезою були визначені наступні завдання дослідження:

1. Дослідити стан питання за літературними джерелами

2. Теоретично обґрунтувати ефективність гімнастичних вправ у формуванні особистої фізичної культури школяра.

3. Виявити педагогічні умови впливу гімнастичних вправ у формуванні особистої фізичної культури школяра

Глава 1. Дослідження стану питання за літературними джерелами

1.1. Проблема виховання особистої фізичної культури у школярів

"Культура - це специфічний спосіб організації і розвитку людської життєдіяльності, представленої в продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, в духовних цінностях, в сукупності відносин людей до природи, між собою і до самих себе" [12].

При безлічі часто суперечливих поглядів на культуру найбільш інтегративними визнаються [13] наступні концепції:

а) концепція культури, заснована на розкритті процесу культурного розвитку;

б) концепція, що акцентує увагу на духовному виробництві;

в) підхід до культури, заснований на свідомій організації та управлінні поведінкою і життєдіяльністю людей.

У сучасній літературі висвітлюються різні підходи до виявлення і сутності, і компонентного складу фізичної культури. Відзначається [7], що фізична культура пов'язується:

1) з діяльністю, спрямованою на фізичне вдосконалення людини;

2) з сукупністю інтелектуального, соціально-психологічного і рухового компонентів, з системою потреб, здібностей, діяльності, відносин та інститутів, що базується на розвитку фізичних якостей, з формами її організації (компонентами, підсистемами).

Фізична культура розглядається з діяльної і результативної сторони [15], в єдності предметних та особистісних цінностей [8]. Є спроби сформувати більш інтегративне уявлення про сутність фізичної культури [7], яке базується на названих концепціях, що синтезують односторонні уявлення про фізичну культуру в єдину системну модель.

Наголошується, що ці концепції узгоджуються із загальним процесом культурного розвитку. Вони встановлюють зв'язок культури з духовним виробництвом, з перетворенням природного, соціального середовища і природи самої людини. Тому дані підходи та концепції можуть служити основою для вивчення різноманітних аспектів фізичної культури людини з позиції медико-біологічного, педагогічного, психологічного, соціологічного, культуроведческого і філософського знання.

З позицій методологічного підходу основним шляхом виховання особистої фізичної культури у школярів визнається виховання її в процесі різних видів фізкультурної діяльності, спрямованої на їх фізичне вдосконалення. Фізкультурна діяльність є методологічною основою і системоутворюючим фактором виховання особистої фізичної культури в учнівської молоді.

Фізкультурна діяльність як система і цілісність є метасістеми для більш дрібних систем: навчальної, позакласної, позашкільної та внутрісімейній фізкультурної діяльності школярів.

На сучасному науковому рівні недостатньо розглядати явища і процеси на основі механічної системи (простої суми складових компонентів), потрібно розглядати систему, як органічну, пов'язану з її філософським, культурологічним та психолого-педагогічним осмисленням.

З культурологічних позицій виховання особистої фізичної культури у школяра - це освоєння ними суспільних (матеріальних і духовних) цінностей фізичної культури, тобто перетворення їх в особисті цінності [6, 9, 11 та ін.]. Особиста цінність - це властивість того чи іншого суспільного предмета або явища задовольняти потреби, мотиви й інтереси особистості [16].

Тому з психолого-педагогічних позицій виховання особистої фізичної культури у школярів представляється як виховання у них потреб, мотивів і інтересу до цінностей фізичної культури і до систематичних занять фізичною культурою як до соціального явища в процесі перерахованих вище видів фізкультурної діяльності. Це означає, що потребностно-мотиваційна сфера є системоутворюючим фактором всіх виховних впливів (засобів, методів, методик) і формується в процесі соціально-психологічного, інтелектуального і рухового (тілесного) виховання. Причому всі види виховання повинні здійснюватися в єдності (в комплексі), так як особистість являє собою цілісність і багатомірність.

Таким чином, потреби, мотиви й інтереси школяра до цінностей фізичної культури і до систематичних занять фізичною культурою є психологічним механізмом перетворення суспільних цінностей фізичної культури в їх особисті цінності.

Педагогічний процес виховання особистої фізичної культури у школярів як явище складне і багатофакторне, можна вивчати і удосконалювати тільки спираючись на системну теорію, до якої може бути віднесена психологічна теорія діяльності Л.С. Виготського, С.Л. Рубінштейна, А.Н. Леонтьєва. Відповідно до цієї теорії виховний ефект будь-якої діяльності (у нашому випадку - фізкультурної) також насамперед залежить від адекватної мотивації включених в цю діяльність учнів. Готовність особистості до фізкультурної діяльності, тобто до освоєння цінностей фізичної культури, залежить насамперед від мотиваційної підсистеми [14].

Для визначення концептуального підходу до виховання особистої фізичної культури в учнівської молоді необхідно спочатку прийняти робочі педагогічні поняття: "особиста фізична культура" і "виховання особистої фізичної культури".

Виходячи з основного методологічного положення, що полягає в тому, що фізкультурна діяльність є методологічною і системоутворюючою основою виховання особистої фізичної культури, ми в якості робочого поняття прийняли наступне:

"Особиста фізична культура - це частина культури особистості, основу специфічного змісту якої становить раціональне використання школярем одного або декількох видів фізкультурної діяльності в якості чинника оптимізації свого фізичного і духовного стану".

Разом з тим під особистою фізичною культурою ми розуміємо інтелектуальну і духовну сторону особистості (знання, вміння, навички, інтереси і ціннісні установки у сфері фізичної культури) і діяльнісної бік особистості (систематичне, добровільне виконання фізичних вправ, гігієнічних і гартують).

Виховання особистої фізичної культури - це педагогічний процес, спрямований на досягнення усвідомлених, позитивно мотивованих занять школярів фізичними вправами, гігієнічними та гартують, на формування у них активного інтересу до фізичної культури. Під активним інтересом до фізичної культури розуміється інтерес до організованих і самостійних занять фізичною культурою. Формування інтересу відіграє вирішальну роль у вихованні особистої фізичної культури у школярів.

У зв'язку з викладеним представляється необхідним виявити ієрархію основних особистісних утворень, складових мотиваційно-потребностную сферу особистості учня, і місце в ній потреб, мотивів та інтересу.

На підставі даних, наявних у вивченій нами психолого-педагогічній літературі, встановлено, що у молодшого школяра першоосновою мотивації занять фізичною культурою є його природна потреба в рухах, в нових враженнях, у новій інформації. Надалі під мотивацією в цілому слід розуміти сенс занять, мотиви, цілі, емоції. При цьому мотив розглядається як спрямованість школяра на окремі сторони таких занять (навчально-пізнавальні мотиви, результативні, процесуальні, отметочной-залікові, мотиви благополуччя, соціально значущі мотиви: бути здоровим, готовим до життя, праці, військової служби і мотиви уникнення неприємностей).

Сенс занять фізичною культурою викликається розумінням їх об'єктивної значущості, яка визначається суспільними ідеалами, громадською думкою і особистісним значенням таких занять. На основі сенсу занять школярі обирають мотиви і цілі.

Інтерес до матеріальних і духовних цінностей фізичної культури і до систематичних занять фізичною культурою представляється нами як наслідок, як одне з інтегральних проявів складних процесів мотиваційної сфери. При цьому ми не володіємо мотивацію і інтерес, а вважаємо мотивацію основою, джерелом, інтерес ж - наслідком, проявом процесів, що відбуваються в ній. Інтерес, виникаючи на основі первинної потреби дитини в рухах, в нових враженнях, у новій інформації, при своєму розвитку може перерости в нову, вторинну (духовну) потреба - у фізичному вдосконаленні, на основі якої будуть виникати нові мотиви й інтереси.

Деякими авторами [13] визначені ще кілька концептуальних положень, які можуть служити основою приватних педагогічних концепцій виховання особистої фізичної культури у

школярів різного віку.

1. Мотивацію слід розрізняти як внутрішню і зовнішню по відношенню до школяра [14]. Інтерес до систематичних занять фізичною культурою, до матеріальних і духовних цінностей фізичної культури як психологічна основа особистої фізичної культури у школярів виховується лише в результаті внутрішньої мотивації.

Внутрішня мотивація виникає тоді, коли зовнішні мотиви і цілі занять фізичною культурою відповідають можливостям що займається, тобто є для нього оптимальними (не надто важкими і не дуже легкими), і коли він розуміє суб'єктивну відповідальність за їх реалізацію. Успішна реалізація таких мотивів і цілей викликає в учнів натхнення успіхом, бажання продовжувати заняття з власної ініціативи, тобто внутрішню мотивацію і інтерес. Внутрішня мотивація виникає також тоді, коли школяр відчуває задоволення від самого процесу, умов занять, від характеру взаємин з педагогом, з членами колективу під час цих занять. Однак внутрішня і зовнішня мотивації повинні існувати в діалектичній єдності.

2. Чим старше школяр, тим більшу роль у мотиваційній сфері можуть грати соціально значущі мотиви: бути здоровим, готовим до життя, праці, військової служби. Навчально-пізнавальні, результативні, процесуальні, отметочной-залікові мотиви, мотиви благополуччя і уникнення неприємностей мають різну силу на окремих вікових етапах розвитку особистості учня і залежать від особливостей виховних впливів.

3. Особисту фізичну культуру можна виховувати двома шляхами: впливаючи цілеспрямовано на окремі мотиви і на мотиваційну сферу і особистість школяра в цілому. При цьому доцільно поєднання двох способів впливу на мотивацію: "зверху вниз" і "знизу вгору". При першому способі учням роз'яснюються суспільно і особистісно значущі мотиви занять фізичною культурою (еталони, зразки мотивації). При другому способі займаються включаються в різні види фізкультурної діяльності, де набувають практичний досвід морального ставлення до особистої фізичної культури, до занять фізичними вправами.

Щоб визначити, якими мотивами керуються школярі (зовнішніми або внутрішніми), потрібно надати їм реальну можливість займатися фізичними вправами з власної ініціативи, і якщо вони продовжують заняття - це означає, що в основі даної рухової діяльності лежать внутрішні мотиви.

Для педагогічної практики найбільш важливим є визначення засобів, методів і методик виховання мотивації школярів з метою виховання у них особистої фізичної культури.

Інтерпретуючи загальноприйняті поняття: "засоби, методи та методики виховання в широкому сенсі слова", "засоби, методи і методики фізичного виховання", "засоби, методи та методики виховання окремих моральних і фізичних якостей", ми в засоби, методи та методики виховання мотивації школярів з метою виховання у них особистої фізичної культури включаємо наступні компоненти педагогічної реальності:

1) види діяльності та їх компоненти; 2) засоби, методи, методичні прийоми навчання, виховання та розвитку рухових якостей; 3) компоненти змісту уроків, занять; 4) структурні елементи уроків, занять та навчально-виховного процесу в цілому; 5) організаційно-управлінські фактори; 6) організаційні форми (раціональну організацію) навчання, виховання та розвитку рухових якостей; 7) результативність, ефективність засобів, методів і методик навчання, виховання та розвитку рухових якостей, а також способи підвищення цієї результативності та ефективності; 8) кошти наочності та матеріально-технічне оснащення процесу фізкультурного виховання; 9) кошти пропаганди та агітації фізичної культури і спорту.

За допомогою перерахованих компонентів педагогічної реальності можна виховувати особисту фізичну культуру в учнів лише в тому випадку, якщо при цьому будуть виховуватися внутрішня мотивація і інтерес до матеріальних і духовних цінностей фізичної культури, до систематичних занять фізичними вправами і спортом.

1.2.Формірованіе культури особистості в процесі неперервної освіти засобами фізичної культури.

Предмет "фізична культура" входить до освітній стандарт всіх ланок системи безперервної освіти: дошкільний заклад - школа - вуз. Це говорить про те, що засоби фізичної культури мають велике значення для гармонійного розвитку особистості в онтогенезі. Як зазначає Л.І. Лубишева, фізична культура виступає як самостійний соціальний інститут 1.

Необхідність у формуванні всебічно розвиненої особистості вихованців у процесі безперервної освіти та підготовки їх до подальшої трудової діяльності на ринку праці вимагає цілеспрямованого дослідження реальних і перспективних можливостей впливу засобів фізичної культури на формування особистості.

Оскільки у сфері фізичної культури як ніде тісно взаємодія педагога та учня, успіх діяльності останнього багато в чому визначається обопільним взаєморозумінням. Так як педагогічна ситуація в даній сфері дуже динамічна (росте професійну майстерність, розширюються знання займається, змінюється вік учня і т.п.), то вимоги до професійно-педагогічним потенціалом педагога (тренера, вчителя) високі і специфічні.

Сформована в суспільстві та сфері освіти соціокультурна ситуація, процеси, що відбуваються в галузі освіти, надзвичайно актуалізують проблему формування особистості, що включає в себе і культуру як компонент, в процесі безперервної освіти засобами фізичної культури. У зв'язку з рішенням в системі безперервної освіти питань демократизації, гуманізації, диференціації та індивідуалізації переміщення акцентів з зовнішніх "формальних" характеристик розвитку дитини (рівень освіти, фізичний розвиток і фізична підготовленість і т.п.) на його внутрішній світ (система життєвих цінностей, моральних позицій) особливої актуальності набувають необхідність розробки ефективних підходів до формування особистості в процесі неперервної освіти засобами фізичної культури на основі нових педагогічних технологій, формування їхньої діяльної позиції, спрямованої на творче самовираження і самоствердження особистості.

Дослідження формування особистості в процесі неперервної освіти засобами фізичної культури, виявлення ефективних підходів до її формування дозволяють запропонувати педагогічному (фізкультурному) утворення нові орієнтири для діяльності, спрямованої на формування особистості засобами фізичної культури, як системи специфічних функцій індивіда, пов'язаних з її саморозвитком, цілісністю, формуванням особистісного досвіду в процесі навчання, створення умов для повноцінного розвитку особистісних функцій суб'єктів освітнього процесу [1,2,, 4,5].

Мета педагогічної діяльності пов'язана з реалізацією мети виховання, яка і сьогодні багатьма розглядується як що йде з глибини століть ідеал гармонійно розвиненої особистості. Ця загальна стратегічна мета досягається вирішенням конкретизованих завдань навчання і виховання по різних напрямах.

Мета фізкультурної діяльності - явище історичне. Вона розробляється і формується як віддзеркалення тенденції соціального розвитку, пред'являючи сукупність вимог до сучасної людини з урахуванням його духовних і природних можливостей. У ній укладені, з одного боку, інтереси і очікування різних соціальних та етнічних груп, а з іншого - потреби і прагнення окремої особистості.

Формування особистості має дві суттєві і взаємопов'язані сторони: внутрішню і зовнішню.

Кожній людині (незалежно від віку) дуже важливо усвідомлювати себе всебічно розвиненою особистістю. Без цього неможливі висока самооцінка, яка є стрижнем особистості, збереження активної життєвої позиції, внутрішньої врівноваженості, творчого потенціалу. Все вищевказане можна прийняти як внутрішню сторону феномену особистості.

Потреба кожної людини в ефективній взаємодії виникає на рівні побудови відносин з однолітками, батьками, педагогами, оточуючими людьми. Перераховане можна віднести до зовнішніх проявів особистості, тобто до зовнішньої сторони даного явища.

В якості основних об'єктів фізкультурної педагогічної діяльності виділяють виховне середовище, діяльність вихованців, виховний колектив і індивідуальні особливості вихованців. Реалізація мети педагогічної діяльності пов'язана з вирішенням таких соціально-педагогічних завдань, як формування виховного середовища, організація діяльності вихованців, створення виховного колективу, розвиток індивідуальності особистості.

Мети педагогічної діяльності - явище динамічне. І логіка їх розвитку така, що, виникаючи як відображення об'єктивних тенденцій суспільного розвитку і приводячи зміст, форми і методи педагогічної діяльності у відповідність до потреб суспільства, вони складаються в розгорнуту програму поетапного руху до вищої мети - розвитку особистості в гармонії з самим собою і соціумом . Можна говорити про педагогічний проектуванні особистості, програму формування особистості та її індивідуальних коректив.

Процесу розвитку особистості засобами фізичної культури можна надати керований характер при реалізації наступної сукупності психолого-педагогічних

умов у системі неперервної освіти:

- Вивчення та інтеграція основних характеристик розвитку особистості засобами фізичного виховання в процесі безперервної освіти дають можливість встановити реальну структуру та зміст засобів, які будуть орієнтиром;

- Визначення рівня формування особистості на різних етапах процесу безперервного навчання при вивченні різних дисциплін дозволить з'ясувати стан процесу формування особистості засобами фізичної культури і дасть можливість розробки технології формування особистості в процесі неперервної освіти засобами фізичної культури;

- Отримані на цій основі дані будуть сприяти, при відповідному впровадженні, підвищенню ефективності впливу засобів фізичної культури в процесі безперервної освіти на розвиток особистості.

Сутність, структура, зміст процесу формування особистості засобами фізичного виховання в системі безперервної освіти і концепція її формування в умовах безперервної освіти - динамічний процес.

1. Формування особистості засобами фізичної культури - це соціальний складно сконструйований феномен, якісно характеризує систему впливу засобів фізичної культури в динамічному процесі безперервної освіти і детерминирующий ефективність вирішення завдання гармонійного розвитку. Сутнісну основу розвитку особистості складають соціальні потреби.

2. Структура феномена формування особистості засобами фізичної культури в процесі безперервної освіти відображає діалектичну єдність об'єктивних і суб'єктивних сторін, загального та особливого. У них фіксуються загальні закономірності педагогічної діяльності та індивідуальні особливості конкретних її учасників. Суб'єктивну основу структури особистості становлять компоненти фізичного розвитку, фізичної підготовленості і особистісний (ціннісна, характерологическая і культурологічна складові), об'єктивну - соціальна перцепція (соціальна значимість, соціальний престиж і соціальні стереотипи) і рольової компонент.

3. Формування особистості засобами фізичної культури розглядається нами як сукупність реальних і перспективних можливостей, необхідних для реалізації змісту фізкультурної освіти та її діяльнісної позиції, спрямованої на творче самовираження і самоствердження, що визначаються самопреобразованія і саморозвитком особистості.

4. Структура і зміст формування особистості засобами фізичної культури в системі безперервної освіти розглядаються з позицій синтезу психофізіологічного, психолого-педагогічного та соціально-педагогічного компонентів. Кожен компонент наповнений специфічним змістом.

5. Ефективність процесу формування особистості досягається шляхом безперервного і комплексного підходу, за допомогою розроблених педагогічних технологій, впроваджуваних у практику фізкультурної освіти, і курсів їхніх інтегруючих.

6. Принципи побудови структури особистості засобами фізичної культури відображають причинно-наслідкові зв'язки, які є основою у розумінні процесу розвитку особистості: суб'єкт-суб'єктний характер і особистісні відносини; опосередкованість розвитку особистості змістом та умовами фізичного виховання; успіх у навчальній діяльності; облік ціннісних орієнтацій, мотивацій і потреб; вікова опосередкованість; дискретність особистості; збалансованість використання засобів фізичної культури з урахуванням специфіки і рівня розвитку особистості; пред'явлення вимог у поєднанні із знаками поваги, взаємної довіри і значимості; детермінанта морального виховання в рішенні.

7. рівневий підхід до оцінки формування особистості засобами фізичної культури дозволяє простежити послідовну етапність її розвитку: позиційний (формальний рівень), що характеризується наявними особистісними особливостями і бізірующійся на об'єктивних складових особистості: соціальному і рольовому компонентах, що й обумовлює його формальний рівень; функціональний розвиток особистості (неформальний рівень особистості), визначається мірою експертності, його домінуюче підставу становить компонент фізичного і функціонального розвитку, який забезпечує можливість ефективного вирішення дидактичних і розвиваючих завдань; ціннісний, характерологический і культурологічний (неформальний рівень розвитку особистості), інтегруючий експертність та особистісні якості. Він дає можливість вирішувати завдання розвитку особистості, формування її культури, моральності. Гармонійне поєднання позиційного розвитку особистості з функціональним, ціннісним, характерологическим і культурологічним являє собою творчу проблему формування особистості засобами фізичної культури в процесі безперервної освіти.

8. У становленні та розвитку особистості засобами фізичної культури в процесі безперервної освіти можна бачити такі основні тенденції: гуманістичну спрямованість освіти, творчу самореалізацію, послідовне зближення ідеального і реального у розвитку особистості.

9. Ефективність розвитку особистості засобами фізичної культури в процесі безперервної освіти забезпечується за допомогою наступної сукупності психолого-педагогічних умов: опори на особистісно орієнтоване навчання; орієнтації процесу фізкультурної освіти на розвиток загальної та спеціальної (фізичної) культури; цілеспрямованого формування цілісної структури розвитку особистості, єдності ціннісної, характерологической, фізичної, культурологічної складових.

Дослідження розвитку особистості в процесі неперервної освіти засобами фізичної культури, виявлення ефективних підходів до її формування дозволяють запропонувати педагогічному (фізкультурному) утворення нові орієнтири для діяльності, спрямованої на формування особистості засобами фізичної культури.

Процесу формування особистості засобами фізичної культури можна надати керований характер при реалізації наступної сукупності психолого-педагогічних умов у системі неперервної освіти:

- Моніторинг стану проблеми фізкультурної освіти в системі безперервної освіти (екологічна обстановка в регіоні; матеріально-технічна база; умови проведення занять; використовувані методики; стан здоров'я що займаються тощо);

- Вивчення та інтеграція основних характеристик розвитку особистості засобами фізичної культури в процесі безперервної освіти дають можливість виявити реальну структуру та зміст засобів, які будуть служити орієнтиром;

- Визначення рівня розвитку особистості на різних етапах процесу безперервного навчання при вивченні різних дисциплін дозволить з'ясувати стан процесу формування особистості засобами фізичної культури і дасть можливість розробки технології формування особистості в процесі неперервної освіти засобами фізичної культури;

- Отримані на цій основі дані будуть сприяти, при відповідному впровадженні, підвищенню ефективності впливу засобів фізичної культури в процесі безперервної освіти на розвиток особистості.

1.3.Характерістіка гімнастики як засобу формування культури особистості старшого школяра.

Гімнастика-це певна, історично сформована сукупність специфічних засобів і методів фізичного виховання

Різноманіття фізичних вправ і методів їх застосування, що становлять зміст гімнастики, дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток всіх основних функцій організму відповідно до руховими можливостями людини. Тому гімнастика є одним з найбільш дієвих засобів гармонійного фізичного розвитку займаються. Великий діапазон використання засобів і методів гімнастики робить її доступною для людей будь-якого віку, статі та фізичної підготовленості.

Завдяки специфіці засобів і методів гімнастика робить істотний педагогічний вплив на займаються. Чітка організація занять, суворі вимоги до точності виконання вправ, формування уявлення про витонченість рухів, про красу людського тіла, спонукання до фізичного самовдосконалення сприяють вихованню важливих моральних і вольових якостей.

Гімнастика в нашій країні є одним з найбільш масових засобів фізичного виховання. Її значення особливо велике у справі фізичного вдосконалення підростаючого покоління.

Засоби гімнастики широко застосовуються і в цілях збереження здоров'я, і підвищення працездатності людей середнього та похилого віку.

Основними засобами гімнастики є переважно спеціально розроблені форми русі аналітичного характеру. Лише невелика частина вправі запозичена безпосередньо з життєвої практики. Але й ці вправи (більшість їх відноситься до числа так званих прикладних вправ) за своєю структурою часто істотно відрізняються від природних рухів людини.

Важливо підкреслити, що основні засоби гімнастики, що представляють собою сукупність різноманітних штучно створених форм рухів, застосовують для вдосконалення природних, життєво важливих рухових здібностей людини, необхідних йому в повсякденному житті, в трудовій та військової діяльності. За допомогою гімнастичних вправ формують багато необхідних в житті рухові навички та вміння, удосконалюють школу рухів, розвивають основні рухові якості (силу, гнучкість, спритність. Прудкість, різні види витривалості), виправляють дефекти постави, відновлюють втрачену дієздатність рухового апарату.

Арсенал засобів гімнастики формувався поступово, у міру накопичення наукових знань, расширявших уявлення про будову і функції організму, про можливості управління процесом розвитку рухових здібностей людини. Зміст гімнастики поповнюється і уточнюється безперервно. Нові досягнення в теорії і методики фізичного виховання застосовуються для підвищення ефективності занять гімнастикою з людьми різного віку.

В арсенал засобів гімнастики входять всі анатомічно можливі рухи від елементарних односуглобних згинання та розгинання до найскладніших по координації рухових дій, виконання яких вимагає високого рівня розвитку основних рухових якостей [18].

Найбільш типовими для гімнастики є наступні групи вправ:

1. Общеразвивающие вправи. Їх застосовують для різнобічної фізичної підготовки, розширення функціональних можливостей організму, формування правильної постави.

Ефективність впливу на що займаються за допомогою гімнастичних вправ залежить не тільки від умілого підбору їх педагогом, але і від його словесних впливів, від характеру музичного супроводу занять і зовнішніх умов, в яких вони проводяться.

Тривалі заняття гімнастикою, як і будь-яким іншим видом діяльності, накладає на займаються специфічний відбиток. Гімнасти відрізняються від інших категорій спортсменів різнобічної фізичною підготовленістю. Особливо добре у них розвинені здатність керувати своїми рухами, гнучкість, м'язова сила, стрибучість, орієнтування в просторі, цілеспрямованість, наполегливість у досягненні поставленої мети, самовладання, дисципліна, звичка ретельно продумувати техніку виконання вправи. Вони більш організовані, зовні зібрані і підтягнуті, відрізняються коректністю у спілкуванні з оточуючими. Все це допомагає їм у навчанні, трудовій діяльності, несенні військової служби.

Звичайно, кожен вид спорту має свої переваги у впливі на займаються. Спортігровікі перевершують гімнастів в здатності розподіляти і переключати увагу, в оперативному і тактичному мисленні. Плавці, бігуни і лижники перевершують гімнастів у витривалості.

Але жоден вид спорту не формує так красу тіла і культуру рухів як гімнастика.

Така гімнастика як предмет пізнання і її місце в системі фізичного виховання людини.

Про великий вплив гімнастичних вправ на гармонійний розвиток особистості говорять її методичні особливості.

1. Використання великої кількості різних рухів за допомогою яких можливо різнобічно впливати на розвиток функцій організму. Заняття гімнастикою виключають спеціалізацію в якомусь вузькому колі рухів, пов'язану з опануванням невеликим числом рухових навичок і умінь і обмежує сферу впливу фізичних вправ на організм що займаються.

2. Можливість щодо локально впливати на різні ланки рухового апарату та системи, організму. За допомогою гімнастичних вправ можна вибірково розвивати силу окремих м'язів і м'язових груп ', збільшувати рухливість в різних суглобах, удосконалювати функції дихальної, серцево-судинної, травної та інші систем організму, благотворно впливати на обмінні процеси, тренувати вестибулярний апарат і т. Д.

3. Можливість вельми точно регулювати навантаження і строго регламентувати педагогічний процес. Застосовуючи різні методичні прийоми, можна варіювати навантаження в широкому діапазоні-від мінімальної до максимальної. Дозування навантаження здійснюється шляхом зміни темпу і амплітуди рухів, застосування отягощении, зміни умов виконання вправи, збільшення або зменшення кількості повторень, зміни послідовності виконання вправ та ін. Можливість точно регулювати навантаження створює найсприятливіші умови для здійснення індивідуального підходу до займаються. Індивідуальний підхід, плановість і системність у нарощуванні навантажень полегшується ще й тим, що занять гімнастикою властивий строгий порядок, дисципліна і чітка організація навчально-тренувального процесу.

4. Можливість застосування одних і тих же гімнастичних вправ в різних цілях. Це досягається різноманітними методичними прийомами (різне методичне оформлення вправ). Наприклад, стрибки можуть застосовуватися для зміцнення м'язів і зв'язок ніг, розвитку стрибучості, вдосконалення координації рухів, розвитку функції рівноваги, тренування витривалості (многоскоки), для навчання прикладним і спортивним навичкам, виховання сміливості н рішучості та ін.

5. Можливість ефективно впливати на естетичне виховання займаються. Вимоги гімнастики досконало володіти формою рухів, прагнути до їх витонченості, пластичності та виразності, бути красиво складеним, вміти поєднувати рухи з музикою роблять істотний вплив на формування естетичного смаку у займаються. Велике естетичне вплив роблять масові гімнастичні виступи і спортивні змагання з гімнастики [19].

Види гімнастики.

Види гімнастики поділяють за їх спрямованості і завданням на три основні групи:

Перша група - загальнорозвиваючі види гімнастики, до яких відноситься основна (загальна), гігієнічна і атлетична гімнастика.

Друга група - спортивні види гімнастики, куди входять спортивна, художня (спортивна) гімнастика і спортивна акробатика.

Третя група-спеціальні (прикладні) види гімнастики, що включають професійно-прикладну, військово-прикладну, спортивно-прикладну гімнастику, гімнастику на виробництві та лікувальну гімнастику.

Общеразвивающие види гімнастики.

Ці види гімнастики застосовують для гармонійного фізичного розвитку, зміцнення здоров'я та вдосконалення рухової функції займаються.

Основна (загальна) гімнастика широко застосовується на заняттях з дітьми і дорослими.

Засоби основної гімнастики вельми різноманітні. До них відносяться численні загальнорозвиваючі, вільні і прикладні вправи, стрибки, нескладні акробатичні вправи і вправи на гімнастичних снарядах, рухливі ігри, танцювальні вправи. За допомогою цих вправ розвивають основні рухові якості, формують життєво важливі рухові навички і правильну поставу, удосконалюють координацію рухів. Основний гімнастики належить провідна роль у фізичному вихованні дітей дошкільного та шкільного віку (вона покладена в основу державних програм фізичного виховання дошкільнят та школярів). Не менший питому вагу мають кошти основної гімнастики та на заняттях з людьми середнього та похилого віку. Систематичні заняття основний гімнастикою в зрілому віці сприяють підтримці високого рівня дієздатності організму і збереження працездатності на довгі роки.

Гігієнічна гімнастика-один з найбільш масових видів гімнастики, однаковою мірою доступний для всіх контингентів займаються, незалежно від віку, статі, стану здоров'я та фізичної підготовленості. Гігієнічна гімнастика спрямована насамперед на оздоровлення.

Різноманіття фізичних вправ і методів їх застосування, що становлять зміст гімнастики, дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток всіх основних функцій організму відповідно до руховими можливостями людини. Тому гімнастика є одним з найбільш дієвих засобів гармонійного фізичного розвитку займаються [18,19] .. Великий діапазон використання засобів і методів гімнастики робить її доступною для людей будь-якого віку, статі та фізичної підготовленості.

Завдяки специфіці засобів і методів гімнастика робить істотний педагогічний вплив на займаються. Чітка організація занять, суворі вимоги до точності виконання вправ, формування уявлення про витонченість рухів, про красу людського тіла, спонукання до фізичного самовдосконалення сприяють вихованню важливих моральних і вольових якостей.

Гімнастика в нашій країні є одним з найбільш масових засобів фізичного виховання. Її значення особливо велике у справі фізичного вдосконалення підростаючого покоління.

 Глава 2. Завдання, методи і організація дослідження

 2.1 Завдання дослідження

 Відповідно до проблемою, метою, предметом і гіпотезою були визначені наступні завдання дослідження:

 1. Дослідити стан питання за літературними джерелами

 2. Теоретично обґрунтувати ефективність гімнастичних вправ у формуванні особистої культури старшого школяра.

 3. Виявити педагогічні умови впливу гімнастичних вправ на формування особистої культури старшого школяра.

2.2. Методи дослідження.

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження:

1. Аналіз літератури за темою роботи.

2. Теоретичний аналіз і узагальнення.

2.3. Організація дослідження.

Дослідження проводилося поетапно. На першому етапі дослідження (вересень, 2002), обрана тема, поставлена мета, визначені завдання. Наступний етап - пошук літератури з досліджуваної проблеми і її теоретичний аналіз (жовтень, 2002 - березень, 2003). Вивчалися і аналізувалися літературні джерела з проблеми впливу гімнастичних вправ на формування особистої культури старших школярів.

В результаті теоретичного аналізу та узагальнення науково літературних даних були визначена проблема дослідження, встановлені актуальність і рівень розробленості обраної теми дослідження.

Глава 3. Узагальнення теоретичного матеріалу

1.Гімнастіка є одним з найбільш дієвих засобів гармонійного фізичного розвитку займаються.

2.Благодаря специфіці засобів і методів гімнастика робить істотний педагогічний вплив на займаються.

3. Формування уявлення про витонченість рухів, про красу

людського тіла, спонукання до фізичного самовдосконалення сприяють вихованню важливих моральних і вольових якостей.

4. Гімнастичні вправи формують багато необхідних в житті рухові навички та вміння, удосконалюють школу рухів, розвивають основні рухові якості (силу, гнучкість, спритність, швидкість, різні види витривалості), виправляють дефекти постави, відновлюють втрачену дієздатність рухового апарату.

5. Гімнасти відрізняються від інших категорій спортсменів різнобічної фізичною підготовленістю. Особливо добре у них розвинені: здатність керувати своїми рухами, гнучкість, м'язова сила, стрибучість, орієнтування в просторі, цілеспрямованість, наполегливість у досягненні поставленої мети, самовладання, дисципліна, звичка ретельно продумувати техніку виконання вправи. Вони більш організовані, зовні зібрані і підтягнуті, відрізняються коректністю у спілкуванні з оточуючими.

6. Жоден вид спорту не формує так красу тіла і культуру рухів як гімнастика.

7. Про великий вплив гімнастичних вправ на гармонійний розвиток, а, отже, і на культуру особистості, говорять її деякі методичні особливості, наприклад: можливість, ефективно впливати на естетичне виховання займаються. Вимоги гімнастики досконало володіти формою рухів, прагнути до їх витонченості, пластичності та виразності, бути красиво складеним, вміти поєднувати рухи з музикою роблять істотний вплив на формування естетичного смаку у займаються.

Виходячи з вищесказаного, гімнастика є одним з найбільш дієвих засобів гармонійного фізичного розвитку займаються і отже ефективно впливає на формування особистої культури займаються.

Висновки.

За дослідженням стану питання про вплив гімнастичних вправ на формування особистої культури школярів, можна зробити наступні висновки:

1. Проблемами виховання особистої фізичної культури у школярів на сучасному етапі займаються значне число вчених [2,3,4,6,13 та ін.]. Питаннями формування культури особистості засобами фізичної культури також приділено уваги багатьма авторами [2,3,7,9,11].

2. Про значимість гімнастичних вправ на формування особистої культури школярів, ми знаходимо відомості в одиничних роботах [3,18,19,].

3. Ефективність розвитку особистості засобами фізичної культури в процесі безперервної освіти забезпечується за допомогою наступної сукупності психолого-педагогічних умов: опори на особистісно орієнтоване навчання; орієнтації процесу фізкультурної освіти на розвиток загальної та спеціальної (фізичної) культури; цілеспрямованого формування цілісної структури розвитку особистості, єдності ціннісної, характерологической, фізичної, культурологічної складових.

Література.

1. Бальсевіч В.К. Інтелектуальний вектор фізичної культури людини (до проблеми фізкультурного знання) // Теорія і практика фізичної культури. 1991, № 7, c. 37-41.

2. Івашкене В.П. Вивчення фізичного стану школярів вихованням їх свідомої та активної діяльності на заняттях фізичної культури: Канд. дис. Каунас, 1990.

3. Ільїн Є.П. Від культури фізичної - до культури здоров'я // Теорія і практика фізичної культури, 1994, № 7, с. 46-48.

4. Бальсевіч В.К., Лубишева Л.І. Фізична культура: молодь і сучасність // Теорія і практика фізичної культури. 1995, № 4, с. 2-4.

5. Биховська І.М. "Бути тілом" - "мати тіло" - "творити тіло": три рівня буття "HOMO SOMATIS" і проблеми фізичної культури // Теорія і практика фізичної культури. 1993, № 7, c. 2-5.

6. Визитей Н.І. Фізична культура особистості. - Кишинів: Штиинца, 1989.

7. Видрін В.М. Перебудова в галузі фізичної культури (Проблеми та шляхи) // Теорія і практика фізичної культури. 1987, № 8, с. 22-25.

8. Видрін В.М. Культурологічні проблеми в системі фізкультурної освіти. - Перв. науч. сес. від. обр. // ПАНІ - СПб., 1993.

9. Видрін В.М., Курамшин Ю.Ф., Миколаїв Ю.М. Осмислення інтегративної сутності фізичної культури - магістральний шлях формування її теорії // Теорія і практика фізичної культури. 1996, № 5, c. 59

10. Гімнастика і методика її викладання. Підручник для факультетів фіз. культ. / За ред. Н.К.Меньшікова.- СПб: Изд. РГПУ ім. Герцена, 1998.

11. Євстаф'єв Б.В. Аналіз основних понять в теорії фізичної культури. Л., 1985.

12. Лубишева Л.І. Концепція формування фізичної культури людини. - М .: ГЦОЛІФК, 1992.

13. Лубишева Л.І. Соціальне і біологічне у фізичній культурі людини в аспекті методологічного аналізу // Теорія і практика фізичної культури. 1996, № 1, с. 12-15.

14. Лубишева Л.І. Сучасний ціннісний потенціал фізичної культури і спорту та шляхи його освоєння суспільством і особистістю // Теорія і практика фізичної культури. 1997, № 6, с.10-13.

15. Мала Радянська енциклопедія. 3-е изд. М., 1958. - Т. 1.

16. Миколаїв Ю.М. Про культуру фізичної, її теорії та системі фізкультурної діяльності // Теорія і практика фізичної культури. 1997, № 6, с. 2.

17. Орлов А.Б. Методи вивчення, активізації розвитку мотивації навчання в сучасній зарубіжній психології // Маркова А.К., Матіс Т.А., Орлов А.Б. Формування мотивації навчання. - М .: Просвещение, 1990, с. 122-190.

18. Пономарьов Н.І. Деякі проблеми функціонування і розвитку теорії фізичної культури // Теорія і практика фізичної культури. 1996, № 5, с. 55-58.

19. Радугин А.А. Філософія: Курс лекцій. 2-е вид., Перераб. і доп. - М .: Центр, 1997.

20. Формування інтересу до навчання у школярів / Под ред. А.К. Маркової. - М .: Педагогіка, 1986.

21. Теорія і методика гімнастики. Під ред. В.І.Філіпповіча. М., «Просвещение», 1971.

22. Холодов Ж.К., В.С.Кузнецов. Теорія і методика фізичного виховання і спорту: Учеб. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - М .: Видавничий центр «Академія», 2000. с. 454-467.

23. Фрідман Л.М., К.Н.Волков. Психологічна наука - вчителю. М .: Просвещение, 1985-224с.

24. Федеральний компонент державного освітнього стандарту початкової загальної, основної загальної та середньої (повної) загальної освіти. Освітня область "Фізична культура" // Фізична культура в школі. 1997, № 1, с. 2-6.
Найбільші готельні об'єднання світу та їх вплив на розвиток готельного бізнесу регіонів
Міністерство освіти Російської Федерації Сочинський державний університет туризму і курортної справи філія в м Анапа Курсова робота з дисципліни «Організація і технології служби прийому і розміщення» Тема: Найбільші готельні об'єднання світу та їх вплив на розвиток готельного бізнесу регіонів

Круїз на тему "Уздовж Дунаю"
МІНІСТЕРСТВО ТРАНСПОРТУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ ГОУ ВПО ДАЛЕКОСХІДНОГО ДЕРЖАВНОГО Університету шляхів сполучення Кафедра соціально-культурного сервісу і туризму РЕФЕРАТ Круїз на тему «Уздовж Дунаю» З курсу «організація водного шляху» Виконала: Керівник:

Коротка характеристика і комплекс фізичних вправ гімнастики до занять в режимі учбового дня учнів 5-9 класів
Коротка характеристика і комплекс фізичних вправ гімнастики до занять в режимі учбового дня учнів 5-9 класів Як основна, обов'язкова для всіх учнів організаційна форма фізичного виховання урок фізкультури забезпечує той мінімум рухових знань, умінь, який передбачений учбовою програмою і складає

Кінний туризм в Киргизстане
план введення розділ 1. знання про кінний туризм 1.1 Поняття про кінний похід 1.2 Планування проведення часу: похід по маршруту або стаціонарне мешкання розділ 2. Основи туристичної діяльності 2.1 Правові основи туристичної діяльності 2.2 Організація проведення кінних маршрутів РОЗДІЛ 3.

Комплексна страноведческая характеристика Кіпру
КУРСОВА РОБОТА по дисципліні «Страноведеніє» на тему «Комплексна страноведческая характеристика Кіпру» Вступ У даній курсовій роботі була виконана комплексна страноведческая характеристика республіки Кіпр. При підготовці даної роботи нами було відмічено, що, незважаючи на уявне різноманіття

Классификация техники игры в гандбол и её характеристика
ФЕДЕРАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ СИБИРСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ И СПОРТА КАФЕДРА ТЕОРИИ И МЕТОДИКИ СПОРТИВНЫХ ИГР РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: КЛАССИФИКАЦИЯ ТЕХНИКИ ИГРЫ В ГАНДБОЛ И ЕЁ ХАРАКТЕРИСТИКА г. Омск 2009

Китай. Основні туристичні центри
недержавна освітня установа вищої професійної освіти Кафедра соціально - культурного сервісу і туризму Контрольна робота по дисципліні: Музеї світу На тему: Китай. Основні туристичні центри Виконав: ст. гр. 8Т8/4 Деєв Н.В. Науковий керівник: Доц. Беляков А.В. Рязань 2008 Зміст Введення 1.

© 2014-2022  8ref.com - українські реферати